В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог. UA » новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

В предлагаемом диалоге мы попробовали максимально расширить круг анализируемых проблем и ценностей молодого поколения. Поэтому одной из тем обсуждения будет «Молодежь и политика». Уж очень противоречивы и запутанны отношения действующих политиков с идущим им на смену подрастающим поколением. Спектр подходов здесь очень широк: подъем-мобилизация-самоорганизация, с одной стороны, и разочарование, кризис идей и ориентиров – с другой.

Во-первых, молодежь, по-прежнему не представлена собственной партией, а ее квоты в существующих партиях все чаще передаются по наследству детям действующих политиков.

Во-вторых, в молодежной среде нет четкого, своего, а не навязанного нынешней властью, видения будущего.

В-третьих, политика, с подачи различных политических сил, превратилась для молодежи в достаточно циничный бизнес. Это своего рода реакция на «оплаченные вызовы», на квоты и разнарядки извне, причем, зарабатывая деньги, многие не брезгуют ходить на акции противоположных по политическим взглядам политических структур – «не все ли равно где быть безликой массой, лишь бы платили!».

И все же… Даже это подталкивает молодых людей к более сознательному выбору и глубокому анализу происходящего, что не может не сказаться в будущем. Рост студенческого самоуправления, повышенная заинтересованность молодых в участии в местном самоуправлении (именно на местах молодежи гораздо легче найти себе применение и самореализовываться в политике). Молодое поколение уже хорошо знает не только о своих правах, но и о том, как их отстаивать.

Но гораздо больше молодежь открывала другие сферы применения своих сил, энергии, знаний. Вкус к жизни и оптимизм присущи сегодня молодым не только потому, что они молоды, не только потому, что это их родной мир. Он устроен так, что многие видят в нем будущее для своего жизненного проекта. Ключевое слово здесь – успех. Молодые чувствуют себя свободными и могут сами проектировать свое будущее. Они понимают существование корреляции между собственным успехом и успехом страны – чем более успешна страна, тем больше вероятность успеха для ее граждан. Именно от этого зависит, произойдет ли перелом в сознании молодежи – «уезжать-оставаться»…

Нынешнее молодое поколение выросло не только при другой политической, но и при другой образовательной системе. У молодых есть не только чувство внутренней свободы, но и чувство собственного достоинства. Увы, у нас еще не проводились специальные исследования, какие уже давно проводят западные социологи (1), но никто не будет отрицать возрастающую виртуальную активность молодежи в Интернете. Вопрос в другом, – станет ли эта виртуальная активность со временем социальной?

И что делать, чтобы не наступать на те же грабли, на которые наступали старшие поколения – не использовать стереотипы, ценности и догмы, ведущие в тупик?!

Конфликт поколений вечен – но в чем его специфика на данном этапе? Сводится ли она только к тому, что у разных поколений не совпадают образы будущего страны? И останется ли решающим голос молодежи в его выборе? В 2025 году в Украине значительно сократиться удельный вес молодого поколения в общей структуре населения…

Насколько яркой будет звезда восходящего поколения и как быстро она потухнет или закатится «за бугор». Кого и как эта звезда успеет осветить?! И чем более закостеневшим и «уставшим от перемен» будет наше общество, тем неожиданнее будет для него идущее на смену постсоветское поколение. На сегодняшний день ясно одно - традиционной преемственности поколений уже не будет, но сколь острым будет конфликт - вопрос остается открытым.

Свернуть

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог.UA» новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

19 фев 2007 года
Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу: Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

Андрій Юсов, заступник голови політради громадської партії «ПОРА»

В який спосіб сьогодні молодь впливає на процеси становлення громадянського суспільства? Наскільки чути голос молоді в пост-майданному житті?

Спалах активності молоді в Україні спостерігався в 2001 році, під час акції “Україна без Кучми”, потім був 2002 рік, – парламентські вибори, коли молодь була надзвичайно активною. І, власне, Помаранчева революція. На сьогодні організованого молодіжного руху в Україні не існує, а отже зменшився і вплив молоді на життя суспільства. На те є багато причин. Це і розчарування, –тому що молоді люди, які були авангардом Помаранчевої революції, в подальшому розчарувались у діяльності політиків, котрі отримали владу після Майдану. І те, що частина з них перейшла до інших структур, які не мають відношення до громадської діяльності – до влади, до партійних організацій, тощо. Але організований молодіжний рух зник, можливо, і зокрема, через те, що немає чітких орієнтирів, для чого він потрібен.

