В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

У человека, пытающегося разобраться, что же на самом деле обозначает так часто звучащий термин «социальный капитал», очень скоро появляется чувство, что это всего лишь сплав понятий, очень вольно соотнесенных друг с другом. И возникает небезосновательное подозрение, что социальный капитал до сих пор не имеет устоявшегося определения.

Впервые выражение «социальный капитал» появилось у Лид Джадсон Ханифан, в дискуссии по сельским школам в 1916 году. Он использовал этот термин для описания «тех значимых обстоятельств, которые влияют на повседневную жизнь каждого». Ханифан пришел к выводу о необходимости воспитания доброй воли, братства, симпатии друг к другу и умения налаживать социальные отношения среди людей, которые «образуют социальную единицу».

Понадобилось более полувека, чтобы термин начал широко употребляться. Свой вклад в это внесли Джейн Джекобс (1961) – в применении к городской жизни и добрососедству, Пьер Бурдье (1983) – в отношении социальной теории. Затем Джеймс Коулман (1988) ввел эту идею в академическое обсуждение в контексте образования. Однако не стоит забывать и работы Роберта Патнэма (1993, 2000), который сделал социальный капитал популярной темой для политических дискуссий. Тему «социального капитала» в 1999 году подхватил также Мировой Банк.

Это понятие и правда является размытым и неоднозначным. Для экономистов оно важно для понимани я неформальной стороны существования рынка. Политологи связывают этот термин с доверием к власти; специалисты по PR -технологиям предпочитают говорить о капитале репутаций. Для социологов социальный капитал означает, прежде всего, качество социальных связей в таких измерениях как доверие, взаимоуважение, взаимопомощь. Есть еще русское «сплоченность», украинское «згуртован ість», английское – “ cohesion ”, – слова, подразумевающие определенную устойчивость связей, доверие соотечественников один к другому.

В связи с тем, что тяжело найти устоявшееся определение социального капитала, в литературе часто встречаются интерпретации по принципу «от обратного». То есть, исследователи говорят о тех обществах, которые отличаются взяточничеством, взаимным недоверием и неуважением между собой и по отношению к закону, что у них отсутствует или не развит социальный капитал.

Многие согласны с тем, что граждане в странах Восточной Европы менее социально активны, чем на Западе. Причиной этого считается социалистическое прошлое или смесь социалистического наследия и современных социоэкономических и политических условий.

Что же касается социального капитала в Украине, то здесь фиксируется еще и определенное противоречие. Люди мало доверяют государству, однако это не значит, что они автоматически пытаются решать свои практические проблемы в общественных организациях и политических партиях, как это делается в странах Запада. Отсутствие социального капитала, его некоммунитарность, вредит доверию и совместным действиям. Все отношения такого рода у нас ограничены тесным кругом родственников и друзей.

В последние семь лет более 80% респондентов отвечают, что они не относят себя ни к одной общественной организации. Это самый низкий показатель не только в Европе, но и в Латинской Америке. Без малого 80 лет имитации социальной активности и искусственных гражданских организаций отбили у людей желание и даже сформировали отвращение к публичной активности на уровне участия в общественных организациях. В результате, у нас практически нет доверия к институтам, формирующим и аккумулирующим социальный капитал.

Альтернативное объяснение упадка социального капитала состоит в том, что общества в процессе трансформации становятся более индивидуалистичными и более заинтересованными в «поиске идеального «я»». Основными признаками этого являются распад традиционной семейной жизни, и изоляция индивидов в обществе. Эти моменты в жизни посткоммунистической Европы совпадают с теми, которые наблюдаются в развитом мире.

Низкий уровень социального капитала в посткоммунистических странах также связан с распространенностью негативного социального капитала , проявляющегося в коррупции, местничестве и преступности.

Многие граждане не включены в социальную жизнь, или включены в нее временно. Они не готовы совместно противостоять вызовам со стороны коррумпированной власти или асоциальных сограждан. Однако, есть и определенное общественное понимание того, что социальные проблемы необходимо решать за счет инициативы граждан, но почти нет способности и умения это делать.

Гражданам еще только предстоит осваивать новые формы проявления социальной активности, новые способы солидарности коллективных действий, проявлять свою активность не только в кругу друзей или близких, поддерживать создание новых общественных организаций, формирования нового для нас типа культуры – культуры солидаризма, культуры защиты своих прав и свобод.

В нашем новом диалоге мы попытались проследить эволюцию социального капитала в Украине за последние 20-30 лет, вычленить те типы ресурсов, которые люди получают благодаря своим социальным связям.

Мы попытались выяснить, как функционирует социальный капитал в Украине. Как он дополняет рынок своими перераспределительными функциями. Как влияет на накопление человеческого капитала. Почему социальный капитал важен для искоренения бедности, и как он способствует решению проблемы неравенства доходов и укреплению социального единства.

Есть свидетельства того, что сообщества с высоким социальным капиталом меньше страдают от преступности, здоровее, образованнее и лучше развиваются экономически. Почему бы Украине не взять на вооружение их опыт?

