В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Институт стратегических исследований "Новая Украина"
Другие диалоги:

Тема засідання: "Новий етап в українській політиці: змови чи нові революції?"

Версия для печати
4 ноя 2008 года
<meta content="OpenOffice.org 2.4 (Win32)" name="GENERATOR" /> <dl><dt><p lang="uk-UA"><b>Учасники засідання:</b></p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 1. Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень „Софія”;</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 2. Володимир Лупацій, виконавчий директор ЦСД „Софія”;</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 3. Олесь Доній, депутат Верховної Ради України;</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 4. Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень „Пента”; </p></dt><dt><p lang="uk-UA">5. Олександр Вишняк, директор компанії „Юкрейніан соціолоджі сервіс”;</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 6. Юрій Романенко, директор аналітичного центру «Стратагема»;</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 7. Андрій Юсов, співголова Ради Інституту національних інтересів;</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 8. Олександр Левцун, керівник соціологічних програм ЦСД „Софія”.</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> <br /> </p></dt><dt><p lang="uk-UA"><u>Питання до розгляду:</u></p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 1. Руйнація демократичної коаліції як символ нового етапу в українській політиці</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 2. "Постпомаранч": нові політичні альянси і нові конфлікти.</p></dt><dt><p lang="uk-UA"> 3. Прогнози розвитку політичних подій.</p></dt></dl> <p lang="uk-UA" align="justify"> <br /> </p><p lang="en-US" align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3"><b>Андрей Ермолаев</b></font><font size="3">. Тема, которую выносили сегодня на круглый стол – «Новый этап украинской политики. Заговор или новая революция?». Это название предложено не случайно, к концу сентября мы уже имеем довольно большой выбор разнообразных социологических исследований, связанных с реакцией украинского населения на политические события, изменения в системе власти, отношение украинских граждан к кризису и распаду правящей коалиции в 2008 году, отношение избирателей к разным форматам новых политических альянсов.</font></p><p align="justify"> <font size="3">И, вместе с тем, мы имеем довольно широкий спектр мнений, оценок политологов – иногда, полярных оценок, в отношении перспектив, сценариев развития. И наше предложение было очень простым – попытаться сопоставить то, что мы имеем как реакцию массового сознания на политический процесс с реальной политической ситуацией, и попытаться на этом стыке произвести оценки и прогнозы будущих событий. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Я остановлюсь на ряде оценок, которые, на мой взгляд, уместно сделать в нынешней ситуации. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Прежде всего, в украинском политологическом экспертном дискурсе уже стало привычным оценивать нынешнюю ситуацию, как кризис. Так говорили о развитии событий в 2006 году, когда формировалась коалиция после выборов 2006 года, – долго, мучительно, – в разных красках. Так оценивался политический процесс 2007-го года, далее во все более и более жесткой форме, – кризис власти, досрочные парламентские выборы, длительная «коалициада». Но так же характеризуются и события 2008 года, которые начались с формирования коалиции и правительства, а закончились большими конфликтами, откровенными политическими ссорами, фактическим дефолтом правящей коалиции в составе БЮТ и НУ–НС. И вот теперь опять с перманентным переговорным процессом, который сопровождается информационными войнами, но, что самое опасное, очередным кризисом власти, неспособностью власти функционировать полноценно, в соответствии со своими полномочиями и с конституционными положениями. И как результат – все сводится к очередной досрочной избирательной кампании. Причем, не исключено, что речь может идти и о парламентской, и о президентской досрочной избирательной кампании – об этом уже заговорили и эксперты, и политики. Являются ли эти процессы тождественными, схожи ли они, или есть все-таки различия? </font> </p><p align="justify"><font size="3">На мой взгляд, общее у этих кризисных процессов только одно: и в 2006-м и в 2007 и 2008 годах мы имеем дело с кризисом, который постоянно доходит до своей глубины, до дна, до кризиса власти. Мы все эти три года, начиная с разнообразных форм политического конфликта, доходим до ситуации, когда ведущие властвующие институты не способны полноценно функционировать. Такая же ситуация воспроизводится в 2008 году, когда деятельность парламента не обеспечена стабильным большинством. Законодательный процесс носит противоречивый характер, его осуждает и исполнительная власть, и президент, который, согласно Конституции, ставит последнюю подпись на законодательных актах. Мы имеем конфликтную деятельность правительства, которая постоянно получает негативную оценку главы государства, а иногда и блокирующие решения с его стороны. Мы имеем дело со сложной не сбалансированной работой судебной ветви власти, которая часто не выполняет функции третейского судьи в системе принятие политических и управленческих решений. Таким образом, мы вновь оказались в состоянии кризиса власти. Но есть и различие, причем существенное. </font> </p><p align="justify"><font size="3">В 2006–2007 году украинской политикой воспроизводился формат противостояния, который был заложен еще выборами 2004 года. Условно говоря, победившие демократические помаранчевые силы против разнообразных контральянсов или контрреволюционеров. Поведение этих контрреволюционеров, их способность к договоренностям, даже попытки выходить на универсалы постоянно оборачивались очередным обострением.</font></p><p align="justify"> <font size="3">В этом году имеем качественно другую ситуацию: в кризисе, а фактически в состоянии не только внутреннего политического но и идеологического конфликта оказались сами учредители демократической коалиции и помаранчевой власти. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Причем, и это важно подчеркнуть, – впервые эти противоречия приобрели уже не межличностный, а идеологический характер. Особенностью ситуации 2008 года является то, что мы можем оценивать ведущие политические силы по критерию конфликта противопоставления политик. Грубо говоря, во второй половине 2008-го конфликты и расхождения между БЮТ, НУНС и Партией регионов, как наиболее влиятельных политических сил, уже проходят не только в парламенте, но и в политической жизни, уже проходят, по новому пограничью – конкуренции и сопоставления разных политик. Это то, что раньше было меньше выражено, было скрыто под ковром мифов и идеологем предыдущих помаранчевых событий. Что же противопоставляется, и почему? </font> </p><p align="justify"><font size="3">Несомненно, катализатором стала кавказская война. Но дело не только в этом. Длительное пребывание в определенной архитектуре власти, даже если они не занимались идеологией, вынуждает политиков к самоопределению по ключевым вопросам внешней и внутренней политики и характеристики государства. </font> </p><p align="justify"><font size="3">И второй катализатор – это кризис, неэффективность той политической линии, которая реализуется ведущей правящей силой, в данный момент – президентом и его командой. Я утверждаю, что как раз банкротство и неэффективность этой политической линии и стала причиной внутреннего идеологического конфликта – сначала в коалиции, а потом и в целом в политике. