В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Демократия по-украински

Названий и определений для современных форм проявления демократии существует великое множество. Можно восхищаться их академической глубиной и безукоризненной логикой, наслаждаться афористичностью и меткостью. Но, обратившись от теории к практике, нельзя не заметить, что ни одно из них не находит полноценного проявления в реальной жизни и политическом обустройстве общества. За рамками самых обстоятельных определений демократии всегда остаются особенности, присущие ей только в той или иной стране, к тому же на весьма ограниченном отрезке времени.


В построении государства своей мечты украинская бюрократия начисто переиграла и поэтов, и демократов. Под лозунгом разделения и независимости властей судебную, исполнительную и законодательную власть сначала вывели из-под контроля общества, а затем передали в аренду олигархическим кланам. И хотя власти чиновников из силовых подразделений пока достаточно, чтобы время от времени тасовать колоду олигархов, толпящихся у государственных кормушек, равновесие антидемократических сил не может сохраняться вечно. Ограничивая возможность буржуазии использовать деньги для политических целей, бюрократия, для сохранения равновесия, обязана отдавать ей взамен административный ресурс, поскольку именно чиновники, как никто, заинтересованы в сохранении своего нынешнего положения. При нарушении баланса сил на смену олигархам, приближенным к вершине властной пирамиды, приходят новые, жаждущие вернуть капиталы, вложенные в путь к власти, а иногда и реванша за прошлые поражения.

Что же касается попыток расшатать плотные заслоны бюрократии на пути в Украину демократии со стороны европейской и мировой общественности, то по ее меркам у нас и так все в порядке. В украинском парламенте представлено более десятка политических партий и блоков, около 45 % всех депутатов состоят в оппозиционных фракциях, а президент избирается всенародно. Уровень демократии в нашей стране по этим показателям соответствует уровню самых развитых демократических стран Европы и Северной Америки. Но демократии от этого больше не становится. Лишь появляются ее новые названия и определения. А к критериям демократизации страны подключаются субъективные оценки экспертов, уверенных в том, что уж лучше их демократии в мире нет.

Какими критериями руководствоваться, отвечая на вопрос, есть ли демократия в Украине? С кем или с чем сравнивать «уровень демократии» и можно ли это делать в принципе? Ведь не секрет, что дискуссии о демократии имеют свойство от научных определений плавно переходить на уровень интуитивных представлений. И оказывается, что не только у каждой социальной группы, но и у каждого индивидуума есть свое личное ощущение черты, за которой демократия превращается в анархию или деспотию. Поэтому заявления о том, что Украина еще слишком далека от истинной демократии, практически никогда не находят возражений. Хотя «истинную демократию» каждый понимает по-своему.

Чего же не достает Украине, чтобы у скептиков не возникло сомнений в том что, пусть и не совершенная, но все же демократия в нашей стране существует? Или наоборот, что такое имеется в Украине, что заставляет оптимистов соглашаться с тем, что демократии на тринадцатом году демократических преобразований у нас все еще нет?

Какие демократические институты у нас еще не действуют, и почему созданные и подававшие надежды, не действуют уже? Почему астрономическое количество политических партий в Украине не перерастает в гарантирующее демократию качество? И способны ли наши граждане к самоорганизации?

А может, мы просто не «доросли» до демократии, и все еще впереди? Ведь мировой опыт показывает, что ни одно общество не знало деспотии, которую не излечило бы время. А если так, то куда и как долго нам надо идти, чему учиться, чей опыт перенимать? Каким он должен быть на самом деле, «народ властвующий»? Может, богаче, чтобы позволить себе думать еще о чем-либо, кроме собственного выживания? Или доверчивее, чтобы верить в благие намерения очередной «демократической» коалиции? Или более стойким, чтобы не поддаваться манипуляциям политтехнологов? Или настолько голодным, чтобы решиться, наконец, потерять собственные цепи?

Пытаясь ответить на эти и многие другие вопросы, «Диалог.UA» будет обсуждать проблемы становления демократии по-украински. Очевидно, что создать необходимые и достаточные условия для ее развития и укрепления влияния за двенадцать лет независимости так и не удалось. Тихий саботаж чиновников и открытое противодействие демократизации общества со стороны крепнущей власти сыграли с романтическими настроениями украинцев начала 90-х годов прошлого века злую шутку.

Все возвращается на круги своя. Риторика коммунистов конца 1980-х берется на вооружение «большевиками» 2000-х. «Независимость» и «демократия» путем подмены понятий постепенно превращаются едва ли не в ругательства. Цензура и слежки становятся нормой. Всесильные и напористые при разрушении коммунистического режима СМИ, оказались беспомощными перед кучкой олигархов, где подкупом, а где и физической расправой лишивших «демос» права на объективную информацию.

