В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

«Игра в демократию» нынешней, как и всех предыдущих властей, несет в себе реальные угрозы для демократии как таковой. Украинским лидерам все труднее декларировать демократические ценности и демонстрировать желание считаться с интересами большинства граждан и, тем более, учитывать мнение оппозиции в процессе реализации своей политики.

Несоответствие сложившихся в Украине политических институтов тому идеалу, к которому стремится общество, и запрос на «восстановление справедливости» все чаще делает актуальным вопрос «наведения порядка», для чего требуется «сильная рука».

Но ситуация в Украине типична для большинства посткоммунистических стран Центральной и Восточной Европы. Выборы, прошедшие во всех вышеградских странах за последние два года показали, что странам региона свойственна политическая нестабильность и непредсказуемость поведения политических игроков. Еще более четко просматривается подрыв доверия к демократическим институтам. По данным недавнего международного опроса Института Гэллапа, восточные европейцы не считают выборы в их странах честными и свободными. На вопрос «думаете ли вы, что ваш голос что-то значит?», лишь 22% респондентов дали положительный ответ. Демократия сегодня не имеет врагов, но она теряет своих сторонников.

Желание сохранить высокий уровень социальной защиты у наших соотечественников сочетается с потребностью в элементарных гражданских свободах, от которых украинское общество уже вряд ли сможет отказаться. И все это – на фоне общего неприятия власти. В этом неоднозначность и противоречивость ситуации в Украине.

Одной из ключевых угроз демократии являются проблемы, связанные с верховенством права. Недоверие общества к органам власти – это норма, недоверие к институтам права – симптом приближающегося кризиса.

Популистские партии и блоки, в большей или меньшей степени, стремятся выражать и «выезжать» на своих рецептах по устранению этих проблем в условиях двойственности демократических стандартов и подходов для «своих» и «чужих». На фоне неудовлетворенности общества действиями политической элиты в целом это иногда срабатывает. Но не таятся ли в таких действиях попытки приучить общество к мысли о невозможности реализовать в Украине какую бы то ни было демократическую модель правления?

Мы предлагаем обсудить на страницах «Диалог.UA» ряд вопросов, связанных с авторитаризмом. Возможно ли, что запрос на патернализм и попытки его удовлетворения могут привести к установлению авторитарного режима в Украине? Так ли сильно приблизилось украинское общество к демократической системе правления, чтобы процесс этот стал необратимым? И что (или все же кто?) может являться гарантом того, что Украине удастся избежать авторитаризма? И всегда ли авторитарное общество является недемократическим, с точки зрения механизма действия? Какие социологические критерии патернализма и авторитаризма в общественном сознании можно выделить, чтобы, опираясь на них, отслеживать, фиксировать, предупреждать, бороться с возникающими субъективными и объективными рисками для демократического процесса в Украине, фиксировать слабые места развития этого процесса? Закончится ли игра украинской власти в демократию «взрослым», настоящим народовластием, или нас ждет авторитаризм, который никогда не бывает «игрушечным»?

Свернуть

«Игра в демократию» нынешней, как и всех предыдущих властей, несет в себе реальные угрозы для демократии как таковой. Украинским лидерам все труднее декларировать демократические ценности и демонстрировать желание считаться с интересами большинства граждан и, тем более, учитывать мнение оппозиции в процессе реализации своей политики. Закончится ли игра украинской власти в демократию «взрослым», настоящим народовластием, или нас ждет авторитаризм, который никогда не бывает «игрушечным»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Авторитаризм російського типу в Україні неможливий

18 мар 2008 года

Чи є в Україні патерналістські настрої і як вони уживаються з недовірою до влади?

Патерналістські настрої є, і вони пояснюються, по-перше, радянською спадщиною, а по-друге – ще й тим, що протягом цих 16 років людям продовжували нав`язувати цю соціально-популістську риторику, замість того, щоб розвивати в них дух підприємництва та уміння покладатися на самих себе. Тобто, такі настрої є, але що цікаво – ми бачимо, що логічним, за наявності таких настроїв, було б обрання Януковича у 2004 році, а обрали Ющенка, який більше асоціюється з ліберальними реформами.

Проте якщо спитати людей, прихильниками якої ідеології – ліберальної, соціал-демократичної чи консервативної вони є, – оберуть або соціалістичну, або соціал-демократичну. Але в реальності, як ми бачимо, голосували за ліберальні сили. Шкода, що в українському суспільстві слово «лібералізм» чи «консерватизм» лишається якщо не лайливим, то, принаймні, незрозумілим. І вийти на широку аудиторію і сказати: «Я ліберал, голосуйте за мене», – зараз в Україні означає поставити хрест на виборчих перспективах. Тому я думаю парадокс у тому, що люди у широкому загалі, не розуміють змісту ідеологічних понять, проте голосують за ті сили, що себе саме з цими ідеологіями ідентифікують, але цього не афішують.