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Несбалансированность, нарушение социального равновесия, неэффективность внешних политических инициатив, свидетелями которых были все политики и бизнес группы на протяжении последних лет, привела, во-первых, к разочарованию, а затем и к социальной делегитимации этого курса. Его можно определить как курс евроатлантизма и культурного национализма. Но что противопоставлено этому курсу? Что стало продуктом деятельности, контр-предложением со стороны других ведущих политических сил? С одной стороны, –европопулизм и социальный популизм, в данном случае я говорю о декларациях и подходах правящей группы в правительстве БЮТ и самой Юлии Тимошенко. С другой стороны – старый консервативный экономический эгоизм с идеей внешнеполитического нейтралитета. Вот такие три доктринальных зерна, доктринальных ядра, которые были противопоставлены друг другу, и которые сейчас не складываются в практической политике. Это и есть ответ на вопрос, почему сейчас невозможны долгосрочные политические коалиции. Потому что эти три идеологические доктрины, три ядра не способны сформировать общую платформу. Соответственно, в политике длящиеся переговоры, по составу Кабмина, руководству Верховной Рады, в отношении комитетов – как только дело доходит до выработки политики, коалиционный процесс останавливается. Все ведущие политические силы и их инвесторы прекрасно понимают, что ключ выхода из кризиса лежит не в создании политического альянса, а в разработке предложений и обществу, и группам влияния, и бизнеса по выработке политики. Так вот нынешний дефолт власти и политических сил связан, прежде всего, с их неспособностью выработать совместно новую политику, которая была контраверсионной к политике, выработанной в 2004 году – политике культурного национализма и евроатлантизма. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Другой момент. Все расчеты сейчас строятся не в отношении того, быть выборам или нет, а в отношении другой проблемы - когда быть выборам. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Здесь на поверхности, казалось бы совершенно простые технологические моменты. Каждая из политических сил высчитывает наиболее выгодный момент – степень своей готовности, инвестиционный ресурс. Я думаю, что ключевую роль, обуславливающую этот расчет сейчас, играют совсем другие факторы. Не штабы, не наличие денег, не наличие хорошей обновленной команды, которая будет заниматься избирательной кампанией.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Есть три ориентира, которые во многом диктуют логику внутриполитического процесса в Украине. Ориентир первый – выборная кампания в США. По сути дела, американская избирательная кампания уже стала глобальной. В той или иной степени, в ней принимают участие все национальные элиты. Кто информационно, кто косвенно, финансово, кто политически. Потому что выбор курса – это влияние на формирование новой геополитической архитектуры на ближайшее десятилетие. Это уже признают все ведущие политики и эксперты.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Второй фактор – это кульминационное полугодие глобального финансового кризиса. Кризис, конечно же, не заканчивается в один день, но 4 квартал 2008 и 1 2009-го года может сыграть решающую роль в судьбе глобальной финансовой системы. Уже сейчас открыто разворачивается противостояние между еврозоной и долларовой зоной. Впервые мы стали свидетелями бунта европейских правящих элит по отношению к американской финансовой политике. Уникальный шанс получают страны-региональные лидеры – Китай, Россия, Бразилия, которые имеют возможность на фоне этого дисбаланса финансовой системы отвоевывать и монополизировать региональные рынки, укреплять свои валюты, и даже планировать превращение региональных валют в резервные. </font> </p><p align="justify"><font size="3">В планах российского правительства, и это уже заявлено, превращение Москвы в новый мировой финансовый центр. Это задача на ближайшие 5 лет. А обратная сторона – прохождение глобального финансового кризиса в этом полугодии во многом определит судьбу многих национальных экономик, особенно тех, которые являются долларозависимыми. Поэтому ответственность за последствия кризиса, искусство его прохождения, – дело не только бизнесовой элиты, но и национальной, всей страны – это то, что должны учитывать все политические круги в Украине, вне зависимости от того, кого они представляют – и помаранчевые, и бело-синие, и красные. Кризис это тест на их способность руководить страной, и это элемент просчета, когда проводить выборы. Кого обвинить, сделать виноватым, кто возьмет на себя роль антикризисного менеджмента, а кто отгородится от этой роли. </font> </p><p align="justify"><font size="3">И третий фактор – грядущие события 2009 года и участие в них украинской элиты – я говорю о событиях, связанных с завершением Лиссабонского процесса. Это проведение нескольких наиболее важных избирательных кампаний в Европе и выход на окончательное принятие Лиссабонских протоколов. Плюс выход на президентские выборы в Евросоюзе. Это события ключевые для судьбы Украины и ее европерспективы, ее геополитического статуса. Поэтому тайминг выборов, взаимосвязь парламентских и президентских, война политик – вот что стало особенностью кризиса осени 2008-го года. </font> </p><p align="justify"><font size="3">И заключительный момент. Мы много времени уделяли на протяжении последних встреч, круглых столов взаимоотношениям и группам влияния между собой в парламенте. При этом за кадром оставался тот момент, что в эпоху правления Ющенко был завершен процесс, который начинался в эпоху Кучмы – появление олигополии. В формировании круга больших финансовых групп, которые формулируют заказ на политику, являются генеральными инвесторами украинской политики, фактически влияют на принятие всего спектра политических решений. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Я не исключаю, что интересы олигополии, связанные с сохранениям западного курса и с выбором новых лидеров, которые могут этот курс осуществить, могут существенно повлиять и на выборные программы, и на кастинг ведущих политических лидеров.</font></p><p align="justify"> <font size="3">В качестве условного примера приведу пример с очень интересным интригующим проектом господина Яценюка, который де-факто отказался быть публичным преемником Виктора Ющенко и заявил о собственных политических амбициях. Вместе с тем, не секрет, что с его проектом связывают целый ряд очень влиятельных политических инвесторов, представителей финансово-промышленных групп, которые одновременно присутствуют и в других проектах. Поиск новых прозападных лидеров, которые могли бы вовремя заменить президента, чья политика не эффективна, и при этом сохранить западный курс. Это тоже особенность нынешнего кризиса, который существенно влияет на все расклады и расчеты ныне известных лидеров.</font></p><p align="justify"> <font size="3">И еще. Революции не будет. Мы входим в эпоху заговоров, где и выборы, и лидеры становятся технологическим инструментом. Эпоха лидеров селф-мейд уходит безвозвратно. Наверное, Майдан 2004 года, который родил и Ющенко, и Тимошенко, и Януковича – в ближайшие годы, наверное, уже не повторить. Зато мы будем иметь хорошо раскрученных политиков, которые будут получать политические инвестиции в обмен на заказанную политику. В нынешней ситуации коалиция невозможна, потому что конфликтуют идеологические ядра, они не формируют новую платформу. Выборы могут выполнить функцию своеобразного политического чистилища. Они могут сформировать политический альянс на основе общественного политического запроса.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Вопрос времени, когда будут проходить выборы – я считаю что с точки зрения целесообразности политического проектирования и расчета финансового ресурса, выборы будут сдвигаться ближе к весне, но это мое мнение, я могу ошибаться.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Спасибо большое за внимание. Я приглашаю к микрофону г-на Вишняка. Возможно, опираясь на цифры, он покажет более приземленную и менее отвлеченную картину сегодняшних политических событий.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Олександр </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Вишняк.