В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

В зеркале украинского культурного продукта

Ни для кого не будет открытием, что культура время от времени модернизируется. Культурная эволюция неизбежна. Мир проходит через беспрецедентный взрыв продуцирования знаний, технологий и «ноу-хау» в каждом обществе. И можно констатировать, что в том виде, в котором мы привыкли видеть украинское культурное пространство, оно серьезно отстает от растущих духовных потребностей современности. Не потому ли падает интерес к украинской культуре и престиж всего украинского?

Большинство наций предприняли меры, чтобы приспособиться к меняющейся действительности, а что же происходит в Украине? Ведь место страны в современном мире не в последнюю очередь зависит и от ее культуры. Смогла ли украинская культура выйти за рамки «шароварной», как ее долгое время называли? И что мы получили взамен – «третью копию», римейк западного или российского «культурных» образцов?

Рассматривать тенденции в изменении украинского культурного продукта оказалось очень непросто, особенно на фоне акции «Україна – зона культурного лиха». И хотя мы, начиная новый диалог, не ставили перед собой задачу отрицать весь тот беспредел, который происходит в украинской культуре, все же попытаемся сделать акцент на тех составляющих культурного продукта, которые не только живут, но и востребованы сегодня в Украине.

Достаточно долгое время фольклорные культурные модели были едва ли не единственным идентификатором украинского происхождения нашего культурного продукта. Однако к обществу постепенно приходит осознание того, что обращение к духу древности хоть и необходимо для потребностей национальной идентичности, однако, только на фольклоре не может основываться стратегия, направленная в будущее.

В ходе становления государственной независимости в Украине до сих пор не решен вопрос о том, что же такое украинская история и культура. Только на 17 году и то в рамках чужого формата шоу-программы ставится вопрос о «великих украинцах». Поэтому нельзя не согласиться с современным художником Александром Ройтбурдом: «Якщо визначати українську культуру з позицій етнічного націоналізму, ми отримаємо культуру в обсязі, терпимому для маленької країни, а не для великої європейської держави. Необхідно переосмислити не тільки рамки української культури, але і поняття української історії».

Об этом же неоднократно говорил и культуролог Лесь Герасимчук: «ми не бажаємо дати відповідь ще на одне запитання: йдеться про національну ідею, як мрію про «українську» Україну, чи про ідею української багатонаціональної державності»

В новом диалоге нам показалось интересным проследить динамику взаимоотношений государства и культуры – от финансирования и идеологического заказа с последующим контролем, к практически полному идейному и денежному безразличию державных мужей. Особо в этой теме стоит вопрос коммерческого искусства. Привычная ситуация, когда выживает сильнейший, губительна для культуры. Ведь процесс современного художественного творчества основывается на коммуникациях и взаимодействии людей в той же мере, в какой и на художественных произведениях прошлого, на открытости доступа к ним. С закрытием маленького музея может исчезнуть огромный пласт культуры, – так что законы рыночной конкуренции тут не всегда применимы.

«Держава не повинна впливати на культуру. Проте, вона може, якщо їй це цікаво, створити такі умови, аби приватний бізнес вкладав гроші у культурний розвиток», – констатирует Лесь Подервянский, украинский писатель и художник.

«Культуру не треба захищати, вона сама має інстинкт самозбереження. І цей інстинкт вона проявляла багато разів». – утверждает С.Проскурня

«Искусство должны создавать личности, а не система» – настаивает О.Пинчук

И вот, что еще хотелось бы обязательно подчеркнуть, открывая наш новый диалог. Создание культурной инфраструктуры – является важнейшим элементом стратегии политической элиты, ибо, утрачивая связь с элитой духовной, политическая элита теряет будущее.

Создание произведений искусства зависит от наличия сложных сетей поддержки . В таких культурных сетях между собой взаимодействует множество факторов, причем самым непредсказуемым образом. И не последнюю роль в их создании и поддержке должны играть журналисты.

Быстрое развитие Интернета и сектора электронных коммуникаций заметно повлияло и на культуру. Это новая ситуация, при которой культура должна адаптироваться к своему окружению – информационному обществу.

И последнее. Совсем недавно, 8 января в Любляне, столице председательствующей в ЕС Словении была проведена церемония, на которой 2008 год был назван годом межкультурного диалога. Что необходимо для того, чтобы наш голос не затерялся в Европейском культурном многоголосье?

