В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина: нация для государства или государство для нации?

Государство, которое со времен Вестфальского договора (1648) было важнейшим из всех современных институтов, умирает. И хотя на карте мира появляются все новые и новые страны, судьба, собственно, государства парадоксальным образом оказалась под вопросом. Столетиями существовавшие государства либо вступают в более крупные объединения, либо распадаются, либо передают часть своего суверенитета организациям, не являющимся государствами.

На семнадцатом году становления собственной государственности Украина попала в своего рода «противофазу». Украина пытается проводить политику построения национального государства с использованием этнокультурных, лингвистических, этнорелигиозных форм. Но на сегодня этот процесс отличается от того, что был в Европе в эпоху Модерна. Там степень консолидации была выше, и даже формирование нации происходило с акцентом на территориальную целостность. Для Украины же существует огромная опасность потери территорий и на данный момент этому вопросу следовало бы уделять гораздо больше внимания. Когда национальное государство слабеет и теряет свое значение, оно утрачивает свой суверенитет под давлением с двух сторон: сверху (со стороны транснациональных сил), и снизу (со стороны сил субнаціональних).

Национальный элемент в Украине был всегда, именно он способствовал тому, чтобы Украина стартовала как суверенное государство, решила принципиально важные базовые проблемы. Но чтобы завершить всё это, вывести государство на зрелую стадию, – этнического содержания общественной основы уже не достаточно. Мы видим, насколько дифференцированы в массовом сознании ценностные приоритеты и цивилизационные ориентиры, и потому реально реализуемая модель должна становиться все более сложной. Рост числа государств сам по себе может быть признаком разложения. Похоже, что даже в своих собственных границах государства скоро не смогут защищать политическую, экономическую, социальную и культурную жизнь своих граждан.

Даже не обезопасив свою суверенность, еще не встав как следует на ноги, Украина, как и большинство новых стран, уже ищет, как бы интегрироваться с более успешными соседями. На международном уровне мы вынуждены будем уходить от системы отдельных, суверенных держав к менее ясным, более иерархическим и во многих случаях более сложным глобальным структурам.

В то же время, сама идея глобализации противоречит традиционному представлению о мировых делах и верховенстве национального государства, подразумевая возможность того, что негосударственные структуры играют роль не менее, а возможно и более важную, чем национальные государства. И противопоставить этим процессам национальному государству практически нечего. Это подтверждает неспособность государств обеспечить внутреннюю безопасность, отражать внешние угрозы, вызовы, созданные глобализацией и глобальными масс-медиа.

Кроме того, технологии, которые в свое время помогли сформироваться национальным государствам, в наше время, по иронии судьбы, стали способствовать их распаду. Как пишет Кревельд, «беспрецедентное развитие электронных коммуникаций стало еще одним шагом на пути к коллапсу государства». Технологическая глобализация позволила массам обездоленных людей увидеть, что делается в других частях света, и перебраться туда. Волны массовой иммиграции, чему мы стали свидетелями, достаточно сильны, чтобы уничтожить нации или даже целые континенты.

В тоже время, нации приобретают новые возможности, они могут действовать на глобальной арене независимо от «родных» государств. Растущая сила глобальных масс-медиа ускоряет и углубляет коммуникации. Ключевые связи теперь проходят через совокупность наций, религий и этносов, однако приспособиться к новым реалиям удается далеко не всем нациям.

Семнадцать лет независимости – для истории это не срок. И говорить, что государство Украина остановилось в своём развитии, не совсем правильно. Просто это развитие намного более трудное и мучительное, чем могло бы быть.

Украина – это одновременно и очень древняя, и очень молодая страна. Древность государственной жизни на территории Украины дает нам важнейший источник необходимой легитимности государства, а молодость возрожденной Украины – открывает новые возможности для страны, в том числе возможность написать некоторые вещи с чистого листа – написать лучше, чем у других.

