В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

В условиях экономического кризиса внимание общества концентрируется на курсе валют, росте безработицы или падении производства, однако немаловажной и еще более обостряющейся в такой период темой является состояние техногенной безопасности Украины. Нельзя забывать, что ремонт национальной инфраструктуры – это «вопрос тонкой настройки экономической системы страны». Однако все больше законодателей и представителей местных властей стремятся направить финансовые потоки, обеспечивающие функционирование инфраструктуры в свои собственные карманы, тем самым перекладывая финансовое бремя обеспечения и безопасности граждан, и всей страны на будущие поколения.

Если во времена СССР была распространена идеология вынесения «всех благ» в будущее – «наши дети будут жить при коммунизме», то за время существования независимой Украины нас убедили, что «неплохо было бы» попользоваться резервами будущих поколений – водой, лесами, плодородием почв и даже «перебросить» на них решение усугубляющихся проблем Чернобыля… Вот уж действительно вспомнишь знаменитое – «после нас хоть потоп!»…

Если мерой ответственности общества является его стремление инвестировать в собственное будущее, тогда вопрос о существовании инфраструктурного кризиса звучит так: действительно ли украинцы закрывают глаза на то, что уже очень скоро может понадобиться и им, и их детям и детям их детей?

В последнем отчете компании Mercer Human Resource Consulting Киев признан одним из самых грязных городов Восточной Европы — по уровню загрязненности воздуха, степени утилизации отходов, пригодности воды для питья.

«Не так страшны террористы, как техногенные угрозы, стоящие перед нашей страной. Киев — наши будущие Помпеи, а всю Украину ожидает судьба Атлантиды», – эти слова Олега Ельцова не такая уж и гипербола…

Согласно статистике, сегодня немногим менее половины населения Украины проживает в «зонах риска», которые зачастую характеризуются еще и одновременным воздействием нескольких опасных факторов.

За последние 2 десятилетия потребление всевозможных ресурсов существенно превосходило их создание или поддержание «в норме». Заместитель Секретаря СНБО Степан Гавриш в интервью Би-би-си в июне озвучил главные угрозы национальной безопасности Украины. Среди них – старение инфраструктуры и техногенные угрозы, которые часто вызывают в Украине глубокие кризисы.

Авария на Саяно-Шушенской ГЭС в России всколыхнула и нашу страну. Уже на следующий день в интервью радиостанции BBC экс-премьер министр Украины Валерий Пустовойтенко заявил, что не только украинские гидроэлектростанции, но практически все энергетические предприятия нуждаются в безотлагательной комплексной проверке для выявления и устранения угроз техногенных катастроф.

По словам руководителя Черкасского регионального управления водных ресурсов Александра Бонсуновського, защитные сооружения Кременчугского водохранилища (самого большого в Днепровском каскаде) требуют немедленного капитального ремонта.

Гидротехнические защитные сооружения Кременчугского водохранилища отработали свой ресурс (некоторые из них построены 48 лет назад) и требуют срочного ремонта. В противном случае существует реальная опасность прорыва защитных плотин и затопления многих населенных пунктов и угодий Черкасской, Полтавской, Кировоградской областей. Для ремонта всех защитных сооружений необходимо более 60 млн. грн. На экстренный ремонт защитных сооружений необходимо около 10 млн. грн.

Но гидротехнические сооружения – лишь небольшая часть энергетической и промышленной инфраструктуры Украины, которая с каждым годом накапливает в себе все большую угрозу.

Природные, промышленные и техногенные катастрофы за последние десятилетия в нашей стране становятся все более частыми. Ущерб от погодных катаклизмов с каждым годом увеличивается; мелкие промышленные аварии становятся все более частыми, а выработка ресурса объектов нашей критически важной инфраструктуры – все более угрожающей.

Случилось то, о чем профессионалы предупреждали уже давно. «Заделы» советской эпохи если еще не разрушены, то чрезмерно изношены. Извлечение прибыли на большинстве крупных промышленных предприятий давно уже осуществляется в ущерб безопасности работающих, местного населения, окружающей среды.

