В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог. UA » новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

В предлагаемом диалоге мы попробовали максимально расширить круг анализируемых проблем и ценностей молодого поколения. Поэтому одной из тем обсуждения будет «Молодежь и политика». Уж очень противоречивы и запутанны отношения действующих политиков с идущим им на смену подрастающим поколением. Спектр подходов здесь очень широк: подъем-мобилизация-самоорганизация, с одной стороны, и разочарование, кризис идей и ориентиров – с другой.

Во-первых, молодежь, по-прежнему не представлена собственной партией, а ее квоты в существующих партиях все чаще передаются по наследству детям действующих политиков.

Во-вторых, в молодежной среде нет четкого, своего, а не навязанного нынешней властью, видения будущего.

В-третьих, политика, с подачи различных политических сил, превратилась для молодежи в достаточно циничный бизнес. Это своего рода реакция на «оплаченные вызовы», на квоты и разнарядки извне, причем, зарабатывая деньги, многие не брезгуют ходить на акции противоположных по политическим взглядам политических структур – «не все ли равно где быть безликой массой, лишь бы платили!».

И все же… Даже это подталкивает молодых людей к более сознательному выбору и глубокому анализу происходящего, что не может не сказаться в будущем. Рост студенческого самоуправления, повышенная заинтересованность молодых в участии в местном самоуправлении (именно на местах молодежи гораздо легче найти себе применение и самореализовываться в политике). Молодое поколение уже хорошо знает не только о своих правах, но и о том, как их отстаивать.

Но гораздо больше молодежь открывала другие сферы применения своих сил, энергии, знаний. Вкус к жизни и оптимизм присущи сегодня молодым не только потому, что они молоды, не только потому, что это их родной мир. Он устроен так, что многие видят в нем будущее для своего жизненного проекта. Ключевое слово здесь – успех. Молодые чувствуют себя свободными и могут сами проектировать свое будущее. Они понимают существование корреляции между собственным успехом и успехом страны – чем более успешна страна, тем больше вероятность успеха для ее граждан. Именно от этого зависит, произойдет ли перелом в сознании молодежи – «уезжать-оставаться»…

Нынешнее молодое поколение выросло не только при другой политической, но и при другой образовательной системе. У молодых есть не только чувство внутренней свободы, но и чувство собственного достоинства. Увы, у нас еще не проводились специальные исследования, какие уже давно проводят западные социологи (1), но никто не будет отрицать возрастающую виртуальную активность молодежи в Интернете. Вопрос в другом, – станет ли эта виртуальная активность со временем социальной?

И что делать, чтобы не наступать на те же грабли, на которые наступали старшие поколения – не использовать стереотипы, ценности и догмы, ведущие в тупик?!

Конфликт поколений вечен – но в чем его специфика на данном этапе? Сводится ли она только к тому, что у разных поколений не совпадают образы будущего страны? И останется ли решающим голос молодежи в его выборе? В 2025 году в Украине значительно сократиться удельный вес молодого поколения в общей структуре населения…

Насколько яркой будет звезда восходящего поколения и как быстро она потухнет или закатится «за бугор». Кого и как эта звезда успеет осветить?! И чем более закостеневшим и «уставшим от перемен» будет наше общество, тем неожиданнее будет для него идущее на смену постсоветское поколение. На сегодняшний день ясно одно - традиционной преемственности поколений уже не будет, но сколь острым будет конфликт - вопрос остается открытым.

Свернуть

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог.UA» новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

26 фев 2007 года
Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям: Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

Оксана Андрусяк, Віце-президент Європейського молодіжного парламенту

Наскільки згуртована сучасна молодь і за яких обставин вона здатна консолідуватись?

Звичайно, політична ситуація не може згуртувати всю молодь. Оскільки є різні політичні сили, відповідно, політичний конфлікт приводить молодь, що сповідує різні політичні погляди до одного бар'єру. Я вважаю, що більше молодь консолідується, якщо, скажімо, Україна їде на Олімпіаду, або коли є певні культурні досягнення. Тоді виховуються певні патріотичні почуття.

Зараз в Україні намагаються створити спільну молодіжну платформу. З одного боку це правильно, але з іншого, - це завжди має, як айсберг, щось значно глибше. Для чого створюється цей всеукраїнський молодіжний форум? Для того, щоб вступити в міжнародний молодіжний форум. Без власного центрального координуючого органу це неможливо. Для цього такий орган намагаються створити штучно. Але якщо він не створюється природно, то нічого з того доброго не виходить.

Я не знаю, чи потрібно таке об'єднання. Просто виходить, що країна просто хоче створити репрезентативний орган. Навіть, якщо і об'єднати представників різних організацій, і якщо вони вироблять спільну політику, то що це означатиме на практиці? Адже ми і так є активними – усі організації об'єднують молодь і спонукають щось робити. Кожна організація має свої цілі. А від координування згори позитивних зрушень не буде.

Чим займається молодіжний Європарламент? Які акції ви проводите? Які питання у фокусі уваги?

