В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Проблема, которая из года в год остается предметом пристального внимания, но до сих пор не имеет окончательного решения, касается определения отношения украинского общества, граждан, к собственному государству и к государственной власти, – их оценка, уровень понимания, приоритеты, необходимые качества, стереотипы.

Клубок вопросов и рефлексий тут весьма запутан. Оказывается, отношение к власти нередко отождествляется у граждан с восприятием государства, как системы управления. Соответственно, те качества, которые можно выделить из существующих наблюдений как качества политики, отождествляются с качеством государства. Этот парадокс приводит к тому, что зачастую неэффективная, убогая политика той или иной правящей силы переносится на качества и восприятия самого национального государства, как системы, которая отвечает за безопасность, социальную защиту, экономический климат и прочее.

В 2004-ом году украинское общество задекларировало запрос на качественно новую власть – заявило о своем желании жить в правовом государстве европейского типа. С тех пор прошло почти четыре года, однако говорить о качественном улучшении власти или про какие-нибудь существенные сдвиги не приходится. Наоборот, мы видим имитационную модель политики. И хотя за это время было заменено 18 тысяч должностных лиц, однако, несмотря на то, что изменилось лицо власти, не изменилась сама власть. То есть, совершенно ясно, что очередной кризис, - это совсем не кризис, а проявление глубокого хронического заболевания. И является ли эта болезнь смертельно опасной, сомнений все меньше, и только вопрос времени, сколько в таком состоянии еще может жить страна.

Мы живем в стране, где власть захватили партии-корпорации, которые ради этой власти готовы уничтожить друг друга, а вместе с тем и само государство, и общество – то есть нас с вами. Образование, которое гордо именует себя государством Украина, на самом деле государством не является. В данный момент это только имитация, поскольку то, что называется государством не способно выполнять свои элементарные базовые функции. Правовой хаос и беззаконие, коррумпированность и неэффективность власти на всех уровнях привели к тому, что ни один рядовой гражданин – ни ученый, ни врач, ни бизнесмен, ни рабочий, ни крестьянин, не военный – не только не имеет возможности открыто и прозрачно реализовывать свои способности и обеспечивать себя и своих детей, но и не может быть уверенным в завтрашнем дне. Люди неуверенны в возможности получить элементарные услуги, связанные с безопасностью жизнедеятельности.

Очередное политическое противостояние уже в который раз показало гражданам несоответствие нынешней самопровозглашенной элиты тем вызовам, которые стоят перед Украиной. Эгоистически настроенные политики, как при власти, так и в оппозиции, ведут себя безответственно по отношению к общественным и государственным интересам.

Доверие к институтам власти упало – дальше некуда. Украинская власть традиционно характеризуется гражданами, преимущественно, негативно и эта негативная оценка достигла критической грани, когда начинают проявляться деструктивные моменты. Как минимум 70% граждан считают, что власть коррумпирована, не заботится о народе, не придерживается законности, не стойкая, переменчива, не честная и лживая. Таким образом, общество живет само по себе, власть – также, а между ними растет пропасть антагонизма. Эта пропасть углубляется с потерей доверия граждан к власти, которая не смогла или не захотела создать прогнозируемый, руководствующийся законом и открытый для своих граждан политический, социальный и экономический порядок. В то же время, опыт других стран показывает, что стабильности в 21-м столетии можно достичь только тогда, когда между гражданами и государством будет создана атмосфера доверия. В противном случае нас ожидают постоянные неудачи или, даже, распад государства.

Утрата государственного контроля над выполнением своих функций или над своей территорией происходит разными путями: распад центра (Непал), сепаратистские движения в мультиэтнических государствах (Югославия, Эфиопия), постоянные конфликты (Конго, Либерия, Сомали, Уганда), репрессии против диссидентских движений (Сальвадор, Гватемала, Судан), иностранное вторжение (Афганистан, Ливан).

Чем дольше длиться конфликт в стране, тем больше он влияет на характер работы государства, на отношения между ее институтами. Закрытый процесс принятия решений и доминирование немногочисленной элиты приводит к эрозии государственных институтов и утраты доверия к ним среди населения, появлению клиентел, неуправляемых потоков людей и финансов, которые пересекают границу, и, наконец – к возникновению вооруженных группировок и дроблению национальной территории. Переход от такой угрожающей ситуации к государству, которое нормально работает, в данный момент является проблемой, которая требует ясного понимания того, как ее решать. Следует отметить, что те страны, где тлеет внутренний конфликт, совсем не являются «чистой доской», на которой можно написать все, что угодно, а поэтому очень сложно поддаются институциональным реформам. Постоянные конфликты разрушают социальный капитал. Суверенность при таких условиях трансформируется в монополию на власть, но на «власть в смысле контроля и создания закона, а не простой формальной поддержки законности и независимости», а ведь главной задачей Украины изначально была задача развития.