Диалог.UA попробовал найти ответы на весьма непростые вопросы – насколько велик риск, связанный с резким повышением доли устаревших технологий и оборудования, снижения темпов восстановления и модернизации производства и инфраструктуры? Осознается ли кем-либо в Украине запущенная «программа на уничтожение» этой территории и людей ее населяющих? Понимает ли кто-то из «власть придержащих» масштабы этого «минного поля»? И, если в конечном итоге проблему «износа железа» решить можно, то каким образом и кто возьмет на себя смелость решать проблему экономической модели воспроизводства страны, которая препятствует даже постановке вопросов о предотвращении техногенной катастрофы в Украине?…

Свернуть

В условиях экономического кризиса внимание общества концентрируется на курсе валют, росте безработицы или падении производства, однако немаловажной и еще более обостряющейся в такой период темой является состояние техногенной безопасности Украины. Нельзя забывать, что ремонт национальной инфраструктуры – это «вопрос тонкой настройки экономической системы страны».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Вирішувати екологічні питання в Україні не дає політична система і державна система управління

25 сен 2009 года
Вирішувати екологічні питання в Україні не дає політична система і  державна система управління: Вирішувати екологічні питання в Україні не дає політична система і  державна система управління

Сергій Федоринчик, голова інформаційного центру української екологічної асоціації «Зелений Світ»

Наприкінці 2000-го року в Україні було закінчено паспортизацію екологічно небезпечних об’єктів. Їх нарахували біля семи тисяч, півтори з яких становили реальну загрозу. Виходить, що в кожному районі у нас є по два таких об’єкта. Наскільки це реальна загроза?

Це робило МНС і вони багато об’єктів взагалі не брали до уваги. Насправді ж будь яке підприємство, на якому є хоча б з півсотні людей, становить потенційну загрозу для довкілля у разі порушення технологічних процесів. Шкідливі речовини можуть потрапити до оточуючого середовища навіть під час зливи або буревію. Будь-який молокозавод, або цукровий завод - обов’язково забруднюють своїми стоками найближчу річку. Тобто, і без аварії ситуація може бути екологічно небезпечна, а перелік об’єктів - значно більший.

Щодо якісної оцінки ситуації, то треба виходити з того, що останні п’ятнадцять років нові об’єкти господарського призначення в нас майже не будувались. Відповідно, нових технологій з новим обладнанням мало, а старе вже свій ресурс відпрацювало. Це загальна ситуація для кожної галузі. Найбільшу тривогу тут викликає обладнання електростанцій. Відомий енергетик Скляров, який був найкращим міністром енергетики, попереджає, що 2013-й рік буде кризовим для електроенергетики, тому що заміна найбільших агрегатів стане необхідною. Тому слід чекати відключень електропостачання, які можуть призвести і до аварій, і до технологічних порушень, і до відключення очисних споруд чи холодильного обладнання. Десь щось зіпсується, це викинуть на звалище, відтак з’являтимуться епідемії...

Чому сприяє, до речі, і глобальне потепління…

Шкода від зміни клімату полягає не в тому, що на планеті загалом стане на пів градуси тепліше. Десь стане значно тепліше, а десь значно холодніше, та в цілому - зростатиме нестабільність. Першими цю проблему підняли страхові компанії в США. Вони стали «прогорати» на виплатах за шкоду, завдану буревіями, кількість яких значно зросла. Ніякі розрахунки їм не допомогли, втрачалися величезні суми грошей, нарешті про це заговорили американські політики, а за ними і весь світ. І в нас бувають буревії, бувають повені. То ж можливість техногенних катастроф з екологічними наслідками зростає.

Зараз Україна витрачає близько 2% свого ВВП на ліквідацію наслідків Чорнобильської аварії. Коли витрати збільшаться через інші аварії, чи не становитиме це загрозу економіці?

Так, звичайно. Взагалі, сама ідея витрачати бюджетні кошти на такі речі є пагубною, бо так стимулюються різні форми паразитизму. На мою думку, чорнобильські виплати слід покласти на компанію «Енергоатом». Вона експлуатувала ЧАЕС, там знають як економно і ефективно витрачати гроші. Вони викликали цю катастрофу і мусять за неї платити, за кордоном цей принцип називають «pollutant pay» - забруднювач платить. Тобто, при передачі витрат на зацікавленого в економії розпорядника об’єм бюджетних виплат може бути зменшений в кілька разів.

Так само точаться розмови про те, що треба укріплювати берегові захисні споруди наших водосховищ. В більшості випадків це просто накидані попід берегом здоровенні гранітні брили, і коштують вони чимало. Попит на граніт зріс, як у нас так і на Заході, а проконтролювати, скільки його буде затоплено для укріплення берегів, в наших умовах - нереально. Граніт і так недешевий, а елементарними приписками можна підняти вартість споруд рази в три, чи більше. Держводгосп зараз починає просити гроші, а коли десь пара «хаток» сповзе у воду - це помітять і профінансують. Тут вже склалася певна тактика: спочатку робиться нічим не обґрунтована заява, що треба стільки грошей і на це ніхто не звертає уваги. Потім, коли нещастя трапиться, цю суму дають і не переглядають.

