В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

В условиях экономического кризиса внимание общества концентрируется на курсе валют, росте безработицы или падении производства, однако немаловажной и еще более обостряющейся в такой период темой является состояние техногенной безопасности Украины. Нельзя забывать, что ремонт национальной инфраструктуры – это «вопрос тонкой настройки экономической системы страны». Однако все больше законодателей и представителей местных властей стремятся направить финансовые потоки, обеспечивающие функционирование инфраструктуры в свои собственные карманы, тем самым перекладывая финансовое бремя обеспечения и безопасности граждан, и всей страны на будущие поколения.

Если во времена СССР была распространена идеология вынесения «всех благ» в будущее – «наши дети будут жить при коммунизме», то за время существования независимой Украины нас убедили, что «неплохо было бы» попользоваться резервами будущих поколений – водой, лесами, плодородием почв и даже «перебросить» на них решение усугубляющихся проблем Чернобыля… Вот уж действительно вспомнишь знаменитое – «после нас хоть потоп!»…

Если мерой ответственности общества является его стремление инвестировать в собственное будущее, тогда вопрос о существовании инфраструктурного кризиса звучит так: действительно ли украинцы закрывают глаза на то, что уже очень скоро может понадобиться и им, и их детям и детям их детей?

В последнем отчете компании Mercer Human Resource Consulting Киев признан одним из самых грязных городов Восточной Европы — по уровню загрязненности воздуха, степени утилизации отходов, пригодности воды для питья.

«Не так страшны террористы, как техногенные угрозы, стоящие перед нашей страной. Киев — наши будущие Помпеи, а всю Украину ожидает судьба Атлантиды», – эти слова Олега Ельцова не такая уж и гипербола…

Согласно статистике, сегодня немногим менее половины населения Украины проживает в «зонах риска», которые зачастую характеризуются еще и одновременным воздействием нескольких опасных факторов.

За последние 2 десятилетия потребление всевозможных ресурсов существенно превосходило их создание или поддержание «в норме». Заместитель Секретаря СНБО Степан Гавриш в интервью Би-би-си в июне озвучил главные угрозы национальной безопасности Украины. Среди них – старение инфраструктуры и техногенные угрозы, которые часто вызывают в Украине глубокие кризисы.

Авария на Саяно-Шушенской ГЭС в России всколыхнула и нашу страну. Уже на следующий день в интервью радиостанции BBC экс-премьер министр Украины Валерий Пустовойтенко заявил, что не только украинские гидроэлектростанции, но практически все энергетические предприятия нуждаются в безотлагательной комплексной проверке для выявления и устранения угроз техногенных катастроф.

По словам руководителя Черкасского регионального управления водных ресурсов Александра Бонсуновського, защитные сооружения Кременчугского водохранилища (самого большого в Днепровском каскаде) требуют немедленного капитального ремонта.

Гидротехнические защитные сооружения Кременчугского водохранилища отработали свой ресурс (некоторые из них построены 48 лет назад) и требуют срочного ремонта. В противном случае существует реальная опасность прорыва защитных плотин и затопления многих населенных пунктов и угодий Черкасской, Полтавской, Кировоградской областей. Для ремонта всех защитных сооружений необходимо более 60 млн. грн. На экстренный ремонт защитных сооружений необходимо около 10 млн. грн.

Но гидротехнические сооружения – лишь небольшая часть энергетической и промышленной инфраструктуры Украины, которая с каждым годом накапливает в себе все большую угрозу.

Природные, промышленные и техногенные катастрофы за последние десятилетия в нашей стране становятся все более частыми. Ущерб от погодных катаклизмов с каждым годом увеличивается; мелкие промышленные аварии становятся все более частыми, а выработка ресурса объектов нашей критически важной инфраструктуры – все более угрожающей.

Случилось то, о чем профессионалы предупреждали уже давно. «Заделы» советской эпохи если еще не разрушены, то чрезмерно изношены. Извлечение прибыли на большинстве крупных промышленных предприятий давно уже осуществляется в ущерб безопасности работающих, местного населения, окружающей среды.