Сможет ли наша слабая и неразвитая элита преодолеть структурный кризис политики и предложить гражданам Украины переход от политики вражды – к политике обеспечения общей безопасности, от закрытости – до прозрачности принятия решений, от приватизации и разворовывания общественных фондов – к развитию человеческого капитала, от противоположных идентичностей – к защите человека и созданию гражданского общества, от власти силы – к власти закона? И, в конце-концов – создать государство, которое будет соответствовать чаяниям граждан. Для этого необходимо не только понимание вызовов и задач, которые стоят перед современным государством, но и взгляд на перспективу, на 10-20 лет вперед, а не на 1-3 года, как это делается до сих пор.

«Диалог.UA» предлагает обратить внимание на указанные проблемы, чтобы понять, как, собственно, процессы, происходящие на территории нашей страны, отображаются в общественном сознании, что понимает и к чему стремится рядовой гражданин, когда критикует государство и отождествляет его с политикой и правящей силой, которая только распоряжается государственной машиной. А главное – какими критериями мы можем пользоваться, когда хотим оценить социальную эффективность той или иной политики, совершенство и функциональность государственного механизма. Нам нужна стабильно-устойчивая или активно-действующая власть; нам нужна компетентно-грамотная, или морально-порядочная власть?

Выбор пока есть.

Свернуть

Проблема, которая из года в год остается предметом пристального внимания, но до сих пор не имеет окончательного решения, касается определения отношения украинского общества, граждан, к собственному государству и к государственной власти, – их оценка, уровень понимания, приоритеты, необходимые качества, стереотипы.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Інститут президентства в нинішньому його вигляді є п’ятим колесом до політичного воза

31 окт 2008 года

Які характеристики має сьогоднішня влада в Україні: можна говорити, що це нове покоління влади, породжене Помаранчевою революцією, чи країною керують ті самі люди, що й раніше, які діють за старими схемами?

Звісно, влада змінилася, політична система і політичний процес змінилися, навіть народ змінився. Якою б недолугою не була конституційна система, але вона інша, ніж до революції 2004 року.

Окрім того, разом зі становленням політичної системи відбулося становлення системи політичних партій. Хто б їх як не критикував, але зараз вони відіграють дуже важливу роль в політичному процесі, чого не було за часів Леоніда Кучми. Цього просто бути не могло за жорсткої президентської моделі влади, бо вона завжди заважає розвитку партій. В жодній європейській країні немає президентської системи влади. За винятком Франції, де, щоправда, ця система має дещо незвичний характер.

В Україні боротьба, звичайно, триває. І всі кризи, які ми спостерігаємо, є результатом недоформованості політичної системи, оскільки інститут президентства в нинішньому його вигляді є п’ятим колесом до політичного воза. Фактично цей інститут досі не визнав конституційних змін і діє відповідно до старої Конституції, тобто, антиконституційним шляхом. Як щойно ця проблема буде розв’язана, в Україні почнеться нормальний політичний процес – нічим не гірший, ніж у Польщі, Чехії, Словаччині, деінде.


Розв’язання цієї проблеми полягає в чіткому розподілі владних повноважень через ухвалення законів "Про президента", "Про Верховну Раду", "Про Кабінет міністрів" тощо?

Ні, воно полягає у внесенні змін до Конституції.


Ті зміни, які пропонують Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко, що передбачають посилення ролі Верховної Ради, ви вважаєте прогресивними з точки зору розвитку держави?

Стратегічно напрямок обраний правильно, хоча окремі позиції є кон’юнктурними. Звичайно, потрібно покінчити з авторитарною президентсько-парламентською системою, точніше, з її залишками. Я маю на увазі, що уряд формується частково президентом, частково Верховною Радою, а потрібно запровадити єдиний принцип формування уряду у парламенті. По-друге, потрібно покінчити з таким апендиксом горбулінських часів у системі влади, як інститут Ради національної безпеки та оборони. В жодній європейській країні в мирний час не існує подібної інституції. У нас це "Політбюро ЦК КПРС". Воно не вписується в цивілізовану систему.

І, нарешті, потрібно скасувати інститут "президентських намісників", запровадити нормальну систему регіональних влад, де губернатори будуть обиратися - на мій погляд, краще місцевими радами, а не народом, тому що це б дисонувало з парламентською системою.

Отакі зміни були б прогресивними.

Частково це передбачають проекти, розроблені БЮТ і Партією регіонів. Але там є багато речей стосовно реформування виборчої системи, які є кон’юнктурними, вони початково підлаштовуються під конкретних політичних гравців.


Чи може статися так, що теперішня влада і ті, хто хоче прийти до влади, незважаючи на проголошувані ними прогресивні гасла, спробують потім змінити владну систему під себе, повторити російський досвід централізації влади?