Я вважаю, що водосховища потрібні тим же енергетикам, тому і гроші на ремонт мають давати вони, а не платники податків. Нам доведеться більше платити за електрику - то буде стимул для економії. Без цього не буде в нас і ніякого енергозбереження. Найбільше для України в цьому напрямку зробив, мабуть, Володимир Володимирович Путін, коли підняв ціну на енергоносії, і в Україні почали думати, як можна їх зекономити.

Таким чином, слід міняти теперішню бюджетну практику. Не можна перекласти виплати по охороні здоров’я на неіснуючу страхову медицину, не можна фінансування освіти перекласти на місцеві бюджети. Але в багатьох галузях можна позбутися зайвих бюджетних виплат і робити це слід планомірно і послідовно. Тоді і аварій буде менше. Вдосконалення фінансових механізмів буде сприяти нашій загальній безпеці.

Це питання, мабуть, більше політичне, і все ж: чому у нас більше займаються ліквідацією наслідків катастроф, а не профілактикою?

Влада займається покращенням власного добробуту, кришуванням бізнесів, а головне тим, як довше утриматись при владі. Доки не відділена влада від бізнесу, що обіцяв наш дорогий Віктор Андрійович, то так воно і буде. Але вже склалася політична система, яку треба називати виключно неофеодалізмом. Ця назва сама показує невідповідність сучасному стану речей на планеті і з такою системою слід скоріше покінчити. Нас вводять в оману, коли кажуть, ніби ми маємо капіталізм та демократичне суспільство. Це породжує ілюзії, що ми можемо демократичним шляхом все виправити. Не можемо, бо Верховна Рада не є представництвом народу, це представництво олігархів. Спочатку треба повернутись до мажоритарних виборів з суворим обмеженням по майновому цензу, так, щоб олігархи, котрих в суспільстві один відсоток, мали в парламенті один відсоток депутатів. А якщо цього не буде, то підійдуть будь які методи, щоб з неофеодалізмом покінчити.

Ви добре знаєте історію становлення екологічного руху в Україні. Після Чорнобиля був певний підйом. В якому стані він знаходиться зараз?

Навіть по моїй організації, екологічній асоціації «Зелений Світ», я часто не маю точної інформації про стан речей в осередках - це потребує забагато часу і зусиль. Та все ж я можу говорити про послаблення всіх екологічних організацій. Є такі, що інтелектуально сильніші за нас. Наприклад - національний екологічний центр України, де кожен другий має кандидатську або докторську ступінь. Є організації, значно багатші ніж ми, наприклад «Мама-86». В них чудово налагоджений менеджмент, добрі зв’язки із закордонними організаціями. Треба розуміти, що в сучасних умовах суто громадська діяльність, як колись була при комунізмі, вже неможлива. Щоб був якийсь помітний результат, потрібна цілеспрямована робота кількох людей протягом тривалого часу. І протягом цього часу треба якось існувати, забезпечувати свої родини і таке інше. Так от є «Мами - 86», є організація і більш чисельна: у нас 104 осередки, у них - 350. Я назвав вам три приклади і можу сказати, що в них проблеми такі самі, як і в нас: влада не звертає на екологію ніякої уваги, в неї інші пріоритети, інші клопоти. Ми пишемо їм листи і отримуємо ідіотські відписки, пропонуємо проекти - їх не приймають. Преса також згадує про екологію лише як щось вже сталося, коли є елемент сенсації.

Наприклад, людям, що живуть біля тернопільського сміттєзвалища увірвався терпець і вони перекрили дорогу. Тільки тоді можновладці помітили, що сюди вже звозити нічого не можна і тоді стали возити значно далі. Це набагато дорожче, але інакше вирішити проблему, що накопичувалась десятиріччями, вони не можуть. Та й живе наша влада від виборів до виборів. Тому пані Юля може сміливо обіцяти золоті гори, купувати для міліції квартири по шість тисяч за метр і казати, що вони найдешевші.

Ті, хто при владі, знають, що їх збагачення має кримінальний характер і не може продовжуватись вічно. Відтак - живуть сьогоднішнім днем. Населення, дивлячись на все це, стало апатичним.