</b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA"> Справа не тільки в цифрах, а в тому що в мене є дещо простіша концепція тих подій, про які говорив Андрій. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">По-</span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">перше, тут було написано «Крах демократичної коаліції як символ нового етапу в українській політиці». </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Справа в тому, що демократична коаліція була мертвою ще на весні цього року. Труп був, повний труп, вже й запах від нього йшов, тільки ніхто його хоронити не хотів, тому що не хотів виступати в ролі могильника. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">2</span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">-го вересня Юлії Володимирівні вдалося заставити Ющенка і його команду таки похоронити цю коаліцію, яка давно вже померла, і впливу на ситуацію не справляла. І відродження її навіть у варіанті трьох плюс Литвин, якщо і можливе, якась десята доля відсотка від сотні, то це тільки продовжить агонію цієї ситуації оскільки ніякої злагодженої роботи, звичайно ж, не буде. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Разом з тим</span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">, я повністю переконаний, що до нового року, до 2009-го, ніяких дострокових виборів в Україні не буде, а буде нова коаліція. Незважаючи на те, що соціологічні дослідження показують, що Партія регіонів має, як мінімум, шанси зберегти кількість своїх мандатів на найближчих виборах чи перевиборах, якби вони зараз відбулися. БЮТ збільшив би свою присутність у парламенті на 10–20 штиків, збільшили б представництво на кілька мандатів комуністи, і блок Литвина.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Єдиний, хто програв би на цих виборах, у них зменшилась би кількість мандатів у 2 рази – це «Наша Україна», в порівняні з попередніми достроковими виборами. Це в два рази, якби не було проекту Яценюка. Якщо ж буде проект Яценюка, вірогідність проходження якого до Ради дуже висока, хоча й не 100%, якщо він створить свій блок на таких швидкоплинних виборах, якби вони були швидкоплинними. Але я переконаний, що їх не буде. Незважаючи на те, що всі ці сили не програли б, а дещо навіть виграли, всі вони проти. «За» – тільки президент. Йому плювати на те, скільки набере голосів «Наша Україна», йому головне впливати на ситуацію в ті півроку, коли проводитимуться вибори і формуватимуться коаліції. Але всі ці гравці і БЮТ розуміють що і після виборів, скільки б вони голосів не набрали, жодна з цих сил самостійно уряд сформувати не зможе. Навіть дві політичні сили не матимуть в Раді більшості, окрім варіантів БЮТ та Партія регіонів разом.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Потрібні будуть три сили. А що таке коаліція на трьох… Єдина коаліція, яка була б можливою – це Партія регіонів, блок Литвина та комуністи. Вона б могла бути більш менш стійкою, тоді б Янукович відігравав роль невістки, яку зараз грає Тимошенко. Якби й мав більше 226 голосів, не мав би права долати вето, не мав би можливості уникнути відміни рішення уряду, які б зупинялися секретаріатом, президентом. Напередодні президентських виборів це не вигідно і Партії регіонів, навіть якщо б Янукович повернувся на посаду прем’єр-міністра. В нинішній ситуації всі чудово розуміють, що вибори нічого не змінять в політичному плані, в розкладі сил. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Андрій говорив, що можуть прийти нові япі, </span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">– можливо, і прийдуть, але не в найближчий рік. Нічого не зміниться в найближчі роки. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Навіть якби Яценюк пішов на ці вибори. </span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">Взяв би 3-4% голосів, – в новому парламенті великої ролі б він не відігравав. Так само, як розкрутити Яценюка до найближчих президентських виборів. Якщо вони відбудуться у визначений законом термін – у грудні 2009-го року. Звичайно, не можливо, щоб він вийшов у другий тур голосування. Це було б можливо, якби були внесені зміни до Конституції – і ще більше були б обмежені права президента. Можливо, тоді б Яценюк влаштував би і прем’єра Януковича, і прем’єра Тимошенко.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Так само я не бачу ніяких перешкод для узгодження програм і що до мови, і що до НАТО між БЮТ і Партією регіонів – компроміс вони швидко знайдуть, оскільки ні для тих, ні для інших це не ключове питання, а головне – що вони готові іти на поступки і шукати цей компроміс. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Проблема значно простіша</span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">. По-перше, крісло прем’єра одне, а лідерів двоє. Але проблема навіть не в цьому. Зараз усе вперлось в «Нафтогаз» і Міністерство внутрішніх справ. Ці посади вони поки що поділити не можуть, а якщо поділять – то коаліція буде, якщо ж і не поділять, і вони деякий час будуть не визначеними, до п’ятниці цього тижня коаліція буде, тому що і БЮТ, і Партія Регіонів розуміють, що президент може рахувати місяці за місячним календарем а не за сонячним, і розпустити раду уже в суботу на цьому тижні. Тому все інше – це тільки прикриття переговорів, в п’ятницю Тимошенко і Янукович, найвірогідніше, вийдуть і скажуть, що загрози, які стоять перед державою, коаліція буде створена. Більше того, всі соціологічні опитування, які були проведені, підтвердили, що народ готовий до цієї коаліції, електоральні втрати БЮТ від такої коаліції, якщо й будуть, – то 2-3%. У Партії регіонів же втрат взагалі не буде. Всі розрахунки соціологів, які проводили такі дослідження, це показують. Отже, це не обмежує лідерів, такі електоральні втрати за місяць-два легко компенсуються злагодженою політикою. Певний час така злагодженість буде, це безперечно. Максимум пів року але вона буде. </span></font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><br /> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">РЕПЛІКИ. </font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>А.</b></span></font><font size="3"><b>Ермолаев. </b></font> </p><p align="justify"><font size="3">Я согласен, что, учитывая расчет по времени нельзя исключать, и вполне вероятно, что могут быть созданы технические коалиции, например, для решения пяти задач. Мы пойдем на выборы, но мы не будем избираться в декабре, сначала подпишем соглашение о создании коалиции. И эта бумага будет гарантировать неприкосновенность парламента на какое-то время. Долгосрочный альянс в этом парламенте маловероятен.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Что касается «япи» - они не успеют стать общенациональными лидерами. Но политическим инвесторам выгодно, имея партнеров за рубежом, договариваться, кого, когда и в какой динамике им раскручивать. Так ведут себя крупные политические инвесторы в США, Великобритании, так они начинают вести себя в Украине – выращивают «под себя» политических лидеров.</font></p><p align="justify"> <font size="3">И некоторые молодые политики, которые сейчас раскручиваются, являются образцами такой политики. Когда они выстрелят – может быть, через цикл. Сейчас это очень хороший тренинг – раскручивание новых политиков в условиях политического кризиса. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Теперь я хочу пригласить для слова Юрия Романенко.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><b>Юрий Романенко.</b></font><font size="3"> Я во многом соглашусь с тем, что здесь говорили и г-н Вишняк, и г-н Еромалаев, но все же постараюсь внести несколько своих тезисов, которые будут чуть-чуть диссонировать с тем, что говорили уважаемые докладчики. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Действительно</font><font size="3"><span lang="uk-UA">,</span></font><font size="3"> мы вступаем в новую эпоху. Но крах демократической коалиции – это не начало нового этапа в украинской политике, а окончательная фаза прежнего этапа той политической системы, которая начала формироваться еще при Кучме, и которая находит свою «блестящую» концовку в виде олигополии, о которой говорил Еромалаев.