Ні, не зможуть. Тому що у нас усі політики представляють різні регіони України. І те, що країна в політичному сенсі сильно диференційована (не розколота, як кажуть деякі політологи, а саме різна), то це заважатиме встановленню авторитарного централізованого правління. Плюс – ментальність українського народу, яка прямо протилежна ментальності росіян. І в геополітичному плані, і у внутрішньополітичному. До того ж, парламентська система, один раз запроваджена, скасована бути не може, назад нічого не повернеш: самі депутати у себе повноваження не заберуть.

Ніякого диктатора в Україні не буде. За умов розваленої системи органів прокуратури, СБУ, МВС ніякий диктатор вирости не може. А з вулиці він не прийде.


Ви, проводячи соціологічні опитування, відстежуєте настрої суспільства. Можливо, можете сказати, чи є у людей уявлення про ідеальну владу? Чи міняються ці уявлення в різні політичні періоди розвитку країни, чи залежать від електоральних циклів?

Вивчення електоральних і політичних процесів засвідчує, що певні ідеали існують. Але вони носять характер хибних уявлень, сформованих радянською історією і частково засобами масової інформації. Про ці хибні уявлення потрібно знати, але їх не треба сприймати як істину в останній інстанції, на них не можна орієнтуватися.

А в реальному житті народ вибирає з того, що є. Це гарно ілюструється прикладом з іншої сфери соціології: опитування чоловіків і жінок про їхні уявлення щодо ідеального партнера зовсім не збігається з портретом реального партнера опитуваних. Пояснення в тому що люди мріють про ідеал, а вибирають з тих, хто поруч. Так і політиків люди вибирають з тих, кого знають, а не намагаються співвіднести свої уявлення про ідеал з конкретними людьми, за яких голосують.


Які риси має та ідеальна влада, про яку мріють українці, навіть якщо цей ідеал вважати хибним і нав’язаним? Чого чекає народ?

Народ залишається досі дуже сильно патерналістським і тому добре реагує на всілякі популістські гасла. Ці речі треба знати, але політикам паразитувати на них не варто.


Як ви вважаєте, може прийти нове покоління політиків, яке збалансує відносини між владою і суспільством? Ви бачите готовність народу прийняти таке нове покоління?

Я не маю ілюзій щодо молодого покоління, особливо якщо воно прискорено прийде в політику, не пройшовши етапи політичного становлення. Це навряд чи буде краще, ніж те, що вже є. Наприклад, окремі товариші, представники зовсім молодого покоління, які сидять у київській адміністрації і раді (на перших посадах), вони більш прагматичні і цинічні, аніж останнє радянське покоління, яке зараз керує країною. З приходом таких людей у центральну владу почнуться нові проблеми.


Як ви прогнозуєте, коли Україна пройде період безкінечних політичних криз і проблем?

В принципі демократична система будується так, що проблеми є завжди. Йде політичний процес, виникають кризи, вони розв’язуються.

Я вважаю, що після завершення процесів великої приватизації політичні відносини в Україні стануть більш спокійними і стабільними.

Але і зараз я не бачу в ситуації, що склалася, нічого драматичного. Адже кризи виникають, але українські політики, якими б вони не були, демонструють спроможність урегульовувати ситуації мирним шляхом. Що б не відбувалося, а в нас ніколи ще жодної вітрини магазину не розбили – на відміну від цивілізованих європейських країн, де маленькі демонстрації закінчуються погромами.

Бесіду вела Тетяна Ївженко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Михайло Сидоржевський, журналіст, письменник, головний редактор газети «Літературна Україна»

Ми - «ті, що запізнюються»

Виктор Иванович Янов, социолог, писатель

Согласие большинства со сложившейся ситуацией

Владислав Романов, директор Информационно-аналитического агентства «Приднепровье», к.и.н., доц.

Выход из кризиса управления – в самоорганизации населения

Євген Головаха, Заступник директора Інституту соціології, Завідуючий відділу історії, теорії та методології соціології, професор

Мрійники з Банківської

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Кризисы будут повторяться, пока не произойдет окончательный передел собственности

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

Все можна змінити

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Главный урок кризиса: деморализация населения

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Власть не решала и не собирается решать реальных проблем общества

Владимир Золоторев, журналист

Власти пока удается обезопасить себя от претензий общества

Дмитрий Выдрин, политолог

Наша власть разлагает и растлевает общество

Андрей Золотарев, политолог (Днепропетровск)

Критическая точка еще не пройдена

Роман Чайка, журналист

Страшніше нове покоління

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Застой, классический застой молодого государства, которое никак не может найти источник саморазвития

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Только после протрезвления и жестокого разочарования может наступить политическое выздоровление нации

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,064