В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог. UA » новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

В предлагаемом диалоге мы попробовали максимально расширить круг анализируемых проблем и ценностей молодого поколения. Поэтому одной из тем обсуждения будет «Молодежь и политика». Уж очень противоречивы и запутанны отношения действующих политиков с идущим им на смену подрастающим поколением. Спектр подходов здесь очень широк: подъем-мобилизация-самоорганизация, с одной стороны, и разочарование, кризис идей и ориентиров – с другой.

Во-первых, молодежь, по-прежнему не представлена собственной партией, а ее квоты в существующих партиях все чаще передаются по наследству детям действующих политиков.

Во-вторых, в молодежной среде нет четкого, своего, а не навязанного нынешней властью, видения будущего.

В-третьих, политика, с подачи различных политических сил, превратилась для молодежи в достаточно циничный бизнес. Это своего рода реакция на «оплаченные вызовы», на квоты и разнарядки извне, причем, зарабатывая деньги, многие не брезгуют ходить на акции противоположных по политическим взглядам политических структур – «не все ли равно где быть безликой массой, лишь бы платили!».

И все же… Даже это подталкивает молодых людей к более сознательному выбору и глубокому анализу происходящего, что не может не сказаться в будущем. Рост студенческого самоуправления, повышенная заинтересованность молодых в участии в местном самоуправлении (именно на местах молодежи гораздо легче найти себе применение и самореализовываться в политике). Молодое поколение уже хорошо знает не только о своих правах, но и о том, как их отстаивать.

Но гораздо больше молодежь открывала другие сферы применения своих сил, энергии, знаний. Вкус к жизни и оптимизм присущи сегодня молодым не только потому, что они молоды, не только потому, что это их родной мир. Он устроен так, что многие видят в нем будущее для своего жизненного проекта. Ключевое слово здесь – успех. Молодые чувствуют себя свободными и могут сами проектировать свое будущее. Они понимают существование корреляции между собственным успехом и успехом страны – чем более успешна страна, тем больше вероятность успеха для ее граждан. Именно от этого зависит, произойдет ли перелом в сознании молодежи – «уезжать-оставаться»…

Нынешнее молодое поколение выросло не только при другой политической, но и при другой образовательной системе. У молодых есть не только чувство внутренней свободы, но и чувство собственного достоинства. Увы, у нас еще не проводились специальные исследования, какие уже давно проводят западные социологи (1), но никто не будет отрицать возрастающую виртуальную активность молодежи в Интернете. Вопрос в другом, – станет ли эта виртуальная активность со временем социальной?

И что делать, чтобы не наступать на те же грабли, на которые наступали старшие поколения – не использовать стереотипы, ценности и догмы, ведущие в тупик?!

Конфликт поколений вечен – но в чем его специфика на данном этапе? Сводится ли она только к тому, что у разных поколений не совпадают образы будущего страны? И останется ли решающим голос молодежи в его выборе? В 2025 году в Украине значительно сократиться удельный вес молодого поколения в общей структуре населения…

Насколько яркой будет звезда восходящего поколения и как быстро она потухнет или закатится «за бугор». Кого и как эта звезда успеет осветить?! И чем более закостеневшим и «уставшим от перемен» будет наше общество, тем неожиданнее будет для него идущее на смену постсоветское поколение. На сегодняшний день ясно одно - традиционной преемственности поколений уже не будет, но сколь острым будет конфликт - вопрос остается открытым.

Свернуть

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог.UA» новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

“Молодь «підставили» її батьки і діди”

13 фев 2007 года
“Молодь «підставили» її батьки і діди”: “Молодь «підставили» її батьки і діди”

Євген Гудзь, віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків

Я читала в Інтернеті Вашу думку про те, що молодь може відігравати помітну роль лише в нестабільному суспільстві. Отже, виходить, що зараз в Україні панує стабільність?

Так, ми вже досить давно живемо в стабільному суспільстві. В Україні поступово встановлюються сталі бізнес-зв'язки, стабілізується політика, налагоджуються механізми економічної співпраці, тобто країна змінюється шляхом еволюції. Капітали і влада в цілому вже розділені, нерозпроданими в країні залишилися хіба що земля, електростанції, газо- і нафтопроводи, підприємства оборони, Укртелеком та Укрзалізниця. Таким чином, в Україні, на мій погляд, вже завершується період первісного накопичення капіталу, і наш капіталізм набуває «людського обличчя».

Відповідні процеси відбуваються і в суспільстві, яке поступово структурується, швидко розвивається середній клас, показником чого є кількість автомобілів на вулицях міст та ціни на однокімнатні квартири (адже такі квартири купують не найбагатші верстви). Люди стають заможнішими: заробляють дрібним бізнесом, працюють за кордоном, внаслідок чого в Україні стабілізується політична та економічна ситуація. До речі, «помаранчева революція» саме і була революцією стабілізації, адже під час неї на Майдан вийшли переважно представники середнього класу, щоби захистити свої права.

