В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог. UA » новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

В предлагаемом диалоге мы попробовали максимально расширить круг анализируемых проблем и ценностей молодого поколения. Поэтому одной из тем обсуждения будет «Молодежь и политика». Уж очень противоречивы и запутанны отношения действующих политиков с идущим им на смену подрастающим поколением. Спектр подходов здесь очень широк: подъем-мобилизация-самоорганизация, с одной стороны, и разочарование, кризис идей и ориентиров – с другой.

Во-первых, молодежь, по-прежнему не представлена собственной партией, а ее квоты в существующих партиях все чаще передаются по наследству детям действующих политиков.

Во-вторых, в молодежной среде нет четкого, своего, а не навязанного нынешней властью, видения будущего.

В-третьих, политика, с подачи различных политических сил, превратилась для молодежи в достаточно циничный бизнес. Это своего рода реакция на «оплаченные вызовы», на квоты и разнарядки извне, причем, зарабатывая деньги, многие не брезгуют ходить на акции противоположных по политическим взглядам политических структур – «не все ли равно где быть безликой массой, лишь бы платили!».

И все же… Даже это подталкивает молодых людей к более сознательному выбору и глубокому анализу происходящего, что не может не сказаться в будущем. Рост студенческого самоуправления, повышенная заинтересованность молодых в участии в местном самоуправлении (именно на местах молодежи гораздо легче найти себе применение и самореализовываться в политике). Молодое поколение уже хорошо знает не только о своих правах, но и о том, как их отстаивать.

Но гораздо больше молодежь открывала другие сферы применения своих сил, энергии, знаний. Вкус к жизни и оптимизм присущи сегодня молодым не только потому, что они молоды, не только потому, что это их родной мир. Он устроен так, что многие видят в нем будущее для своего жизненного проекта. Ключевое слово здесь – успех. Молодые чувствуют себя свободными и могут сами проектировать свое будущее. Они понимают существование корреляции между собственным успехом и успехом страны – чем более успешна страна, тем больше вероятность успеха для ее граждан. Именно от этого зависит, произойдет ли перелом в сознании молодежи – «уезжать-оставаться»…

Нынешнее молодое поколение выросло не только при другой политической, но и при другой образовательной системе. У молодых есть не только чувство внутренней свободы, но и чувство собственного достоинства. Увы, у нас еще не проводились специальные исследования, какие уже давно проводят западные социологи (1), но никто не будет отрицать возрастающую виртуальную активность молодежи в Интернете. Вопрос в другом, – станет ли эта виртуальная активность со временем социальной?

И что делать, чтобы не наступать на те же грабли, на которые наступали старшие поколения – не использовать стереотипы, ценности и догмы, ведущие в тупик?!

Конфликт поколений вечен – но в чем его специфика на данном этапе? Сводится ли она только к тому, что у разных поколений не совпадают образы будущего страны? И останется ли решающим голос молодежи в его выборе? В 2025 году в Украине значительно сократиться удельный вес молодого поколения в общей структуре населения…

Насколько яркой будет звезда восходящего поколения и как быстро она потухнет или закатится «за бугор». Кого и как эта звезда успеет осветить?! И чем более закостеневшим и «уставшим от перемен» будет наше общество, тем неожиданнее будет для него идущее на смену постсоветское поколение. На сегодняшний день ясно одно - традиционной преемственности поколений уже не будет, но сколь острым будет конфликт - вопрос остается открытым.

Свернуть

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог.UA» новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

14 фев 2007 года
“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”: “Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

Олександр Ярема, Директор департаменту молодіжної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту.

У своїх попередніх висловлюваннях ви зазначали, що «молодіжна політика в Україні є трохи фестивальною, і завданням Міністерства є відійти від суто концертних акцій та звернути увагу на інші напрямки роботи». Чи вдалось запровадити нові принципи і якою на сьогодні є державна молодіжна політика? Яким чином діяльність держави у цій сфері впливає на активність молоді?

Вдалося переорієнтуватись в багатьох напрямках. Цього року були дуже цікаві напрацювання та програми щодо зайнятості. Адже насправді, якщо ми вирішимо базове питання зайнятості, то воно тягне за собою і вирішення багато інших, - зменшення рівня злочинності, рівня поширення наркозалежності серед молоді тощо.

В ряді регіонів ми спробували впроваджувати програми підтримки розвитку молодіжного підприємництва. Таким чином, створити механізм, коли молода людина, прийшовши у визначене місце, в молодіжний центр праці, може отримати необхідний комплекс послуг, починаючи з економічних, юридичних. Тобто, як правильно підготувати бізнес-план, де знайти кошти на його реалізацію і підтримку на розвиток цієї діяльності. Крім того, ми намагались вирішити питання тимчасової і постійної зайнятості, - через молодіжні біржі праці. Фактично, є державний центр зайнятості, який працює не тільки з молоддю, але загалом з безробітними, а є молодіжні центри праці, які зорієнтовані на молодь взагалі і не тільки на безробітну. Наприклад, студентська молодь або старші школярі, які потребують додаткових коштів для якихось кишенькових витрат, для навчання, - тобто існують різні підходи. Відповідно, ми намагаємось дати можливість молодим людям отримати такі знання.

