В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

В последнее время часто приходится слышать, что перевыборы 2007 года спровоцируют новую череду политической нестабильности. В то же время понятно, что досрочные выборы (а точнее, их результаты) должны ответить на вопрос, сможет ли нынешняя политическая элита, в конце-концов, достичь согласия и строить украинское независимое демократическое государство, либо же согласна уйти в небытие, так и не выполнив возложенную на нее историческую миссию.

О том, что политические игры в скором времени должны завершиться, свидетельствуют первые шаги избирательной кампании 2007 года.

30 сентября украинский избиратель получит невиданно короткий бюллетень. В нем будет практически вдвое меньше партий и блоков, чем на прошедших выборах. ЦИК зарегистрировала только 21 партию(блок)-претендентку(-та) на выборы. В то же время политическая структуризация общества не только не завершена, а еще даже не началась, если говорить о ее идеологической, а не об экономической – «капитальной» составляющей.

В обществе стремительно вызревает понимание необходимости выхода на сцену политической элиты нового сорта. Справедливо, по этому поводу, высказался политолог В.Малинкович: «На самом деле, нет серьезных партий, которые могли бы представлять интересы общества. Сегодня мы видим, что вся «война» ведется по вопросам, не имеющим к общественным проблемам никакого отношения. Я имею в виду такие вещи как неприкосновенность, референдумы, кто-где живет… Это не социальные интересы. Это спекуляция на общественном интересе».

Общество ожидает в первую очередь изменений. Однако ни одна из политических сил их не предложила. Ожидаемые реформы требуют не только смены исполнителей воли народа, но и смены в подходах к решению, в первую очередь, социальных вопросов, появления новых идей, готовности партий жертвовать своими меркантильными интересами ради общества, которое они «как бы» представляют.

Как никогда остро стоит вопрос о непропорциональном представительстве интересов страны пропорциональной избирательной системой. И громче всех об этом говорят именно на Востоке страны – Харьков, Николаев, Полтава, Сумы и другие большие и маленькие города и села остались вне политических проектов, лидеры которых конкурируют за власть.

Собственно, и новых проектов на украинских политических горизонтах не видно. «Быстрые» выборы – одно из объяснений того, что за обещаниями прошлых избирательных гонок никто не побеспокоился о появлении новых содержательных, а не «парных» партийных проектов. Однако, интересно было бы обсудить, в чем же тут проблема – в отсутствии адекватного предложения или общественного запроса на новые политические проекты вообще?

Что несут обществу новые выборы? Объективные предпосылки обновления парламента не дают, к сожалению, Больших оснований для оптимизма. В новую Верховную Раду придут в основном все те же игроки, сформирована она будет практически с теми же проблемами, с которыми формировался предыдущий парламент, то есть снова будем иметь закрытые списки, где будут и «спонсоры», и лица, безгранично преданные партийным лидерам. Вот только дозреет ли молодое вино, в старых, заплесневелых бочках?

Не решен в ходе этой кампании и вопрос об открытой электоральной конкуренции, который является центральной идеей в представлениях о демократичности выборов вообще. К тому же, речь идет не только о межпартийной конкуренции, а и о политическом соревновании в середине самих партий. Везде мы видим жесткую субординацию, когда место в партийном списке определяется не идеями и способностью служить обществу, а деньгами и снова деньгами. Не отсюда ли появляется «зацикленность» на первой пятерке списка и массовке, которая ничего не решает и ни за что не отвечает, попав в сессионный зал Верховной Рады. Таким ли видит избиратель будущее свого общества? Ведь преимущественное большинство избирателей хорошо помнит, куда ведет единогласный партийный «одобрямс» нашего недалекого пришлого.

Однако, нельзя говорить и о том, что ничего не изменилось. Исчезли из предвыборной риторики элементы сепаратизма и «языковые» вопросы. Тихо угасли надежды на силовой вариант решения политических проблем – попытки помахать дубинками на стадионах и выламывания дверей в прокуратурах не добавили славы их инициаторам. Властная элита понимает, что ей нужно действовать единой командой, хотя до реального объединения еще далеко.

