В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Институт стратегических исследований "Новая Украина"
Другие диалоги:

Ющенко-Тимошенко: Гра на випередження

Версия для печати
16 окт 2008 года
Сьогодні ми маємо справу із жорсткою конкуренцією колишніх партнерів за символічні та політичні бонуси. Іміджеве протистояння, завойовування симпатій нових союзників, здобуття піар-переваг в очах виборців – все це відбувається в умовах конфлікту, кожен елемент якого - надзвичайно важливий.

Так, Блок Юлії Тимошенко до останнього намагається зберегти репутацію демократичної сили, що засновувала коаліцію,  забезпечувала роботу коаліції з урядом і намагається зберегти цю коаліцію. Саме ці аргументи протиставляються позиції президента, якого вони представляють як руйнівника коаліції, союзника олігархів, політика, який відмовився від демократичного курсу. Тут варто звернути увагу, зокрема, на коментарі, що лунають від представників Блоку Юлії Тимошенко. Це, я сказав би, ідеологічно вивірені коментарі.

Я думаю, Юлія Тимошенко давно налаштована на виборчі перегони, причому як парламентські, так і президентські. Для неї зараз надзвичайно важливо мобілізувати максимум нових симпатиків з колишнього президентського табору. Свідченням того є своєрідне розхитування блоку НУ-НС, поява у її оточенні нових союзників, які ще вчора засновували НУ-НС, а  сьогодні плекають надії на місце у списку БЮТ. Водночас (що є не менш важливим для Тимошенко), вона намагається забрати максимум електоральних ресурсів, на які розраховувала пропрезидентська сила. Тому вони й поводяться таким чином, дратуючи Президента і його команду.

Водночас, глава держави, як на мене, вимушений рахуватись із тим, що саме Юлія Тимошенко - його головний конкурент як у політиці взагалі, так і на майбутніх виборах. Для нього не проблема - бути чи не бути виборам. Думаю, Президент більше, ніж будь-хто розуміє, що у парламенті цього складу нових стабільних коаліцій не буде. Питання для нього в іншому: як вийти на нові варіанти співпраці після виборів, які будуть альянси та за яких умов вони будуть створюватися? Тому, як на мене, розглядаються два варіанти. Перший: прискорені вибори в грудні, коли вирішується ключове питання – зміщення Тимошенко з поста прем’єра. Адже посада прем’єра - надзвичайно важливий інструментом в умовах жорсткої політичної конкуренції. Тому, що раніше Тимошенко залишить цю посаду, то простіше для Віктора Ющенка буде готуватись до наступних виборчих кампаній, домовлятися з новим парламентом про нові правила гри.

Якщо у найближчі дні підтвердиться, що Юлія Тимошенко орієнтована на перетягування іміджевого канату і продовження війни компроматів, Президент буде змушений іти на форсовані дії, навіть жертвуючи електоральним результатом. Водночас, якщо виявиться, що є варіанти «затягування процесу», що є сенс забезпечити символічну іміджеву перемогу над урядом за рахунок критики за підсумки бюджетного року, за провал бюджету 2008 року, Президент може задіяти другий варіант – практику 2006 року. Тоді, маючи всі наявні права і підстави для розпуску парламенту, він не поспішав приймати рішення, точніше його прийняв, але, так би мовити, «з відкладенням дати». Тобто у нинішній ситуації, це може бути лютий або березень.

Цей варіант також має свої переваги. Зокрема, можна підготувати ще один-два проекти, які забезпечать кращий загальний результат для президентської команди. Тобто крім Нашої України та Єдиного Центру, можуть з’явитися нові проекти, які подолають бар’єр і будуть орієнтовані на президентську гру. По-друге, це дозволить уже в першому кварталі більш акцентовано, більш аргументовано критикувати уряд Тимошенко за підсумки року. З огляду на соціально-економічні показники, такі перспективи можуть спричинити серйозні іміджеві переваги для Президента. І врешті-решт, певна пауза розв’яже руки самому Президенту. Він отримає певну політичну свободу дій.
Я думаю, що на сьогодні немає однозначного рішення щодо жодної з двох стратегій. Багато залежить від консультацій та перемовин Президента з парламентарями, від їхніх настроїв, розрахунків, бажань іти на нові компроміси, а головне, їхнього бачення ситуації після парламентських виборів.

