В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

«Игра в демократию» нынешней, как и всех предыдущих властей, несет в себе реальные угрозы для демократии как таковой. Украинским лидерам все труднее декларировать демократические ценности и демонстрировать желание считаться с интересами большинства граждан и, тем более, учитывать мнение оппозиции в процессе реализации своей политики.

Несоответствие сложившихся в Украине политических институтов тому идеалу, к которому стремится общество, и запрос на «восстановление справедливости» все чаще делает актуальным вопрос «наведения порядка», для чего требуется «сильная рука».

Но ситуация в Украине типична для большинства посткоммунистических стран Центральной и Восточной Европы. Выборы, прошедшие во всех вышеградских странах за последние два года показали, что странам региона свойственна политическая нестабильность и непредсказуемость поведения политических игроков. Еще более четко просматривается подрыв доверия к демократическим институтам. По данным недавнего международного опроса Института Гэллапа, восточные европейцы не считают выборы в их странах честными и свободными. На вопрос «думаете ли вы, что ваш голос что-то значит?», лишь 22% респондентов дали положительный ответ. Демократия сегодня не имеет врагов, но она теряет своих сторонников.

Желание сохранить высокий уровень социальной защиты у наших соотечественников сочетается с потребностью в элементарных гражданских свободах, от которых украинское общество уже вряд ли сможет отказаться. И все это – на фоне общего неприятия власти. В этом неоднозначность и противоречивость ситуации в Украине.

Одной из ключевых угроз демократии являются проблемы, связанные с верховенством права. Недоверие общества к органам власти – это норма, недоверие к институтам права – симптом приближающегося кризиса.

Популистские партии и блоки, в большей или меньшей степени, стремятся выражать и «выезжать» на своих рецептах по устранению этих проблем в условиях двойственности демократических стандартов и подходов для «своих» и «чужих». На фоне неудовлетворенности общества действиями политической элиты в целом это иногда срабатывает. Но не таятся ли в таких действиях попытки приучить общество к мысли о невозможности реализовать в Украине какую бы то ни было демократическую модель правления?

Мы предлагаем обсудить на страницах «Диалог.UA» ряд вопросов, связанных с авторитаризмом. Возможно ли, что запрос на патернализм и попытки его удовлетворения могут привести к установлению авторитарного режима в Украине? Так ли сильно приблизилось украинское общество к демократической системе правления, чтобы процесс этот стал необратимым? И что (или все же кто?) может являться гарантом того, что Украине удастся избежать авторитаризма? И всегда ли авторитарное общество является недемократическим, с точки зрения механизма действия? Какие социологические критерии патернализма и авторитаризма в общественном сознании можно выделить, чтобы, опираясь на них, отслеживать, фиксировать, предупреждать, бороться с возникающими субъективными и объективными рисками для демократического процесса в Украине, фиксировать слабые места развития этого процесса? Закончится ли игра украинской власти в демократию «взрослым», настоящим народовластием, или нас ждет авторитаризм, который никогда не бывает «игрушечным»?

Свернуть

«Игра в демократию» нынешней, как и всех предыдущих властей, несет в себе реальные угрозы для демократии как таковой. Украинским лидерам все труднее декларировать демократические ценности и демонстрировать желание считаться с интересами большинства граждан и, тем более, учитывать мнение оппозиции в процессе реализации своей политики. Закончится ли игра украинской власти в демократию «взрослым», настоящим народовластием, или нас ждет авторитаризм, который никогда не бывает «игрушечным»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Здолавши патерналізм, через 15 років Україна стане самостійною європейською державою

17 мар 2008 года

Яким чином в Україні проявляються патерналістичні тенденції?