Чем «управляемая демократия» в России 2004 года отличается от молодой и еще не очень ярко выраженной автократии в Беларуси начала 1990-х? Для Украины этот вопрос вовсе не праздный, поскольку отечественным политикам свойственно следовать по пути «старшего брата».

Плюрализм, гражданское общество, свобода слова, средний класс, местное самоуправление, либеральная демократия, полиархия – за каждым термином в реальной жизни стоят десятилетия борьбы и надежд. Какие направления в своем стремлении к демократии должна избрать Украина? Или двигаться во всех сразу, постоянно осознавая безнадежность очередной многовекторности?

Свернуть

Тихий саботаж чиновников и открытое противодействие демократизации общества со стороны крепнущей власти сыграли с романтическими настроениями украинцев начала 90-х годов прошлого века злую шутку. В построении государства своей мечты украинская бюрократия начисто переиграла и поэтов, и демократов. Под лозунгом разделения и независимости властей судебную, исполнительную и законодательную власть сначала вывели из-под контроля общества, а затем передали в аренду олигархическим кланам. Возможно поэтому, заявления о том, что Украина еще слишком далека от истинной демократии, практически никогда не находят возражений. Хотя «истинную демократию» каждый понимает по-своему.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Українська ментальність є глибоко демократичною”

„Українська ментальність є глибоко демократичною”: „Українська ментальність є глибоко демократичною”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

Оскільки ми можемо бути і є відкрито незадоволеними владою, у нас бувають відкриті політичні кризи і політичні скандали, про що не можна було й мріяти в Радянському Союзі, чого й зараз не може бути в Китаї чи Казахстані, то можна говорити, що в нас є демократія.

Чи є в Україні демократія?

Давати однозначну відповідь на таке запитання, особливо якщо йдеться про пострадянську країну, це те ж саме, що відповідати чи є в Україні щастя. Адже під демократією сьогодні розуміють не відкриту політичну конкуренцію, а задоволеність громадян діями влади. Ця задоволеність ніколи не буває повною, при чому чим більше демократії, тим задоволеності менше. При тоталітарних режимах ніколи немає відкрито незадоволених громадян.

Якщо виходити з цієї точки зору, тобто якщо говорити про право на незадоволення і про можливість виражати власне незадоволення, то Україна є стовідсотково демократичною країною. Ймовірно ми лише трохи відстаємо від Великої Британії, де ця незадоволеність просто зашкалює. Отже, оскільки ми можемо бути і є незадоволеними, у нас бувають відкриті політичні кризи і політичні скандали, про що не можна було й мріяти в Радянському Союзі, чого й зараз не може бути в Китаї чи Казахстані, то можна говорити, що в нас є демократія. Це є непрямі ознаки демократії.

Окрім того, у нас існують і прямі її ознаки. Тобто, маємо фракції в парламенті, політичну боротьбу між ними, політичні партії. Отже, демократія – це можливість громадян бути незадоволеними урядом і впливати на цей уряд через регулярні вибори.

Разом з тим часто доводиться чути думки міжнародних експертів про те, що в Україні недостатньо демократії...

Це вже інше питання, чи достатньо її.

Тоді якщо встановити таке поняття як „демократія по-українському”, то що воно означатиме?

Демократичні режими, так само як і тоталітарні, звичайно ж різняться між собою. Проте, думаю, що для сьогоднішньої України значно важливішою є ознака етапу демократії, ніж якась культурна ознака. Як діти різного віку відрізняються між собою за ознаками, пов’язаними з етапом їх розвитку, так само і демократії мають етапи розвитку. Це справедливо і для української демократії.

У нас спершу відбулася реформа політичної системи, результати якої зараз закріплено у Конституції. Це принесло нам свободу об’єднуватися у різні політичні партії, внаслідок чого зараз ми маємо багато партії, а не одну комуністичну. І це була величезна революція, величезне досягнення демократії. Але окрім політичних змін, необхідними є також інституційні зміни, які дуже відстають від політичних. Ми запровадили різні партії, проте не вибудували необхідного інституційного забезпечення їхньої діяльності. Особливо великою проблемою у нас є діяльність цих інституцій між виборами. Зокрема? наша урядова машина не має необхідних правил, шаблонів того, як працювати з різними групами інтересів. На жаль ця урядова машина в нас не була реформована так, щоб відповідати потребам політичних вимог і політичної реформи. Тому наша демократія „кривенька”, одна сторона якої дуже потужна, а інша – досить слабка.