Мы предлагаем всем читателям присоединиться к обсуждению этих сложных вопросов на страничках нашего интернет-журнала.

Свернуть

Как известно, становление Модерна тесно связано с созданием и укреплением нации-государства, которое превращается в основной элемент системы международных отношений [см.: Giddens 1991; Habermas 1987; Wagner 2001]. Национальные государства и сегодня остаются важнейшим элементом международной системы, несмотря на размывание их роли. Однако, приходится констатировать, что попытки перенесения европейской модели национального государства на новые государственные образования все чаще приводят к неудовлетворительным результатам. Национальный проект, который предложен украинскому обществу, не отвергнут, но и не принят. Почему? Что не сработало? В чем состоит главная проблема, которую нам необходимо решить?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна перебуває поза зоною загрози

26 сен 2008 года
Україна перебуває поза зоною загрози: Україна перебуває поза зоною загрози

Юрій Якименко, директор політико-правових програм Центру Разумкова

Як відомо, становлення Модерну тісно пов’язано з ідеєю держави-нації. Чому всі спроби перенесення європейської моделі національної держави в Україні призвели до таких неоднозначних результатів?

Результати перенесення європейської моделі національної держави на наш ґрунт не можна оцінювати як однозначно незадовільні. До того ж, в історичному вимірі пройдений Україною шлях є надто коротким, щоб робити категоричні висновки.

Держава Україна як результат процесу здійснення українською нацією (і в етнічному, і в політичному її розумінні, як це зафіксовано у Конституції України) права на самовизначення, існує вже понад 17 років, є повноцінним суб’єктом міжнародного права і очевидно пройшла «точку неповернення», якщо йдеться про її державність. За основними ознаками (конституційний лад, форма організації влади, характер стосунків між громадянином і державою, тип економіки, наявність інститутів громадянського суспільства) Україна формально відповідає критеріям європейських держав. Це визнається і «найбільш європейськими» з європейських країн – членами ЄС. Інша річ, наскільки ці формальні параметри наповнені реальним змістом.

Серед проблем, які можуть давати певний ґрунт для таких оцінок, найбільш серйозною, на наш погляд, є проблема незавершеності формування української нації як політичної (громадянської), та процесу формування загальнонаціональної ідентичності громадян України. Однак, це цілком природно, зважаючи на складний історичний шлях, який пройшла українська нація до створення власної держави. Окрім того, від таких проблем не вільні й країни «старої Європи», в яких існують проблеми у стосунках між різними етнічними спільнотами, «титульними» націями і національними меншинами. Іншою проблемою є відсутність у вітчизняної владної і політичної еліти базового консенсусу щодо стратегії розвитку країни, ключових національних інтересів та шляхів їх реалізації. Але і в цьому ми не є винятком.

Здатність відповісти на ці та інші виклики і буде тим критерієм, за яким оцінюватиметься успішність чи неуспішність «проекту Україна» в майбутньому.

В період свого створення «старі» європейські держави спиралися на певні етноси чи нації. Чи може наша держава опертися на націю всередині себе?

Як зазначалося вище, створення Української держави є реалізацією українською нацією права на самовизначення. Саме тому, наша держава, як і більшість європейських держав, отримала назву за етнонімом, а не за топонімом. Однак, зміст поняття «нація» в історії зазнав еволюції: від ототожнення з певним етносом до особливої форми політичної організації, яка передбачає «участь» громадян різних етносів (політична або громадянська нація).

Попри те, що говорити про завершеність формування української нації в політичному її розумінні, передчасно, саме громадяни дали мандат на життя державі Україна, підтримавши на референдумі акт про проголошення її незалежності. І зараз більшість громадян, попри незадоволення ситуацією в країні, власним рівнем життя та діяльністю влади, не ставлять під сумнів існування незалежної України, пов’язують з нею своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Тобто держава спирається на волю громадян жити в ній. А це, своєю чергою, є свідченням існування української політичної нації як «щоденного плебісциту».

