В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Сегодня нередко можно услышать и прочесть «приговоры» Украине – мол, не состоялась страна, близится банкротство, дефолт… Государство нежизнеспособно… Украина вошла в двадцатку самых нестабильных стран мира и проч. Так ли все плохо на самом деле?

Поводов для оптимизма действительно не много. Украина как государство зависла над глубокой пропастью. Нынешняя государственная власть явно не располагает необходимыми знаниями, способностями и волей, чтобы использовать имеющиеся внутренние и международные ресурсы для обеспечения безопасности страны и граждан, их материального и социального благосостояния, экономического роста и процветания. Да и ставит ли украинская власть перед собой подобные цели? И нужна ли стране ТАКАЯ власть?

Для многих очевидным является то, что нет возврата к еще недавно функционирующей, отлаженной и привычной системе координат и потребительских ценностей. Мы стоим на пороге Нового Времени. Кто сумеет воспользоваться новым шансом, а кто засидится на старте – многое зависит от самих стран, их правительств, умения мобилизовать общество на решение стоящих перед ним задач. Есть ли у нашей страны этот шанс? И что нужно сделать, чтобы его реализовать?

Все чаще эксперты склоняются к мнению, что, в условиях перманентного политического кризиса, Украина неизбежно перейдет «во внешнее управление». При этом почему-то не принято упоминать, что ориентация на внешние «соломинки» – РФ, ЕС или США – вряд ли оправдана и представляет собою ни что иное, как очередной аргумент для «ухода от ответственности» нынешней власти. Все эти потенциальные «спасатели» в условиях мирового финансового кризиса заняты спасением самих себя и, прежде всего, своих экономик. Даже деньги МВФ, которых так активно добивается наша страна, не решат проблему выхода Украины из кризиса и перехода в стадию эффективного развития.

Как никогда ранее нашей стране, народу нужен четкий ответ на вопрос – можно ли спасти Украину и как? Можно ли еще что-то сделать, чтобы преодолеть нашу несостоятельность? Какие еще остались ресурсы для спасения? И главное – есть ли в обществе понимание того – зачем, кого и что нужно спасать в этой стране? Президента? Правительство? Парламент? Банковскую систему? Металлургию? Сельское хозяйство? Пенсионеров? Детей? Государственные границы? Прокурорский надзор? Чем можно и нужно пожертвовать ради спасения страны, а что необходимо решительно отбросить, как гибельный балласт? Из каких ценностных категорий надо исходить, чтобы оспорить вынесенный стране приговор и найти в себе силы для нового рывка, для мобилизации человеческого капитала на решение задач, которые оказались не по силам тем, кто называет себя украинской элитой?

Затягивание ситуации с решением основных конфликтов в украинской политике, в экономике, в социуме отнимает последний запас прочности у страны. И все же – у нас пока еще есть шанс, который нужно использовать здесь и сейчас. В противном случае, Украина превратится в еще одну «серую зону», которая будет агонизировать до полной катастрофы. И тогда уже приговор, возможно, обжалованию подлежать не будет…

Как известно, жизнь всегда богаче и глубже, чем самые глубокие наши о ней представления. Приглашая к новому диалогу наших авторов, экспертов и читателей мы надеемся, что ответы на перечисленные выше и многие другие вопросы помогут всем нам вновь обрести надежду и уверенность в будущем, увидеть в Украине те ростки нового, ради которых стоит бороться за отмену самых суровых приговоров нашей стране.

Свернуть

Сегодня нередко можно услышать и прочесть «приговоры» Украине – мол, не состоялась страна, близится банкротство, дефолт… Государство нежизнеспособно… Украина вошла в двадцатку самых нестабильных стран мира и проч. Так ли все плохо на самом деле?
    Поводов для оптимизма действительно не много. Украина как государство зависла над глубокой пропастью. Нынешняя государственная власть явно не располагает необходимыми знаниями, способностями и волей, чтобы использовать имеющиеся внутренние и международные ресурсы для обеспечения безопасности страны и граждан, их материального и социального благосостояния, экономического роста и процветания. Да и ставит ли украинская власть перед собой подобные цели? И нужна ли стране ТАКАЯ власть?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

З власним холодильником, який «росте» на городі будь-яка криза під силу.

12 июн 2009 года

Про кризу говорять багато, проте однобічно. Склалося враження, що Сполучені Штати «захворівши» першими заразили увесь світ. Наскільки, на Вашу думку, є виправданими такі твердження?

Америка завжди шукала і продовжує шукати нові ринки збуту для свого основного імпорту – американського долару. Як тільки в державі назріває інфляція і надруковані гроші починають переважати наявний вироблений в державі продукт, - їх (долари тобто) терміново з держави вивозять. У вигляді спонсорства, гуманітарної допомоги, позик та інше. Ходять чутки, що уповноважений орган навіть «мітить» такі експортні долари, щоб потім, отримавши їх назад у ході транзакцій, вивести з обігу, як вже непридатні. Але долари кожен день у будь-якій кількості не вивезеш, тому звісно є і план «Б», на який щасливо підсіли і всі інші держави світу. Не скажу, що автором цінних паперів була власне Америка, проте за останні десять років громадяни саме цієї держави 50% своїх заощаджень тримали в облігаціях. А коли піраміда, за всім відомою логікою, почала обвалюватися – цю, як ви кажете хворобу, і було підхоплено іншими державами світу. Долар заразив і нас. Напевно, американці на нього, як в свій час на Луну Армстронга, «мікробів почали висаджувати».