Хто зацікавлений у демократизації України?

Як влада, так і громадяни. Влада зацікавлена, бо інакше вона не отримає підтримки. Якщо в країні є конкуренція і вибори, то владі необхідна машина демократичних інституцій. У тому ж разі, якщо в країні відсутні вибори, то ніякі демократичні інституції владі не потрібні. При цьому ми можемо назвати владою як владу, тобто уряд, так і опозицію в парламенті , адже і перші, і другі є представниками чиїхось інтересів, обрані до парламенту народом.

Чи є у нас певні групи інтересів, які не зацікавлені у демократизації України?

Кожен по-своєму розуміє поняття демократизації. Думаю, що зараз немає таких людей, які б виступали проти демократії в принципі. Тобто проти права людини на свободу слова, свободу віросповідання, свободи політичних об’єднань.

Однак коли ми у соціологічному опитуванні запитували, чи подобалося вам жити у Радянському Союзі, то більшість відповідала ствердно, а на питання в якій політичній системі хочете жити, ті самі люди давали найвищий бал демократії з усіма свободами і найнижчий - тоталітарній політичній системі з абсолютним державним контролем. Тобто , якщо ви відносите людей, які кажуть, що жити у Радянському Союзі було добре, до прихильників тоталітаризму, то цим ви робите велику помилку.

Думаю, що наша українська демократія поки ще не стала абсолютним мірилом, в рамках якого обговорювалась би решта питань. Наша демократія іще „жива” і суперечлива. Вона поки що є предметом політичної боротьби, а не рамкою поведінки.

То чи можливим є недемократичне майбутнє України?

Думаю, що Україна просто не має шансу не стати демократичною. Адже ми маємо чи то генетичні передумови, чи то наслідки землеробської культури, котрі абсолютно не сприймають авторитаризму і культивують особисту відповідальність кожного. Українська ментальність є глибоко демократичною.

А чи не має українська ментальність якихось рис, що не співпадають з демократичними принципами?

Авторитарні настрої, що часом трапляються у нашому суспільстві, є переважно наслідкам радянського минулого.

Ми маємо серйозну проблему неефективності демократії, а не неможливості демократії. Уряд ще не перетворився на нову демократичну машину, що налаштована на роботу з різними групами інтересів, що стали легітимними і всіма можливими засобами чинять тиск на уряд, аби досягти вигідних для себе рішень. Ми скоріше відтворюємо той спосіб управління, що існував за Сталіна-Брежнєва, коли легітимною була лише одна позиція, а суперечності вирішувалися репресивними методами. Поки не відбудеться прийняття легітимності всіх груп інтересів та не виробиться щоденна демократична поведінка, доти наша демократія не працюватиме у повній мірі.

Свобода вимагає відповідальності та породжує конкуренцію. Конкуренція нав’язує демократичні моделі поведінки, демократичні норми. І тому можна помітити, що найшвидше вчаться нових способів поведінки та стилів спілкування у бізнесі. Наші підприємці вже давно є не радянськими за своїм стилем поведінки.

В Україні процес побудови демократії співпав з процесом побудови ринкової економіки. Чи пов’язані якимось чином ці два процеси? Чи залежить демократизація від економічного зростання?

Демократія – це право на конкуренцію, це свобода. Найбагатша країна світу – це та, що має найбільшу конкуренцію. Йдеться про Сполучені Штати, котрі водночас є і найдемократичнішою країною. Економічна лібералізація йде паралельно з політичною демократизацією, і обидва ці процеси передбачають створення умов для максимально вільної конкуренції чи то в політиці, чи то в економіці.

Чи не вважаєте Ви особливостями демократії по-українському кумівство та земляцтво?

Я вважаю, що ці явища пов’язані з людською природою і на Заході їх позначають терміном networking, знайомства. Тобто, це не суто українські поняття. Знамениті західні школи, університети передбачають такі зв’язки. Ці зв’язки не є заборонені, проте існують обмеження на них. Наприклад, ти не маєш права приймати будь-кого поза конкурсом. Такі обмеження мінімалізують несправедливість, яку спричиняють ці зв’язки.

А якщо йдеться про такі зв’язки у політиці?