Крім того, як кажуть, добре нове – це давно забуте старе. Цього року ми спробували подивитись новими очима на такі явища, як молодіжні трудові загони. Колись в радянські часи це було досить поширене явище, що молодь у вільний від навчання час, канікули, збиралась і мала можливість заробити кошти. На сьогодні ми організовуємо будівельні загони, збирання урожаю і багато-багато іншого. Ми спробували об'єднати молодь з різних регіонів України по таким речам, як історична культурна спадщина. Цього року акція носила назву «Збережемо і відродимо культурну спадщину України». І такі місця, як Хортиця, замки Львівщини, подільські замки, Чернівецька область. Молодь з різних областей України б спілкувалась між собою, мала змогу зробити свій внесок в культурну спадщину України. В цьому напрямку намічаються дуже позитивні тенденції. Є ідея цього року визначити небагато, скажімо, п'ять загальноукраїнських історичних місць, і щоб молодь з усієї України дійсно могла проводити там час, відбудовувати, реставрувати. Це, звичайно, робота не фахова, тобто не спеціальна і, власне, ці загони є волонтерськими, тобто молодь не отримуватиме там великих коштів. Але, водночас, є можливість краще пізнати історію, поспілкуватись з колегами з різних регіонів України.

Один із важливих напрямків, як він загально називається, - це формування здорового способу життя. Є окрема програма, спрямована на роботу з молоддю, яка вже потрапила в наркотичну та алкогольну залежність. В Україні є 37 центрів реабілітації наркозалежних в різних регіонах. Переважно цим займаються місцеві, або обласні комунальні установи, і ми намагаємось підтримувати їх через підтримку їхніх програм, через залучення молоді, яка позбавилась наркотичної залежності до профілактичних програм. Зараз намагаємось на базі Донецького університету започаткувати спеціальний курс для соціологічних працівників щодо роботи з наркозалежними людьми.

Крім того, є програми підтримки творчої молоді. Існують більш традиційні програми, - підтримка молодих письменників і художників. Зокрема, спільно із Спілкою письменників щороку ми проводимо міжнародний конкурс «Гранослов», де збираються найкращі з молодих письменників і вони мають змогу надрукувати першу збірку своїх творів. Для молодих художників – це є різні планери в різних регіонах України, які ми також підтримуємо і вони, водночас, є і майстер-класами для молодих художників, коли справжні метри із сфери мистецтва розповідають і підтримують молодь на творчому шляху.

Ми намагаємось підтримувати ініціативи, які висловлювались молодіжними організаціями щодо створення об'єкту, який би називався «Європейський молодіжний центр». Під егідою Ради Європи існує лише два подібні центри, - в Страсбурзі та в Будапешті. І зараз ми маємо ситуацію, коли Європейський Союз розширився, межує з Україною. Але проблематично потрапити в той центр, що діє в Будапешті і який спрямований на країни центрально-східної Європи та Кавказу. Для цього зараз існують додаткові перешкоди, починаючи з візового режиму, і закінчуючи якимись іншими моментами. Власне, ми виступили з ініціативою створення подібного центру в Україні. Тим паче, що ішла боротьба і міністерства і молодіжних організацій за створення принаймні будинку української молоді. І ця боротьба не мала позитивного вирішення. Тож ми думаємо якось поєднати ці речі. Зараз це на стадії вирішення. Є підтримка від молодіжного директорату Ради Європи. Це залежить від того, чи вдасться нам знайти достойне приміщення в Україні. Бо для них молодіжний центр – це перш за все програми і фінансуватимуть вони, звичайно, реалізацію конкретних програм, а створення самого центру повинна взяти на себе Україна.

21 грудня ви провели семінар «Якісна професійна орієнтація молоді – перший крок до працевлаштування». Чи дав семінар відповідь на питання, що потрібно українській молоді для того, аби вона залишалась в Україні, а не мігрувала за кордон у пошуках кращих перспектив?

Якщо говорили конкретно про цей семінар, то він не ставив перед собою такої мети. Тут, скоріше, йшлось про те, яким чином вирівняти дисбаланс на ринку праці. Виходить так, що є якийсь перелік «модних» професій, - юристи, менеджери, фінансисти. Часто не тільки молодь не задумується, а навіть батьки не задумуючись, відправляють своїх дітей навчатися саме цим спеціальностям, незалежно від того, який навчальний заклад це робить – чи Могилянка, чи Університет культури. І зрозуміло, що попит на спеціалістів, так само, є дуже різним.