Вітер яких змін несе з собою ця «мікробна» криза?


Основним результатом кризи стане перерозподіл власності у світі, шляхом приведення до банкрутства перспективних підприємств. Механізм дуже простий, - підприємства позичають гроші, беруть кредити, а потім злітає курс валют і вони мають віддати набагато більше, ніж позичали, а хтось з цього користається. Але все це буде відбуватися доти, поки «сильні світу цього» не здобудуть ті вершини, яких вони прагнуть досягнути. Тоді криза має улягтися. В екстремістсько налаштованих аналітиків можна спостерігати розповсюдження переконання про те, що єдиним виходом з кризи може стати або якесь збройне протистояння, або військовий конфлікт. Основним доводом є приклад Сполучених Штатів, яких з кризи 30-х років, буцімто, вивела саме війна. Я таку думку не розділяю і вважаю, що враховуючи той рівень озброєння, який є у розпорядженні держав сьогодні, можна лише сподіватися на те, що до такого конфлікту не дійде, адже він понесе за собою саму руйнацію і люди вже не так охоче підуть відбудовувати дороги.


До речі, про дороги. Подейкують, що всі ми рано чи пізно змушені будемо повернутися до сіл аби там перечекати кризу. Ви погоджуєтесь з можливістю такої перспективи?


Людина 21-го століття вже не та, що була на початку 20-го століття. Ми надто далеко зайшли в своїй урбанізованості та цивілізованості від власних витоків і я не впевнений, що люди здатні так просто повернутися до горОдів. Варто пригадати, що Європа кінця 18-го століття на 80% була селом, і що ж ми бачимо зараз? Адміністративно, можливо, процентний розподіл і не дуже змінився, проте якщо подивитися глибше, а саме – у спосіб мислення людей, стане очевидно, - кожен третій житель Європи, навіть якщо він проживає в населеному пункті під назвою село, сьогодні - міщанин, готовий заробляти на хліб головою, а не руками, звиклий до комфорту та інфраструктури, до того, що під місцем роботи найчастіше розуміють офіс. Натуральне господарство увійшло або в розряд розваг для багатих, які вирощують екзотичні для них помідори, або лишається привілеєм тих сімей, до речі, все багатших за останньою сенсаційною статистикою зі Страсбурга, які досі щиро та відверто відносять себе до селян. Їм-то криза не страшна! Тим, у кого власний холодильник «росте» на городі будь-яка криза під силу.


Як пояснити те, що зі сторони українських політиків відсутня комунікація, яка б тримала народ у курсі того «куди ми пливемо»?


Та в нас же стільки біг-бордів є, навіщо ще й «живі спічі»! Я жартую. Науковою термінологією політологи називають це «симуляцією», так відбувається, коли влада обирає за краще передавати свої меседжі опосередковано, за допомогою плакатів, реклами тощо і тим самим уникнути прямого спілкування з населенням. В Україні така «передача повноважень» від політиків рекламним носіям є дуже поширеною. Але ми з вами прекрасно розуміємо як це – просто бажати почути від авторитету, що відбувається в державі, які кроки зроблено, яким чином долається криза тощо. А на практиці виходить так, що лише успіхи Чернівецького у розбудові міста яскравими відеороликами заполонили весь метрополітен. Наші політики лише пару років як вивчили українську мову, тепер аби почати нею влучно і доречно розмовляти треба ще час, тож чекаймо, і можливо до 2012 року нас таки повідомлять про те, чи готові ми до Євро 2012 у прямому ефірі, висловлюючись чітко і прямо.


Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

В своем нынешнем виде украинская экономика и социальная система не сохранятся

Іван Пресняков, старший аналітик Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

Не треба плутати поняття дефолту і провалу державності, це абсолютно різні речі.

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Нажаль, у нас надміру політиків і брак державних діячів…

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

В кризі краще не мати ніякого уряду, аніж мати уряд неліберальний

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Консолидируя демократию

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Как спасти страну?

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Этот кризис – самый сложный, который переживала Украина за всю свою историю.

Андрей Федоров, директор Европейского института интеграции и развития

Потеря управляемости страной уже произошла

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Когда правящая верхушка доказала свою неспособность, то надо либо возвращаться к прежней жизни, либо менять элиту

+Олександр Шморгун, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Світ переживає кризу цивілізаційної ідентичності, подолання якої вимагає якісно іншого суспільного ладу

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

В той ситуации, в которой оказалась наша власть, она мало что сможет изменить

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,083