Однак, є й інша площина, – це площина позитивна. Відсутність загальноукраїнського структурованого молодіжного руху не означає відсутності проявів активності молоді на місцях, в областях, обласних центрах, місцевих громадах. І там рух молоді досить відчутний, хоча і сконцентрований не на політичних питаннях, а частіше на соціально-економічних або культурних.

Які зараз є методи для того, щоб голос молоді був почутий? Думаю, що це акції прямої дії. Я не маю на увазі лише акції протесту, а весь комплекс заходів прямої дії. Він є досить універсальним, малобюджетним, і завдяки тому, що у нас зараз є трохи більше свободи слова, ніж в “домайданний” період, молодь може розраховувати на доступ до ЗМІ, принаймні, в Інтернеті, – це однозначно.

Часто кажуть, що представники молодіжних рухів, які брали участь у зміні політичних режимів, скажімо у Грузії, Югославії, Киргизії, Україні в результаті опинилися на периферії політичного життя. Що, на вашу думку, не спрацювало, і як уникнути подібних наслідків?

Наскільки мені відомо, що стосується Грузії і Сербії, то це не зовсім так. Особливо у Грузії. Там молоді люди, які брали активну участь в Революції троянд, були активістами руху “Кмара” та інших молодіжних рухів, – ті з них, хто мав бажання, – стали складовою владної еліти. В Україні вже вкотре так не сталося, тобто це для нас не нова ситуація. Бо був 1991 рік, коли молодь першою оголосила про необхідність створення незалежної української держави. Тоді старі політики цю ідею підтримали і, власне, потім відтіснили молодих людей, нове покоління українців, на багато років від управління державними процесами. На жаль, так сталось і під час Майдану. Сьогодні ми можемо подивитись на склад Верховної ради України, проаналізувати його, і ми, якщо і зустрінемо там молодих людей, то як правило, це діти відомих особистостей. Тобто, це теж свого роду зміна поколінь, але, мабуть, не та зміна, якої ми прагнули на Майдані або під час проведення інших політичних акцій. Нове покоління – це поняття не тільки вікове, це поняття понятійне. Якраз з цим у нас є великі проблеми.

Що потрібно для того, щоб прийшла нова ера політиків за рахунок активізації молодіжного сектору?

Думаю, що лише активізації молодіжного сектору тут недостатньо. Молодіжним рухам досі бракує певної політичної, стратегічної самодостатності. Тобто, молодіжні рухи і молодіжні ініціативи на місцях не повинні орієнтуватись на когось зверху, на старших товаришів, а орієнтуватись на свої цілі та завдання. І тоді, можливо, щось буде інакше. Власне, сьогодні спостерігається криза активності не тільки в молодіжному середовищі. Вона є скрізь, відображається в усіх вікових групах, скрізь є криза ідей, криза орієнтирів. Під час акції “Україна без Кучми” або під час Помаранчевої революції, було чітко зрозуміло і легко пояснити хто за що і проти кого. Сьогодні таких чітких орієнтирів немає. Це, якщо говорити про, умовно кажучи, запал молоді по відношенню до політичних питань.

Стосовно взаємодії з владою, чи то місцевою, чи всеукраїнською, тут згодом все йтиме на краще. Просто на сьогодні є величезний брак досвіду в роботі у цій площині. Якщо в європейських спільнотах участь молоді в місцевому самоврядуванні на тому чи іншому рівні є достатньо активною, якщо студентське самоуправління є не міфом, а реальністю, то в Україні поки що такого, на жаль, немає. Я навчався в Одеському національному університеті і чудово пам'ятаю, що там означало студентське самоврядування. Власне, це була лише ширма. І всі ці студентські мери, які існують по всій Україні, і в столиці зокрема, – це, фактично, недіючі інституції, які підпорядковані адміністрації навчальних закладів. Якраз в цій площині необхідний дуже активний інформаційний обмін і обмін досвідом з європейськими молодіжними структурами і європейськими молодіжними середовищами, тому що дійсно там цей досвід є і він там успішно працює.

