В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

В последнее время часто приходится слышать, что перевыборы 2007 года спровоцируют новую череду политической нестабильности. В то же время понятно, что досрочные выборы (а точнее, их результаты) должны ответить на вопрос, сможет ли нынешняя политическая элита, в конце-концов, достичь согласия и строить украинское независимое демократическое государство, либо же согласна уйти в небытие, так и не выполнив возложенную на нее историческую миссию.

О том, что политические игры в скором времени должны завершиться, свидетельствуют первые шаги избирательной кампании 2007 года.

30 сентября украинский избиратель получит невиданно короткий бюллетень. В нем будет практически вдвое меньше партий и блоков, чем на прошедших выборах. ЦИК зарегистрировала только 21 партию(блок)-претендентку(-та) на выборы. В то же время политическая структуризация общества не только не завершена, а еще даже не началась, если говорить о ее идеологической, а не об экономической – «капитальной» составляющей.

В обществе стремительно вызревает понимание необходимости выхода на сцену политической элиты нового сорта. Справедливо, по этому поводу, высказался политолог В.Малинкович: «На самом деле, нет серьезных партий, которые могли бы представлять интересы общества. Сегодня мы видим, что вся «война» ведется по вопросам, не имеющим к общественным проблемам никакого отношения. Я имею в виду такие вещи как неприкосновенность, референдумы, кто-где живет… Это не социальные интересы. Это спекуляция на общественном интересе».

Общество ожидает в первую очередь изменений. Однако ни одна из политических сил их не предложила. Ожидаемые реформы требуют не только смены исполнителей воли народа, но и смены в подходах к решению, в первую очередь, социальных вопросов, появления новых идей, готовности партий жертвовать своими меркантильными интересами ради общества, которое они «как бы» представляют.

Как никогда остро стоит вопрос о непропорциональном представительстве интересов страны пропорциональной избирательной системой. И громче всех об этом говорят именно на Востоке страны – Харьков, Николаев, Полтава, Сумы и другие большие и маленькие города и села остались вне политических проектов, лидеры которых конкурируют за власть.

Собственно, и новых проектов на украинских политических горизонтах не видно. «Быстрые» выборы – одно из объяснений того, что за обещаниями прошлых избирательных гонок никто не побеспокоился о появлении новых содержательных, а не «парных» партийных проектов. Однако, интересно было бы обсудить, в чем же тут проблема – в отсутствии адекватного предложения или общественного запроса на новые политические проекты вообще?

Что несут обществу новые выборы? Объективные предпосылки обновления парламента не дают, к сожалению, Больших оснований для оптимизма. В новую Верховную Раду придут в основном все те же игроки, сформирована она будет практически с теми же проблемами, с которыми формировался предыдущий парламент, то есть снова будем иметь закрытые списки, где будут и «спонсоры», и лица, безгранично преданные партийным лидерам. Вот только дозреет ли молодое вино, в старых, заплесневелых бочках?

Не решен в ходе этой кампании и вопрос об открытой электоральной конкуренции, который является центральной идеей в представлениях о демократичности выборов вообще. К тому же, речь идет не только о межпартийной конкуренции, а и о политическом соревновании в середине самих партий. Везде мы видим жесткую субординацию, когда место в партийном списке определяется не идеями и способностью служить обществу, а деньгами и снова деньгами. Не отсюда ли появляется «зацикленность» на первой пятерке списка и массовке, которая ничего не решает и ни за что не отвечает, попав в сессионный зал Верховной Рады. Таким ли видит избиратель будущее свого общества? Ведь преимущественное большинство избирателей хорошо помнит, куда ведет единогласный партийный «одобрямс» нашего недалекого пришлого.

Однако, нельзя говорить и о том, что ничего не изменилось. Исчезли из предвыборной риторики элементы сепаратизма и «языковые» вопросы. Тихо угасли надежды на силовой вариант решения политических проблем – попытки помахать дубинками на стадионах и выламывания дверей в прокуратурах не добавили славы их инициаторам. Властная элита понимает, что ей нужно действовать единой командой, хотя до реального объединения еще далеко.