Естественная функция общества – творить, создавать культуру. Культурный продукт, присущий обществу и отражающий его состояние, – всего лишь зеркало современной Украины, в которое стоит вглядеться, чтобы адекватно оценить перемены, происходящие с современным обществом.

Свернуть

Ни для кого не будет открытием, что культура время от времени модернизируется. Культурная эволюция неизбежна. Мир проходит через беспрецедентный взрыв продуцирования знаний, технологий и «ноу-хау» в каждом обществе. И можно констатировать, что в том виде, в котором мы привыкли видеть украинское культурное пространство, оно серьезно отстает от растущих духовных потребностей современности. Не потому ли падает интерес к украинской культуре и престиж всего украинского?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Українському культурному продукту просто не вистачає «піару»

24 янв 2008 года
Українському культурному продукту просто не вистачає «піару»: Українському культурному продукту просто не вистачає «піару»

Пол Джордан, докторант Національного університету Шотландії

Якими є перші асоціаціїї британців, коли йдеться про Україну?

На щастя, можна відмітити деякий прогрес з часів славнозвісної Помаранчевої революції, – перша думка та асоціативний ряд, який виникає, наприклад, у моїх колег та друзів стосовно України, – це вже не Чорнобиль, як було довгий час, а, по-перше, власне Революція, по-друге Євробачення, яке у нас хоч і дивляться аби посміятися, але ж дивляться!

Україна почала змінюватися у дуже позитивному ключі, українські люди вийшли на вулиці, і ті кадри, що транслювало Британське телебачення, були схожі на велике святкування, мирне та емоційне. Я не можу стояти на позиціях пересічного англійця, коли йдеться про висловлення думки щодо України, адже я вже 3-й рік поспіль пишу наукові дослідження стосовно Вашої держави. Проте я знаю погляди громадян своєї країни і можу зробити більш-менш об ' єктивний висновок щодо того, чи адекватно у нас оцінюють Україну. Тож моя відповідь – неадекватно. Хоча і є певний прогрес, про який я вже згадував, і, крім того, Україну все менше і менше пов ' язують з Росією, але над міжнародним іміджем треба ще працювати і працювати. І зараз для цього – прекрасний момент, усе треба робити по гарячих слідах, поки вони не прохололи. Я думаю, що Євро-2012 – це просто манна небесна, ураховуючи те, який ажіотаж існує останнім часом у світі навколо футболу. Проте цю манну ще треба вдало «приготувати», щоб вона «смакувала» усім гостям.

Чи є якийсь рецепт успіху для того, щоб країну впізнавали, щоб вона стала «модною»?

Треба «світитися» скрізь. Міжнародна виставка, фестиваль музики, книжковий ярмарок – що завгодно, Ви маєте там бути! Угорці та румуни, між іншим, вже там, це такий собі європейський культурний простір, тусовка імен та ідей, вхід на яку, як-то кажуть, «вільний» – нікому не заборонено брати участь у таких заходах. Я не говорю про політику, політики розберуться самі, і ніякий вступ до ЄС ніколи не вплине на те, чи будуть українські книжки читатися у тій самій Британії, або ж чи будуть запрошувати українські гурти виступати та європейських майданчиках.

До речі, щодо книжок: бестселером минулих років у Британії стала книжка української авторки-емігрантки, що вже з десяток років живе у Англії, книга з непересічною назвою «Історія Українського Трактора». Вона пролежала на полицях книгарень з добрий місяць, поки одна газета не написала відгук на неї, стверджуючи, що книга зовсім не про трактори і сюжет неймовірно цікавий. Тож Англія почала її читати! Роман написаний англійською мовою та в ньому йдеться про долю письменниці та її важкі часи пристосування до нової країни після еміграції з України, все це подано досить стильно та цікаво, особисто я був під враженням. Але, на жаль, це мало не єдиний приклад такого успіху…

Український наступ на європейський ринок має бути більш глобальним та масовим. Хто Вам сказав, що на Вас там не чекають? Європа втомлена сама від себе, виснажена, ми набридли одне одному та вже досконало знаємо «звички і повадки» різних європейських націй, особливо після концепції «вільного пересування людей та капіталів». Тож поки Європа нудиться та старішає з кожним роком, саме час вийти на арену молодій крові й показати, на що вона здатна. І я говорю саме про Україну. Для мене ця країна непорівнянна з іншими осередками пострадянського простору, Ви – унікальні. І Ваше географічне положення, і ресурси, і талановитість людей, з якими я мав щастя познайомитись, – усе це Ваші козирі.