А яку роль відіграла в ході тієї революції молодь? Існує думка, що її тоді просто використали, адже треба було комусь лізти «на барикади»…

Ні, я з цим не згоден. Зрозуміло, що «помаранчеву революцію» ретельно організовували, проте ця організація не мала би ніякого сенсу, коли б не було пориву у людей. Молодь за своїм характером є найактивнішою часткою населення, вона не боїться змін, вона пластична, і, зрештою, просто смілива. До того ж, молодь часто має багато вільного часу. Всі ці фактори наклалися один на одного, і тому під час «помаранчевої революції» молоді люди зіграли ледве не ключову роль у протистоянні. Молодь тоді вийшла по «зову серця». Я теж там був, і Майдан став для мене святом, я отримав задоволення від цього процесу. Думаю, що люди тоді відчули перелом власній свідомості.

Але чому нині, після Майдану молодь у політиці така пасивна?

Насправді молодь ніколи постійно не бере участі в політиці. Якщо взяти історію незалежної України, то ми не маємо прикладів, коли б людина до 35 років ставала політиком, що суттєво впливав би на життя в країні. Звісно, ставали депутатами, навіть маловпливовими міністрами, однак щоби молода людина очолила якусь політичну силу настільки потужну, щоби її рішення мали якийсь реальний вплив, то такого не було.

А чому так?

Для того, аби серйозно займатися політикою, слід мати істотну соціальну підтримку. Які верстви населення у нас найбільше соціально активні? Це люди середнього та старшого віку. Такі люди не люблять молодих, вони їм не довіряють і навіть заздрять, що хтось в такому віці вже досягнув значних вершин. Отже, молодих політиків недолюблюють, це по-перше. По-друге, для політичної діяльності в Україні потрібна серйозна бізнес підтримка, а у молодих такого бізнесу нема. Всі наші великі бізнесмени старші 35-річного віку.

У нашій Верховній Раді достатньо молодих депутатів, однак у своїй переважній більшості це лише «кнопкодави», які вирішують у парламенті свої дрібні питання і тиснуть на кнопки, коли їм про це каже керівництво фракції. Таким політикам зараз нічого не залишається робити, окрім як чекати, поки вони постарішають та «обростуть» капіталами для того, аби займатися політикою по-серйозному.

Зараз, наприклад, часто молодими політиками називають Яценюка і Бондаря. Однак, ці політики молоді хіба-що біологічно. Якщо поглянути на їхню діяльність, то попри свій вік вони не виглядають молодими, вони одягаються, поводяться, говорять як старші політики. До того ж, вони не самостійні, і в політику вони прийшли за протекцією старших. Отже, ці люди не молоді ментально, і коли вони прийшли в політику, то вже були немолодими по своїй суті.

Зараз, коли все в Україні вже розподілено, ніхто не дозволить, аби якийсь молодий політик, зі свіжим поглядом на життя проривався до влади. На початку 90-х років говорили, про те, що в Україні існує стара влада, що в політиці старі люди, які скоро підуть і їх заступить нова генерація політиків. Згодом прийшла нова генерація політиків, до якої відносили, наприклад, Тигіпка, Безсмертного, Хорошковського, Томенка, та і того ж Ющенка. Однак, коли вони прийшли в політику, то почали жити за тими ж правилами, що й старці, і за виключенням якихось дрібних речей, вони не принесли в політику нічого принципово нового.

Отже, політика – це справа немолодих людей?

Насправді, зараз політика дещо помолодшала, і це характерно для більшості країн. Раніше була приказка, про те що 70 років – це вік розквіту політика.

Це так в радянському Політбюро було…

Не лише там. Якщо згадати навіть 80 -ті роки, то Міттеран у Франції, Коль в Німеччині, Тетчер в Британії, зрештою Рейган в США – всі вони були вже немолодими людьми. А зараз як в Україні, так і в усьому світі відбувається помолодшання політиків. Наприклад, нашому президенту Ющенку лише 52 роки.

До середини XX сторіччя старші люди мали значний авторитет і пошану практично в усіх суспільствах і культурах. Однак, зараз життя таке швидкоплинне, що поки приходить нове покоління, життєві обставини змінюються настільки, що досвід старшого покоління може дуже мало прислужитися поколінню новому. Ця проблема вже чітко проявляється в країнах Західної Європи, де старі люди стають ізгоями, і вони самі йдуть в будинки престарілих. В соціальному плані ці люди вже непотрібні, вони не знають, як жити за нових умов.

Це відбивається і на політиці. Якщо років 20-30 тому вважалося, що політик «набирав сили» після 50 років, то зараз це відбувається у 35-40 років, а у віці 40-50 років політики вже є цілком зрілими. Згадаймо Кучму, якому було тільки за 60 і його вже називали «дєдом».

Тим більш політикам не можна бути старими серцем, бо в протилежному разі вони вже не здатні до будь-яких змін, не спроможні на позитивні зрушення.

