В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

В зеркале украинского культурного продукта

Ни для кого не будет открытием, что культура время от времени модернизируется. Культурная эволюция неизбежна. Мир проходит через беспрецедентный взрыв продуцирования знаний, технологий и «ноу-хау» в каждом обществе. И можно констатировать, что в том виде, в котором мы привыкли видеть украинское культурное пространство, оно серьезно отстает от растущих духовных потребностей современности. Не потому ли падает интерес к украинской культуре и престиж всего украинского?

Большинство наций предприняли меры, чтобы приспособиться к меняющейся действительности, а что же происходит в Украине? Ведь место страны в современном мире не в последнюю очередь зависит и от ее культуры. Смогла ли украинская культура выйти за рамки «шароварной», как ее долгое время называли? И что мы получили взамен – «третью копию», римейк западного или российского «культурных» образцов?

Рассматривать тенденции в изменении украинского культурного продукта оказалось очень непросто, особенно на фоне акции «Україна – зона культурного лиха». И хотя мы, начиная новый диалог, не ставили перед собой задачу отрицать весь тот беспредел, который происходит в украинской культуре, все же попытаемся сделать акцент на тех составляющих культурного продукта, которые не только живут, но и востребованы сегодня в Украине.

Достаточно долгое время фольклорные культурные модели были едва ли не единственным идентификатором украинского происхождения нашего культурного продукта. Однако к обществу постепенно приходит осознание того, что обращение к духу древности хоть и необходимо для потребностей национальной идентичности, однако, только на фольклоре не может основываться стратегия, направленная в будущее.

В ходе становления государственной независимости в Украине до сих пор не решен вопрос о том, что же такое украинская история и культура. Только на 17 году и то в рамках чужого формата шоу-программы ставится вопрос о «великих украинцах». Поэтому нельзя не согласиться с современным художником Александром Ройтбурдом: «Якщо визначати українську культуру з позицій етнічного націоналізму, ми отримаємо культуру в обсязі, терпимому для маленької країни, а не для великої європейської держави. Необхідно переосмислити не тільки рамки української культури, але і поняття української історії».

Об этом же неоднократно говорил и культуролог Лесь Герасимчук: «ми не бажаємо дати відповідь ще на одне запитання: йдеться про національну ідею, як мрію про «українську» Україну, чи про ідею української багатонаціональної державності»

В новом диалоге нам показалось интересным проследить динамику взаимоотношений государства и культуры – от финансирования и идеологического заказа с последующим контролем, к практически полному идейному и денежному безразличию державных мужей. Особо в этой теме стоит вопрос коммерческого искусства. Привычная ситуация, когда выживает сильнейший, губительна для культуры. Ведь процесс современного художественного творчества основывается на коммуникациях и взаимодействии людей в той же мере, в какой и на художественных произведениях прошлого, на открытости доступа к ним. С закрытием маленького музея может исчезнуть огромный пласт культуры, – так что законы рыночной конкуренции тут не всегда применимы.

«Держава не повинна впливати на культуру. Проте, вона може, якщо їй це цікаво, створити такі умови, аби приватний бізнес вкладав гроші у культурний розвиток», – констатирует Лесь Подервянский, украинский писатель и художник.

«Культуру не треба захищати, вона сама має інстинкт самозбереження. І цей інстинкт вона проявляла багато разів». – утверждает С.Проскурня

«Искусство должны создавать личности, а не система» – настаивает О.Пинчук

И вот, что еще хотелось бы обязательно подчеркнуть, открывая наш новый диалог. Создание культурной инфраструктуры – является важнейшим элементом стратегии политической элиты, ибо, утрачивая связь с элитой духовной, политическая элита теряет будущее.

Создание произведений искусства зависит от наличия сложных сетей поддержки . В таких культурных сетях между собой взаимодействует множество факторов, причем самым непредсказуемым образом. И не последнюю роль в их создании и поддержке должны играть журналисты.

Быстрое развитие Интернета и сектора электронных коммуникаций заметно повлияло и на культуру. Это новая ситуация, при которой культура должна адаптироваться к своему окружению – информационному обществу.

И последнее. Совсем недавно, 8 января в Любляне, столице председательствующей в ЕС Словении была проведена церемония, на которой 2008 год был назван годом межкультурного диалога. Что необходимо для того, чтобы наш голос не затерялся в Европейском культурном многоголосье?