Європейський молодіжний парламент в Україні є національним осередком міжнародної організації Європейський молодіжний парламент. Ця організація функціонує з 1987 року, спочатку як молодіжний проект. Зараз наша організація функціонує у 34 країнах Європи. У нас вона почала діяти 2000 року. Діяти, - це означає, що наш перший президент Ольга Смирнова, - перший раз поїхала на сесію Європейського молодіжного парламенту, її це зацікавило і надихнуло, тому вона вирішила створити щось подібне у нас в Україні. Почала збирати людей довкола себе, почали їздити на сесії, тобто до 2002 року організація не була зареєстрова, просто функціонував своєрідний комітет, представництво організації в Україні. 2002 року ми були зареєстровані як міжнародна молодіжна громадська організація Міністерством юстиції України і відповідно почали діяти як офіційно зареєстрована ГО.

У нас діяльність поділена умовно на дві частини – це діяльність міжнародна і діяльність в Україні. Міжнародна діяльність – це сесії, у Європейського молодіжного парламенту сесії проходить тричі на рік і окрім того проводяться регіональні форуми, регіональні сесії в різних країнах Європи. Нашим головним завданням у міжнародній діяльності є відбір делегатів на сесії.

Організація волонтерська, все здійснюється на добровільних засадах і, звичайно, ніхто ніякої зарплати не отримує. Тобто, це наша громадська діяльність, ми це робимо для себе. Цінності, які ми прагнемо поширювати в Україні – це в принципі, проєвропейська орієнтація молоді. Ми прагнемо залучити молодь до європейського діалогу, тобто дати їм можливість спілкуватись, обмінюватись поглядами, вчитись один у одного і набувати досвіду з представниками різних країн Європи. В Україні ми маємо кілька проектів, проводили семінари, починали працювати над проектом для дітей-сиріт спільно з ООН, але він поки дещо заморозився, це пов'язано з коштами.

Усі наші проекти спочатку зароджуються на рівні ідеї, зараз ми працюємо над проектом для молодих журналістів, - це має бути проект з тренінгами з різноманітними семінарами. Є ідея, ми її оформляємо в проект і тоді шукаємо спонсорів на цю ідею. Переважно шукаємо спонсорів в Україні, якщо це проект, що стосується України. Нещодавно у нас пройшла 53-тя велика сесія міжнародна ЄМП-Україна. На неї ми вже шукали кошти звідки могли – і українські, і за кордоном.

Досить часто кажуть, що громадська активізація молоді ресурсно залежить від фондів, закордонних організацій тощо. Наскільки це справджується у вашому випадку? Наскільки ви самостійні у визначенні власних пріоритетів?

В цілому по Україні є організації, що живуть за рахунок фондів, є ті, що виживають на партійних коштах. Іноді організації знаходять спонсорів. Тоді треба виконати певні умови, скажімо, на папках має бути зображений логотип спонсора.

Наша організація повністю самостійна. У нас навіть офісу немає – ніхто не виділяє на це гроші. Міністерство молоді дало нам 30 тисяч гривень на проведення Сесії минулого року, при тому, що наш бюджет складав 100 тисяч євро. Більше того, вони навіть дали ці кошти не нам, а через партнерську молодіжну організацію, бо ми є не загальноукраїнською, а міжнародною організацією, а, як відомо, бюджетні гроші мають право використовувати тільки всеукраїнські організації. Ми просто уклали угоду з однією із всеукраїнських організацій і вони подавали наш проект на міністерство. Там також вийшло непорозуміння. Спочатку нам виділили 80 тисяч, потім 50 тисяч кудись пропали.

Якщо б ми захотіли бюджетних грошей, то нам треба було б перереєструватись на загальноукраїнську організацію і чекати рік чи два. Серед організацій, що отримують бюджетні кошти є дуже багато припартійних молодіжних організацій, - молодіжна організація Партії регіонів, молодіжна організація Соцпартії. Але ми на великі гроші, зрештою й не претендуємо – у нас немає настільки масштабних проектів.

Це дає свої переваги - ніхто нам ніколи не вказував, що ми маємо робити, з ким контактувати. Що краще – кожна організація вирішує для себе.

Яким чином ваша організація озвучує свою думку в громадському просторі?

У нас дуже активізувалась робота з пресою перед самою Сесією, яку ми проводили. Для організації це була значна подія. Не всі осередки в Європі, які навіть довше функціонують ніж ми, провели хоча б по одній міжнародній сесії. Це для нас було значним досягненням, коли центральний офіс обрав саме Київ, як місце проведення Сесії. Звичайно, ми вирішили озвучити це для громадськості і, в принципі, очікували в такий спосіб залучити спонсорів, знайти партнерів. Ми провели прес-конференції до та під час Сесії, збирали пресу на офіційному відкритті, на Євроконцертах, на офіційному закритті.