При міністерстві є мережа молодіжних центрів праці – це ті установи, які допомагають молоді знайти себе на ринку праці в різних аспектах. Цього року ми спробували започаткувати програми, які передбачають на першому етапі проведення професійної діагностики, коли людина може прийти, пройшовши комп'ютерну співбесіду з фахівцями, отримати рекомендації до чого вона більше схильна. Це дуже поширено в Києві і ми якраз вивчали наскільки дієва ця програма у столиці. Вона працює на базі багатьох шкіл і, відповідно, ведеться постійна робота із школярами. Другий аспект програми, - це вже професійна орієнтація, тобто молодим людям розповідають, що їх чекає на ринку праці в майбутньому. Чи людина може бути фаховим спеціалістом в якійсь технічній галузі, отримувати велику зарплату і бути затребуваним, тому що є великий попит на ці спеціальності. Чи, може, бути одним із величезної кількості фахівців спеціальностей, які я вже називав, і стояти в черзі на біржі праці.

Чи можна говорити про тенденцію інтеграції українського молодіжного руху в загальноєвропейський, загальносвітовий? Наскільки це відповідає ціннісним орієнтаціям та потребам українських молодіжних організацій, чи це впроваджується імперативно згори?

Абсолютно точно, існує тенденція інтеграції українського молодіжного руху. Але не можна казати, що це йде згори. Скоріше, це потреби часу, тому що існує багато моментів, починаючи з усвідомлення самими організаціями, що перебування в європейському та світовому молодіжному просторі – це додаткові можливості. Починаючи від додаткових можливостей для отримання інформації щодо того, як розвивається молодіжний рух на заході, і закінчуючи такими банальними на перший погляд, але завжди важливими в житті молодіжних організацій речами, як можливість подання спільних проектів, наприклад, в молодіжний фонд Ради Європи і отримувати ресурси для того, щоб проводити ці проекти в Україні або брати участь в їх реалізації за кордоном.

Тобто, український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір. Тут ми згадували програму «Всі різні, всі рівні» - європейська програма, яка стартувала в Європі ще 1995-го року під егідою Ради Європи. Україна вперше приєдналась до цієї кампанії цього року. Слід згадати 53-ю сесію «Європейського молодіжного парламенту», що проходив в Україні, коли близько 300 європейців з'їхалось і це мало досить великий резонанс. Це і заходи, які вперше на території України проводило європейське екуменічне бюро.

Є багато двосторонніх контактів, коли українські організації не просто інтегровані в європейські молодіжні платформи, а мають там вирішальну силу. Тут можна згадати Християнсько-демократичну молодь. Наприклад, міжнародний секретар є віце-президентом однієї з найбільш впливових європейських молодіжних платформ, - молодіжного крила європейської Народної партії, Галина Фоменчинко. Дуже активно інтегруються скаутські організації в загальносвітовий скаутський рух.

Створено Український молодіжний форум. Це така спілка спілок, що має об'єднати усі складові молодіжного руху. Молодіжний рух, починаючи десь з 98 року активно дробився, відбувалась атомізація. Фактично, до сьогодні триває “етап збору”. Ще тоді було створено організацію, яка об'єднала майже всі молодіжні організації – Український національний комітет молодіжних організацій. Але ряду політичних сил це було не дуже цікаво і потрібно, тому відбувся етап дроблення і тільки в листопаді минулого року вдалося знову зібрати усіх за круглим столом, створити Всеукраїнський молодіжний форум, зареєстрований у вересні.

Зараз в Європі є найбільша молодіжна надструктура – це Європейський молодіжний форум, що об'єднує, фактично, весь молодіжний рух. Вона має двопалатну систему і одна палата – це національні спілки з країн-членів Ради Європи, друга – це міжнародні молодіжні організації. І якщо через міжнародні молодіжні організації український молодіжний рух представлений, - є молоді соціалісти тощо. То через національну спілку не був (був УМКМО, але з різних причин воно втратило статус спостерігача і кандидата). І тому зараз, зі створенням Українського національного комітету молодіжних організацій, є серйозний шанс для українського молодіжного руху все ж таки інтегруватись в європейський молодіжний простір.

Громадськість чує про молодіжні організації переважно зі ЗМІ і іноді складається враження, що молодь займається виключно політикою. Ви бачите молодіжний рух під ширшим кутом. Чи так це? Чи вдалось молоді відійти від «великої політики» і чи може вона самостійно визначати власні пріоритети?

