В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

У человека, пытающегося разобраться, что же на самом деле обозначает так часто звучащий термин «социальный капитал», очень скоро появляется чувство, что это всего лишь сплав понятий, очень вольно соотнесенных друг с другом. И возникает небезосновательное подозрение, что социальный капитал до сих пор не имеет устоявшегося определения.

Впервые выражение «социальный капитал» появилось у Лид Джадсон Ханифан, в дискуссии по сельским школам в 1916 году. Он использовал этот термин для описания «тех значимых обстоятельств, которые влияют на повседневную жизнь каждого». Ханифан пришел к выводу о необходимости воспитания доброй воли, братства, симпатии друг к другу и умения налаживать социальные отношения среди людей, которые «образуют социальную единицу».

Понадобилось более полувека, чтобы термин начал широко употребляться. Свой вклад в это внесли Джейн Джекобс (1961) – в применении к городской жизни и добрососедству, Пьер Бурдье (1983) – в отношении социальной теории. Затем Джеймс Коулман (1988) ввел эту идею в академическое обсуждение в контексте образования. Однако не стоит забывать и работы Роберта Патнэма (1993, 2000), который сделал социальный капитал популярной темой для политических дискуссий. Тему «социального капитала» в 1999 году подхватил также Мировой Банк.

Это понятие и правда является размытым и неоднозначным. Для экономистов оно важно для понимани я неформальной стороны существования рынка. Политологи связывают этот термин с доверием к власти; специалисты по PR -технологиям предпочитают говорить о капитале репутаций. Для социологов социальный капитал означает, прежде всего, качество социальных связей в таких измерениях как доверие, взаимоуважение, взаимопомощь. Есть еще русское «сплоченность», украинское «згуртован ість», английское – “ cohesion ”, – слова, подразумевающие определенную устойчивость связей, доверие соотечественников один к другому.

В связи с тем, что тяжело найти устоявшееся определение социального капитала, в литературе часто встречаются интерпретации по принципу «от обратного». То есть, исследователи говорят о тех обществах, которые отличаются взяточничеством, взаимным недоверием и неуважением между собой и по отношению к закону, что у них отсутствует или не развит социальный капитал.

Многие согласны с тем, что граждане в странах Восточной Европы менее социально активны, чем на Западе. Причиной этого считается социалистическое прошлое или смесь социалистического наследия и современных социоэкономических и политических условий.

Что же касается социального капитала в Украине, то здесь фиксируется еще и определенное противоречие. Люди мало доверяют государству, однако это не значит, что они автоматически пытаются решать свои практические проблемы в общественных организациях и политических партиях, как это делается в странах Запада. Отсутствие социального капитала, его некоммунитарность, вредит доверию и совместным действиям. Все отношения такого рода у нас ограничены тесным кругом родственников и друзей.

В последние семь лет более 80% респондентов отвечают, что они не относят себя ни к одной общественной организации. Это самый низкий показатель не только в Европе, но и в Латинской Америке. Без малого 80 лет имитации социальной активности и искусственных гражданских организаций отбили у людей желание и даже сформировали отвращение к публичной активности на уровне участия в общественных организациях. В результате, у нас практически нет доверия к институтам, формирующим и аккумулирующим социальный капитал.

Альтернативное объяснение упадка социального капитала состоит в том, что общества в процессе трансформации становятся более индивидуалистичными и более заинтересованными в «поиске идеального «я»». Основными признаками этого являются распад традиционной семейной жизни, и изоляция индивидов в обществе. Эти моменты в жизни посткоммунистической Европы совпадают с теми, которые наблюдаются в развитом мире.

Низкий уровень социального капитала в посткоммунистических странах также связан с распространенностью негативного социального капитала , проявляющегося в коррупции, местничестве и преступности.

Многие граждане не включены в социальную жизнь, или включены в нее временно. Они не готовы совместно противостоять вызовам со стороны коррумпированной власти или асоциальных сограждан. Однако, есть и определенное общественное понимание того, что социальные проблемы необходимо решать за счет инициативы граждан, но почти нет способности и умения это делать.

Гражданам еще только предстоит осваивать новые формы проявления социальной активности, новые способы солидарности коллективных действий, проявлять свою активность не только в кругу друзей или близких, поддерживать создание новых общественных организаций, формирования нового для нас типа культуры – культуры солидаризма, культуры защиты своих прав и свобод.