Чи спроможна молодь взагалі самостійно визначати власні пріоритети і наскільки вони є стабільними?

На сьогодні в нашому суспільстві політика перетворилась на щось на зразок ріеліті-шоу за склом. Якщо кілька років тому пересічний українець менше цікавився політикою, то сьогодні всі лише говорять про те, хто кого черговий раз кинув тощо. Звичайно, молодь не може стояти осторонь цих процесів, але ця участь носить зараз більш пасивний характер, – вболівати з поп корном за когось, або щось на зразок того. Тобто, це споглядання, а не активна участь. В жодній політичній структурі сьогодні в Україні немає дієвої самодостатньої молодіжної організації, яка б на щось впливала. Як правило, існують рознарядки про те, що треба стільки-то студентів на таке-то місце з певними завданнями і відповідними заохоченнями. Тобто, навіть якщо говорити про політичну культуру в молодіжному русі, про взаємодію з політичними структурами, то сьогодні також цього немає.

Що треба зробити для того, щоб ситуація змінилась в цьому аспекті? Я думаю, що невдовзі пройде шок він неочікуваних наслідків Помаранчевої революції, і на місцях почнуться дуже активні процеси самоорганізації. Але потрібно, щоб молодь менше слухала старших товаришів, і це треба взяти просто за правило. Бо, як правило, старі політики нічого доброго, принципово нового не радять.

Якою ви бачите свою роль в політичному житті України і чи прагне «ПОРА» впливати на прийняття політичних рішень? В який спосіб?

Безумовно, «ПОРА» прагне впливати на прийняття політичних рішень. Нам не вдалось пройти до Верховної ради України, тому ми сьогодні поза парламентом, але намагаємось і надалі бути активними політичними гравцями. Безумовно, в позапарламентському статусі це робити важко, але є велика кількість інших можливостей. В першу чергу, це співпраця з громадськими ініціативами, співпраця з тими людьми, які на професійному рівні мають, що сказати, мають свою точку зору і готові її обґрунтувати. Буквально остання ініціатива, з якою виступила партія «ПОРА», – це співпраця з громадською організацією “Стратегія державних закупівель”, зорієнтована на прийняття нового Закону Про державні закупівлі. Ця тема достатньо суха і не всім цікава, але вона стосується однієї третини державного бюджету Україні, і це, власне, площина, де відбувається найбільше корупційних діянь щодо витрачання державних коштів.

Є тема, яку порушила і, як на мене, успішно активізувала «ПОРА», – це тема Української Повстанської Армії. Сьогодні комісія Київради з питань соціального захисту і охорони здоров'я підтримала ініціативу партії «ПОРА» і надала відповідні пільги ветеранам УПА, які мешкають у місті Києві. Фактично, їх було урівняно в правах з ветеранами Великої вітчизняної війни. Було чимало інших ініціатив, – ми пам'ятаємо і вуличні акції, і круглий стіл, спрямовані на відстоювання дублювання фільмів українською мовою у вітчизняному кінопросторі. Ця кампанія і надалі триває.

Певною ознакою такої активності є те, що всі акції проводяться не тільки силами партії «ПОРА», але й спираються на певне фахове професійне середовище, яке в цьому так само зацікавлене і готове в цій площині з нами співпрацювати. В цьому сенсі ми виступаємо лише певним оператором громадських ініціатив. Думаю, що на цьому фронті сьогодні в Україні, на жаль, ніхто не працює. Якраз в сфері ініціювання і здійснення громадських ініціатив, на жаль, серед політичних партій я не бачу активності.

В одному з останніх інтерв'ю ви зазначали, що ваші погляди не змінились, але змінилося ставлення до життя. Як, на вашу думку, змінилися настрої молоді в останні роки і в чому полягає суть змін, що відбулись в молодіжному русі після 2004 року?