Особливо після останніх виборів значно відійшли. Політика політикою, але дуже часто ми бачимо, що є політична партія та молодіжна організація цієї партії і вона жодним чином не впливає, навіть на тому етапі, коли формуються списки. І з досвіду попередніх виборів і цих, дуже рідко лідери молодіжних організацій потрапляють в партійні списки. На пальцях однієї руки можна перерахувати. Їх мало пройшло, але це соціалісти – Філіндаш, лідер Спілки молодих соціалістів. Слід згадати Павленка, який був почесним президентом молодіжного Союзу «Наша Україна», Молода “Батьківщина” – жодного представника в парламенті, комуністи – жодного. Щоправда, від регіоналів є молоді представники.

З партіями, які не потрапили в парламент ситуація ще гірша. І тому після того, як було прийнято новий Закон про дитячі та молодіжні організації, практично всі ці організації зареєструвались як молодіжні. І хоча за назвою вони перегукуються з назвами політичних партій, зазвичай вони ведуть свою більш-менш паралельну діяльність, а в деякі моменти, коли це вигідно, зближуючись з партіями. На мою думку, досить часто партії самі не розуміють, чим займаються їхні молодіжні організації. Більше того, досить часто така діяльність є тією системою заходів, або тими напрямками, які цікаві молодіжним організаціям. Наприклад, є організації, які займаються вихованням, хтось займається лідерськими програмами, хтось займається студентським самоврядуванням. Тобто, в принципі, кожен шукає свою нішу, щоб бути певною мірою несхожим на інших. Або один напрямок і це може бути головною ідеєю організації, або ж кілька спрямувань.

Крім того, якщо взяти загальний спектр молодіжних організацій, у нас їх є 125 (це всеукраїнських молодіжних організацій, зареєстрованих Мінюстом, хоча регіональних існує близько 6 тис.), то політичні з них складають приблизно 15%.

Які питання перебувають в центрі уваги молодіжних активістів і наскільки сталі їхні вподобання?

Різні питання. Зараз найбільш актуальне є можливість зайняття вакантних посад заступників міністра. Багато молодіжних активістів висловлюють бажання прийти і спробувати себе на державних посадах.

Якщо ж більш серйозно підійти, то багато організацій декларують напрямком своєї діяльності патріотичне виховання молоді. Ще одне велике коло питань - це лідерство, тобто виховання лідерів, підготовка лідерів. Часом такі програми накладаються і це дійсно дуже хороші програми, коли виховують не просто лідера, а лідера-партіота.

Окреме коло питань - пришвидшення інтеграції України до євроатлантичних структур. Тут теж є досить непогані проекти. Є окремі організації, які дбають про залучення активної молоді до державної служби на різних рівнях. Очевидно, що є певне коло мистецьких організацій, які займаються пошуком талановитої молоді і намагаються вивести її в більш широкі світи.

Це більш-менш те коло питань, які актуалізовані.

Щойно закінчилась зустріч з представниками дитячих організацій. Їх мало в Україні – близько 12, - і вони є трошки ображеними в порівнянні з молодіжними організаціями. Вони намагаються вийти в окремий статус, щоб з ними працювали окремо із спеціальним фокусом на розвиток дитячого громадського руху.

Бесіду вела – Олеся Мигаль

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Логгинов, глава совета молодежной общественной организации «Клуб «Компас»

«Молодежь стала более индивидуалистичной, более самостоятельной, более циничной, но и более деятельной»

Валентина Димитрова, член Пласту НСОУ, Східний регіон, Донецька округа.

Наші переконання є непохитними

Тетяна Данилів, директор Центру волонтеріату «Добра Воля»

«Волонтерство йде від бажання реалізовувати себе»

Наталя Точиленкова, асистентка програм громадської організації «Жіночий консорціум України»

«З кожним днем збільшується кількість політично-активних молодих жінок»

Михаил Чаплыга, президент ВМОО «Украинские фальконы».

Без организующей силы молодое поколение себя проявит не скоро

Людмила Кудіна, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива»

«Я бачила реальну політичну активність молоді лише в 2004 році»

Станіслав Шумлянський, Директор інтернет- радіостанції «Хвиля української музики «Молоде радіо»

Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», літературний критик

Програма майбутнього, прийнятна для нашої молоді, ще не написана

Оксана Андрусяк, Віце-президент Європейського молодіжного парламенту

Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

«Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни»

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Новый политический проект ждать можно и нужно

Андрій Юсов, заступник голови політради громадської партії «ПОРА»

Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

Лидия Ткаченко, ведущий научный сотрудник отдела исследований человеческого развития Института демографии и социальных исследований НАНУ

Нынешнее поколение молодых ничем не хуже других

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Молодежь требует новой государственной политики

Євген Гудзь, віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків

“Молодь «підставили» її батьки і діди”

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат обласної ради

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Корень проблем молодежи – низкая цена труда

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Лучшую часть своей молодежи мы готовим на экспорт

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,072