Чи можливий український культурний спалах без будь-якої допомоги з боку держави?

Напевне, Ви маєте на увазі фінансування. Цієї теми не уникнути, і держава має давати гроші, без цього малим ініціативам завжди важко. Завдання держави – прокласти певний шлях, дати життя якійсь концепції, на кшталт, «Україна: трансформуємось позитивно», створити простір для можливості реалізувати нові ідеї у різних галузях. У рамках такої концепції культурного відновлення можна провести і конкурс на найкращий бізнес-проект з просування, скажімо, української модної музики в Європу, і відкрити «Фонд ідей», як це зробили, здається, у Естонії, привабивши на форум Фонду чимало молоді з усієї Європи. Або звернутися до досвіду Угорщини, яка вже котрий рік поспіль успішно проводить модний музичний фестиваль Sziget на острові посеред Дунаю. Тем і шансів є багато, головне – не ставати у залежність від політичних подій, бо насправді – то є стереотип, що лише вступивши в ЄС Україна зможе претендувати на те, щоб з нею говорили на рівних. Всі і так готові говорити на рівних, коли співрозмовнику є що сказати! Усе це дуже схоже на сучасний шоу-бізнес, з його поняттями «розкрутки», іміджу та впізнаванності. Насправді, так воно і є, і шлях української культури до Європи подібний до дороги талановитого митця на вершину слави. Рецепт простий і складний одночасно: талант + копітка праця.

Як Ви оцінюєте масову комерційну поп-культуру?

Це універсальні змісти, ритми та картинки, це те, що створено не, як вважає практично кожен, стараннями США, але стараннями усього світу. Це новий виток у розвитку культури, її нова форма, і в цьому немає нічого страшного, адже культурний «товар» кожної країни тепер може бути оцінений за новим критерієм – його здатністю продаватися. Цей критерій, на мою думку, досить об ' єктивний, адже, якщо люди купують що-завгодно – від картин до музичних платівок, – це означає, що їм це подобається настільки, що вони готові віддати за це гроші!

Якщо провести паралель з українським культурним товаром, я хочу впевнено проголосити, що Вам є що продавати. Я особисто слухаю багатьох українських виконавців, ходжу мало не на всі приватні експозиції українських художників. Українському культурному продукту просто не вистачає PR, можливо, варто було б навіть створити відповідне міністерство, яке займалося б формуванням міжнародного іміджу всієї України.

Записала та переклала Марія Єщенко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

«Государство должно заниматься протекционизмом, и защитой своих интересов в области культуры»

Ольга Брюховецька, культуролог

Ми знаходимося в стані подвійної провінційності

Катерина Мотрич, письменниця

«Маргінальність духу породжує вторинність у всіх проявах життя».

Сергій Дацюк, философ

«Производить культурные продукты для мирового потребления мы не умеем или не хотим»

Костянтин Родик, знавець книжкового ринку

Культура ніколи не вмирає, але...

Кирило Стеценко, заслужений артист України, професор Київського національного університету культури і мистецтв

Яким би дебелим не був би увесь організм-нації, якщо психіка-культура не функціонує нормально, ніщо інше не працюватиме доцільно

Юрко Зелений, співознавець

«Український культурний продукт немасовий»

Назип Хамитов - доктор философских наук, писатель, психоаналитик.

Подстраивание под чужие образцы – это способ вымирания украинской культуры

Наталья Ермакова, театровед

Государство не имеет никакого представления о культуре и то, что ей нужно дать

Олег Пинчук, скульптор

Мир изменился, но творцы оказались неприспособленными

Павел Гудимов - художник, фотограф, издатель, арт-центр "Я Галерея"

У нас есть культурная ниша, но достаточно скромная для Украины.

Лесь Подерв’янський, український письменник і художник

«Культура залежить від особистостей»

Сергій Проскурня, театральний режисер

Театралізація політики вже відбулась, попереду – карнавалізація суспільства

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Культура не является товаром, потому что она абсурдна. И это -прекрасно.

Густав Водичка, писатель

«За украинский рай нужно сражаться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,051