Свернуть

В нашем новом диалоге мы попытались проследить эволюцию социального капитала в Украине за последние 20-30 лет, вычленить те типы ресурсов, которые люди получают благодаря своим социальным связям. Мы попытались выяснить, как функционирует социальный капитал в Украине. Как он дополняет рынок своими перераспределительными функциями. Как влияет на накопление человеческого капитала. Почему социальный капитал важен для искоренения бедности, и как он способствует решению проблемы неравенства доходов и укреплению социального единства. Есть свидетельства того, что сообщества с высоким социальным капиталом меньше страдают от преступности, здоровее, образованнее и лучше развиваются экономически. Почему бы Украине не взять на вооружение их опыт?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Колись соціальний капітал знадобиться і у великій політиці

10 июн 2008 года
Колись соціальний капітал знадобиться і у великій політиці: Колись соціальний капітал знадобиться і у великій політиці

Любов Найдьонова, к.п.н., заступник директора Інституту соціальної та політичної психології АПНУ.

За останні два десятиліття на Заході стало дуже популярним поняття соціального капіталу, яке використовують політологи, соціологи, антропологи – і всі дають йому якесь своє визначення. Яке з визначень соціального капіталу використовуєте ви?

Для визначення цього терміну мені імпонує функціональний підхід. Я також спиратимусь на досвід у тому напрямі психологічних досліджень, який у світі називають психологія community, тобто - спільнот.

Цей напрям виник у минулому столітті й остаточно сформувався у 80-х роках. Провідною в цих розробках була Америка, де відповідні дослідження велися спочатку на клінічному рівні. Потім, в 60-ті роки, з'ясувалось, що ресурсів планети не вистачить на утримання такої кількості психологів, щоб надати індивідуальну допомогу всім, хто її потребує. Виникла необхідність покращити суспільні стосунки для запобігання психічним розладам і тому з'явилася психологія спільнот. Вона вивчала вплив на психологію навіть таких віддалених факторів, як архітектура і дизайн.

В різних країнах актуальними були різні аспекти психології спільнот. В США, наприклад, більше уваги звертали на психологію і психотерапію, а в Латинській Америці - на політичну психологію.

Повертаючись до соціального капіталу слід ще зазначити, що саме слово «капітал» означає певні ресурси, які здатні самовідновлюватись і трансформуватись. Капіталізація, з цієї точки зору, означає розвиток ресурсів до такого рівня, що вони стають здатними до автономного існування.

Психологія community розглядає чотири компоненти соціального капіталу. Перший - це відчуття належності і створення сенсу належності до певної спільноти. Ці спільноти можуть бути різних рівнів, починаючи від сусідської і аж до глобального світу. Соціальний капітал може бути також використаний окремим індивідом і першим елементом для цього є сенс належності до спільноти, який інколи надає і сенс життю, наприклад.

Другий компонент більш об'єктивний - це мережі спілкування, тобто ті місточки, що поєднують нас із іншими людьми. Тут розглядається міжособове спілкування, спілкування між групами, насичення зв'язків. Загалом, виділяють сильні зв'язки (bonding) і слабкі зв'язки (bridging). До сильних відносять безпосередні прямі контакти, пов'язані, як правило, з якоюсь діяльністю. Якщо вони руйнуються - взагалі зникає спільнота. А слабкі зв'язки - це ті, що в повсякденному житті залишаються поза нашою увагою. Це можуть бути люди, котрих ми бачимо на зупинці щодня, коли їдемо на роботу. Або співмешканці великого будинку, що можуть допомогти в критичній ситуації. Такі зв'язки ще можна характеризувати як потенційні контакти. Їх роль у нас недооцінена, але саме вони є ознакою громадянського суспільства. Без розвитку слабких зв'язків суспільство фрагментується, воно розбивається на кліки, які знаходяться у конфронтації.

Третій компонент пов'язаний з таким явищем, як оцінка ефективності. Наприклад, коли людина думає: «ми, журналісти, можемо!», тобто, він випливає з віри в силу своєї спільноти.

Четвертий компонент має назву «колективна дія» і знову більше відноситься до об'єктивних показників, на відміну від компонентів, що характеризують внутрішній стан свідомості окремої людини. Хоча всі ці компоненти між собою зв'язані, вони видозмінюються і не існують один без одного.

Отже, поняття досить непогано розроблено, але ж у нього є ще один важливий аспект – довіра. Що можна сказати про цей аспект українського соціального капіталу?

Я підняла матеріали наших досліджень по рейтингам довіри до владних структур та інших соціальних інститутів. За період з травня 2004-го по травень 2005-го років, коли відбулася масова колективна дія на Майдані, ми бачимо пікове зростання довіри до більшості суспільних інституцій. В 2004-му мінусові рейтинги мали майже всі інституції, такі як Верховна Рада, Кабінет Міністрів, ЗМІ і численні громадські організації в тому числі. Позитивними показниками відзначалась лише церква, та Збройні Сили мали довіру близько нуля. Після тієї, наймасштабнішої для України колективної дії, що сприймалась як розвиток соціального капіталу лише у вузькому колі спеціалістів, стабільно від'ємний рівень довіри зберегла тільки міліція. У решти інституцій рейтинги значно зросли, а у деяких (наприклад ЗМІ, система освіти) залишаються позитивними і тепер. Очевидно, засоби масової інформації зазнали значних позитивних змін.