16-летний политический сезон в кулисах независимости завершается. Актеры устали, публика тоже. Ситуация все еще контролируется, но все понимают, что сколько бы не тянулось это представление, завтра надо разбирать декорации, приступать к обыденной работе и жить реальной жизнью, по реальным понятным правилам и законам, а не по сценариям талантливых и не очень драматургов. Никто не хочет «deja vu» 90-летей давности, с его историческим: «Караул устал», горящими дворцами и голодными хижинами. Политическим драматургам и актерам, которые уже не рассчитывают на аплодисменты, нужно пройти через унизительный свист и улюлюканье толпы, оглянуться вокруг, найти время и вдохновение для новых концепций и сценариев, или же навсегда покинуть политическую сцену. Зрителям – время пробудиться от тихой дремоты и вернуться в реальность: кого-то забросать яйцами, у кого-то потребовать объяснений за лишний билетик, проданный на одно и то же место. И разойтись, оставив политической элите, последний шанс на подготовку главного и единственного действа, которого от нее ждут: строительства Демократической Украины.

Что мы ждем от будущих выборов, и что, на самом деле, следует ожидать после оглашения их результатов? «Діалог.UA» после летнего перерыва снова приглашает всех своих авторов и читателей к новому разговору. С новым политическим годом, господа!

 

Свернуть

В последнее время часто приходится слышать, что перевыборы 2007 года спровоцируют новую череду политической нестабильности. В то же время понятно, что досрочные выборы (а точнее, их результаты) должны ответить на вопрос, сможет ли нынешняя политическая элита, в конце-концов, достичь согласия и строить украинское независимое демократическое государство, либо же согласна уйти в небытие, так и не выполнив возложенную на нее историческую миссию.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Примирення між антагоністами неможливе. Котрийсь із таборів має взяти верх над іншими»

21 сен 2007 года

Багато експертів констатують перманентну кризу в різних сферах суспільно-політичного життя України. Як Ви гадаєте, які проблеми української державності поглибила весняна політична криза? Чи ж навпаки, вона сприяла вирішенню якихось питань?

Як на мене, то багато хто перелякався «перспектив и » втрати керованості державою. Політична інтрига зараз за своїм розмахом і гостротою схожа на ту, що була за часів «помаранчевої революції», адже суперечності не розв`язані, амбіції не задоволені, бачення майбутнього як власного, так і України у політичних суперників не те що відмінне – воно принципово розбіжне. І з цим нічого не вдієш – примирення між антагоністами неможливе. Котрийсь із таборів має взяти верх над іншими.

Думаю, що якщо не на цих виборах, так на інш их (або в якийсь інший спосіб), однак «питання про владу і державу» в Україні буде вирішено. Не виключено, що виникатиме спокуса чи потреба вжиття рішучих, суворих політичних заходів – авторитарних чи диктаторських методик, які викликатимуть протестну реакцію. Зрозуміло, що в цих умовах українська держава стоятиме уже не перед загрозою втрати керованості, а загрозою політичного колапсу.

Проте, становище виглядає таким чином, що жодна із протиборчих сторін уже не в стані відмовитися від продовження «війни» – справа зайшла надто далеко. Крім того, політичний процес в Україні сповнений специфічним запахом конфлікту інтересів зі сфери міжнародних відносин. Від цього політичне суперництво в Україні набуває не так комічних, як трагічних рис. Всі інші клопоти і справи блякнуть на тлі такої картини…

Чи зможуть дострокові політичні вибори стати каталізатором процесу модернізації політичної системи і системи державного управління?

Мабуть що так, адже і Президент, і провідні політичні сили декларують бажання і готовність до таких змін.

Як на мене, то перспектива чергових президентських виборів в Україні може несподіваним чином позначитися на ймовірній конституційній реформі. З урахуванням амбіцій та упевненості «у власних силах», скажімо, такі політики як Янукович чи Тимошенко, постануть перед спокусою підтримати варіант конституційної реформи Президента Ющенка, оскільки його основні політико-правові і системні викладки тяжіють до зміцнення та посилення позицій – повноважень – президентського поста.