</font></p><p align="justify"> <font size="3">С этой точки зрения, учитывая эти внешние рамки, о которых говорил Еромалаев, прежде всего, финансовый кризис и глобальные процессы, которые будут оказывать влияние на политическую и экономическую ситуацию внутри страны. Надвигающаяся эпоха предъявляет требования, которые кардинально отличаются от условий той среды, к которой мы привыкли за последние 17 лет.</font></p><p align="justify"> <font size="3">В чем суть этих требований? Прежде всего, тот глобальный сдвиг, который мы наблюдаем сейчас, будет иметь долговременный характер. И изменения на американской, европейской и азиатской площадках существенно повлияют на украинскую экономику. Это уже заметно по падению украинского экспорта, прежде всего, в таких значимых отраслях как металлургия и химическая промышленност</font><font size="3"><span lang="uk-UA">ь</span></font><font size="3">. Что в итоге уже начало приводить к сокращению поступлений финансовых средств в страну, с наших рынков начал убегать западный капитал, тем самым еще больше ограничивая Украину в финансовых средствах. </font> </p><p align="justify"><font size="3">В конченом итоге это окажет непосредственное влияние на внутриполитическую ситуацию, поскольку ухудшится социальная составляющая. Прежде всего</font><font size="3"><span lang="uk-UA">,</span></font><font size="3"> в условиях экономического кризиса, который сейчас разворачивается в Украине, очень сильно пострадает так называемый украинский средний класс, – немногочисленная прослойка, но, тем не менее, имеющая определенную самостоятельность, активная, и та, с которой связываются определенные виды в плане ее воздействия на политическую систему. </font> </p><p align="justify"><font size="3">В следующем году, я опять здесь согласен с Андреем, в последнем квартале 2008-го мы все больше начнем это ощущать, и киевляне непосредственно почувствуют на себе проявления этого финансового кризиса. В итоге средний класс будет радикализироваться и требовать новых лидеров, более эффективных, более агрессивных и таких, которые будут двигаться в сторону харизматизации и радикализации, – тут я бы хотел возразить Ермолаеву.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Соответственно</font><font size="3"><span lang="uk-UA">,</span></font><font size="3"> эта эпоха требует не поиска консенсуса, а поиска эффективных действий, способных разрешить</font><font size="3"><span lang="uk-UA"> </span></font><font size="3">эти конфликты и проблемы, которые будут возникать как из-за внутренних, так и из-за внешних факторов и акторов. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Будет усиливаться напряжение между Россией и США, между Европой и США, между азиатскими странами и США. В этой ситуации поиск консенсуса чреват большими рисками, поскольку балаган парламентский, который приводит к перманентному параличу государственного аппарата, он вобщем-то все больше погружает Украину в болото так называемого файлин-стейт – неудавшегося государства. Если говорить о схемах и конфигурациях новых политических альянсов, я думаю, что в ближайший год это не будет иметь значения. Акторы не изменятся, а от их перестановки сума результатов не меняется. Объективная ситуация будет играть на Тимошенко, потому что она, с ее харизмой и ницшеанской волей к власти, в этой ситуации объективно оказывается тем игроком, который будет на</font><font size="3"><span lang="uk-UA">и</span></font><font size="3">более адекватен, наиболее востребован духом времени. Но ее якобинский, разрушительный характер, ее неспособность к созиданию, – она не разрешит эти проблемы кардинально, которые мы имеем. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Она как мощный бульдозер зайдет на политическое поле, чтобы окончательно его расчистить для новых акторов. Действуя сознательно или нет, она будет выкидывать из политики менее удачные фигуры, такие как Ющенко, Янукович, которые, делая шаг вперед два назад, становятся неадекватными нашему времени. После того, как поле будет расчищено, возникнет взрывоопасный вакуум, который будет требовать нового Наполеона Бонапарта. И в среднесрочной перспективе, через 2–3 года мы столкнемся с необходимостью правления бонапартистского режима. Кто это будет, я, честно говоря, не могу гадать, потому что пока что этого человека не видно, но сами условия будут подталкивать к тому, чтобы на поверхность выходили новые люди. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Не соглашусь с Ермолаевым, который сказал, что время селф-мейд-менов уже прошло. По-моему оно только начинается. Не через год, но через 2–3 года темные лошадки будут выходить именно потому, что в рамках олигополии не получается достичь какого-либо конкретного консенсуса, который бы позволил стабилизировать работу государства и удержать в повиновении и лояльности народ и увеличить эффективность государства в отстаивании интересов финансово-промышленных групп. Именно поэтому сейчас объективно возникают предпосылки, чтобы возникла политическая сила, которая возьмет на себя ответственность и будет способна, с одной стороны, удовлетворить возросшие потребности народа, которого разбаловали и развращали на протяжении последних пяти лет разными подачками социальными, не побоюсь этого слова. А с другой стороны, – привести к консенсус финансово-промышленные группы. И дать им возможность спеть единым хором, и тем самым сберечь их ресурс в условиях второй великой депрессии, которая в ближайшие 2-3-4 года будет определять характер внешней и внутренней политики. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Спасибо. </font> </p><p align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3"><b>А.Ермолаев.</b></font><font size="3"> Прежде, чем предоставить слово Донию, а затем Фесенко, позволю себе небольшую реплику. Я согласен с тем, что сейчас можно говорить об угрозах нарастания авторитарных настроений. Но эти авторитарные настроения имеют свою специфику. Это скорее, настроения на уровне чутья, нежели запроса на новую политику. Это разные вещи.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Увлеченность людей лидерами сопровождается быстр</font><font size="3"><span lang="uk-UA">ым</span></font><font size="3"> разочарованием и не сопровождается быстрой общественной организацией под лидера, – это особенность Украины. И еще один момент. Попытка за счет раскрутки харизматических лидеров сформировать жесткую власть может иметь свою противоположность – запрос на федерализацию, как реакция на будущий экономический кризис. Мне кажется это вопрос куда более вероятный, чем формирование авторитарной власти. 2009 год тоже может сыграть роковую роль в этом процессе. Но это тема для дискуссии. </font> </p><p align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3">Ответ (</font><font size="3"><b>Ю.Романенко</b></font><font size="3">). </font> </p><p align="justify"><font size="3">Я соглашусь. Именно поэтому будут две конкурирующие стратегии. Первая – национальная, которую, возможно, будет проводить в жизнь бонапартистский лидер. А вторая, которая может происходить в формате федерализации, она будет указывать на то, что найти такую фигуру не удалось и что главные политические акторы будут ставить на свои фигуры, – и медленно и спокойно, а может быть и не спокойно разводить части Украины по сферам влияния.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Олесь </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Доній. </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">Чим завжди дуже добре відзначається центр «Софія» і особисто Андрій Єрмолаєв, так це тим, що намагається розширити політичну дискусію і дати обґрунтування ще й економічне, і геополітичне.