Диалог.UA попробовал найти ответы на весьма непростые вопросы – насколько велик риск, связанный с резким повышением доли устаревших технологий и оборудования, снижения темпов восстановления и модернизации производства и инфраструктуры? Осознается ли кем-либо в Украине запущенная «программа на уничтожение» этой территории и людей ее населяющих? Понимает ли кто-то из «власть придержащих» масштабы этого «минного поля»? И, если в конечном итоге проблему «износа железа» решить можно, то каким образом и кто возьмет на себя смелость решать проблему экономической модели воспроизводства страны, которая препятствует даже постановке вопросов о предотвращении техногенной катастрофы в Украине?…

Свернуть

В условиях экономического кризиса внимание общества концентрируется на курсе валют, росте безработицы или падении производства, однако немаловажной и еще более обостряющейся в такой период темой является состояние техногенной безопасности Украины. Нельзя забывать, что ремонт национальной инфраструктуры – это «вопрос тонкой настройки экономической системы страны».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Доки не буде сформовано нормальне відношення до води – доти проблеми будуть тільки загострюватися

18 сен 2009 года
Доки не буде сформовано нормальне відношення до води – доти проблеми будуть тільки загострюватися: Доки не буде сформовано нормальне відношення до води – доти проблеми будуть тільки загострюватися

Анатолій Яцик, академік УААН, д.т.н., професор, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем

За останні роки ми стали свідками низки катастроф, так чи інакше пов’язаних з водою. Майже кожного дня можна побачити репортажі чи то про повінь, чи то жахливі картини посухи, чи щось інше. Але кожна катастрофа, це наслідок процесів, які до певного часу розгортаються непомітно, як-то старіння інфраструктури чи глобальне потепління. Які приховані техногенні загрози існують у водному господарстві нашої країни?

За одну розмову важко охопити весь спектр питань, пов’язаних з водним господарством. Людина на 80% складається з води. Ще у 19-му сторіччі Жоліо-Кюрі сказав, що 80% хвороб людина «випиває з водою». Що таке якість води? Це здоров’я.

Я хочу виділити тільки один сегмент проблем, це вода і безпека проживання, оскільки їх дуже багато: це вода і гірсько видобувна промисловість, і військова екологія, і відходи, і стан полігонів твердих відходів, і вони всі характерні для такого мегаполісу, як Київ.

Якщо взяти по державі, то ми маємо 63 119 річок. І понад 60% з них непридатні для всіх видів користування. 75% водопостачання по Україні – це поверхневі води. І від того, яка вода в річках, залежить ступінь безпеки питного водопостачання в Україні. Дуплексного водопостачання, тобто окремо – технічне, окремо – питне, в найближчий час не буде. Це дуже дорога справа. Навіть якщо зараз по трубах в Києві пустити дистильовану воду, то в кранах громадян вона вже буде брудна, бо йде вторинне забруднення. Якщо згадати, що 23 роки тому ми пережили Чорнобильську катастрофу, то радіоактивне забруднення, хочемо ми того чи ні, певним чином присутнє. Тим більше, що всі системи водопровідного господарства України відпрацювали вже 2-3 амортизаційних терміни. Навіть за скромними оцінками Міндержкомунгоспу в системах водопостачання втрачається понад 60% води. Ми беремо воду, обробляємо її, очищаємо, доводимо до умовно питних кондицій, а потім вода пропадає, а ще гірше, коли поруч йде каналізація, і відбувається перетік, в залежності від тиску, і каналізаційні води потрапляють у водопровід.

В свій час, будучи заступником міністра Мінекобезпеки, і головним інспектором Україні з охорони навколишнього природного середовища, я був у багатьох країнах і бачив тамошній стан справ і зрозумів, що ми маємо величезні проблеми, вирішення яких відкладати не можна.

Наприклад, це питання очистки води. Київ в свій час забирав до 1,5 мільйона кубічних метрів води на добу, майже стільки ж скидав. Зараз скидає біля мільйона кубічних метрів стічних вод, які направляються на Бортничівську станцію аерації, яка умовно очищає ці стоки і тут же скидає їх у верхів’я Канівського водосховища. Ці розбавлені стічні води поруч забирають і знову подають у водорозподільну мережу. Недавно на засіданні Верховної Ради мене залучали як експерта по цих питаннях.

Напрямок, який взятий в Києві по цих питаннях, діаметрально протилежний здоровому глузду. Я переконаний противник реконструкції станції в Бортничах. Сучасні технології дозволяють робити глибоку очистку стоків, бортничівська станція на це не здатна. Потрібно виділити ділянку землі, і побудувати нову станцію. В європейських містах такі станції можна побачити навіть у центрі. В Монте-Карло я бачив таку станцію у центрі міста – красивий будинок, скло і бетон, і не здогадаєшся, що це очисна станція. На очисній станції в Мюнхені я ходив, і тільки дивувався – ніяких запахів. А наша станція в Бортничах зроблена так, що сморід відчутно за кілометр.

До того ж сучасні станції очистки виділяють тверді включення зі стоків, їх забирають на газогенераторну установку, виробляють електроенергію, яка йде на роботу агрегатів очисних споруд. У нас ті тверді відходи вивозять на полігон №5 біля села Підгірці. В 1986 році цей полігон виник без всякого проектування. Не було зроблено ніяких робіт по гідроізоляції. Не поклали навіть плівку. Все під відкритим небом. Туди звозили листя, потім, як і завжди це буває, почали звозити тверді побутові відходи. Всі відходи з Києва почали звозити сюди потоками машин. Зверху йде дощ, воно все гниє, виникає фільтрат, дуже небезпечний, який проникає у верхів’я Канівського водосховища.