Складнішою буде справа із компетенцією уряду, – адже проблема із верховенством у виконавчій галузі влади перезріла. Розуміння як в середині України, так і в світі того, хто є Главою Української держави тяжіє до того, щоби однозначно вважати ним Президента. Раз так, то було б логічним аби саме він якщо й не безпосередньо очолював уряд, то, принаймні, володів би виключними повноваженнями і засобами керування виконавчою владою. У такий спосіб можна буде подолати штучне суперництво між урядом (який є вищим органом в системі органів виконавчої влади за нинішньою Конституцією) та Президентом (як Главою держави – за тією ж Конституцією), адже у світі Главою держави вважається той, хто керує виконавчою владою.

Що слід буде зробити новій Верховній Раді для того, аби Україна знову мала повноцінно функціонуючі державні інститути?

Парламентові необхідно буде законодавчо унормувати «довгі руки» керівників відомств, міністерств та спеціальних установ, якими вони влаштовують пертурбації як тільки обіймають свою керівну посаду. Має запрацювати процедура кадрового добору, до якої інших підходів окрім відкритого, чесного кар`єрного суперництва не існуватиме. В системі державного управління слід запровадити межу між посадами «службовців» і «політиків». Цю межу не так вже й важко віднайти, проте дуже складно її встановити нормативно, законодавчо.

Наступним важливим кроком до підвищення дієвості функціонування державних інститутів має стати упорядкування і полегшення процедур взаємодії з громадянами і громадськістю. Також необхідно підвищувати престиж державної служби, вчити і підвищувати кваліфікацію службовців, моніторити дотримання їх етики і т.п.

Чи здатні ці вибори вивести Україну із ситуації "двовладдя", яку маємо зараз?

Така можливість існує. У спосіб конституційної реформи цю проблему, чи як я її називаю – «питання про владу», можна вирішити.

Однак, ці вибори не розв`яжуть визначальної проблеми – «питання про державу». Якби не це питання, то й перше не було би таким гострим, загрозливим для суспільства. Адже, як на мене, протиборство політичних сил існує не тільки через прагнення задоволення владних амбіцій, а й через антагонізм у баченні національного змісту та цивілізаційного розвитку Української держави. «Врегулювання» цієї проблеми, мабуть, буде віднесено до періоду наступних президентських виборів.

Що, на Ваш погляд, очікує суспільство від своїх нових обранців? Що ті здатні будуть запропонувати йому?

Ну що тут можна відповісти? Люди чекають від них людського ставлення до себе, і здебільшого ці очікування пов`язані з питаннями етики і моралі. Громадськість є спраглою до того, щоб достойники не крали, не брехали, не були зверхніми, якщо й не щирими, то, принаймні, відвертими зі своїми громадянами… Ну й звичайно бажають бачити у якості своїх керманичів людей толкових, знаючих, вольових, але аж ніяк не хамів чи снобів. Не знаю – чи не є ці сподівання людей надмірними, але я б до них теж долучився.

Ще громадяни чекають на те, що буде якийсь відчутний поштовх у соціальному розвитку, у протидії корупції, хабарництву, забезпеченні справедливості судочинства, зрештою – у зростанні заробітків. І нарешті, звісно, люди бажають аби вкладалися кошти в інфраструктуру – дороги, транспорт…

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«Харизматические движения в Украине подменяют собой политические проекты»

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Интрига выборов в том, что нет никакой интриги

Тарас Березовець, політтехнолог

Говорить об обновлении политической элиты сегодня нельзя

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешние перевыборы свидетельствуют о кризисе элитистских партий»

Іван Пресняков, старший аналітик Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

«Якщо раніше партії крали одна у одної голоси, то зараз вони радше крадуть ідеї та гасла»

Лесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

Український політикум не відповідає викликам часу

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

«Ведеться змагання з гламурності наших політичних партій»

Ігор Попов, голова Комітету виборців України

«Все залежатиме від того, чи буде створено широку коаліцію»

Андрей Федоров, директор Европейского института интеграции и развития

Игра в предвыборные обещания уже потеряла свою остроту

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Вибори можуть слугувати фундаментом для нового етапу розвитку

Алексей Крысенко, к.ф.н., заведующий отделом украино-российского регионального сотрудничества НИСИ

Новые выборы не принесут стабильности

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Выборы ведут нас к режиму олигополии

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Незалежно від результатів майбутніх виборів, більшість проблем не зникає

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

«Скоріш за все, це буде проміжний парламент»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,076