16-летний политический сезон в кулисах независимости завершается. Актеры устали, публика тоже. Ситуация все еще контролируется, но все понимают, что сколько бы не тянулось это представление, завтра надо разбирать декорации, приступать к обыденной работе и жить реальной жизнью, по реальным понятным правилам и законам, а не по сценариям талантливых и не очень драматургов. Никто не хочет «deja vu» 90-летей давности, с его историческим: «Караул устал», горящими дворцами и голодными хижинами. Политическим драматургам и актерам, которые уже не рассчитывают на аплодисменты, нужно пройти через унизительный свист и улюлюканье толпы, оглянуться вокруг, найти время и вдохновение для новых концепций и сценариев, или же навсегда покинуть политическую сцену. Зрителям – время пробудиться от тихой дремоты и вернуться в реальность: кого-то забросать яйцами, у кого-то потребовать объяснений за лишний билетик, проданный на одно и то же место. И разойтись, оставив политической элите, последний шанс на подготовку главного и единственного действа, которого от нее ждут: строительства Демократической Украины.

Что мы ждем от будущих выборов, и что, на самом деле, следует ожидать после оглашения их результатов? «Діалог.UA» после летнего перерыва снова приглашает всех своих авторов и читателей к новому разговору. С новым политическим годом, господа!

 

Свернуть

В последнее время часто приходится слышать, что перевыборы 2007 года спровоцируют новую череду политической нестабильности. В то же время понятно, что досрочные выборы (а точнее, их результаты) должны ответить на вопрос, сможет ли нынешняя политическая элита, в конце-концов, достичь согласия и строить украинское независимое демократическое государство, либо же согласна уйти в небытие, так и не выполнив возложенную на нее историческую миссию.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Скоріш за все, це буде проміжний парламент»

3 сен 2007 года

Чи є підстави вважати, що новий парламент буде конструктивнішим від нинішнього, і що йому вдасться провести необхідні політичні та економічні реформи?

Хотілося б у це вірити, однак об`єктивні передумови творення цього парламенту не дають, на жаль, великих підстав для оптимізму. У нову Верховну Раду прийдуть в основному все ті ж гравці, сформовано його буде майже з усіма тими ж проблемами, з якими формувався і попередній парламент, тобто знову матимемо закриті списки, де будуть і «спонсори», і особи, віддані партійним лідерам. В стислих умовах підготовки до виборів нинішні лідери партій та блоків намагалися вирішити не проблему-максимум - як не допустити в новий парламент негідників, а значно обмеженіше завдання – як зробити негідників підконтрольними. Однак, не певен, що навіть це завдання у повному обсязі буде виконано.

Скоріш за все, це буде проміжний парламент, й існує значний ризик, що він може «вмерти», не народившись. Адже, якщо не буде досягнуто необхідних домовленостей, то нова опозиція (хто б нею не став) може просто не прийняти мандатів і тоді нова Верховна Рада не матиме 300 депутатів для того, аби розпочати свою першу сесію. І навіть якщо такого не станеться, якщо буде сформована коаліція та новий уряд, то пророкувати їм довге і щасливе життя я би не взявся. На жаль, тягар суперечностей іще є надто тяжким.

Водночас, є можливість, що цей проміжний парламент буде здатен хоча б прийняти необхідні зміни до Конституції, а також внести зміни до виборчого законодавства. Можливо, той парламент, що буде вже після нього, виявиться вже кращим.

Чи буде здатен наступний парламент хоча б припинити нинішню ситуацію двовладдя в країні?

Парламент зможе це зробити лише за умови, якщо буде досягнута згода політичних еліт на це. Оскільки формальний відсоток переваги якогось із таборів буде дуже незначним, то вкрай важко якомусь із них буде перетиснути решту, а отже і припинити двовладдя. Якщо люди зрозуміють, що далі так жити не можна і що існує різниця між двовладдям і системою стримувань і противаг, то все ж таки можна буде чогось досягти. А якщо й далі кожна сила «тягнутиме ковдру на себе», то нас і надалі чекатиме війна указів, постанов, законів, з`ясовування того, який документ чинний і чи є офіційною публікацією показування макету газети по телебаченню.

Якщо вести мову безпосередньо про виборчу кампанію, то аналітики говорять, що в ній домінуватиме вже не «чорний», а «сірий» PR , тобто буде менше відвертої брехні. Чи згодні ви з цим? І чи будуть під час цих виборів знову лунати заклики до розколу країни?