Чи готова правляча еліта пожертвувати частиною державного суверенітету заради входження до ЄС?

У сучасному світі розуміння поняття суверенітету зазнало суттєвих змін, з огляду на процеси глобалізації та міжнародної інтеграції. Входження до будь-якого міждержавного об’єднання і навіть приєднання до міжнародних договорів вже є добровільною поступкою власним суверенітетом. Тому перше питання, яке постає – це те, що принесе дана поступка народу країни, який є носієм суверенітету. На сьогодні така опція, як вступ до ЄС є більш популярною, ніж вступ до будь-якого іншого міждержавного об’єднання, оскільки поєднується з очікуванням вищого рівня життя та кращого захисту прав і свобод.

Що стосується «еліти», то, з огляду на її характер, обмеження суверенітету будуть прийнятними в тому разі, якщо очікувані вигоди від них перевищуватимуть «незручності», що будуть з ними пов’язані. Слід зважати й на те, що «жертви суверенітетом» можуть бути принесені лише за згодою органу, уповноваженого на це громадянами – Верховної Ради України. Якщо вважати, що в цьому органі дійсно зібрана «еліта», то, очевидно, вона мала б прийняти рішення, керуючись волею більшості громадян. Але якщо брати до уваги особливості вітчизняної еліти, то, як свідчить досвід, вона буде приймати ті чи інші рішення, виходячи з калькуляції балансу власних втрат і переваг.

Наскільки реальна для України загроза опинитися серед «failed states» - держав, що не відбулися?

Якщо вживати цей термін не в радикальному варіанті Ноама Хомськи, а як індекс, за допомогою якого оцінюють «успішність» країн на підставі дій їх влади, (зокрема, за версією журналу «Foreign Policy»), то Україна перебуває поза зоною загрози. За жодним з 12 критеріїв, за якими визначають «невдах», у 2008р. Україна не потрапила до «ТOP-60» «провальних країн», на відміну від багатьох сусідів по пострадянському простору і навіть країн, що претендують на членство у ЄС. І це при тому, що серед параметрів оцінювання – такі, що є дуже чутливими для України.

Звичайно, ніколи не буває так, щоб не могло б бути гірше. Тому певна ймовірність потрапляння України до категорії “failed states” за тією чи іншою ознакою існує. Проте, це не означатиме, як дехто міг би це інтерпретувати, «провалу національного проекту Україна», і тим більше таких наслідків, як втрата національної державності. Серед країн, які останніми роками потрапляли до лідерів «провальності», жодна не зникла з політичної карти світу. Україна, попри несприятливі для себе чинники, серед яких егоїзм і меркантильність національної еліти, соціально-культурне розмежування між регіонами, складна соціально-демографічна ситуація та інше, має достатній запас міцності для того, щоб використати свій історичний шанс.

Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Примус до самостійності

Василь Лісовий, кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник та завідувач відділу історії української філософії НАН України

Держава як штамп у паспорті нації

Фредерік Лемаршан, доктор соціальних та економічних наук, Національний Університет Каену, Франція

«Ваш голос на виборах – це акція! Чекайте дивідендів»

Володимир Трощинський, доктор історичних наук, професор

Український державі нема альтернативи

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Компроміс «по-українськи»

Алексей Крысенко, к.ф.н., заведующий отделом украино-российского регионального сотрудничества НИСИ

Украина станет великой державой, если...

Александр Палий, ведущий эксперт Института внешней политики Дипломатической академии при МИД Украины, кандидат политических наук

Для Украины крайне важен вопрос политической нации

Александр Дергачов, политолог

Необходимо понять, что происходит с государством

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Построения национального государства в Украине не наблюдается

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Нам потрібне усвідомлення нових архетипів націєтворення

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Ще не виріс той дуб, з дошок якого виготовлять труну для «національної держави»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Украинская модель государства только внешне копирует европейские формы

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,100