Потрібно сприймати патерналізм як певну систему відношень між пересічними громадянами та владою, що є наразі однією з найсуттєвіших проблем для українського суспільства. Ця проблема має дуже ґрунтовні історичні корені, наше суспільство формувалося у двох патерналістичних системах – першою була феодальна, яка існувала багато сторіч, пізніше ми пройшли невеликий шлях первинного створення капіталізму, але це перервалося революцією, що призвела до створення комуністичної системи, що була не менш патерналістською, ніж феодальна, де не було формального кріпосництва або залежності від найвищого стану, але така залежність була від комуністичної влади, - отакий досвід, з яким ми прийшли до створення незалежної держави, обумовив усі ті проблеми та труднощі, які ми вже більше 15 років перетравлюємо. Всі наші дослідження виявляли досить усталену тенденцію збереження патерналістських очікувань громадян від влади.

Саме слово «патер» означає «батько», патерналізм це прийняття ролі батька владою, а з іншого боку – згода з таким станом речей – «дітей», громадян держави. Діти залежні від батька, бо він вирішує їхню долю фактично в усьому, переважна більшість наших громадян вважає це прийнятним. Є багато даних, що свідчать про такі настрої громадян, а з іншого боку і сама влада підтримує таку модель, де не потрібно докладати зусиль для створення умов, в яких би люди були здатні проявляти та розвивати себе самостійно. Подивимось на приклади – зрозуміло, що Комуністична партія України каже про збереження пільг, як це було за Радянської влади, проте і уряд, який ми маємо зараз, говорить про посилення соціальної політики. Гасло загалом нормальне, але ж якщо це гасло стає визначальним, якщо ідея – розподіляти надлишок у грошовій формі, то суспільство не може нормально існувати.

Не можна, щоб основою політики були пільги. Починається проблема з тим, як буде далі функціонувати економіка та багато інших проблем, які можна вирішувати лише тоді, коли патерналізму, як системи нема. Хоча його залишки завжди будуть. Ми це бачимо на Заході, у змаганні двох фундаментальних політичних сил, - соціал-демократів, або в США, наприклад, демократичної партії, і консерваторів (або республіканців у США). От якраз тут виявляється питома вага патерналізму, коли почергово ці два підходи змінюють один одний, то демократи піднімають податки багатим та розподіляють залишок між бідними, зменшуючи нерівність, то консерватори зменшують податки, та кажуть, що люди мають самі вчитися заробляти, а пільги для тих тільки, хто вже взагалі фізично не може працювати. А у нас усі партії патерналістичні. Усі говорять про збільшення соціальних виплат, а конкурують на тому, хто більше дасть – молодим подружжям наприклад. Але від того народжуваність, як показали дослідження, не підвищилась! Уряд може давати скільки завгодно грошей, люди візьмуть, але не факт, що від того ситуація зміниться.

Американці колись теж взялися вирішувати соціальні проблеми патерналістичним шляхом, а отримали на виході дуже великі неприємності, - було введено систему надання матеріальної допомоги тим матерям що народжують без чоловіка, проте що ж вийшло, - почала відтворюватися система одиноких матерів, які з покоління в покоління, народжуючи дочок, потім виховують їх у дусі народження дитини без чоловіка, щоб продовжувати отримувати кошти, така система називається «ваучерні діти» та відтворюється вона вже у третьому поколінні, американці не знають що робити, забрати пільги так само неможливо, як і підтримувати надалі цю систему. Один раз можна піти шляхом патерналізму, - і от які проблеми виникають.

Так само може статися і у нас, якщо політики продовжуватимуть конкурувати з приводу того, хто більше дасть виплат. Не гроші треба давати, а таку економічну систему, щоб люди могли заробляти собі на життя та забезпечувати дітей. Для цього потрібна розвинена економіка, що постійно зростає, забезпечуючи людям робочі місця та заробіток. Відтворювати в суспільстві патерналістичну систему найлегше, бо таким чином можна «купувати» голоси.

Чи є патерналізм Росії чи Скандинавії вдалою моделлю?