Естественная функция общества – творить, создавать культуру. Культурный продукт, присущий обществу и отражающий его состояние, – всего лишь зеркало современной Украины, в которое стоит вглядеться, чтобы адекватно оценить перемены, происходящие с современным обществом.

Свернуть

Ни для кого не будет открытием, что культура время от времени модернизируется. Культурная эволюция неизбежна. Мир проходит через беспрецедентный взрыв продуцирования знаний, технологий и «ноу-хау» в каждом обществе. И можно констатировать, что в том виде, в котором мы привыкли видеть украинское культурное пространство, оно серьезно отстает от растущих духовных потребностей современности. Не потому ли падает интерес к украинской культуре и престиж всего украинского?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Культура залежить від особистостей»

30 янв 2008 года
«Культура залежить від особистостей»: «Культура залежить від особистостей»

Лесь Подерв’янський, український письменник і художник

Культурна політика може бути різною. Вона може бути агресивною (як у Франції чи Росії), або ж нейтральною. І важко сказати, яка краща, а яка гірша, адже є багато країн, у яких немає ніякого міністерства культури, проте культура там успішно розвивається.

Сучасний український культурний продукт існує як продовження української культурної традиції, чи швидше як заперечення її?

Тут дивлячись, що вважати культурною традицією. Якщо мати на увазі, чи є те, що нині роблять українські митці, наприклад, продовженням «совка», чи ж навпаки, то я би сказав, що тут важко сказати узагальнено про всю культуру. Зокрема якщо брати кіно, то кіна у нас зараз не існує ніякого: ні совкового, ні незалежного.

Але ж зараз знімають і демонструють українські фільми…

Ні, не думаю, що те, що відбувається зараз у сфері кіно, свідчить про його наявність. В галузі кіно у нас зараз нічого, або майже нічого не робиться.

Якщо ж торкнутися теми театру, то сучасного театру в Україні нема. Майже всі режисери, які здатні щось робити, повиїжджали за кордон. А ті, що залишилися – роблять нецікаві речі. І тут навіть немає сенсу дискутувати про те, чи це «совок», чи ні.

Що стосується живопису, яким я займаюся, то тут справи дещо інші. Як на мене, в Україні є вдосталь дуже цікавих художників, які працюють на світовому рівні, і не їхня провина, що в світі їх не знають. На жаль, Україна перебуває на маргінесах світу, і тому ці художники не отримують належне. Водночас, це автори світового рівня, які здатні конкурувати і в Європі, і в Америці.

Про літературу, я, на жаль, багато сказати не можу, оскільки давно вже нічого не читаю ні українського, ні неукраїнського, бо не бачу в цьому сенсу. На мій погляд, у світовій літературі зараз справи йдуть погано, і читати абсолютно нічого. І Україна аж ніяк не є у цьому винятком.

Ви кажете, що ми маємо видатних живописців, про яких мало знає світ. А Україна про них знає?

 Ні, теж не знає. Образотворче мистецтво – це така царина, якою мало хто цікавиться, і ще менше є людей, які дійсно розуміються на цьому. Широкі маси живопис не цікавить.

Можете когось з них назвати?

 Сергій Паніч, Олег Тістол, Влада Ралко, Марина Скугарева, Микола Журавель, Олександр Сухоліт etc…

 Однак, художники ж творять не лише для себе, а й для публіки…

 Ні, вони малюють виключно для себе. Художник тим і відрізняється від нехудожника, що якщо його, наприклад, закинути на безлюдний острів, то він і там буде малювати.

Виходить, що сучасна українська культура і соціум – це дві паралельні прямі. Чи не так?

 Якщо винести за дужки попсу, то дійсно культура і соціум ніяк не спілкуються.

А чи треба в цьому напрямку щось змінювати, аби люди не були оточені суто поп культурою?

 Це питання вже не до мене, а до державної політики, до якої я не маю жодного відношення.

А чи існує у нас взагалі державна політика в галузі культури?

 Як на мене, то такої політики у нас немає.

Чи відбиваються на культурі якісь резонансні політико-історичні події, наприклад, «помаранчева революція»?

