В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Политреформа, плоды которой пожинает сегодня наша страна, отодвинула на задний план проблемы регионов. Уже мало кто вспоминает о предполагавшемся 2-м ее этапе, касающемся системы власти на местах. При этом политреформа не только обострила существовавшие проблемы региональной жизни, но и породила новые.

Среди таких проблем – углубление кризиса регионального управления из центра. На сегодня различными политическими силами выдвигаются всевозможные инициативы – пересмотр процедуры назначения губернаторов, создание 2-й палаты парламента, где будут представлены интересы региональных элит, изменение принципов выборов в местные советы (то ли на смешанную форму, то ли возврат к «мажоритарке»).

Кризис проявляется везде и во всем: ослабляются органы местного самоуправления; усиливается политизация их как результат новой формы проведения выборов в местные органы власти. Не прописаны, а иногда неадекватны и противоречивы полномочия органов государственной исполнительной и местной власти, часты конфликты между мэрами и госадминистрациями на местах, между мэрами и местными советами и т.д. и т.п. Все это ведет к нарастанию проблем, к разбалансированию регионального развития, углублению региональных диспропорций.

Политический процесс, который мы наблюдаем по всей стране в целом и в стенах ВР в частности, еще больше усугубляет ситуацию. Ведь общенациональные партии далеки не только от отстаивания, но даже и от рассмотрения реальных проблем регионов, от устранения дифференциации уровня жизни людей в зависимости от региона проживания. По сути – регионы брошены на произвол судьбы, оставлены один на один со своими проблемами, растущими как снежный ком. Все это происходит на фоне их недофинансирования, в том числе и запланированными из бюджета средствами.

Сегодня реальными представляются три стратегии развития регионов. Первая из них – закрепление советского отраслевого принципа организации, только теперь вместо ведомств руководить процессом будут бизнес-структры, укрепляя и без того сильный патернализм. Вторая – рост самоорганизации местных общин, что позволяет развивать мелкий и средний бизнес, ориентированный на местный же уровень. И, наконец, третья – тихое физическое и политическое умирание, появление социальных пустынь в центре Европы. К сожалению, ни один из перечисленных вариантов не имеет перспектив быстрого решения региональных проблем. Более того, дальнейшее воспроизведение этих укладов ведет к катастрофе, не предполагающей повышения качества жизни населения в целом. Пусть это для Украины звучит банально, но дальше так жить нельзя.

Назрела и перезрела необходимость возврата к проблемам региональной политики, причем политики эффективной, ориентированной на будущее. В противном случае, кризис регионального управления из центра перейдет в неуправляемую фазу, что чревато весьма непредсказуемыми последствиями для страны в целом.

Пора, если и не остановить, то затормозить ухудшение положения в регионах, особенно на фоне расцвета столицы. Безработица, низкие зарплаты, не покрывающие прожиточный минимум, кризис жизненной инфраструктуры – вспомним Алчевск, Днепропетровск, Львов… – вот лишь некоторые черты углубляющегося кризиса малых населенных пунктов Украины.

Качество власти как в центре, так и на местах оставляет желать лучшего. Ее адекватность тем проблемам, которые стоят перед регионами и страной в целом, слишком низка, чтобы ожидать от местной власти (впрочем, как и от центральной) роста эффективности управленческих решений, способности прогнозировать и минимизировать возможные риски, наращивать прозрачность принятия решений и открывать контроль для структур гражданского общества.

В современном мире, в экономически успешных странах, регионализм реализуется, как правило, снизу, а не сверху, и суть его заключается в поиске оптимальных механизмов участия регионов в общегосударственных процессах. Украине же еще только предстоит преодолеть сверхвысокую централизацию и концентрацию власти, доставшиеся нашей стране в наследство от советского прошлого, и закрепляемые нынешней политической элитой. И, чтобы облегчить этот процесс, должны появиться заинтересованные в этом субъекты в лице регионов, необходим целенаправленный и неформальный подход, который смог бы последовательно модернизировать не только распределение, но и ответственность за положение дел на местах.