По Києву, в перший рік після помаранчевої революції, виявилось дуже багато незаконних забудов. Було біля двохсот протестних точок. Помітингували, написали президенту Ющенку. Люди зробили, що могли. В деяких випадках дійшло до суду. З цих двохсот десь на майданчиках сорока забудову таки припинили, бо мером вже став Черновецький, а ті забудовники були друзями Омельченка. Так громадяни і побачили, що вони нічого не можуть - суди корумповані, міліція, прокуратура - корумповані. Вони спокійно дивилися, як охоронці незаконних будов гамселять пікетувальників. То який же в таких умовах може бути екологічний рух? Люди бачать, що ця справа безнадійна.

За великим рахунком можна казати, що нема суспільного замовлення на екологічний рух. Я пам’ятаю період з 88-го по 92-й роки, коли він був на найвищому підйомі. Це не було чудо, це було наслідком аварії на ЧАЕС. Навіть комуністи змушені були дозволяти чисельні багатолюдні мітинги та інші вияви непокори. Щоб процес був керований - приймалися певні закони, створювалися відповідні структури. Так тривало приблизно до 98-го року, а потім ставало все гірше і гірше. Останні три міністри охорони навколишнього середовища за самим фактом їхнього призначення уособлювали кримінал. Не тільки через їхню повну некомпетентність, але і своїми діями. Один зробив екологічну інспекцію як рекет, при чому із 27-ми призначенців 17 були «донецькі». Всі вони в минулому були або міліціонери, або прокурори, і там проштрафились, але як притискати - то це вони вміли. Як наслідок, чотири з цих керівників інспекції були потім у кримінальному розшуку. Кіровоградського начальника навіть своя прокуратура не втерпіла і спіймала при отриманні хабара.

А нинішній міністр, Філіпчук, фактично ліквідує систему охорони природи як явище. Він звільнив практично всіх начальників обласних управлінь охорони природи, крім самих зубастих. (Причому в Києві треба було точно знімати, але цього залишили). На їх місце призначив людей без освіти, але з БЮТівського бізнесу, аби накачувати фінанси на майбутні вибори. Для цього треба щось і бізнесу дати, а що, як не природні ресурси? Десь кар’єр на краю заказника, десь іще щось. Зараз іде така роздача і відбувається повна руйнація і профанація самої системи охорони природи.

Громадські організації в таких умовах можуть лише фіксувати те, що відбувається. Два роки тому я написав «Аналіз державної екологічної політики України», 50 сторінок. Може хтось колись це прочитає, скаже, що люди і тоді таки бачили проблеми...

Загальний висновок з усього буде такий. Вирішувати екологічні питання в Україні не дає політична система, а на технічному рівні - державна система управління. Російська адміністративна реформа набагато наблизила Росію до Європейського Союзу. В Білорусії залишили радянську адмінсистему, але вона не така погана, як у нас, до того ж - діюча, і працює на суспільство. Український державний апарат, на жаль, працює сам на себе.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Татьяна Белявская, специалист по программам Фонда Восточная Европа

Следующее поколение может просто утонуть в отходах

Шапар А.Г., директор Інституту природокористування та екології України, член-кореспондент НАН України

Для попередження катастроф необхідна державна політика, яка базується на засадах сталого розвитку

Працівник Карпатського біосферного заповідника, який не побажав публічно називати своє ім’я

Наймасштабніші контракти по лісопостачанню за кордон без відома влади не проходять

Юрий Андреев, президент всеукраинской общественной организации «Союз Чернобыль Украины»

Наибольших опасностей нам следует ожидать со стороны высоких технологий

Владимир Усатенко, эксперт Национальной комиссии радиационной защиты, народный депутат 1-го созыва

У нас не только игнорировали все уроки, связанные с Чернобылем, но и принизили значение этой катастрофы

Харичков Сергей Константинович, заведующий отделом экономического регулирования природопользования Института проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины

Все дороги ведут к морю

Анатолій Яцик, академік УААН, д.т.н., професор, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем

Доки не буде сформовано нормальне відношення до води – доти проблеми будуть тільки загострюватися

Владимир Бревнов, экономист

Украину может спасти лишь эффективный механизм контроля над властями

Олесь Ильченко, писатель

«Уже невозможно полноценно эксплуатировать оставшиеся с советских времен технические, промышленные сооружения …»

Суслова Ольга, доктор економічних наук, експерт україно-білоруського центру еколого-економічного моніторингу в Україні

В центрі усіх катастроф стоїть помилка людини

Заец Роман Васильевич, научный сотрудник Центра исследований научно-технического потенциала, истории и науки им. Г.М. Доброва

Презумпция опасности

Стоєцький Василь Федорович, начальник Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, генерал-майор служби цивільного захисту

Попередити, запобігти, врятувати. Встигнути?

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,075