В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

В последнее время часто приходится слышать, что перевыборы 2007 года спровоцируют новую череду политической нестабильности. В то же время понятно, что досрочные выборы (а точнее, их результаты) должны ответить на вопрос, сможет ли нынешняя политическая элита, в конце-концов, достичь согласия и строить украинское независимое демократическое государство, либо же согласна уйти в небытие, так и не выполнив возложенную на нее историческую миссию.

О том, что политические игры в скором времени должны завершиться, свидетельствуют первые шаги избирательной кампании 2007 года.

30 сентября украинский избиратель получит невиданно короткий бюллетень. В нем будет практически вдвое меньше партий и блоков, чем на прошедших выборах. ЦИК зарегистрировала только 21 партию(блок)-претендентку(-та) на выборы. В то же время политическая структуризация общества не только не завершена, а еще даже не началась, если говорить о ее идеологической, а не об экономической – «капитальной» составляющей.

В обществе стремительно вызревает понимание необходимости выхода на сцену политической элиты нового сорта. Справедливо, по этому поводу, высказался политолог В.Малинкович: «На самом деле, нет серьезных партий, которые могли бы представлять интересы общества. Сегодня мы видим, что вся «война» ведется по вопросам, не имеющим к общественным проблемам никакого отношения. Я имею в виду такие вещи как неприкосновенность, референдумы, кто-где живет… Это не социальные интересы. Это спекуляция на общественном интересе».

Общество ожидает в первую очередь изменений. Однако ни одна из политических сил их не предложила. Ожидаемые реформы требуют не только смены исполнителей воли народа, но и смены в подходах к решению, в первую очередь, социальных вопросов, появления новых идей, готовности партий жертвовать своими меркантильными интересами ради общества, которое они «как бы» представляют.

Как никогда остро стоит вопрос о непропорциональном представительстве интересов страны пропорциональной избирательной системой. И громче всех об этом говорят именно на Востоке страны – Харьков, Николаев, Полтава, Сумы и другие большие и маленькие города и села остались вне политических проектов, лидеры которых конкурируют за власть.

Собственно, и новых проектов на украинских политических горизонтах не видно. «Быстрые» выборы – одно из объяснений того, что за обещаниями прошлых избирательных гонок никто не побеспокоился о появлении новых содержательных, а не «парных» партийных проектов. Однако, интересно было бы обсудить, в чем же тут проблема – в отсутствии адекватного предложения или общественного запроса на новые политические проекты вообще?

Что несут обществу новые выборы? Объективные предпосылки обновления парламента не дают, к сожалению, Больших оснований для оптимизма. В новую Верховную Раду придут в основном все те же игроки, сформирована она будет практически с теми же проблемами, с которыми формировался предыдущий парламент, то есть снова будем иметь закрытые списки, где будут и «спонсоры», и лица, безгранично преданные партийным лидерам. Вот только дозреет ли молодое вино, в старых, заплесневелых бочках?

Не решен в ходе этой кампании и вопрос об открытой электоральной конкуренции, который является центральной идеей в представлениях о демократичности выборов вообще. К тому же, речь идет не только о межпартийной конкуренции, а и о политическом соревновании в середине самих партий. Везде мы видим жесткую субординацию, когда место в партийном списке определяется не идеями и способностью служить обществу, а деньгами и снова деньгами. Не отсюда ли появляется «зацикленность» на первой пятерке списка и массовке, которая ничего не решает и ни за что не отвечает, попав в сессионный зал Верховной Рады. Таким ли видит избиратель будущее свого общества? Ведь преимущественное большинство избирателей хорошо помнит, куда ведет единогласный партийный «одобрямс» нашего недалекого пришлого.

Однако, нельзя говорить и о том, что ничего не изменилось. Исчезли из предвыборной риторики элементы сепаратизма и «языковые» вопросы. Тихо угасли надежды на силовой вариант решения политических проблем – попытки помахать дубинками на стадионах и выламывания дверей в прокуратурах не добавили славы их инициаторам. Властная элита понимает, что ей нужно действовать единой командой, хотя до реального объединения еще далеко.

16-летний политический сезон в кулисах независимости завершается. Актеры устали, публика тоже. Ситуация все еще контролируется, но все понимают, что сколько бы не тянулось это представление, завтра надо разбирать декорации, приступать к обыденной работе и жить реальной жизнью, по реальным понятным правилам и законам, а не по сценариям талантливых и не очень драматургов. Никто не хочет «deja vu» 90-летей давности, с его историческим: «Караул устал», горящими дворцами и голодными хижинами. Политическим драматургам и актерам, которые уже не рассчитывают на аплодисменты, нужно пройти через унизительный свист и улюлюканье толпы, оглянуться вокруг, найти время и вдохновение для новых концепций и сценариев, или же навсегда покинуть политическую сцену. Зрителям – время пробудиться от тихой дремоты и вернуться в реальность: кого-то забросать яйцами, у кого-то потребовать объяснений за лишний билетик, проданный на одно и то же место. И разойтись, оставив политической элите, последний шанс на подготовку главного и единственного действа, которого от нее ждут: строительства Демократической Украины.