Ми, безумовно, стали багато в чому більш прагматичними. Умовно кажучи, під час Майдану і Помаранчевої революції достатньо було короткої запальної дискусії для того, щоб повести молодь за тими чи іншими орієнтирами. Політика і політики багато в чому зіпсували молодих людей, тому що ні для кого не секрет, що більшість акцій в Києві, політичних заходів, до яких залучаються молодь, проходять на платній основі. Є певні розцінки і тарифи на участь у заходах, куди студент іде для того, щоб заробити гроші. Досить часто протягом певного часу студент може брати участь в акціях протилежних політичних структур. Все це не може грати на користь молодіжному руху, але тим не менше, з іншого боку, це підштовхує людей до більш свідомого вибору і глибокого аналізу. Звичайно, те, що людей водять на платні акції, у далекій перспективі нове покоління ніяк не зіпсує.

В цілому молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу. Я сподіваюсь, що це вже не буде такий струс, як Помаранчева революція. Це може бути ляпас від уряду, який забере чергові пільги. Це може бути ляпас від президента, який черговий раз порушить обіцянки, які давав на Майдані, ляпас від Юлії Тимошенко, яка говорячи про ідеали Майдану підтримує законопроекти антикризової коаліції. І, можливо, саме така дія стане певним каталізатором. Головне – це усвідомлення, того чого ж насправді хоче нове покоління, в першу чергу молодь, від життя, від себе, від держави на сьогоднішньому етапі, і не слухати пояснення чиновників Міністерства молоді про те, що потрібно молоді. А вимагати від цих самих чиновників того, що їм самим потрібно.

Чого ж хоче молодь?

Перш за все, самодостатності. Власне, сьогодні і в стосунках із навчальними закладами, і в стосунках з державою, молодь є об'єктом, а не суб'єктом. Тобто, необхідно, щоб молодь усвідомила себе суб'єктом політики, не тільки молодіжної політики, – тому що цікавитись треба усіма питаннями, – а суб'єктом політики в цілому. І для цього треба ламати стереотипи, ламати уявлення чиновників. Якщо ректор працює на своїй посаді кілька десятків років, йому дуже важко уявити, для чого йому потрібна студентська рада і хто вони такі, що будуть указувати, як діяти в тій чи іншій ситуації, як їм краще вчитись тощо.

На мою думку, сьогодні необхідно закріпити і створити абсолютно чіткі і прозорі механізми самоорганізації молодіжного середовища, починаючи від університету і закінчуючи, умовно кажучи, контролем ресурсів державного бюджету з місцевих бюджетів, які витрачаються на молодіжні проекти. Без цього не буде поступу вперед, не буде молодіжного житла, гарячої води у гуртожитках, кваліфікованих викладачів на лекціях, без цього не буде нормальних умов проживання, належної якості освіти і потім працевлаштування. Тому, якщо прийде усвідомлення таких речей, то все змінюватиметься на краще.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Логгинов, глава совета молодежной общественной организации «Клуб «Компас»

«Молодежь стала более индивидуалистичной, более самостоятельной, более циничной, но и более деятельной»

Валентина Димитрова, член Пласту НСОУ, Східний регіон, Донецька округа.

Наші переконання є непохитними

Тетяна Данилів, директор Центру волонтеріату «Добра Воля»

«Волонтерство йде від бажання реалізовувати себе»

Наталя Точиленкова, асистентка програм громадської організації «Жіночий консорціум України»

«З кожним днем збільшується кількість політично-активних молодих жінок»

Михаил Чаплыга, президент ВМОО «Украинские фальконы».

Без организующей силы молодое поколение себя проявит не скоро

Людмила Кудіна, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива»

«Я бачила реальну політичну активність молоді лише в 2004 році»

Станіслав Шумлянський, Директор інтернет- радіостанції «Хвиля української музики «Молоде радіо»

Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», літературний критик

Програма майбутнього, прийнятна для нашої молоді, ще не написана

Оксана Андрусяк, Віце-президент Європейського молодіжного парламенту

Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

«Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни»

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Новый политический проект ждать можно и нужно

Лидия Ткаченко, ведущий научный сотрудник отдела исследований человеческого развития Института демографии и социальных исследований НАНУ

Нынешнее поколение молодых ничем не хуже других

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Молодежь требует новой государственной политики

Олександр Ярема, Директор департаменту молодіжної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту.

“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

Євген Гудзь, віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків

“Молодь «підставили» її батьки і діди”

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат обласної ради

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Корень проблем молодежи – низкая цена труда

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Лучшую часть своей молодежи мы готовим на экспорт

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,060