В нашем новом диалоге мы попытались проследить эволюцию социального капитала в Украине за последние 20-30 лет, вычленить те типы ресурсов, которые люди получают благодаря своим социальным связям.

Мы попытались выяснить, как функционирует социальный капитал в Украине. Как он дополняет рынок своими перераспределительными функциями. Как влияет на накопление человеческого капитала. Почему социальный капитал важен для искоренения бедности, и как он способствует решению проблемы неравенства доходов и укреплению социального единства.

Есть свидетельства того, что сообщества с высоким социальным капиталом меньше страдают от преступности, здоровее, образованнее и лучше развиваются экономически. Почему бы Украине не взять на вооружение их опыт?

Свернуть

В нашем новом диалоге мы попытались проследить эволюцию социального капитала в Украине за последние 20-30 лет, вычленить те типы ресурсов, которые люди получают благодаря своим социальным связям. Мы попытались выяснить, как функционирует социальный капитал в Украине. Как он дополняет рынок своими перераспределительными функциями. Как влияет на накопление человеческого капитала. Почему социальный капитал важен для искоренения бедности, и как он способствует решению проблемы неравенства доходов и укреплению социального единства. Есть свидетельства того, что сообщества с высоким социальным капиталом меньше страдают от преступности, здоровее, образованнее и лучше развиваются экономически. Почему бы Украине не взять на вооружение их опыт?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Про робочу силу, як про соціальний капітал починають говорити тоді, коли вона стає проблемою

27 июн 2008 года

Коли ми говоримо про соціальний капітал, то часто різні люди вкладають у нього різний зміст. Що воно означає для вас і яке, на вашу думку, походження цього поняття?

Перед усім, поняття соціальний капітал концептуально невірне, воно не має конкретного змісту. Це подібно до методів електротехніки, коли напівпровідникові структури розглядаються як елементи змінного опору і нікого не цікавлять фізичні процеси, що там відбуваються.

В середині дев`ятнадцятого сторіччя виділяти три фактори виробництва: земля, праця й капітал. З початку двадцятого сторіччя помітили ще один фактор — підприємницький талант. Тобто, це менеджери, які не є власниками виробництва, але воно неможливе без їхнього управління. Сьогодні виділяють п`ятий фактор - це творці нового знання. Наприклад, Білл Гейтс. Так от, коли говорять про соціальний капітал, то всі ці фактори зводять до одного, щоб було зрозуміліше тому, хто звик до слова «капітал». Я не вважаю за доцільне розглядати через призму капіталу хоча б таке поняття, як «робоча сила», бо цей концепт лише спотворює наше уявлення.

Взагалі, про робочу силу як про соціальний капітал починають говорити тоді, коли вона стає проблемою. Зараз в нас немає проблем з інвестиціями, та й в усьому світі їх, здається, немає вже понад сто років. Тобто, за місяць чи за рік, можна поставити будь-який завод. А от хто на ньому буде працювати - це не легке питання.

Ми аналізували, яку частку валового внутрішнього продукту отримує населення розвинених країн і країн колишнього соцтабору. Висновки такі: українці отримують біля третини того, що виробили. За цим показником від нас трохи відстає лише Росія і деякі середньоазійські республіки. Врахуйте, що при дослідженні ми спиралися на данні офіційної статистики, а вона вміє прикрашати реальний стан справ. В розвинених країнах люди отримують значно більше половини створених ними благ. Мабуть, цілком правомірно західні економісти характеризують виробничі відносини країн Азії та Сходу як деспотичні.

Таким чином, незаперечним є той факт, що рівень експлуатації робочої сили на теренах (колись Київської) Русі ніяк не стимулює людей до того, щоб продавати цю силу тут. Тому працьовиті, талановиті та відповідальні робітники їдуть звідси і в Корею, і в Африку, не кажучи вже про Європу і США. Ось де наш соціальний капітал. Якщо частка зарплат у національному доході США складає близько 75%, то у ВВП України у 2007 році вона складала 31,7%, а 2008 – 32,6%, тобто з приходом уряду Тимошенко майже нічого не змінилося.