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">В цьому плані ми не скочуємося до міжособистнісного протистояння, а намагаємось шукати спільні інтереси і ще якусь «підноготну» тих подій, про які йде мова. </span></font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">В цьому плані мені здається, наше сподівання, що вже є ідеологічна відмінність між помаранчевими та іншими лідерами і в цьому є відмінність між 2006-м і 2008-м роками, як це прозвучало у Андрія, вони є трошечки перебільшені. Бо якщо говорити про Юлію Тимошенко, кожен її може уявити у будь-якому з таборів. Зі зміною ідеологічних векторів вона може асоціюватися з правою силою і намагатися вступити в праве європейське об’єднання, і з лівою силою, як виявилося, може асоціюватися і з прозахідним, і з проросійським вектором. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">І все ж мені здається, що в Україні персональна воля до влади більша, ніж ідеологічна складова. Політика у нас, на жаль, на самому верхньому рівні, в першу чергу, зводиться до змагань кількох персонажів. Але, безперечно, що вони змушені робити ставки на ідеологічні напрямки. Тобто, не ці політики є ідеологічними, а вони, в залежності від вигоди і ситуації, роблять ставки – або на націонал-патріотичні, або на проросійські вектори, які поки що є провідними в українській політиці.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Які ж дійсно є орієнтири? Єрмолаєв розбив їх досить чітко, що у найближчий час для нас є такі орієнтири, як виборча кампанія в США, кульмінаційний період глобальної фінансової кризи і завершення виборчого процесу в Європі. Я здивований, чому жоден з трьох доповідачів не назвав російський фактор. Один раз лише у Юрія прозвучало і то не по відношенню до України, а в стосунках між США і Росією.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Мені здається, що унікальність цього українського етапу – у зростанні російського фактора. І не помічати економічне зростання Росії і її бажання відновити свою могутність на пострадянських теренах – мені здається, що це буде помилкою. Значною мірою українська політична криза напряму пов’язана зі зростанням російської могутності і бажання цю економічну могутність конвертувати в політичних вплив на пострадянському просторі. В українських реаліях це бажання конвертувати економічний вплив в політичний визначається не зацікавленістю значної кількості російських політичних кіл в зміцнені української державності і в спокійному її плині.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">В наростанні політичного хаосу зацікавлена значна частина провідної російської політичної еліти. Можливостей і економічних, і політичних, і інформаційних у Росії на цей момент дуже багато, якими вона і вдало користується.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">А далі ми переходимо до слабкості української політичної еліти. До її малого усвідомлення своєї місії, і в цьому плані і змагання персональне, зокрема, між уламками української еліти використовується, і, якщо ситуація не буде змінена, воно і надалі буде використовуватися. Метою російської державності у цьому випадку може бути утримання ситуації в Україні в стані політичного хаосу. Незалежно від того, які будуть коаліція, перевибори, мета – не допустити до стабільності. На даний момент це цілком реально. Тому немає жодних гарантій, що наступні коаліції, вибори поставлять крапку у питанні стабільності. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Доречне було запитання Фесенка до Вишняка: «А наскільки буде довготривалою коаліція між БЮТ і Партією регіонів?» У довготривалості такої коаліції немає зацікавленості у дуже потужного сусіди, який міг би і повинен бути нашим партнером, але не зацікавлений у нашій стабільності. Щодо української еліти, то вона, не усвідомлюючи цього, підставляється, руками української еліти розвалюється українська державність. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Я хотів би не погодитись з тим, що сказав Єрмолаєв на початку, що відбулось банкрутство лінії президента за останні два роки. Це не так. Думаю, що все простіше. Відбулось не банкрутство лінії на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Проблеми безпосередньо у самого Віктора Ющенка. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Слід визнати, що не кожен вдалий прем’єр може бути вдалим президентом. Вага шапки Мономаха – вона не для кожного. Але це не значить, що невдала лінія, – проблема з її реалізацією.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Ми досить часто помиляємося, намагаючись асоціювати кожного з наших політиків з тією фразеологією, яку він використовує. Як приклад, приведу пана Тарасюка, який вважається в Україні найбільш прозахідним політиком, найбільшим євроінтегратором. Коли пан Тарасюк перебував на посаді Міністра закордонних справ, і коли він заявляв що через 3 роки Україна буде в НАТО, то це була заява не професійна і не компетентна – бо через 3 роки Україна не буде в НАТО. А не професійно, бо заява могла бути на вустах у голови політичної партії Народний Рух України, але не на вустах у міністра закордонних справ, який володіє соціологічними даними по країні. Це непрофесійно. Дипломат повинен діяти в інший спосіб. До чого я веду? Людина яка може на словах використовувати найбільш прозахідну ідеологію, на ділі може насправді сприяти відторгненню України від Заходу. Як не дивно, Україна була ближче до вступу до НАТО за часів Кучми, а не за часів Ющенка.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Хоча Кучма говорив про це менше, але за його часів був прийнятий закон про вступ до НАТО, за який голосували і регіонали. За часів Ющенка, який на словах був більш прозахідний, ніж Кучма, ми відділилися від поставлених цілей. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Тобто, проблема не в лінії, – вона була аналогічною і раніше, а проблема в непрофесіоналізмі конкретного політичного діяча. І в даному випадку мова йде про професіоналізм всієї політичної еліти. На жаль, в її компетентності і професіоналізмі є великі сумнів, і це протистояння між уламками політичної еліти може поставити під загрозу існування самої української державності. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Мені здається, орієнтири на найближчі місяці і роки, які нам ставлять за кордоном, – це буде пропаганда ідеї відсутності єдиної нації в Україні, наступ на українську мову як на один з механізмів національної самоідентифікації і пропаганда ідеї ослаблення центральної української влади. Всі механізми для цього є. І в даному випадку багато що залежить від стійкості українських опозиційних на цей момент сил (та ж сама Партія Регіонів), які вагаються, чи повністю приступити до реалізації проросійського вектору розвитку, чи поборотися за загальну владу. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">В цьому плані боротьбу опозиційних сил за центральну українську владу потрібно сприймати як позитив. Мені здається, що необхідний орієнтир на найближчий місяць – це пошук компромісів між усіма основними політичними гравцями. Між всіма. Поки що це лише Ющенко, Тимошенко і Янукович, на жаль, – поки що вони основні гравці. Сподіваюся до них ще хтось долучиться. Але потрібно знайти таку конфігурацію, яка б дозволила досягти компромісу. </font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Мені особисто здається одним з елементів для пошуку такого компромісу повинні бути дострокові вибори, вони можуть дати з</span></font><font size="3">’</font><font size="3"><span lang="uk-UA">явитися новим політичним гравцям. </span></font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Якщо ми не знайдемо механізмів досягнення компромісу між трьома основними політичними гравцями, на Україну чекатимуть не дуже веселі перспективи. Дякую.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <br /> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3"><b>РЕПІЛКИ. </b></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Ю.