Что мы ждем от будущих выборов, и что, на самом деле, следует ожидать после оглашения их результатов? «Діалог.UA» после летнего перерыва снова приглашает всех своих авторов и читателей к новому разговору. С новым политическим годом, господа!

 

Свернуть

В последнее время часто приходится слышать, что перевыборы 2007 года спровоцируют новую череду политической нестабильности. В то же время понятно, что досрочные выборы (а точнее, их результаты) должны ответить на вопрос, сможет ли нынешняя политическая элита, в конце-концов, достичь согласия и строить украинское независимое демократическое государство, либо же согласна уйти в небытие, так и не выполнив возложенную на нее историческую миссию.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Ведеться змагання з гламурності наших політичних партій»

19 сен 2007 года

Що, на Ваш погляд, здобуде, а що втратить Україна в результаті парламентських виборів 2007 року?

Я вважаю, що ці вибори взагалі є непотрібними, оскільки вони вже призвели до дестабілізації в країні шляхом поглиблення політичної кризи, хоча й політичною кризою весняні події важко назвати, оскільки насправді це були лише розбірки між кланами та представниками великого капіталу. Все це відбулося з метою підготовки сприятливого ґрунту для нового перерозподілу власності та влади, адже найближчим часом в Україні відбудеться третя хвиля приватизації, у ході якої буде приватизовано житлово-комунальну сферу, а також магістральні трубопроводи, тобто облгази. Окрім того, буде приватизовано землю навколо транспортних коридорів (автобанів, котрі зараз активно будують) та відбудеться продовження приватизації обленерго. На кону стоять величезні кошти, і зрозуміло, що крупні гравці, фінансово-промислові групи, прагнуть отримати максимального сприяння на законодавчому та політичному рівні для участі в такому дерибані. Тому, власне і виникла ідея проведення дострокових виборів, врегулювання всіх назрілих питань та створення прозорих правил гри для перерозподілу власності.

Що стосується втрат України, яких вона зазнає через ці вибори, то ми втрачаємо час для зросту економіки, для нарощування ВВП, для налагодження ефективної роботи державної машини та для підвищення рівня життя українців. Втрачається також час для модернізації економічної та політичної сфери та для якісного стрибка нашої країни, і таким чином ми відкотимося в своєму політичному розвитку на кілька років назад.

Що позитивного принесуть ці вибори? Перш за все, хотілося би, аби вони принесли нові обличчя та нові ідеї до Верховної Ради, проте нині ми спостерігаємо, що ведеться змагання з гламурності наших політичних партій.

Що Ви маєте на увазі, говорячи про партійну гламурність?

Сучасні українські партії варто розділити на гламурні і дискурсивні. До гламурних належать Наша Україна, БЮТ та частково Партія регіонів, які змагаються між собою в якості рекламних роликів та прагнуть переплюнути конкурентів у застосуванні маніпулятивних технологій. У свою чергу, дискурсивні партії (комуністи та частково соціалісти) пропонують переважно свої програми та шляхи реалізації цих програм. Дискурсивні партії мало застосовують гламурні технології і відповідно користуються меншою підтримкою населення, яке нині живе у гламурному світі, керується при своєму виборі емоціями та ірраціональними факторами.

Сподіваюся, що після виборів ця гламурність відійде на другий план і настане час для більш конструктивної роботи, також сподіваюсь, що політичні партії в результаті цієї виборчої кампанії будуть змушені демократизувати свою структуру. Таким чином, прийняття рішень у партіях стане справою не однієї людини (лідера партії), а відбудеться делегування повноважень з`їздам і місцевим організаціям політичних партій. Окрім того, сподіваюся в подальшому будуть більш якісно підходити до формування партійних списків, до того ж партії (особливо ті, що пройдуть у парламент) будуть вимушені провести якісне оновлення кадрового складу. Йдеться не тільки про склад депутатів Верховної Ради, а й про виконавців на місцях, про секретарів райкомів, обкомів, ЦК, рад та проводів партій. Там мають з`явитися нові люди. Адже старий менталітет вже вичерпав себе, та й у чисто технологічному плані досить важко розкручувати такі непідйомні бренди, як наприклад бренд Валерія Коновалюка.

Цілком можливо що зникнуть, або ж відійдуть на повний маргінес політичні карлики і вже не будуть заважати грандам політики робити свою справу. Варто також очікувати на підсилення тиску знизу на керівників політичних партій. Зараз спостерігаємо проведення конференцій та звітно-виборчих періодів у більшості політичних структур, зокрема тих, що входять до мегаблоку «Наша Україна – Народна самооборона», і навіть там на низовому рівні відбувається тиск простих партійців на керівництво з вимогою захищати інтереси «низів», зокрема інтереси соціального плану.