Політичні партії часто утворюють супутні молодіжні організації. Це вони в такий спосіб готують собі молоду зміну?

Молодіжні організації у своїй масі готують для партій не зміну політиків, а зміну політменеджерів середньої ланки. У нас дуже рідко трапляється, щоби політик, почавши свій шлях від найнижчої посади, досяг політичних вершин. У політику зазвичай приходять уже з високих посад із бізнесу чи з державних установ. Наприклад, був міністром – став лідером партії, був кримінальним авторитетом – став народним депутатом. Отже, на найвищі політичні посади зазвичай приходять не знизу, а „збоку”.

Що ж стосується молодіжних організацій, то їх лідерами є зазвичай уже старші політики, які просто не можуть реалізувати себе як «дорослі» політики, бо їх у велику політику не пропускають. Із таких молодіжних організацій виходять управлінці середньої ланки, можливо депутати місцевих рад, можливо, хтось із них стане другорядним депутатом у Верховній Раді, помічником якогось міністра, максимум – заступником міністра.

Таким чином, молодіжні партійні організації – це просто своєрідна «рольова гра», тренінг для майбутніх політтехнологів, чи політиків середньої ланки.

Але і в цих партійних «молодіжках» перебуває порівняно мало молоді. Чому наша молодь така неактивна, чому вона не схильна вступати до молодіжних об'єднань?

Я не згоден з тим, що вона неактивна, адже молодь поставили в ситуацію, за якою, якщо не будеш гіпер-активним, то просто нічого не досягнеш.

Що ж стосується молодіжних організацій, то слід виходити з того, що будь-яка громадська чи політична організація є в першу чергу об'єднанням людей за спільними інтересами. А якими є спільні інтереси у молоді? Любов до випивки, чи до клубного життя?

До наших молодіжних організацій переважно йдуть люди, котрі мають певні амбіції і хочуть попрактикуватися у публічному житті. Окрім того, туди йдуть для того, щоби заробити. Без таких стимулів молодь не бере участі у молодіжних рухах, оскільки їй просто нема на них часу. Молодим людям треба заробляти гроші, аби якось вижити. Ми іще не настільки багаті для того, щоб гратися у громадські об'єднання.

А коли ж ми готові будемо до створення реальних суспільно-політичних молодіжних об'єднань?

Це станеться тоді, коли у нас остаточно сформується середній клас, коли не треба буде «рвати й метати», аби знайти місце під сонцем.

Нині наша молодь дуже цинічна і прагматична, бо її вже колись «кинули». Молодь «підставили» її батьки і діди, які будували країну, проливали за неї кров, жертвували мільйонами життів, а потім та країна розсипалася, і молодь змусили жити в нових, жорстоких умовах, у яких самі «старики» жити не вміють. За такої ситуації вимагати від молоді, аби вона ще й займала активну громадянську позицію, просто безглуздо.

Водночас, українська молодь все ж таки досить політично активна, згадаймо хоча б «помаранчеву революцію».

А ця революція якось позначилася на ментальності молодих людей?

Безумовно, вона зробила молодь впевненішою у своїх силах, показала молодим, що від них щось залежить, що вони можуть щось змінювати. Тому, значення Майдану в цьому контексті незаперечне.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Логгинов, глава совета молодежной общественной организации «Клуб «Компас»

«Молодежь стала более индивидуалистичной, более самостоятельной, более циничной, но и более деятельной»

Валентина Димитрова, член Пласту НСОУ, Східний регіон, Донецька округа.

Наші переконання є непохитними

Тетяна Данилів, директор Центру волонтеріату «Добра Воля»

«Волонтерство йде від бажання реалізовувати себе»

Наталя Точиленкова, асистентка програм громадської організації «Жіночий консорціум України»

«З кожним днем збільшується кількість політично-активних молодих жінок»

Михаил Чаплыга, президент ВМОО «Украинские фальконы».

Без организующей силы молодое поколение себя проявит не скоро

Людмила Кудіна, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива»

«Я бачила реальну політичну активність молоді лише в 2004 році»

Станіслав Шумлянський, Директор інтернет- радіостанції «Хвиля української музики «Молоде радіо»

Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», літературний критик

Програма майбутнього, прийнятна для нашої молоді, ще не написана

Оксана Андрусяк, Віце-президент Європейського молодіжного парламенту

Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

«Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни»

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Новый политический проект ждать можно и нужно

Андрій Юсов, заступник голови політради громадської партії «ПОРА»

Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

Лидия Ткаченко, ведущий научный сотрудник отдела исследований человеческого развития Института демографии и социальных исследований НАНУ

Нынешнее поколение молодых ничем не хуже других

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Молодежь требует новой государственной политики

Олександр Ярема, Директор департаменту молодіжної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту.

“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат обласної ради

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Корень проблем молодежи – низкая цена труда

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Лучшую часть своей молодежи мы готовим на экспорт

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,083