У Ірванця є п`єса про те, як у якомусь тоталітарному суспільстві відбувається великий поступ і до влади після “чорних” приходять “сірі”. Однак, залишаються значні тертя між “темно-“ і “світло-сірими”, а паралізована начебто в битвах героїня виявляється агентом таємної поліції, готовим боротися за “сіру справу”.

Відтак, будемо вірити, що сіре - це все ж таки краще від чорного, і сіре вже дає певний шанс на те, що моменти, які розколюють країну, принаймні не будуть головними. Хоча, на жаль, вони безумовно будуть присутні у передвиборчій риториці, і якщо лідери зараз прагнуть цього уникнути, то залишається певна інерція на місцях, яка штовхатиме деяких постатей другого рівня до нерозважливих заяв, до речей, які межують із розпалюванням ксенофобії, до ворожнечі, ненависті та закликів до поділу країни. Питання, наскільки такі заяви будуть інтенсивними. Я особисто хотів би вірити, що інтенсивність цього буде нижчою, ніж у 2004 році. Певні шанси для цього начебто є.

Чи можна сподіватися на виникнення якихось нових політичних проектів у ході цієї виборчої кампанії?

На виникнення - так, проте не на їх утвердження та проходження до парламенту. Для фінансистів таких проектів було великим розчаруванням, що попри значні суми, які було вкладено в Блок Костенка-Плюща, в партію «Віче», в партію «Еко+25» і особливо в Блок Литвина, всі ці сили не змогли подолати навіть невисокий 3-відсотковий бар`єр. Відтак, сьогодні переконувати потенційних спонсорів фінансувати такі проекти буде значно складніше. Симптоматичним є той факт, що за наявною інформацією, Віктор Пінчук відсторонився від фінансування будь-якого виборчого проекту.

Що чекає, і що реально отримає суспільство від нової Верховної Ради?

У людей, звісно, залишається сподівання на покращення свого життя, хоча, як на мене, події останніх років протверезили наших громадян і якихось райдужних сподівань на негайні зміни на краще не має вже ніхто. Загалом українці чекають від нової Верховної Ради того, що й від попередньої, хіба в дещо поліпшеному варіанті, якщо сама ця Рада буде ліпшою.

Чи згодні Ви з тим, що ці парламентські вибори є лише підготовчим етапом до виборів президентських і від них значною мірою залежатиме і результат президентської кампанії?

Безумовно, від того, хто дістане парламентську та урядову трибуну, хто посяде місце опозиції, - дуже сильно залежатиме і перебіг майбутньої президентської кампанії. Але так само можна говорити про те, що і президентська кампанія буде прелюдією до чергових парламентських виборів. Ми в світлі останніх подій всі переконалися, що нашого Президента не перетворено на англійську королеву, і що він залишається особою із дуже значними повноваженнями та впливом. Хоча, з іншого боку, зрозуміло, що і повноваження уряду, особливо в економічній царині, є просто величезними. Звичайно, монополізація президентства і керівництва урядом в руках однієї політичної сили може створити такий тандем, котрий здатен буде маргіналізувати опозицію. І в цьому є певна небезпека.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«Харизматические движения в Украине подменяют собой политические проекты»

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Интрига выборов в том, что нет никакой интриги

Тарас Березовець, політтехнолог

Говорить об обновлении политической элиты сегодня нельзя

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешние перевыборы свидетельствуют о кризисе элитистских партий»

Іван Пресняков, старший аналітик Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

«Якщо раніше партії крали одна у одної голоси, то зараз вони радше крадуть ідеї та гасла»

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

«Примирення між антагоністами неможливе. Котрийсь із таборів має взяти верх над іншими»

Лесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

Український політикум не відповідає викликам часу

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

«Ведеться змагання з гламурності наших політичних партій»

Ігор Попов, голова Комітету виборців України

«Все залежатиме від того, чи буде створено широку коаліцію»

Андрей Федоров, директор Европейского института интеграции и развития

Игра в предвыборные обещания уже потеряла свою остроту

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Вибори можуть слугувати фундаментом для нового етапу розвитку

Алексей Крысенко, к.ф.н., заведующий отделом украино-российского регионального сотрудничества НИСИ

Новые выборы не принесут стабильности

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Выборы ведут нас к режиму олигополии

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Незалежно від результатів майбутніх виборів, більшість проблем не зникає

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,099