В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Сегодня нередко можно услышать и прочесть «приговоры» Украине – мол, не состоялась страна, близится банкротство, дефолт… Государство нежизнеспособно… Украина вошла в двадцатку самых нестабильных стран мира и проч. Так ли все плохо на самом деле?

Поводов для оптимизма действительно не много. Украина как государство зависла над глубокой пропастью. Нынешняя государственная власть явно не располагает необходимыми знаниями, способностями и волей, чтобы использовать имеющиеся внутренние и международные ресурсы для обеспечения безопасности страны и граждан, их материального и социального благосостояния, экономического роста и процветания. Да и ставит ли украинская власть перед собой подобные цели? И нужна ли стране ТАКАЯ власть?

Для многих очевидным является то, что нет возврата к еще недавно функционирующей, отлаженной и привычной системе координат и потребительских ценностей. Мы стоим на пороге Нового Времени. Кто сумеет воспользоваться новым шансом, а кто засидится на старте – многое зависит от самих стран, их правительств, умения мобилизовать общество на решение стоящих перед ним задач. Есть ли у нашей страны этот шанс? И что нужно сделать, чтобы его реализовать?

Все чаще эксперты склоняются к мнению, что, в условиях перманентного политического кризиса, Украина неизбежно перейдет «во внешнее управление». При этом почему-то не принято упоминать, что ориентация на внешние «соломинки» – РФ, ЕС или США – вряд ли оправдана и представляет собою ни что иное, как очередной аргумент для «ухода от ответственности» нынешней власти. Все эти потенциальные «спасатели» в условиях мирового финансового кризиса заняты спасением самих себя и, прежде всего, своих экономик. Даже деньги МВФ, которых так активно добивается наша страна, не решат проблему выхода Украины из кризиса и перехода в стадию эффективного развития.

Как никогда ранее нашей стране, народу нужен четкий ответ на вопрос – можно ли спасти Украину и как? Можно ли еще что-то сделать, чтобы преодолеть нашу несостоятельность? Какие еще остались ресурсы для спасения? И главное – есть ли в обществе понимание того – зачем, кого и что нужно спасать в этой стране? Президента? Правительство? Парламент? Банковскую систему? Металлургию? Сельское хозяйство? Пенсионеров? Детей? Государственные границы? Прокурорский надзор? Чем можно и нужно пожертвовать ради спасения страны, а что необходимо решительно отбросить, как гибельный балласт? Из каких ценностных категорий надо исходить, чтобы оспорить вынесенный стране приговор и найти в себе силы для нового рывка, для мобилизации человеческого капитала на решение задач, которые оказались не по силам тем, кто называет себя украинской элитой?

Затягивание ситуации с решением основных конфликтов в украинской политике, в экономике, в социуме отнимает последний запас прочности у страны. И все же – у нас пока еще есть шанс, который нужно использовать здесь и сейчас. В противном случае, Украина превратится в еще одну «серую зону», которая будет агонизировать до полной катастрофы. И тогда уже приговор, возможно, обжалованию подлежать не будет…

Как известно, жизнь всегда богаче и глубже, чем самые глубокие наши о ней представления. Приглашая к новому диалогу наших авторов, экспертов и читателей мы надеемся, что ответы на перечисленные выше и многие другие вопросы помогут всем нам вновь обрести надежду и уверенность в будущем, увидеть в Украине те ростки нового, ради которых стоит бороться за отмену самых суровых приговоров нашей стране.

Свернуть

Сегодня нередко можно услышать и прочесть «приговоры» Украине – мол, не состоялась страна, близится банкротство, дефолт… Государство нежизнеспособно… Украина вошла в двадцатку самых нестабильных стран мира и проч. Так ли все плохо на самом деле?
    Поводов для оптимизма действительно не много. Украина как государство зависла над глубокой пропастью. Нынешняя государственная власть явно не располагает необходимыми знаниями, способностями и волей, чтобы использовать имеющиеся внутренние и международные ресурсы для обеспечения безопасности страны и граждан, их материального и социального благосостояния, экономического роста и процветания. Да и ставит ли украинская власть перед собой подобные цели? И нужна ли стране ТАКАЯ власть?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Не треба плутати поняття дефолту і провалу державності, це абсолютно різні речі.

5 июн 2009 года

Присутність кризи – очевидна, наявність ресурсів для її подолання – під питанням. Чи є, на Вашу думку, в Україні рушійна сила для подолання економічного занепаду?

Кадри. Я вважаю, що відомий вираз «кадри вирішують все» - є ключовим у пошуці шляхів мінімізації втрат від кризи. Під кадрами в широкому сенсі я розумію кожну роботоспроможну людину, яка самою лишень своєю присутністю в економіці вже впливає на загальну кон`юнктуру – купує чи продає, заощаджує, працює, заробляє. Але важливішим виміром поняття «кадри» в даній розмові є управлінська верхівка нашої держави, - депутати, міністри, політики, держслужбовці. Усі ці люди творять публічну політику та саме від ефективності їхніх рішень залежить те, як ми з вами живемо. І я, як працівник Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, на власні очі спостерігаю те, що ресурс у нас є, потенціал є, проте він підлягає негайному реформуванню. При цьому навіть механізм реформування готовий і справа лише за тим, щоб прискорити його реалізацію.