Взагалі, події такого масштабу, як у нас в 2004-му році, корисні для становлення громадянського суспільства і розвитку соціального капіталу незалежно від політичних кольорів, під якими вони проходять. Інша справа, що ми не вміємо цим скористатись. Можливо, не вистачає якоїсь фахової, інтелектуальної чи експертної потужності як на рівні ЗМІ і громадських організацій, так і на рівні влади. Особливо - місцевої, яка має однаково від'ємні рівні довіри в усіх регіонах країни.

Цікавим є те, що в східних і південних областях довіра до місцевої влади має тенденцію до зростання, тоді як у західних, особливо у Галичині - навпаки. Причина цього явища полягає в тому, що Західна Україна формує в нас загальнонаціональну ідентичність, а на сході більше виражена ідентичність регіональна. Історично так склалося, що вугільні області тримаються відособлено, обов'язковим атрибутом гордості є фраза “Я с Донбаса!”. І тут спрацьовує та закономірність, що спільноти меншого масштабу є більш природними і відчутними.

Які ще індикатори соціального капіталу, крім довіри, для нас найбільш актуальні?

Є такі показники, як інтегрований рівень задоволення життям, або рівень суб'єктивного благополуччя. На цих показниках розвиток соціального капіталу позначається дуже суттєво. Чим більша мережа спілкування, чим краще розвинені громадські організації в альтернативу бюрократичним і владним структурам - тим благополучніше почуває себе людина, тим менше відчуває тривогу.

Наприклад, коли вибирають мера у Франції чи в Італії, люди почувають себе спокійно. Тому що хто б не був мером, а напрямки діяльності вже визначені, ситуація визначена, всі структури працюють незалежно від політичних уподобань влади. А в нашій країні вибори мера викликають ажіотаж, бо все може кардинально змінитись.

…А передусім в планах роздачі земельних ділянок. Чи є в нашій країні політичні сили, які мають серед своїх пріоритетів, хоча б на словах, якщо не саме поняття соціального капіталу, то хоча б певні його складові – розбудову загальної довіри, міцних зв ' язків між громадами та владою, і таке інше?

На сьогодні у нас не можна виділити жодної відомої політичної сили, яка б фахово працювала на громаду, щоб громада сама себе усвідомлювала. Є окремі проекти, які з'являються перед виборами, наприклад - ГАК. Вони цікавляться проблемами громад, інформаційним забезпеченням, але цей моніторинг іде з великим часовим лагом, від виборів до виборів. І традиція опитувань в нас ще не сформована, то ж людям вже й набридло відповідати на ці питання.

Все ж, цей лаг можна зменшити, тому що до циклічності виборів більше звикли люди старшого покоління. Перед виборами вони можуть щось витребувати або отримати пайки і нові надії. Так вдалося значно підняти рейтинг Черновецькому, який позиціонує себе через підтримку найбідніших. А основна продуктивна сила, виробники всіх благ - залишаються абсолютно не задіяними. Чому б для них не проводити якісь кампанії поза виборами? Соціальний капітал не розвинеться, якщо працювати лише з найбіднішим прошарком населення.

Але все ж наше суспільство дорослішає. Наприклад, якщо Україна пасе задніх по рівню доступу до інтернету і по рівню користувачів, але займає шосте місце в світі по розвитку соціальних мереж в Інтернеті. А Київ за цим показником на третьому місці в світі. Колись соціальний капітал знадобиться і на повсякденному рівні великої політики. Ми ще переживаємо наслідки суспільних відносин минулого, коли добровільні об'єднання громадян, такі як профсоюз, комсомол чи товариство охорони пам'ятників були «принуділовкою». А позитивні елементи свідомості людей того часу, на жаль, втрачені. То ж коли може статися приріст соціального капіталу? Мабуть тоді, коли політики не зможуть вирішити якусь невідкладну проблему без участі громад, одними лише державними грошима.

Записав Андрій Маклаков

 

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Громадянське суспільство є «лакмусовим папірцем», що вимірює рівень порозуміння влади і громадян

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Перемога громадського активу у категорії ціна/якість

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Про робочу силу, як про соціальний капітал починають говорити тоді, коли вона стає проблемою

Кисельов Сергій Олегович, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Громадянське суспільство з українською ментальністю

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Нет доверия друг к другу – нет и социума

Елена Стяжкина, профессор, доктор исторических наук, писательница

Значение социального капитала всегда высоко, но качество – иногда сомнительно

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

Поки що ми накопичуємо негативний соціальний капітал

Віктор Степаненко, соціолог, в.о. завідуючого відділом Інституту соціології НАН України.

Необхідно розірвати замкнене коло взаємної недовіри

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,149