Не секрет, що до першої двадцятки проблем, які цікавлять виборців, входять питання соціальної сфери, а саме: невідповідність зарплат і пенсій зростанню цін, невідповідність ціни якості житлово-комунальних послуг, порушення трудового законодавства збоку роботодавців і держави, а також проблеми корупції. При цьому наші політичні мегабренди використовують лише одну із актуальних тем «боротьбу з корупцією», про інші ж питання вони або забувають, або відверто їх ігнорують.

Отже, існують певні важливі теми, про які партії просто не бажають говорити?

Так, такі теми, як питання соціальної сфери, не обговорюють, оскільки політики не можуть реалізувати завдання, вирішення яких випливає із обговорення цих тем. Всім відомо, що керівництво цими партіями перебуває в руках крупного капіталу, який зовсім не зацікавлений у якісному покращенні життя простих людей.

Які теми лунають в передвиборчих гаслах? Чи знову все зведеться до питання розколу України?

Так, знову звертатимуться до питання російської мови, питання розколу країни, теми демократії, боротьби з корупцією, конституційної реформи. Тобто, обговорюватимуть будь-які питання, окрім соціальної сфери. І це фактично звузить поле для можливого розширення кількості парламентських політичних сил. Зараз БЮТ і Наша Україна фактично розраховують на виборців, що перебувають у певному інформаційному «гетто», і споживають пропонований цими силами гламур.

У Партії регіонів також спостерігається спад, і хоча вона здатна буде мобілізувати певну кількість свого електорату, проте більше від 30% вони вже теж не отримають. Отже, це вже останній подих цієї партії. Після виборів, на мою думку, відбувається перерозподіл біло-блакитного електорального поля, яке або відійде в нікуди, або ж до дрібних протестних партій, чи до КПУ. Думаю, що скоро Партія регіонів розвалиться на кілька крупних партій, або ж змушена буде переформатувати свою діяльність, обравши нового лідера, чи нове керівництво, чи нову, більш чітку ідеологію.

Чи принесуть нам ці вибори якісь нові політичні проекти?

На жаль ми не побачимо яскравий, кічевий проект Андрія Данилка, який вже заявив про те, що він все ж не збирається балотуватися до Верховної Ради. Проте, у проектів такого зразка немає майбутнього. Можна гарно приколюватися з політики, проте дуже мало хто буде здатен віддати свій голос за політичну силу, очолювану Данилком в образі Сердючки. Звичайно, кіч і навіть політичний гламур мають межу, яку Данилко перейшов.

Серед інших проектів можлива поява радикального правого проекту, наприклад «Свобода». На центристському рівні про себе заявлять народні демократи, Литвин, проте якогось креативу та інновацій від них чекати не варто.

Чого очікує суспільство від цієї виборчої кампанії і від нової Верховної Ради взагалі?

Воно чекає, перш за все, змін. Однак цих змін виборець, на жаль, не отримає. Зміни вимагають не лише заміни виконавців волі народу, а й змін у підходах до вирішення в першу чергу соціальних питань, появи нових ідей, готовності партій жертвувати своїми меркантильними інтересами заради чогось більшого, скажімо інтересів великої соціальної групи, чи навіть всього народу, і нарешті зміни передбачають доведення до логічного завершення конституційної реформи. Ті проекти реформи, які зараз є, і озвучені Морозом, Тимошенко, Ющенком, показують, що політики використовують ідеї конституційної реформи лише як момент маніпуляції в ході агітаційної кампанії. Про конституційну реформу всі говорять, проте ніхто реально не хоче нею займатися. Про це свідчить і двопалатна ідея Ющенка, і ідея реформи місцевого самоврядування Мороза, і інші ідеї, які в принципі неможливо реалізувати. Їх закидають лише для того, аби спровокувати дискусію і відтягнути увагу від важливіших проблем.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«Харизматические движения в Украине подменяют собой политические проекты»

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Интрига выборов в том, что нет никакой интриги

Тарас Березовець, політтехнолог

Говорить об обновлении политической элиты сегодня нельзя

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешние перевыборы свидетельствуют о кризисе элитистских партий»

Іван Пресняков, старший аналітик Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

«Якщо раніше партії крали одна у одної голоси, то зараз вони радше крадуть ідеї та гасла»

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

«Примирення між антагоністами неможливе. Котрийсь із таборів має взяти верх над іншими»

Лесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

Український політикум не відповідає викликам часу

Ігор Попов, голова Комітету виборців України

«Все залежатиме від того, чи буде створено широку коаліцію»

Андрей Федоров, директор Европейского института интеграции и развития

Игра в предвыборные обещания уже потеряла свою остроту

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Вибори можуть слугувати фундаментом для нового етапу розвитку

Алексей Крысенко, к.ф.н., заведующий отделом украино-российского регионального сотрудничества НИСИ

Новые выборы не принесут стабильности

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Выборы ведут нас к режиму олигополии

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Незалежно від результатів майбутніх виборів, більшість проблем не зникає

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

«Скоріш за все, це буде проміжний парламент»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,061