Все это так или иначе потребует внесения изменений в ныне действующую Конституцию. Появится ли у регионов Украины «заказ» на эти изменения или мы и дальше будем наблюдать дестабилизацию и закрепление безответственности бюрократической иерархии – вопрос остается открытым.

ДИАЛОГ. UA приглашает наших постоянных авторов, экспертов и читателей обсудить на страницах нашего интеренет-издания проблемы регионального контекста и попытаться очертить пути выхода из них.

Свернуть

Политреформа, плоды которой пожинает сегодня наша страна, отодвинула на задний план проблемы регионов. Уже мало кто вспоминает о предполагавшемся 2-м ее этапе, касающемся системы власти на местах. При этом политреформа не только обострила существовавшие проблемы региональной жизни, но и породила новые.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Дуалізм влади на регіональному рівні

6 дек 2007 года
Дуалізм влади на регіональному рівні: Дуалізм влади на регіональному рівні

Кравченко Віктор, виконавчий директор, Асоціації сільських, селищних та міських рад України

У чому, на Вашу думку, полягає проблема управління розвитком регіонів в Україні?

Ми спостерігаємо управлінську кризу як в державі в цілому, так і на місцях. Я думаю, що зародки такої ситуації виникли одразу після прийняття Конституції України 1996 року. Та модель влади, яка була Конституцією закладена, у тому числі з питань організації влади на регіональному та місцевому рівнях, була з самого початку архаїчною, закладаючи багато так званих «мін», що можуть у будь-який момент підірвати всю систему. Першою такою «міною» є дуалізм влади на регіональному рівні, наявність двох центрів влади – місцева державна адміністрація та органи місцевого самоврядування в особі обласних районних рад. Відповідальність цих двох центрів чітко не розмежована, тому і виникло таке явище як конкуренція компетенцій.

Які шляхи подолання такого дуалізму Ви бачите?

Треба змінювати призначення i функції виконавчої влади, які уособлені місцевими державними адміністраціями. Навряд чи є доцільним залишати їх у ролі органів, що займаються питаннями соціально-економічного розвитку на певній території, логічно що ці функції мають виконувати обласні чи районні ради, як це відбувається у більшості країн Європи, а держадміністраціям потрібно надати не більше ніж функцію адміністративного контролю за законністю діяльності органів місцевого самоврядування, ну і крім того, до сфери їх компетенції мають бути віднесені питання, які не можна децентралізовувати – проблеми оборони, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Наскільки впливовими є територіальні громади?

Територіальні громади виникають природним шляхом, можна сказати, що вони створені Богом, у наслідок спільного проживання людей у межах якогось поселення. Але проблема у тому, що конституційний статус територіальної громади не визначений, немає навіть нормативного формулювання того, що є територіальною громадою – якщо визначити її як об'єднання жителів, що проживають у межах одного населеного пункту, виникає запитання хто такий «житель». Людина, яка зареєструвала місце проживання чи та, яка також зареєструвала місце перебування? Громадянин України або будь-яка особа, незалежно від громадянства? Місцеве самоврядування – це публічна влада, а така влада повинна мати окреслену територію, в межах якої ця влада здійснюється. Парадокс нашої Конституції та законодавства у цілому в тому, що хоча територіальна громада визнається суб'єктом політичної влади, a місцеве самоврядування визнається як самостійний вид публічної влади - територіальні межі цієї влади не визначені. Незрозуміло «від чого і до чого» територіально ця влада поширюється.

Чи здатна адміністративна реформа вирішити цю проблему?