Як тільки державна служба в Україні стане такою, що процес прийняття кожного окремного рішення можна буде простежити від «А» до «Я», для нас перестане бути важливим навіть те, яка партія знаходиться при владі. Яка різниця, хто є власником ресторану, якщо вам подобається смак їжі. Тільки в організованому «політичному просторі», можна сподіватися на продукування свіжих рішень, пропозицій, ініціатив.

Криза – це теж об`єкт управління, і в ідеалі - схема управління кризою має полягати у тому, що кожен структурний підрозділ великої системи під назвою політика пропрацьовує свій проблематизований спектр, а потім усі напрацювання складаються як пазл та з них формулюється стратегія держави з подолання кризи. В Україні на даний момент номінально саме так все і відбувається, але те, що я спостерігаю на практиці можна назвати «розмитою відповідальністю». Так відбувається, коли кожен конкретний держслужбовець, крім того, що він займає певну посаду, має і ряд обов`язків. Він може їх демонстративно виконувати, але я сам не раз був свідком того, що 90% їхньої роботи займає написання проектів і звітів, звітів і проектів. При цьому добре, якщо хоч під половиною «писанини» криються реальні події та зрушення. Завжди є відповідальні за проведення і відповідальні за звіти, а чому б тоді не зробити відповідальних за ефективність? Реформи, які пропонує наш Центр, у рамках програми під керівництвом Євро комісії, направлені саме на насичення роботи держслужбовців змістом та прозорістю розподілення відповідальностей.


Наскільки, за Вашими прогнозами, стане глибшою чи навпаки вирівняється кризова ситуація до кінця 2009 року?

Україна втягнута в кризу за тією ж логікою, що у неї втягнуті й інші держави, - за логікою піраміди, що рушиться. У кожній сфері бізнесу свої актори та цикли, але пірамідальна структура лишається, - хтось винен вам, комусь винні ви, і настає момент, коли гроші перестають регулярно підживлювати те, на чому тримаються бізнес-відносини – люди стають менше купляти, тому що вони і так багато винні. Але Україна держава молода і економічно невеличка, наші піраміди одноповерхові та падати їм не так далеко, тому і відбудовуватися потім легше, ніж економічним гігантам Європи чи Америки. Якби криза не почалася у світі, ми б самостійно дійшли до неї лише через десяток років, тому у мене є сподівання, що зараз ми відчуваємо на собі лише легкий струс.


Чи має місце поняття «failed state», коли йдеться про Україну?

Ні в якому разі. Таким терміном можна наректи державу, яку, наприклад, міжнародна спільнота не визнає незалежною, або ту, де вже сотню років точиться громадянська війна. Не треба плутати поняття дефолту і провалу державності, це абсолютно різні речі. Людина може бути бідною і може бути боржником, але від того не перестає бути людиною.

Є африканські держави, в яких рівень інфляції досягає найвищих показників в світі, газети писали про державу, де нещодавно випустили купюру номіналом у сто мільйонів і обіг національної валюти було призупинено. В Сомалі, наприклад, відсутня здатність контролю над власною територією, адже ця держава, яку я також відніс би до failed state, перебуває під «владою» піратів.

Подивившись на ці приклади та проаналізувавши їх, ситуація в Україні починає здаватися навіть оптимістичною. Проте не треба дивитися далеко, - Україна живе не набагато гірше, ніж її сусіди. Я вважаю, що страх кризи перебільшений. Давайте згадаємо, що почалося все з краху пірамід на біржі, але українські сім’ї порівняно далекі від цих процесів і не зберігають гроші в акціях на відміну від, скажімо, американських сімей. У нас зовсім інша культура грошей і полягає вона в простому алгоритмі: заробив – купив (рідше - вклав). Тому сімейні бюджети теж одноповерхові та падати їм не з небесних висот. Єдине, що змінилося – витрачати тепер не можна «наліво і направо», а тільки «прямо», на основні потреби. Проте все повернеться і прибутки повернуться. Україна загартована, тож, нам не вперше варити суп з сокири.


Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

З власним холодильником, який «росте» на городі будь-яка криза під силу.

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

В своем нынешнем виде украинская экономика и социальная система не сохранятся

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Нажаль, у нас надміру політиків і брак державних діячів…

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

В кризі краще не мати ніякого уряду, аніж мати уряд неліберальний

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Консолидируя демократию

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Как спасти страну?

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Этот кризис – самый сложный, который переживала Украина за всю свою историю.

Андрей Федоров, директор Европейского института интеграции и развития

Потеря управляемости страной уже произошла

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Когда правящая верхушка доказала свою неспособность, то надо либо возвращаться к прежней жизни, либо менять элиту

+Олександр Шморгун, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Світ переживає кризу цивілізаційної ідентичності, подолання якої вимагає якісно іншого суспільного ладу

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

В той ситуации, в которой оказалась наша власть, она мало что сможет изменить

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,073