В Росії «важчий» патерналізм, майже невиліковний. Ми стали більшими індивідуалістами. Проте економічно відрив від Росії у нас як був, так і лишився невеликим, Росія не зробила принципового стрибка у рівні життя населення, а вся економіка побудована на тому, що є нафта та газ. Я думаю нашим великим щастям буде, коли ми перейдемо на світові ціни на нафту та газ. Я мав наукову співпрацю з угорцями, тоді коли вони почали купляти ресурси за світовими цінами. Звісно, їм було важко, перший рік взагалі країна з розуму сходила, їм страшно було, але прийнято було принципове рішення. Потім призвичаїлись. Стали незалежними, нема тепер над ними радянського батька, який дає «кишенькові гроші».

У Скандинавських країнах свої проблеми, вони постійно на межі, коли система соціальних пільг спричинює те, що податки доходять до 50% і починаються проблеми з бізнесом. Проте вони можуть дозволити собі таке балансування, а ми ні, тому що Скандинавські країни у 18 столітті перестали воювати та влаштовувати революції, вже більше двох століть перебуваючи у стані суспільної злагоди, неучасті у світових кривавих подіях, «Ми вийшли з великої історії та стали спостерігачами, - кажуть вони». Саме тому там люди і найщасливіші, за опитуваннями. От коли є два століття такого життя, виникають соціальні моделі на кшталт «шведського соціалізму», а нам поки зарано про це навіть мріяти.

Яка суспільна модель може вирішити проблему патерналізму в Україні?

Нормальне суспільство – це суспільство конкуренції, коли люди конкурують за робочі місця, за можливість жити краще, це жорстоке суспільство, але це єдине нормальне суспільство. Було б звісно добре мати утопічну модель з ідеальними умовами, де було б усе для всіх і кожного, проте у реальному світі, де є дефіцити матеріальних та соціальних благ, це неможливо. Але конкуренція має бути чесна, у нас вона нечесна, виникає, як це називають соціологи, ефект «нееквівалентного соціального обміну». Нормальне суспільство побудоване на процесі еквівалентного обміну, скільки ти вкладаєш – стільки й маєш отримувати, а у нашому суспільстві, патерналістичному, є ще й родинні зв`язки, усе побудовано у патріархальній системі, це призводить до того, що куму, свату будуть преференції, хай він дурний та ні на що не здатний, проте ж родич чи друг, от саме звідси й беруться у нашій владі ці кадри. Це називається «непотизм» – преференції для своїх, близьких. Це сутність патерналізму.

А от у суспільствах з давньою історією капіталізму, де здорова конкуренція вже в крові, правила гри виробляються інші. Люди вже розуміють, що для того, щоб всі жили нормально, треба від кумівщини відмовитись, інакше неуникно більшість буде почуватися погано.

У наших дослідженнях є питання, що стосуються рівня задоволення життям, так от з-поміж усіх європейських держав найбільш незадоволені виявились українці. Найближчими до нас за результатами – сусіди Польща, Угорщина, проте відрив від Данії чи Франції величезний. Запит на руйнацію цієї системи має йти від самих людей, від бізнесу. Я прогнозую, що через 15 років, якщо ми не накоїмо ще більше помилок та будемо йти тим шляхом, що йдемо зараз, - Україна вийде на рівень молодої, перспективної, ще не багатої, проте самостійної європейської держави.

Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Процес інтенсивної корозії

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

Це не патерналістські настрої, а незадоволення громадян рівнем соціального захисту

Наталя Погоріла, соціолог

Наші люди починають краще розумітися в політиці

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Сочетание патерналистских ожиданий снизу и патерналистской демагогии сверху

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Ностальгия по патернализму

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Авторитаризм російського типу в Україні неможливий

Дмитрий Выдрин, политолог

Патернализм, как и наркомания, не имеет предела, пока не доходит до передозировки.

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Патернализм продуцирует власть

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Авторитаризм і демократія: партнери чи антиподи?

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Корень всех проблем – низкая эффективность власти

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,050