В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Институт стратегических исследований "Новая Украина"
Другие диалоги:

Андрій ЄРМОЛАЄВ: У цьому парламенті створення якихось коаліцій — малоймовірно

Версия для печати
Іван КАПСАМУН
5 сен 2008 года

Директор Центру соціальних досліджень «Софія» поділився з «Днем» своїм баченням майбутнього розвитку політичної ситуації в Україні.

— Андрію Васильовичу, як ви вважаєте, які були передумови політичної ситуації, що склалася в українському парламенті?

— Розпад коаліції демократичних сил — це закономірний процес. Дана політична ситуація була спровокована певними політичними силами. Зокрема, БЮТ розіграв сценарій розпаду коаліції, їм це цілком вдалося. Пояснюється це тим, що дві «помаранчеві» партії вели боротьбу за голоси виборців у Східній Україні. У цій грі команда Президента робила ставку на широку коаліцію, а команда Юлії Тимошенко — на дискредитацію Партії регіонів. Кульмінація відбулася влітку, коли на фоні кавказького конфлікту всі ці заготовки виявилися неефективними. До того ж в демократичній коаліції склалися такі відносини, які повністю підірвали довір’я один до одного. Тому БЮТ, не чекаючи, коли команда Президента морально затопче Тимошенко, свідомо пішов на змову з Партією регіонів. Хоча ще зовсім недавно вважали, що необхідно захопити Схід та видворити звідти регіоналів.

— Як буде розвиватися політична ситуація далі? Чи можливий імпічмент Президента?

— Політична ситуація в Україні, дійсно, змінилася. Тут вже працюють нові чинники — психологічні та ідеологічні. У зв’язку з кавказькими подіями, в Україні сталася своєрідна розполюсовка політичних сил. Ми маємо більш конкретне визначення політичними партіями своїх зовнішньополітичних та внутрішньополітичних позицій. У політичній ситуації, що склалася, одним із тих, хто програв, є сам Президент. Він не зміг навіть змоделювати переговори між політичними силами. А виступ Президента на цьому фоні виглядає досить відчайдушним та млявим. Тому розкол коаліції був очевидним. Що стосується парламенту, тут немає і не буде ідеологічних, проросійських коаліцій. Проте буде кон’юнктурна гра депутатів навколо політичного законодавства, що приведе до дострокових парламентських виборів. Відносно імпічменту Президента, думаю, що це чергова «страшилка». Тут можлива сама постановка такого питання, початок процедури імпічменту, але ніяк не повноцінне завершення даної ситуації. Це, швидше за усе, є своєрідним тиском на Президента з боку депутатів шляхом певних загроз, фактів, обвинувачень та ін. Хоча загалом, є підстави для проведення процедури імпічменту Президента, тому що багато хто з депутатів з різних фракцій втратили довіру до глави держави і не підтримують його політику. Особливо це виявилося зараз. Тому не можна виключати варіант, що неможливість проведення повноцінної на законодавчому рівні процедури, підштовхне депутатів до прийняття політичного рішення про недовіру до Президента, яке буде мотивуватися проведенням дострокових президентських виборів.

— Як ви вважаєте, чи буде створена в нинішньому українському парламенті нова коаліція?

— В цьому парламенті створення якихось коаліцій вже є малоймовірним. Між нинішніми політичними силами компроміс не можливий. А у разі дострокової виборчої кампанії цілком можливим є створення нової компромісної коаліції. Ті, хто не можуть домовитися зараз, можуть це зробити відразу після дострокових виборів. Політичні лідери будуть боротися за монополію у владі, тому їм доведеться доводити свою спроможність до компромісу. Якщо можливі вибори пройдуть без жодних складностей, то знову стане актуальною ідея про національну єдність, про національну коаліцію, як це було в 2007 році, що буде спонукати політичні сили до нових угод і компромісів.

— В Україні постійно ведеться дискусія про створення двопартійної системи. Чи можливе формування такої системи в майбутньому?

— Трагедія української громадськості полягає в тому, що люди занурилися в інформаційний сюрреалізм. Почнемо з того, що, по-перше, двопартійність передбачає наявність партійності як такої. В Україні немає гідних, добре побудованих партій, які б змогли реалізувати проект двопартійності. По-друге, український політичний ландшафт сам по собі дуже складний, тому спроба монополізувати владу приведе до вичерпання та дискредитації двопартійної системи. По-третє, всі провідні політичні сили — блокові, партійні, іменні розуміють перевагу фрагментарної партійної системи, тому що це дозволяє створювати більш тонкі ідеологічні координації. Виключати з політичної системи будь-кого, наприклад, соціал-демократів, — ускладнювати собі ж життя. Звичайно, можна чекати підвищення процентного бар’єра для проходження партій до парламенту, але я не думаю, що це приведе до створення двопартійної системи.

— Наскільки є реальним вплив Москви на політичну ситуацію в Україні? Про це постійно говорять у Секретаріаті Президента.

— Безсумнівно, на українську політику впливає і російська, і європейська, і американська дипломатії. Крім того, є навіть окрема південна лінія — турецький вплив. Україна входить в інтереси Москви, тому вона і впливає на нашу країну. Але це не методи 2004 року, це методи економічні, інформаційні, дипломатичні. Дійсно, інтереси Росії враховуються при формуванні української внутрішньої політики, як враховуються інтереси України в країнах, де впливовою є українська політика. Але черговою інформаційною «качкою» є заява Віктора Балоги про «руку» Москви. З його слів виходить, що три чверті українського парламенту домовляється в Москві — ця маячня розрахована на стереотипи радянської свідомості. До речі, тієї свідомості, яку ці добродії критикують за відношення до НАТО.

Источник: День
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Материалы по теме

 

page generation time:0,137