В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Реконструкция социальной идентичности – почти неизбежный побочный эффект любых быстрых социальных изменений. Как результат, у стран, проходящих через эпоху реформирования, существует постоянная потребность в верованиях, объясняющих изменения в идеологии или религии. А это, в свою очередь, порождает запрос на новые мифы.

«Миф» – это модное слово. Его частое использование – и растягивание до невозможности, – делает этот термин весьма размытым, особенно когда словари предлагают целый ряд довольно-таки противоречивых его толкований. Похоже на то, что к реальности, обозначаемой словом «миф», почти невозможно приблизиться. Тем не менее, мифы, – это необходимые конструкции, поскольку мы, люди, не можем жить за пределами воображаемого: «Мифы нужны всем. Мифы нужны отдельным людям. Мифы нужны нациям».

Миф укрепляет ценности, обычаи и убеждения социальной группы, усиливая связи между ее членами. Миф имеет мощный потенциал интеграции сообщества и упрощения толкования окружающего. В тоже время, миф представляет собой некую истину, но скорее исходит из того, что вопрос его истинности или точности в историческом плане – вторичен. Важна не его истинность, а то, что в него верят, – поэтому мифы обладают символической властью.

В современном обществе мифы смешаны с политическими идеологиями. И в самом деле, сегодня политические мифы имеют почти такую же власть, как и священные мифы прошлого. Политические мифы и священные мифы имеют тесную связь, однако, несмотря на все черты сходства, их все же нельзя уравнивать. Для того чтобы эффективнее влиять на людские души, мифы должны резонировать с существующими стереотипами коллективной памяти.

В то же время, однажды созданный миф способен постепенно изменить психологический портрет нации, и стать важным инструментом для реализации идей амбициозных политиков. Доверие к политикам, вера в политику, в ее мессианскую роль приобретает в последние годы в Украине гораздо большее значение, чем когда бы то ни было.

В то время как после падения Берлинской стены поляки, венгры, чехи, словаки пытались консолидироваться при помощи мифа о евроинтеграции (что им и удалось), для Украины этот путь оказался закрытым. Не в последнюю очередь потому, что образ «Европы» не для всех наших граждан стал «спасительной соломинкой» для поиска общегосударственной идентичности. Не стал он, в отличие от центральноевропейских стран, и стимул ом для наших правящих элит соблюд ать букв у закона, направленно го на гарантирование прав граждан, на преодоление коррупции, на обучение эффективному управлению.

Украинское общество, исходя из базовых архетипичных структур сознания, хотя и пережило переходый период в 16–17 лет, по уровню своей гипнабельности и управляемости становится все более склонным к восприятию мифов, чем даже в предыдущую, советскую эпоху. Сегодня – это благодатная почва для новых социальных конструкций и перемен, уязвимая для манипуляций.

Говоря о мифах украинского общества и социальных легендах, мы должны учитывать, что они не появляются спонтанно, сами по себе. Хотя бы потому, что одной из функций власти является необходимость давать людям и надежду, и цели, а, возможно, и иллюзии. Но, в любом случае, – участвовать в создании позитивного, мобилизующего мифа. Если же властные элиты не могут навязать обществу нужный в данный момент миф, или дооформить уже существующий, направив его восприятие в нужное русло, они теряют не только „власть над умами”, но и политическую легитимность.

Мифы и сегодня помогают украинцам обрести смысл в том, что происходит с нами и вокруг нас. К таким мифам последнего времени можно отнести миф о свободе, превратившейся в «свободу выбора товаров в супермаркете», миф о свободном рынке и конкуренции, миф о демократии, миф о среднем классе, миф о стабильности, всепоглощающий денежный фетишизм и многие другие мифы. Но все это мифы глобальные, привнесенные. Создать же свой миф - общий, объединяющий, «резонирующий» - Украина так пока и не смогла.

Вынося на обсуждение на страницах «Диалог. UA » эту тему, мы пытались исследовать связь между культурными и политическими мифами, установив архетипы, по которым конструируются политические мифы, резонируя с существующими в Украине ментальными стереотипами.

Свернуть

Реконструкция социальной идентичности – почти неизбежный побочный эффект любых быстрых социальных изменений. Как результат, у стран, проходящих через эпоху реформирования, существует постоянная потребность в верованиях, объясняющих изменения в идеологии или религии. А это, в свою очередь, порождает запрос на новые мифы.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Треба робити все, щоб новий український міф творився не за рахунок міфологеми відродження, а за рахунок майбутнього

18 апр 2008 года
Треба робити все, щоб новий український міф творився не за рахунок міфологеми відродження, а за рахунок майбутнього: Треба робити все, щоб новий український міф творився не за рахунок міфологеми відродження, а за рахунок майбутнього

Амельченко Наталія Анатоліївна, кандидат філософських наук, маґістр права, доцент, зав.кафедрою політології «Києво-Могилянська Академія»

Яка роль міфу в українському житті?

Міф проявляє себе і у політиці, і у соціальному житті, і у культурі. Сучасний міф та міфотворчість насправді не набагато відрізняються від сакрального міфа за своєю структурою, впливом на свідомість. Нас оточує дуже багато міфів, наприклад, є відома концепція, що нація консолідується за рахунок міфічної історії, міфу про витоки нації. Жодна демократія не обходиться без міфу у функції формування національної свідомості, історії і консолідації народу, який завдяки такій інтеграції власне і стає нацією. У нас теж був свій блискучий історичний міф, - це Грушевський, що створив український історичний міф і представив історію українського народу як континуальну націотворчу тягу. Треба звільнитися від снобізму по відношенню до міфів як до чогось ілюзорного чи обманного, неістинного. Нічого подібного. Цей погляд на міф створило Просвітництво! Зараз треба позбавлятися від стереотипного ставлення до міфу, ми зустрічаємо, наприклад такі «кітчеві» заголовки «Національний характер – міф чи реальність?». Оце формулювання «міф чи реальність» - просвітницька зухвала формула, міф розуміється як те, що лежить поза реальністю, - є дійсність, а міф – це надумане і ілюзорне.