</b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Романенко</b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">: П</span></font><font size="3">о поводу российского фактора. Я бы не стал преувеличивать мощь России в условиях Второй великой депрессии. Депрессия будет как раз бить и по ней, и по всем государством, которые специализируется на сырьевом переделе в мировой экономике. Как сказал зам госсекретаря США, Россия разгромила Грузию, а мировая экономика – Россию. В этом есть доля истины, так как мы видим бегство капитала, впереди предстоит падение цен на нефть в связи с падением спроса в Европе и США. Для России так же как и для Украины</font><font size="3"><span lang="uk-UA">,</span></font><font size="3"> тяжелые времена впереди. Отсюда выплывает и стратегия России.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Я сомневаюсь, в том, что Россия заинтересована в хаосе здесь, в Украине. Для России, в связи с ослаблением США, возникло окно возможностей, которое она постарается использовать путем установления здесь лояльного политического режима, работая толи через регионалов, то ли через Тимошенко. Но ей необходимо тут успешно закрепиться</font><font size="3"><span lang="uk-UA">,</span></font><font size="3"> чтобы не дать США продвигаться в глубь «ха</font><font size="3"><span lang="uk-UA">р</span></font><font size="3">тланда». Если это произойдет, США смогут добить русских, и Россия оказалась в роли человека, которого как бы загнали в угол и он обречен на агрессивность и наносит хуки налево и направо, вне зависимости от того, кто к нему приближается. </font> </p><p align="justify"><font size="3">У них просто нет выхода. Я не оправдываю Россию. Я просто пытаюсь показать их видение ситуации, в которой они оказались. И мы, со своей стороны, должны понимать их позицию, потому что своей несбалансированной политикой мы провоцируем русских на агрессивные действия по отношению к нам. Я уверен, что русские не заинтересованы в том, чтобы здесь усиливался хаос, поскольку этот хаос он будет создавать окна возможностей для других игроков. А они не хотят дать закрепиться враждебным для русских силам на территории Украины, поскольку это предпосылки для развала самой России.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>О.</b></span></font><font size="3"><b>Доній</b></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>. </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">Щоб говорити всерйоз, що Росія не на економічному підйомі, спочатку треба проаналізувати кількість інформаційних носіїв. Коли вона увійде в понижуючий тренд, а поки що для нас в перспективі збільшення цін на енергоносії. І за ці гроші Росія зможе утримувати тут свої мас-медіа, як наприклад, у Севастополі і Криму, свої громадські організації і політичні сили. Треба проаналізувати, яка кількість компаній, економічних структур, підприємств з російським капіталом знаходиться тут, і лише тоді казати про зниження російського тренду. На цей момент ми бачимо збільшення російських активів –спочатку економічних, а тепер і політичних тут.</span></font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Щодо провокацій чи не провокацій з боку України. Коли я дивився кілька місяців тому, до початку російсько-грузинського конфлікту по ОРТ програму з Максимом Шевченко, де основне питання – кому має належати Крим – Росії чи Україні? З голосуванням у московській студії, де, зрозуміло, 90% голосує за те, щоб Севастополь належав Росії. Мені здається, що Україна не провокувала для таких програм російську сторону. Я вважаю, що такі прогарами випускаються не просто так, не за особистою ідеєю Шевченка. Це спеціальна пропаганда ідей втручання і можливої зміни кордонів між нашими державами. Не помічати цього – це було б помилково, мені так здається. Захищати свій інформаційний простір ми повинні. Єдине, з чим я міг би погодитись, що на другому етапі ставиться мета створення тут підконтрольного Росії режиму. Але щоб привести його до влади, потрібно виконати перший етап і цей етап довготривалий: привести все у хаос, дискредитувати ідею української державності, показати, що українці не спроможні керувати самостійно. А наступний етап – це зовнішнє керування. Наполовину маріонетковий уряд, можливо, із залученням прямих ставлеників Росії, як це було у Придністров’ї, і така спроба була в Криму – згадайте уряд Сабурова. Але це вже наступний етап, який чекатиме на нас через кілька років. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>А.</b></span></font><font size="3"><b>Ермолаев: </b></font><font size="3">Олесь, я призываю коалицию доказать России, что украинцы могут управлять своей страной.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>О.</b></span></font><font size="3"><b>Вишняк</b></font><font size="3">.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Олесь сказал, что в Украине присутствуют три политические силы. Да только две, и уже давно. Ющенко до сих пор не может смириться с тем, что он не политическая сила и не пользуется поддержкой населения. </font> </p><p align="justify"><font size="3">И второе, относительно компромиссов в геопол</font><font size="3"><span lang="uk-UA">и</span></font><font size="3">тических вопросах и в «мовн</font><font size="3"><span lang="uk-UA">о</span></font><font size="3">му питанні</font><font size="3"><span lang="uk-UA">». М</span></font><font size="3">не кажется, это путь к объединению</font><font size="3"><span lang="uk-UA"> Украины,</span></font><font size="3"> а не к потере украинской государственности. Наоборот, динамирование этих вопросов, – это путь к распаду Украинского государства.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>А.</b></span></font><font size="3"><b>Ермолаев.</b></font><font size="3"> А теперь Владимир Фесенко, а следующий Лупаций.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><b>Фесенко</b></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b> Владимир: </b></span></font><font size="3">Дискуссия приобретает обостренный характер. Я вернусь к ключевому вопросу, вынесенному в название круглого стола: «Новий етап в </font><font size="3"><span lang="uk-UA">у</span></font><font size="3">країнській політиці: </font><font size="3"><span lang="uk-UA">з</span></font><font size="3">мови чи нов</font><font size="3"><span lang="uk-UA">і</span></font><font size="3"> революц</font><font size="3"><span lang="uk-UA">ії?</span></font><font size="3">» На мой взгляд, если о каких-то «змовах» и можно говорить, они в украинской политике происходят постоянно, но, на мой взгляд, сейчас нет никаких предпосылок для революции. В начале 2004-го тоже не было очевидных явных предпосылок, но было ощущение, была потребность в переменах, запрос на перемены, склонность части общественного сознания к неприятию одного из кандидатов. Сейчас другая ситуация, другая социально-психологическая тенденция. Набирающее силу разочарование в отдельных политиках, к этой «большой тройке» Я бы не выбрасывал из этой «большой тройки» и Ющенко, и не оценивал бы влияния Ющенко только электорально, только в рейтингах. Пока он остается президентом, пока он хотя бы частично контролирует часть силовых структур, государственных институций, его влияние на государственную систему будет сопоставимо с влиянием Януковича и Тимошенко. Поэтому они сейчас и объединились, не потому что у них общий интерес, а потому что они против Ющенко. Они видят для себя в нем политические риски угрозы, это, кстати, ответ на версию, что он уже не игрок. Если б он не был игроком, они б вообще его не принимали его во внимание, и не было бы всех этих антипрезидентских законопроектов, которые рассматривались в Верховной Раде. А пока у нас все это остается.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Я бы не торопился с тезисом о начале нового этапа, потому что тот этап полукризиса политической нестабильности, который мы наблюдаем с 2005-го года, а по сути, – с конца 2004-го, он не закончен. Суть этапа – именно в этой политической нестабильности. Я бы не говорил о хаосе полном, но эта война ключевых политических сил и ключевых политических игроков, постоянная смена у руля политической власти, – пока еще этот период не закончился. Может быть, новое качество, но не новый этап, появилось бы, если бы была создана коалиция БЮТ и Партии регионов (но пока ее не существует), тогда было бы что-то новое.