 Аж ніяк. Такі речі, як політика і культура ніяк не дотикаються одна до одної, вони існують в паралельних світах.

Культура існує сама по собі. Вона живе настільки, наскільки в суспільстві є люди, здатні нею займатися. Культура залежить від особистостей.

Чи маємо ми в Україні таких особистостей?

 Безперечно.

Тоді як щодо просвітницької місії культури та людей, які її творять?

 Не думаю, що люди, котрі безпосередньо займаються культурою, повинні вдаватися і до просвітництва. Їм досить і того, що вони залишають по собі. Це вже вагомий внесок у розвиток соціуму.

Просвітницькою місією повинні займатися люди, які у цьому зацікавлені, я маю на увазі представників держави. Якщо державі цікава культура, то вона її підтримує, якщо ж ні – то держава або нічого не робить, або душить її.

А у яких відносинах перебувають українська держава та українська культура?

Держава нічого не робить. Вона не заважає, але й не допомагає.

Ми почали розмову зі спадку «совка». Чи не страждає наша культура на постколоніальний синдром?

Безперечно, страждає. Адже іще дуже мало часу пройшло. Існують певні комплекси перед Росією.

А перед Заходом?

 Перед усіма. Однак, в тих царинах, які успішно розвиваються, комплексів, звісно, менше. Є самодостатні речі, котрі не потребують якихось «вливань» з боку держави і спокійно розвиваються без її допомоги. Тут я маю на увазі живопис. Художник купує собі фарбу, пензлі, і далі малює, що і як забажає, не потребуючи жодних інвестицій.

Кіно – це вже зовсім інша справа.

Чи може, на Ваш погляд, культура нормально функціонувати без державної підтримки?

 А чому б і ні? Може. Тут справа навіть не в підтримці. На моє переконання держава не повинна фінансувати, наприклад, українське кіно, бо фінансуючи, вона водночас буде і замовляти те, що вона хоче, і таким чином держава стане впливати на кіновиробництво, а це вже погано. Держава не повинна впливати на культуру. Проте, вона може, якщо їй це цікаво, створити такі умови, аби приватний бізнес вкладав гроші у культурний розвиток. Це вже зовсім інша справа.

В цьому і повинна полягати культурна політика?

 Я думаю, що так. Однак, дуже багато що залежить від духу держави. Культурна політика може бути різною. Вона може бути агресивною (як у Франції чи Росії), або ж нейтральною. І важко сказати, яка краща, а яка гірша, адже є багато країн, у яких немає ніякого міністерства культури, проте культура там успішно розвивається.

Бесіду вела Оксана Гриценко

 

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

«Государство должно заниматься протекционизмом, и защитой своих интересов в области культуры»

Ольга Брюховецька, культуролог

Ми знаходимося в стані подвійної провінційності

Катерина Мотрич, письменниця

«Маргінальність духу породжує вторинність у всіх проявах життя».

Сергій Дацюк, философ

«Производить культурные продукты для мирового потребления мы не умеем или не хотим»

Костянтин Родик, знавець книжкового ринку

Культура ніколи не вмирає, але...

Кирило Стеценко, заслужений артист України, професор Київського національного університету культури і мистецтв

Яким би дебелим не був би увесь організм-нації, якщо психіка-культура не функціонує нормально, ніщо інше не працюватиме доцільно

Юрко Зелений, співознавець

«Український культурний продукт немасовий»

Назип Хамитов - доктор философских наук, писатель, психоаналитик.

Подстраивание под чужие образцы – это способ вымирания украинской культуры

Наталья Ермакова, театровед

Государство не имеет никакого представления о культуре и то, что ей нужно дать

Олег Пинчук, скульптор

Мир изменился, но творцы оказались неприспособленными

Павел Гудимов - художник, фотограф, издатель, арт-центр "Я Галерея"

У нас есть культурная ниша, но достаточно скромная для Украины.

Сергій Проскурня, театральний режисер

Театралізація політики вже відбулась, попереду – карнавалізація суспільства

Пол Джордан, докторант Національного університету Шотландії

Українському культурному продукту просто не вистачає «піару»

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Культура не является товаром, потому что она абсурдна. И это -прекрасно.

Густав Водичка, писатель

«За украинский рай нужно сражаться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,089