Реформи Ющенка були ліберальними, і ринок він розворушив завдяки його лібералізації, проте підтримку у людей мав як політик, що повертав борги по зарплатні, тобто, втілював певні соціальні сподівання. Люди, коли голосують, – не віддають голоси за ідеологічні платформи, а орієнтуються на соціальні обіцянки. Але навіть не це є визначальним фактором. Знову ж таки, якби соціальний популізм був єдиною причиною, мали б обрати Януковича у 2004 році. Соціальна риторика впливає на хід виборів, але не вирішальним чином, бо люди готові у певних моментах терпіти відсутність соціального пакету, якщо знають, що все буде справедливо – боротьба с корупцією реально втілюватиметься, справедливі суди існуватимуть, будуть тюрми для злочинців, – заради таких цінностей люди готові відсунути свої соціальні сподівання на другий план. Так трапилось у Балтійських країнах, яких теж шантажували енергоносіями, проте вони сказали, що заради своєї незалежності їм на це начхати, вони готові пережити рік-два з проблемами, щоб згодом бути незалежними. Я думаю, що і Україна рухається у цьому напрямі.

А як щодо прикладу Скандинавського соціал-демократичного виду патерналізму?

Проблема нашої соціал-демократії полягає, як казав Мирослав Попович, у тому, що соціал-демократи мають «ділити пиріг», але якщо в суспільстві немає чого ділити, то і здійснювати соціал-демократію немає з чого. По-друге, у нас не розвинений профспілковий рух, і саму соціал-демократію дискредитовано. Тобто ніша є, попит є, але ясно, що це не СДПУ(о). З`явився Волга з Союзом Лівих Сил, і мені прикро, що в цю нішу, таку потрібну суспільству, лізуть безвідповідальні популісти. Блок Тимошенко нібито рухався у цей бік, проте змінив курс на правий центризм. «Батьківщина» стала асоційованим членом Європейської народної партії – об`єднання у Європарламенті, але це не буде суто ліберально-консервативний напрямок, а радше з акцентом на соціальну солідарність.

Чи реальна остаточна перемога однієї політичної сили в Україні, яка б стала авторитарно диктувати свою стратегію?

Об`єктивністю є те, що українське суспільство голосує практично половина-на-половину, але з іншого боку, – жодна політична сила не може нав`язати свою волю, остаточно перемогти, як ви кажете. Тільки одна із сторін починає діяти, у відповідь їй – спротив, криза, і все повертається назад. Тобто є певний баланс сил, об`єктивно закладений в українському суспільстві, тож я думаю, по-перше, те що відбувається зараз не є серйозним суспільним конфліктом, це є просто використанням партіями технологій, які у підсумку працюють проти них же самих. Останні роки показали, що почався абсолютно нормальний процес, коли влада і опозиція постійно міняються місцями.

Я не думаю, що в Україні можливий варіант авторитаризму російського типу, чи, тим паче, варіант Лукашенка. У суспільстві є запит на сильну руку, усі стомилися. Звичайно потрібно наведення порядку – щоб закони виконувалися, щоб йшла боротьба з корупцією. При цьому в Україні може бути сильний харизматичний лідер, але такого, як Путін, не дозволить саме українське суспільство, тобто те, що зараз відбувається в парламенті, свідчить, що кожна сторона хоче показати – «без урахування моєї думки нічого не буде, треба з цим опонентам потрібно змиритися». Інша річ, що це суперництво робиться так, що зачіпає національні інтереси!

Чи можливе зростання популярності радикально спрямованих партій?

Таке може бути. Якщо демократична коаліція не покаже, що вона здатна тягнути країну вперед, обстоювати національні інтереси, то, наприклад, «Свобода» буде мати шанс увійти у парламент кажучи: «Подивіться на цих гнилих лібералів! А от ми доведемо країну до порядку!».

Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Процес інтенсивної корозії

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

Це не патерналістські настрої, а незадоволення громадян рівнем соціального захисту

Наталя Погоріла, соціолог

Наші люди починають краще розумітися в політиці

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Сочетание патерналистских ожиданий снизу и патерналистской демагогии сверху

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Ностальгия по патернализму

Євген Головаха, Заступник директора Інституту соціології, Завідуючий відділу історії, теорії та методології соціології, професор

Здолавши патерналізм, через 15 років Україна стане самостійною європейською державою

Дмитрий Выдрин, политолог

Патернализм, как и наркомания, не имеет предела, пока не доходит до передозировки.

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Патернализм продуцирует власть

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Авторитаризм і демократія: партнери чи антиподи?

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Корень всех проблем – низкая эффективность власти

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,262