Досить часто ми надсилаємо прес-релізи в ЗМІ, переважно це Інтернет-видання та Інтернет-потрали молодіжні. Тобто, десь нас постійно друкують. Щодо інших видань, то ми зіткнулись з тим, що людей цікавить не сама організація, і навіть не те, чим ми займаємось. Якщо приходить хтось з відомих людей – усі збігаються, якщо нікого немає, - усім байдуже, що робить молодь. Я вважаю, що недостатньо уваги нам приділяють загальноукраїнські видання. Коли ми запросили Тарасюка, Руслану, Павленка, - офіційних осіб, то до нас прийшло вісім камер, радіоканали, газети. З іншого боку, цю подію і по особливому подали – Руслана побувала на офіційному відкритті Сесії Європейського молодіжного парламенту. Тобто, ЗМІ цікавило не те, що Руслана прийшла до нас, а можливість запитати про щось інше, що стосується політики. З такої точки зору важко працювати із загальнонаціональною пресою, яка не зовсім орієнтована на молодь.

З іншого боку, тут можна проявити більше фантазії та майстерності, щоб звернути увагу ЗМІ на себе. До сесії ми робили декілька прес-конференцій з приводу відправки делегацій на сесію. На такі прес-конференції приходять якраз ті, хто зацікавлений в діяльності молоді. Тобто, час від часу ми з пресою спілкуємось, тоді коли є важливі події і є про що розповісти.

Якою ви бачите свою роль в громадському житті України? Чи прагнете впливати на прийняття політичних рішень? Якщо так, то в який спосіб?

В політику ми не йдемо. Ні на даному етапі, ні плануємо в майбутньому, тобто ми є цілком аполітичні, не отримуємо підтримку від жодної політичної партії. Хоча, з'являються пропозиції. Але щойно надходять такі пропозиції, - виділити нам офіс чи дати якусь спонсорську допомогу, - є, звичайно фонди та окремі спонсори, які дають кошти на нашу діяльність, - але є й ті, хто очікує чогось в обмін. Поки що ми такі пропозиції навіть не розглядали: не хочемо перетворюватись на кишенькову організацію.

Загалом своєю діяльністю ми хочемо залучити якомога більше молоді до процесу спілкування між різними країнами, до дискусії. Ми намагаємось не зациклюватись на певній сфері. У кожного з нас свої політичні погляди – це було доведено під час останніх і передостанніх подій. Тобто, ми думаємо по-різному, але усіх нас об'єднує ідея робити щось для України, і це завжди пов'язано з європейською інтеграцією. У нас основна мета, офіційно сформульована – це поширювати європейські цінності серед української молоді.

Чи може сучасна молодь реалізувати себе і задовольнити свої потреби в Україні?

Молодь, яка приходить до нас – це завжди молодь, яка хоче щось робити. Молоді люди, які приходять в громадську організацію мають дуже різну мотивацію, відповідно до потреб. Деякі просто хочуть набратись досвіду в організації, - нашим волонтерам, які допомагали саме в організації останньої Сесії молодіжного Європарламенту, був цікавим саме процес організації. Це волонтерська діяльність і вона не оплачується, тому важливо, щоб люди мали свою мотивацію.

Загалом для України, мені здається, що якщо людина активна, то вона обов'язково посяде своє місце. Дуже багато молоді вважає, що для більшого вдосконалення треба якийсь час повчитися або ж пожити за кордоном, отримати знання, які потім можна застосувати в Україні. Але якщо молодь зацікавлена, то вона знайде можливість розвиватись і вдосконалюватись в Україні.

Бесіду вела Олеся Мигаль

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Логгинов, глава совета молодежной общественной организации «Клуб «Компас»

«Молодежь стала более индивидуалистичной, более самостоятельной, более циничной, но и более деятельной»

Валентина Димитрова, член Пласту НСОУ, Східний регіон, Донецька округа.

Наші переконання є непохитними

Тетяна Данилів, директор Центру волонтеріату «Добра Воля»

«Волонтерство йде від бажання реалізовувати себе»

Наталя Точиленкова, асистентка програм громадської організації «Жіночий консорціум України»

«З кожним днем збільшується кількість політично-активних молодих жінок»

Михаил Чаплыга, президент ВМОО «Украинские фальконы».

Без организующей силы молодое поколение себя проявит не скоро

Людмила Кудіна, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива»

«Я бачила реальну політичну активність молоді лише в 2004 році»

Станіслав Шумлянський, Директор інтернет- радіостанції «Хвиля української музики «Молоде радіо»

Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», літературний критик

Програма майбутнього, прийнятна для нашої молоді, ще не написана

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

«Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни»

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Новый политический проект ждать можно и нужно

Андрій Юсов, заступник голови політради громадської партії «ПОРА»

Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

Лидия Ткаченко, ведущий научный сотрудник отдела исследований человеческого развития Института демографии и социальных исследований НАНУ

Нынешнее поколение молодых ничем не хуже других

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Молодежь требует новой государственной политики

Олександр Ярема, Директор департаменту молодіжної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту.

“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

Євген Гудзь, віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків

“Молодь «підставили» її батьки і діди”

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат обласної ради

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Корень проблем молодежи – низкая цена труда

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Лучшую часть своей молодежи мы готовим на экспорт

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,105