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Я не верю в новую парламентскую коалицию, в любую коалицию, которая будет состоять из конкурентов на предстоящих президентских выборах. Она не будет стабильной. Речь будет идти о продолжении старого этапа, этапа нестабильности и борьбы на взаимное уничтожение.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Почему рано говорить о смерти демократического, оранжевого лагеря. По двум обстоятельством. Я бы ставил не точку в его истории, а многоточие. И вот почему, с формальной точки зрения. Во-первых, еще не все решено с демократической коалицией. Самый маловероятный вариант, – это восстановление демкоалиции – коалиции БЮТ и НУНС, пл</font><font size="3"><span lang="uk-UA">ю</span></font><font size="3">с, возможно, блок Литвина. Потому что для этого должны договориться Ющенко и Тимошенко, а мы видим, какие у них сейчас отношения. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Ющенко сейчас летит в США, и кто его знает, кто ответит на вопрос, почему при таких напряженных отношениях Ющенко и Тимошенко, при взаимном недоверии, нежелании и Ющенко, и Балоги видеть Тимошенко на посту премьера, в прошлом году все-таки была создана демкоалиция? Точного ответа на этот вопрос никто не скажет сейчас, а я думаю, что сказался внешний фактор, возможно, он на то время был решающим, а дальше последовали взаимные обязательства и договоренности, некий брак по расчету, который, закономерно, закончился крахом. Но, может, разбитую чашку Ющенко и Тимошенко опять склеят западные партнеры, в частности Вашингтон. Минимальный шанс на это я пока оставляю. Когда Ющенко вернется из Вашингтона, тогда посмотрим не изменится ли тональность, будут ли какие-либо попытки восстановить коалицию. Это один вариант. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Еще один вариант, который сейчас уже актуализировался. Вероятность того, что БЮТ попытается сформировать свое большинство во фракции НУНС. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Сейчас 30 человек во фракции выступают за то, чтобы была создана коалиция в формате БЮТ, НУНС и блок Литвина. Если 7 человек изменят свою позицию и подпишутся под этим вариантом. Тогда, по сути дела, БЮТ будет иметь большинство в НУНС, и тогда, теоретически возможно, формально переизберут главу фракции, или она расколется. Теоретически, этот вариант не исключен, хотя таких прецедентов в истории украинского парламентаризма еще не было.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Может появится вероятность, хотя бы формальная, создания третьей демократической коалиции. Вероятность не очень высокая, но я бы ее не закрывал. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Не стоит ставить точку, в этой связи, на перспективах демократического лагеря еще и потому, что уже появляются и пост-помаранчевые политические силы. Тут уже и Яценюка, и Гриценко вспоминали. Судя по опросам и Цента «София», и по опросам уважаемого господина Вишняка, и у того, и у другого есть шанс на преодоление 3% парламентского барьера. Я согласен, что у Гриценко мало шансов (по опросам «Софии», – 2,5%), но они есть.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Но если это будут их индивидуальные, соло-проекты, а вокруг будут статисты, у нас тогда появится новый вождь – Яценюк или Гриценко. Но тогда их будет ожидать незавидная судьба, еще более быстрая по жизненному циклу, чем у Ющенко и Тимошенко.</font></p><p align="justify"> <font size="3">На мой взгляд, если уж и создавать новые политические проекты, прозападные проекты, то нужно думать о новой команде, где были бы люди, которые имеют определенный авторитет, определенный ресурс влияния, где было бы восприятие команды, а не амбитная игра одиночек. Этот вариант тоже остается жизнеспособным. И я согласен с Олесем Донием, что этот вариант может реализоваться только в случае, если будут досрочные парламентские выборы. Любые новые политические силы и проекты могут появиться только через выборы. Других вариантов нет. Но пока ситуация такова, что вероятность и перевыборов, и создания новой коалиции остается одинаковой. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Я не согласен с Вишняком – он говорит, что не будет выборов. Я в этом не уверен. За последние дни вероятность досрочных выборов только возросла. Но за неделю она может уменьшиться, как за неделю уменьшилась вероятность создания коалиции.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Два фактора будут решающими на этой неделе для создания коалиции и перевыборов. Во-первых, это борьба за Януковча. А он колеблется. И на него влияют то одни факторы, то другие. То уговоры БЮТ и пробютовского крыла в Партии регионов, то понимание рисков, которые могут возникнуть до и после выборов. И другой фактор – это серьезные разногласия, конфликт интересов между этими двумя политическими силами. А главный конфликт интересов, тот же что у Ющенко и Тимошенко. Янукович и Тимошенко – конкуренты на будущих президентских выборах. Если и удастся создать коалицию, она будет не долговечна. Андрей сказал о технической коалиции. В юридическом смысле нет такой коалиции. Ее не может быть. Чтобы появился новый премьер в стране, нужна юридическая коалиция. Но по политическому содержанию такая коалиция может стать технической. В каком смысле? Если она сможет выдвинуть технического премьера. Если встанет вопрос о премьере временном, на период до президентских выборов, о премьере, который не будет претендовать на участие в президентских выборах. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Вариант гипотетический, я не уверен, что об этом могут договориться, но он может возникнуть и в кулуарах он обсуждается. Это может быть и компромиссом, который могут искать кто-нибудь из двоих в этой тройке.</font></p><p align="justify"> <font size="3">О Бонапартизме. На мой взгляд, на ближайшую перспективу – год-два – у нас есть один претендент на эту роль украинского Бонапарта – и мы все знаем этого человека – это Юлия Владимировна Тимошенко. Других по энергии и воли нет и близко. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Виктор Федорович Янукович? Ну может он этого и хотел бы, но если в оппозиции будет Юлия Тимошенко и другие, плюс определенная ментальность Януковича, нынешняя международная ситуация и многое другое. Он не станет Бонапартом. Может это будет новое издание Кучмы, с некоторой спецификой Януковича. Кстати, может это будет и не самый плохой вариант. Мне понравилась оценка Януковича в статье Выдрина. Как такого специфического нормативиста, человека, который уважает букву закона, в принципе, – это не самое плохое качество по нынешним временам. </font> </p><p align="justify"><font size="3">И бонапартизм Тимошенко я бы не оценивал только в негативных тонах. А других претендентов на бонапартизм я не вижу. Ни по харизме, ни по потенциалу поддержки в обществе. Я не думаю, что если, к примеру, та же Тимошенко или Янукович придут к власти, то уже через год-два они обнулят свой потенциал, и тот и другой не Ющенко, они просто так властью раскидываться не будут. Если кризисные тенденции и будут после 2010, то не сразу, а только после того, как будет заявлена попытка создания нового режима, и это не будет Бонапартизм, а некая украинская модель управляемой демократии, – либо в стиле Тимошенко, либо в стиле Януковича. </font> </p><p align="justify"><font size="3">И по поводу российского фактора. Я придерживаюсь той точки зрения, что Россия (тут я согласен с Олесем) заинтересована в неуправляемой стабильности. Не в хаосе, а именно в управляемой нестабильности. Им не выгоден полный хаос, он вызывает опасение. Им сейчас, на ближайший период времени, не выгоден распад Украины. Потому, что это будет очень серьезная нагрузка. Эмиграционные потоки, и сложности на границах, иногда даже военно-политические риски. Это вам не маленькая граница на Кавказе с Грузией, а большая граница для жизненно важных регионов России.