З одного боку – станція аерації, з іншого – цей полігон. До речі, на станції аерації зробили дві труби під уріз води, через яки скидають ці перемолоті фекалії. Роблять ще й третю трубу під уріз води. А нижче – елітний мікрорайон уздовж дамби, до якого ці стоки доходять, бо швидкість течії невелика, десь за добу.

Ми зробили аналіз ситуації в цьому районі, починаючи від створу Канівської ГЕС, і аж до Чернігова. 1418 підприємств скидають стоки у верхів’я Канівського водосховища. Ми розділили цей район на зони і в деталях проаналізували, де, хто і скільки скидає цих стоків.

Нещодавно аварія на Саяно-Шушенській ГЕС викликала хвилю стурбованості щодо безпеки подібних споруд і в нашій країні…

Цій аварії я не хочу давати оцінок, бо це справа компетентних відомств. На щастя, у нас нічого подібного досі не було. У нас вже розроблений закон України про безпеку гідротехнічних споруд, зі всіма підзаконними актами, і ми будемо виходити на Мінпаливенерго, щоб він представив його на розгляд Кабінету Міністрів, а потім і на Верховну Раду.

Щодо безпеки, то скажу, що нещодавно я був на Дністрі. На сьогодні ще немає правил експлуатації дністровських водосховищ, але я думаю, що іще в цьому році ми розробимо правила експлуатації Дністра, Дністровського водосховища, вузол там складний, ГЕС-1, ГЕС-2, АЕС, Дубоссарське водосховище, а ще нижче – водозабір міста Одесса. А це міліонне місто, а відтак це безпека цих людей.

Років 7 тому ми розробили правила експлуатації дніпровських водосховищ. Мною особисто вони були погоджені з усіма профільними міністерствами і відомствами. Але життя не стоїть на місті. Треба вносити корективи.

Інша проблема – повені. В нашій країні я б виділив три повенево-небезпечні регіони. Перший – це Карпати, другий – це Полісся, і третій – Київ. Ще у 1998 році я готував за дорученням президента Україні аналіз небезпеки повеней у карпатському регіоні і попередження їх наслідків. Це був серйозний документ, який був покладений на стіл президенту. Якби хоч на 25% було зроблено те, що ми запропонували, то наслідки були б менші. Я глибоко переконаний, що якби не безконтрольна вирубка лісів, таких катастрофічних наслідків ми би не мали. Якщо в Карпатах у випадку повеней хоч є куди тікати, то в Поліссі і тікати нема куди. В Києві в порушення всіх норм і законів забудували лівий берег Дніпра. Якщо зазвичай в Дніпрі йде 700-800 кубічних метрів в секунду, то в 70-ті роки в повінь йшло 17 тисяч кубометрів в секунду, а в 1931 році – 23 тисячі кубометрів. Рівень води піднявся на 10 м 95 сантиметрів. У випадку великої повені ця проблема обов’язково вийде.

Зараз ситуація змінилася. Нижче Києва забудували все, що можна, і все, що неможна. Вже ніхто не говорить про водоохоронні зони. Ніхто не говорить про прибережно-захисні смуги. А якщо співпадуть одновідсоткові повені на Прип’яті, Дніпрі та Десні? Що буде з Конча-Заспою? Всі ці тріски будуть біля турецького берега. Я попереджав в кількох газетах, в тому числі і через «Урядовий кур'єр», що будувати там не можна. Я займаюсь водою вже 36 років, і відповідаю за свої слова. Я запропонував Київській міський адміністрації розробити гідрологічну модель міста, щоб подивитись, що буде, в разі одновідсоткової повені – тобто такої, що трапляється раз на сто років. В цьому році мали цей проект фінансувати, ми підготували тендер, коли нам подзвонили з Головного управління – мовляв, проект знову не увійшов у список.

Якщо така повінь піде, у лівого берега будуть величезні проблеми.

Наступне питання, яке назріває, це техногенно-екологічна безпека у Подніпров’ї. Це 70% населення України і території України. Зараз планують побудувати велику окружну дорогу навколо Києва. Є кілька варіантів. Один з них побудувати міст через київське водосховище. Але не треба забувати, що у водосховищі лежить 90 мільйонів кубічних метрів радіоактивного мулу. Це 330 тисяч залізничних вагонів. Він лежить на глибині близько одного метра. Як то кажуть – не чіпай лихо, поки воно тихо. Якщо там будуть забивати палі, чи щось інше, і цей мул розворушать, то ми будемо мати велику біду. Колись, в 1986-1991 роках ми в рамках секретної програми по радіоекології вели роботу по локалізації забруднення в Чорнобильській зоні і створення підземних водосховищ уздовж басейну Дніпра. Треба не забувати, що всі міста нижче Канева, не мають підземних вод.