Політична партія означає „частина” (від part), і вона за визначенням представляє інтереси певної групи, частини людей. Ці інтереси можуть мати регіональний характер. Природно, що і державні бюрократи беруть на роботу перш за все тих, кого вони знають. У цьому немає нічого поганого. Клани існують всюди, просто поняття „клан” має негативне забарвлення, і це слово при бажанні можна замінити на поняття „група інтересів”. У нас такі явища, правда мають напіввідкритий характер і не такий привабливий вигляд, як на Заході. До того ж на заході проти цих явищ існує більш-менш ефективна система обмежень.

Ви говорили, що в демократії зацікавлені самі громадяни. На Заході громадяни для захисту своїх інтересів об’єднуються у неурядові організації. У нас же такі організації чомусь розвинені дуже слабко...

Я не можу погодитися, що українці не об’єднуються в такі організації. У 1993-1994 роках, коли невдала модель малої приватизації знищила весь клас середнього й малого бізнесу, який тоді вже існував у вигляді кооперативів та орендаторів, то підприємці об’єдналися і у фракцію в Парламенті , і у асоціацію. Правда, тоді це їм не допомогло, та все ж, громадяни були дуже активні. Тому я б не сказала, що наше населення не активне. Воно проявляє активність, коли розуміє що воно хоче. І так званих NGO в Україні, як на мене, досить багато.

Є дві обов’язкові умови для існування демократії: демократичний уряд і демократичне суспільство не може бути однин без іншого, це дві частини цілого. Уряд мусить мати „вуха”, аби чути, що йому говорить громадянське суспільство. При цьому громадянське суспільство мусить мати бажання і вміння говорити. Наші останні парламентські вибори яскраво засвідчили високу активність громадян, і це продовжує впливати на уряд через діяльність опозиції.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Парадоксальная демократия

Мартін Кригєр, Professor of Law, The University of New South Wales, Сідней, Австралія

Кожна сучасна демократія – це розчарування

Анатолій Круглашов, доктор політичних наук, завідуючий кафедрою політології та соціології Чернівецького національного університету

„Вороги демократії” – це метафора. Але подивитись на себе у дзеркало все ж не завадило б...

Євген Головаха, Заступник директора Інституту соціології, Завідуючий відділу історії, теорії та методології соціології, професор

У українців є перспектива для демократичних перетворень

Евгений Копатько, руководитель Донецкого информационно-аналитического центра

Проблема нашей демократии - отсутствие веры в себя

Валерий Пустовойтенко, лидер Народно-демократической партии

Украинская демократия – это еще незавершенная работа

Владимир Коробов, зав. кафедрой философии и социологии Херсонского государственного технического университета, кандидат социологических наук, доцент

«Украина – страна демократических интенций»

Олександр Кислий, керівник Інституту громадянського суспільства (Крим)

Демократія „українською” – це бажання мати сучасну демократичну державу за відсутності необхідних для цього ресурсів

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

Україна все ще залишається в стані перехідної невизначеності.

Ярослав Пасько, кандидат філософських наук, доцент Донецької державної академії управління

„Радянська система і досі домінує в нашому житті, що відбивається на нашій державі і нашій демократії”

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

О нашей демократии говорить не рано, а уже поздно

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Нашу демократію може вибороти тільки великий капітал

Александр Дергачев, политолог

Наш плюрализм - это выборы без выбора

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Сподівання не виправдалися

Віктор Погорілко, заступник директора Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор

Україна є демократичнішою від багатьох країн Заходу

Сергій Гузь, голова Київської незалежної медіа-профспілки

„У нас буде чудове демократичне майбутнє”

Попов Ігор, голова правління Комітету виборців України

Відносність української демократії

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Демократия по-украински - власть без демоса и демос без власти

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Імітаційні моделі

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„Наша демократія має умовний характер”

Андрей Марусов, директор Агентства информационного развития.

«Демократия в Украине – это исторически «неестественный» процесс»

Сергей Макеев, доктор социологических наук, старший научный сотрудник Института социологии НАН Украины

Чтобы народ услышали, надо ворчать. Причем ворчать громко

Олександр Рудик, Асоціація аналітиків політики, кандидат політичних наук

Нужна политическая воля

Сергій Дацюк, философ

Українська демократія: перемога оптиматів над популярами

Юрій Якименко, провідний експерт Українського центру економічних та політичних досліджень ім. А.Разумкова

Українській демократії доводиться долати шалений опір

Дмитрий Выдрин, политолог

Демократии у нас либо пока нет, либо уже...

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Враг украинской демократии – само государство

Степан Клебан, заступник виконавчого директора Асоціації міст України

Демократія в Україні перебуває у зародковому стані

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Демократія – це поінформованість населення

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Украинская демократия - неустойчивая форма западной демократии»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,065