Слід сказати, що в країнах, де люди більше отримують, створилась інша структура споживання. Наші співвітчизники тратять гроші, здебільшого, аби якось вижити, а в кого більше грошей - максимально «запаковуються» реально престижними, на їхню думку, речами. А в багатих країнах значна частина доходів реінвестується в економіку і в людину. Там більше витрачають на здоров ` я (не на лікування хвороб), на здобуття нового знання (додаткова освіта, подорожі, культурний розвиток). При цьому ще розширюється круг контактів і відповідно зростає соціальний капітал. А в Україні цей капітал досяг рівня, властивого приблизно для 19-го сторіччя. В соціальній політиці переважає патерналізм по типу: все, що вдасться , - відібрати; комусь, як вигідно , - щось дати.

Якби віддавали людям зароблене ними, щоб вони самі планували свій розвиток, то покращилась би і якість робочої сили, і ділова активність, і економіка. Була б і гордість за державу, і соціального капіталу стало б стільки, що не було б потреби про нього говорити.

Отже, концепція соціального капіталу в Україні не актуальна через відсутність його як такого. То до чого краще привернути увагу, який концепт нам потрібен?

Треба починати з фундаментальних речей. Будь яка держава будується з постановки системи цінностей, що сприймаються усіма громадянами без винятку. Так в Америці, наприклад, спочатку було проголошене право на життя, право на свободу, прагнення до щастя. Держава починається не з зовнішніх атрибутів, таких як парламент чи президент, а з цінностного внутрішнього фактору.

Що ж лежить в основі посткомуністичного українського (а ще більше - російського) державотворення? З огляду на те що маємо, єдина зрозуміла для всіх цінність зветься так: «вкрасти тут, щоб жити там». Ще десять років назад ця формула влаштовувала всіх, бо, приміром, можна було ще щось поцупити на заводі і продати в Польщі. Тепер пересічний українець не може більш нічого вкрасти - не дають. Та й заводів тих немає. То ж ця червоточина свідомості, зароджена ще за брежнєвських часів, поволі заживає.

Тільки не в середовищі можновладців...

... Як наслідок, серед простого люду вже формуються інші цінності, орієнтовані на загальноєвропейські. Так в новітній історії України виник перший Майдан, і я гадаю, ще не останній. Наш народ не дурніший за політиків, що вже пробують міняти свій імідж, як бухгалтер Берлага свою маячню.

Що по суті дала помаранчева революція? Тут навіть не має значення хто переміг і хто під якими прапорами ходив. Головне що люди вийшли і сказали своє слово. Люди з обох таборів сказали «Так» першій громадянській цінності - свободі. І сьогодні в Україні є свобода. Її не Ющенко дав, не Кучма і не Янукович - народ сам її узяв. Тепер народ візьме другу цінність - справедливість. Я глибоко у цьому переконаний. Необхідно зламати систему надексплуатації найманих працівників і менеджерів. Сьогодні, коли рівень виробництва зрівнявся з рівнем 1991 року у своєму доларовому еквіваленті, маса зарплат скоротилася вдвічі – з 70 до 37 мільярдів, а маса прибутків зросла вдвічі – з 25 до 48 мільярдів, тобто рівень експлуатації зріс у чотири рази. В основі нинішньої системи лежить егоїзм і брутальне нехтування трудівниками, тими, хто створює всі матеріальні блага. До того ж три чверті прибутків, тобто 36 мільярдів отримує всього півтори сотні найбагатших людей, олігархів.

Отже, нам потрібна не штучно створена концепція соціального капіталу, а боротьба за елементарну справедливість. Сьогодні несправедливість існує тільки вдягшись в шати неправди. А значить, вона вже приречена.

Записав Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Громадянське суспільство є «лакмусовим папірцем», що вимірює рівень порозуміння влади і громадян

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Перемога громадського активу у категорії ціна/якість

Кисельов Сергій Олегович, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Громадянське суспільство з українською ментальністю

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Нет доверия друг к другу – нет и социума

Елена Стяжкина, профессор, доктор исторических наук, писательница

Значение социального капитала всегда высоко, но качество – иногда сомнительно

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

Поки що ми накопичуємо негативний соціальний капітал

Любов Найдьонова, к.п.н., заступник директора Інституту соціальної та політичної психології АПНУ.

Колись соціальний капітал знадобиться і у великій політиці

Віктор Степаненко, соціолог, в.о. завідуючого відділом Інституту соціології НАН України.

Необхідно розірвати замкнене коло взаємної недовіри

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,094