Інший варіант – пропустити окружну дорогу по дамбі київського водосховища. Зараз там все інтенсивно забудовується. Як видно, людей всі попередні аварії нічому не навчили.

Ваш інститут розробляє певні практичні рекомендації щодо користування водою. Що треба ще зробити, аби змінити нинішнє становище, «змінити мінус на плюс»?

Необхідно прийняти ряд законів. Закон про безпеку гідротехнічних споруд – раз. Закон про екологічне страхування – два. Він необхідний, аби ніхто не порушував водоохоронні зони і прибережно-захисні смуги. Щоб не було, як у Чернівцях, де між двох річок стоїть ринок. Піде повінь по Дністру – і будьте певні, що вони застраховані. І ті, що в Конча-Заспі, всі застраховані. Вони порушили закон, а держава ще має їм компенсувати.

Необхідно відновити екологічні паспорти підприємств, які існують у всьому цивілізованому світі – три. В Англії на стічних трубах стоять датчики, які показують не тільки обсяг стоків, але й скільки підприємство має за це заплатити. Потрібно створити екологічні паспорти річок. А ви подивіться, що стало за роки незалежності – ми більше не знаємо, яке підприємство і що виробляє, а тим більше, що воно скидає.

Ще одна серйозна справа, це встановити контроль над якістю води в річках на кордонах з сусідніми країнами. Епізодичні заміри нічого не дають, необхідно встановити постійний моніторинг води по Прип’яті, Дніпру і Десні. Лівий берег Десні замили вже до Чернігова – і це вже проблема, оскільки неочищені стічні води з маєтків йдуть до Києва, і там цю воду п’ють. Вони думають, що айсберга притягнуть, щоб отримати чисту питну воду? Доки не буде сформовано нормальне відношення до води – доти проблеми будуть тільки загострюватися. Я процитую кілька рядків з енциклопедії води, співавтором якої я є. «Ставлення до води є мірилом цивілізованості, культури, і рівня розвитку нації. Відновити природну якість води непросто й нескоро. Потрібно насамперед пробудити в свідомості наших співвітчизників розуміння ролі води в житті кожного, і усвідомлення того, що вода є фізичною основою всього живого на Землі, і наші проблеми екобезпечного питного водопостачання постануть в країні найближчим майбутнім. Збережемо для прийдешніх поколінь чисту воду – продовжимо життя на планеті Земля. Ставтеся до води, як до самого себе, бо вона – ваше здоров’я і життя. Вода – це ви самі».


Записав Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Татьяна Белявская, специалист по программам Фонда Восточная Европа

Следующее поколение может просто утонуть в отходах

Шапар А.Г., директор Інституту природокористування та екології України, член-кореспондент НАН України

Для попередження катастроф необхідна державна політика, яка базується на засадах сталого розвитку

Працівник Карпатського біосферного заповідника, який не побажав публічно називати своє ім’я

Наймасштабніші контракти по лісопостачанню за кордон без відома влади не проходять

Юрий Андреев, президент всеукраинской общественной организации «Союз Чернобыль Украины»

Наибольших опасностей нам следует ожидать со стороны высоких технологий

Владимир Усатенко, эксперт Национальной комиссии радиационной защиты, народный депутат 1-го созыва

У нас не только игнорировали все уроки, связанные с Чернобылем, но и принизили значение этой катастрофы

Сергій Федоринчик, голова інформаційного центру української екологічної асоціації «Зелений Світ»

Вирішувати екологічні питання в Україні не дає політична система і державна система управління

Харичков Сергей Константинович, заведующий отделом экономического регулирования природопользования Института проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины

Все дороги ведут к морю

Владимир Бревнов, экономист

Украину может спасти лишь эффективный механизм контроля над властями

Олесь Ильченко, писатель

«Уже невозможно полноценно эксплуатировать оставшиеся с советских времен технические, промышленные сооружения …»

Суслова Ольга, доктор економічних наук, експерт україно-білоруського центру еколого-економічного моніторингу в Україні

В центрі усіх катастроф стоїть помилка людини

Заец Роман Васильевич, научный сотрудник Центра исследований научно-технического потенциала, истории и науки им. Г.М. Доброва

Презумпция опасности

Стоєцький Василь Федорович, начальник Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, генерал-майор служби цивільного захисту

Попередити, запобігти, врятувати. Встигнути?

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,106