Має бути проведено цілий ряд системних реформ, спрямованих на вдосконалення системи територіальної організації влади. Адміністративної реформи недостатньо, потрібні ще як мінімум бюджетна, адміністративно-територіальна, житлово-комунальна, податкова реформи. Адміністративна реформа здатна вирішити проблему розмежування повноважень різних органів, що здійснюють управління на місцях, але без адміністративно-територіальної реформи безглуздо говорити про власне адміністративну – не буде чого розмежовувати доки ми не визначимо територіальну основу. Але навіть після визначення таких територіальних меж, у першу чергу, постане питання фінансування, а тут вже нагальними стануть бюджетна та податкова реформи. Проте досі не розроблено «дорожньої карти» проведення таких реформ, стратегії їх втілення, без чого усі реформи лишаються лише розмовами. Існує звісно кілька центрів, де на напіваматорському рівні розробляються окремі концепції, але ж вони не отримують статусу, який би визначав обов'язковість цих концепцій, що допомогло б їм лягти у основу державних документів, в основу нового законодавства. Допоки ми не усвідомимо яку модель організації влади ми хочемо - це навряд стане можливим.

Чи спрацювала б в Україні модель федеративних держав з двопалатним парламентом у контексті проблем представництва регіональних інтересів?

Приклад федеративних держав нам навряд чи допоможе, адже такий тип устрою означає, що держава є утворенням, складеним з кількох менших «держав». Як, наприклад, Москва є не містом, а цілою державою, в той час як Київ - є не більш, ніж містом. Або скажімо, Курська область і Луганська область – це дві великі різниці, коли перша претендує на статус подібний до держави, зі своїм парламентом, законодавством, а остання – не більше ніж територіальна одиниця. Тому двопалатний парламент навряд чи був би раціональним вибором для України, з огляду на слабкість регіонів, не здатних претендувати на роль суб'єкта федерації. Хоча світовий досвід показує приклади ефективності двопалатних парламентів, коли регіональні інтереси захищені представниками в окремій палаті та процедура проходження законопроектів є більш якісною. З іншого боку, двопалатний парламент є громіздкішим. Забезпечити ж інтереси територіальних громад, регіональні інтереси реально як в одно так і в двопалатному парламенті.

Чи потрібні Україні регіональні партії?

Регіональних партій бути в Україні не може з кількох причин – по-перше, існує закон про партії, який визначає їх як загальнонаціональне об'єднання громадян, по-друге, суперечливим є питання того, чим є регіональні інтереси, які ці партії мають представляти – реальними потребами людей, що проживають у певному регіоні чи амбіціями регіональної еліти? Кого такі партії представлятимуть – соціальні прошарки чи торгово-промислові групи? Швидше за все, таке представництво лише поглибить наявні проблеми заангажованості політиків.

Проте такий затяжний процес формування розуміння того, яка модель нам потрібна, є цілком природним для молодої держави. Ще пару років і ситуація почне прояснюватися, викристалізовуватися.

Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Прошко, член групи незалежних експертів з питань впровадження Європейської хартії місцевого самоврядування при Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи

Реформи місцевого самоврядування набагато потрібніші, ніж зміни на центральних щаблях влади

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

«Ми є свідками боротьби двох видів самоврядування: місцевого та регіонального»

Александр Микитюк, заместитель руководителя Проекта «Комплексное использование евразийских степей»

Гибридное самоуправление Украины

Вакуленко Володимир Миколайович – завідувач кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України

Спосіб, у який функціонує місцеве самоврядування, відстає від політичних подій у країні

Юрий Полянский, украинский руководитель украино-канадского проекта «Региональное управление и развитие»

Главная проблема – в сознании и привычках

Елена Бурая, депутат Белоцерковского городского совета

Местное самоуправление нуждается в расширении своих полномочий

Владимир Бревнов, экономист

Революции, проводимые народом, защищаться не умеют

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

«У нас так і не було створено системи управління регіонами»

Олександра Кужель, заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України у зв'язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади

«Регіони не висувають вимог, а швидше нагадують прохачів»

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Я завжди був прихильником децентралізації і субсидіарності

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформу провести нетрудно – было бы желание

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,036