Насправді ж міфи виконують дуже багато функцій. Після здобуття нами незалежності було потужне намагання створити міфічну націю, почала працювати міфологема відродження. А що таке відродження? – це повернення до старого, очищення від усього неправильного, назад до ритуальних витоків, яке означає боротьбу з «чудовиськами», відтворення космосу, перемога над хаосом і культурний герой, що це робить. З'являється міфологема відродження у назвах партій, громадських організацій, фондів і у сучасному політичному дискурсі. Звернення до міфу про відродження нації, історії, старих традицій означає, що почалися свідомі чи несвідомі пошуки витоку нації і спільних «чудовиськ», бо відтворити та очистити такий спільний виток можна лише у боротьбі з чудовиськами.

Ці міфотворчі намагання були паранауковими, - це і «шлях аріїв», це і трипільська культура, яка претендувала на роль витоку нації, і образ козацтва. Те, що це друкувалось у наукових виданнях лише надавало цим пошукам просвітницької легітимності, проте усе це не було науковим насправді, при всій повазі до міфу. Ці «паранаукові міфи» не виконали своєї функції. Щоб створити міф, який би об ' єднав людей потрібна неабияка концентрація, він не може бути штучним.

Міфотворчість – це пошуки істориків, правників, філологів, такі дослідження завжди є і будуть, але щоб стати міфом їм треба вийти за межі книжкової продукції та обмеженого існування у вигляді паранаукового дискурсу і стати дійсно міфом, бо міфи хоча і можуть народжуватись зверху (як міф німецької нації), але щоб відігравати мобілізуючу місію у суспільстві, щоб інтегрувати людей на вірі, мобілізувати на дію, треба щоб цей міф резонував, це термін Ентоні Сміта – рез o нансність, і отже міф має резонувати з якимись дуже потужними потребами у людей, з їх досвідом, тому що цей міф має переживатися як екзистенція, як особистий сенс буття, якщо цього немає, то жодна «цікава картинка» не стане міфом, бо не резонуватиме з досвідом сучасних поколінь.

Який міф може спрацювати в сучасному українському супільстві?

Сьогодні основою міфотворчості вже не може залишатися Друга Світова війна чи радянське минуле, або Австро-Угорське минуле, і навіть міфи про козацтво вже не потрібні, жоден міф про минуле, що відроджуватиме витоки вже не об'єднає нас, адже сучасні громадяни України мають дуже різне минуле, різні цінності і свята. Сьогодні кажуть, що немає ціннісного розколу, але в реальності просто немає чутливості до цього розколу, але загроза розколу є, і лежить вона саме у цінностях, бо економічне та соціальне завжди об'єднує, але як тільки ми переходимо до проблеми мови, до реабілітації ОУН-УПА, ситуація різко змінюється, - думки з цих питань кардинально різняться, бо це є ціннісні речі. Треба робити все, щоб новий український міф творився не за рахунок міфологеми відродження, а за рахунок майбутнього. Ця ідея повинна виходити з консенсусу політиків, треба щоб на рівні політичних еліт була згода, бо інакше різні політичні сили, що висувають кожен свою ідею, лише розламуватимуть суспільство.

Актуальними для формування української національної ідеї зараз є європейські цінності. Їх треба розкручувати. Зараз Європу розглядають як владу, що має прийти і зробити щось, Європа розглядається як осередок безпроблемного життя та як така, що буде нам допомагати. Для мене Європа – це у першу чергу цінності, це свобода, та одночасно з цим і відповідальність, і так як там сам вибір є цінністю, відповідаю за свій вибір я сам. Не розумно казати, що Європа – це лише багатство і демократія, бо це у першу чергу відповідальність.

Я сподіваюсь, що ці ідеї спрацюють, а спрацюють вони лише тоді, коли люди будуть не просто виходити на Майдан, а і вести активну участь у перетворенні нашого суспільства. У нас вже це починає з'являтися. З малого. У своєму дворі треба не клеймити мера чи НАТО, а бачити поле для власної відповідальності, щоб організовувати людей та робити щось. Якщо буде така відповідальність за суспільство у кожного, то це і може бути нашою національною ідеєю. Я думаю, що такі перетворення на часі, вже покоління наших студентів робить це, ті, хто пройшли Майдан і починають працювати, років через 25 перебудують цю систему, якщо це покоління складе критичну масу.

Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Віталій Олексійович Щербак, декан факультету гуманітарних наук Національного Університету «Києво-Могилянська Академія», доктор історичних наук, професор

Міфи в історії треба розганяти як хмари

Андрей Федоров, директор Европейского института интеграции и развития

Проблема Украины – в недолговечности ее мифов

Вадим Колесников, психолог-консультант

Мифы дают нам надежду на то, что все будет хорошо

Денис Богуш, президент «Богуш комьюникейшнз».

Умело сделанные мифы являются мощным оружием

Демчук Руслана Вікторівна, кандидат філософських наук, доцент

Міф має властивість, будучи створеним, продовжувати жити сам по собі і ставати правдою

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Миф о политическом «герое» в Украине не сработает

Алексей Шевченко, д.ф.н.

Люди верят в мифы, потому что больше им верить не во что

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Государственный миф должен существовать и это беда, что его нет

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Крупнейшие мифотворцы – политические элиты

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,068