Інша справа, що Перзидент грає в цю гру, маючи дуже серйозні проблеми з рівнем довіри. Рівень легітимності не дозволяє главі держави брати ініціативу у свої руки. Президенту потрібні нові політичні плечі – нові конфігурації політиків, які дозволили би стабілізувати свою владу і зміцнити свою легітимність. За рахунок яких ініціатив робитиме це Президент, поки що не зрозуміло. Тому зараз Ющенко завершує формування підвалин, щоб його рішення про дострокові вибори було легітимним і в правовому, і в соціальному сенсі. Але рішення щодо сценарію і дати поки однозначно не прийнято. Це покажуть найближчі день-два.

Для Партії регіонів прискорені вибори навіть кращі, ніж вибори ближче до весни. Хоча за великим рахунком, я не бачу суттєвих втрат у «регіоналів». У грудні буде менш мобілізований електорат, тому вони спиратимуться на особистий рейтинг лідера. Ближче до березня – активність електорату зросте, тому що зросте розчарування у владі. Особисто я переконаний, що наступна коаліція у парламенті буде з ПР. Інтрига полягає в тому, хто зможе швидше домовитися з «регіоналами».

Источник: ГАРТ
Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Семь барьеров Украины на пути проведения политической реформы

Як партії забули свої обіцянки, розсівшись у Раді

Электронные госзакупки: как Украине сэкономить $12 млн в день

Парламентская республика мертва: необходим новый народный парламент

Инфографика: во что обходится украинцам государство

Возобновилось ли взяточничество на местах

Украина: слишком слабое государство

«Європейська» судова реформа: іменем Януковича і його «Сім’ї»

Гадание по сильной руке

Авторитет, харизма та повсякденні структури українського соціуму

Гражданское общество Америки

Интермальчики. Что вынудило Левочкина показать долю в Интере

Национализм, как инструмент борьбы с гражданским обществом

Кому допомагає держава

Украина в ожидании политических реформ

Новая власть: конец общественного договора в условиях олигархического консенсуса

Замах на Конституцію

Андрій Окара: «Влада розглядає Україну як свинячу тушу, яку треба порізати»

Країна без майбутнього

Назарбаев: культ личности под видом всенародной любви

Людина і Система: нові відносини

Уж слышна игривая поступь северного зверька

Главный враг Партии регионов

Экономику заговорили

Из чего состоит государство?

Про владу в Україні і українську владу

Почему мы должны государству

Українські компанії почали велику сервер-міграцію в Європу

Чужа влада

Александр Палий: Цензура Януковича более опасна, чем цензура Кучмы

«Подушки для економічної безпеки немає»

Общество граждан: хаты на передовой

Мэров — за жабры

Борис Тарасюк: владі бракує розуміння такого поняття як “стратегія”

Право на помилку

На що живуть німецькі депутати? Порівняйте з українськими

Компенсуючи популізм: ухвала КС дозволяє ручне керування соціальною політикою

Министр культуры Кулиняк не смог сказать, за что конкретно уволил пять директоров столичных музеев

Украина и драконовские риски для экономики

Янукович «застрахував» харківську угоду

Частную жизнь вывели из обращения

Нам потрібна не перемога опозиції, а здатності до самоорганізації та об’єднання

Кризис доверия власти и внешние риски для Украины

Два взгляда на природу власти в Украине

Цілком таємно. Тільки для народних депутатів

Українська еліта йде не на Схід і не на Захід. Вона «окопується»

Україна не врахує думку Європи щодо закону про вибори – експерти

Криза традиційних держав

Вот приедет барин...

Дах над депутатською головою. Лікарі та вчителі нехай зачекають

 

page generation time:0,176