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Мы сейчас не можем прогнозировать в полной мере влияние грядущего мирового кризиса, как он повлияет на Россию. </font><font size="3"><span lang="uk-UA">Я б</span></font><font size="3">ы не драматизировал так ситуацию как это сделал Юра Романенко. У России сейчас ситуация не такая уж плохая, как была в 1998 году. Кризис бьет как по американцам, так и по России. Понятно, что у американцев потенциал больше, но в финансовом отношении они теряют гораздо больше, чем Россия. Другое дело, на сколько хватит запаса прочности россиянам. В какой-то мере это может отвлечь Россию от воздействия на украинскую ситуацию, но такое влияние все равно будет. Скорое, это будет влияние «мягкой силы», через экономические и политические факторы, через сталкивание лбами ведущих украинских политиков, через режим управляемой нестабильности. И что будет сильнее, управляемая демократия в стиле Януковича или Тимошенко, или управляемая нестабильность со стороны России, это интрига, которая нас ожидает через год-полтора. </font> </p><p align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3"><u>Вопрос (не слышно).</u></font><font size="3"> Ситуация не прояснится, пока не наступит время «Ч». Один из депутатов сказал, что это время наступит 3-го октября. Почему не 13-го, согласно Конституции? Не будет ли это поводом для обжалования каких-либо указов в судах?</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3">Уже есть решение Конституционного Суда Украины (прошлая пятница), о том, что Временный регламент Верховной Рады был признан не Конституционным. А что это значит? Все нормы о процедуре распада коалиции записаны во Временном регламенте. Записано: есть 10-тидневный срок после выхода фракции из коалиции и временем, когда объявляет об этом спикер ВР. И тут же признано, что этот регламент не соответствует Конституции. Значит, у президента свобода действий в трактовке Конституции, а там сказано, что есть 30 дней после распада коалиции. Ставнийчук, и не только она, уже дала понять, что можно считать моментом распада коалиции заявление НУНС о выходе из фракции 3-го сентября. Конечно же, это де-факто, но дальше, как приводили аргументы представители БЮТ, обращаясь к президенту, если вы считаете наше решение не конституционным, обращайтесь в Конституционны Суд. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Точно так же будет и президентская сторона говорить парламентским силам. </font> </p><p align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3">Еще вопрос из зала. </font> </p><p align="justify"><font size="3">Что от перевыборов выиграет народ?</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>А.</b></span></font><font size="3"><b>Ермолаев: </b></font><font size="3">Думаю, что далее в выступлениях будет ответ на этот вопрос.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3">Я приглашаю к слову Владимира Лупация. И у нас еще будет два выступающих: Левцун и Юсов.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3">И еще реплика в отношении текущей коалициады.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Особенностью и главной уникальной ее чертой является то, что между БЮТ и НУ-НС есть одна определенность с премьером. Уникальность здесь в том, что при подписании коалиционного соглашения заранее известен исполнитель со своей программой и со своими амбициями. Это сдерживает как бывших партнеров, которые, может быть, и хотели бы создать коалицию БЮТ, НУНС и Блок Литвина, но они не могут ставить вопрос о новом премьере, потому что этим они разрушают договорный процесс.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Но это же влияет на переговоры Блока Юлии Тимошенко с Партией регионов. Иронично, согласитесь, звучит, когда Юлия Тимошенко выполняет программу Партии регионов. Но отказать ей в этом – значит вывести политика из игры, и заставить будущего кандидата в президенты около года вести внепарламентскую деятельность. Это ситуация патовая.</font></p><p align="justify"> <font size="3">Вот этот «довесок» и притапливает каждый из вариантов переговоров о коалиции, и делает продуктивный выход из переговоров очень сложным.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>В.</b></span></font><font size="3"><b>Фесенко: </b></font><font size="3">Все понимают, что кандидат, занимающий пост премьера, будет иметь преимущества на президентских выборах, об этом свидетельствует политическая практика Украины прошлых лет. Но есть и другая сторона этого вопроса, которую нельзя не учитывать. А вдруг в конце нынешнего – в начале будущего года, под воздействием мирового кризиса, в Украине разразится свой, внутренний сильный экономический кризис? Тогда пострадать может, в первую очередь, премьер-министр. Эта дилемма может стать определяющей в решении возникших проблем.</font></p><p align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Лупацій Володимир:</b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b> </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">Я хочу звернути увагу присутніх на те, що коли ми говоримо про перспективи коаліції, у нас виникає парадокс. Українська політика дуже зациклена на питанні коаліції, хоча реально, в рамках цієї Конституційної кризи і інституційного хаосу, ніяка коаліція не здатна забезпечити прийняття стратегічних рішень в цій країні.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">І коли зовнішні гравці спостерігають за Україною, вони думають не про долю коаліції , а про 2009 рік. Зверніть увагу на дві ремарки, – з боку Путіна і з боку посла США. Путін висловився стосовно непевності української системи влади, непевності колективної безвідповідальності; теж саме в дипломатичній формі звучить з вуст посла США. Тобто, зовнішні гравці, які розглядають Україну як актив, який можна розігрувати своїй грі, для них ключове питання: чи збережеться оця система колективної безвідповідальності в Україні в 2009 році. Сьогодні я можу сказати, що, незалежно від того, яка буде створена коаліція, або ж вона не буде створена, – принциповим є те, що в 2009 році ця українська система колективної безвідповідальності не збережеться. Чому? </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Тому що є три фундаментальні причини, які визначають</span></font><font size="3"> </font><font size="3"><span lang="uk-UA">не конкурентоспроможність, як політичного режиму</span></font><font size="3">,</font><font size="3"><span lang="uk-UA"> так і економічної моделі. </span></font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">По-перше, сьогодні ми бачимо, що двосекторна модель економіки, яка була складена – 60% ВВП це експорт, а все інше – це внутрішній ринок, тобто ця модель, яка діє в Україні, вона не створює попит на країну, не створює попит на більш ніж 7 млн. трудящих. Відповідно, сама ця модель об’єктивно штовхає Україну в кризу.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Другий момент – Україна випала із кола правових держав, в Україні фактично зруйнований конституційний простір, і поки не буде прийнята Конституція прямої дії, про подолання управлінського хаосу в Україні немає мови, а без його подолання ми не можемо говорити про зміну економічної моделі, ми не матимемо ніякої перспективи. </font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Третя позиція це – політична і економічна автаркія </span></font><span lang="uk-UA">України. В тому стані, в якому зараз знаходиться Україна, вона не здатна продуктивно використати зовнішню допомогу з будь-якого боку, – ні з боку Заходу, ні з боку Росії. </span> </p><p lang="uk-UA" align="justify">З 2004 року у нас реалізується схема колективної безвідповідальності і наявності інституційної кризи. Розгортання глобальної кризи, про яку говорив пан Фесенко, фактично викриває те, що сама Україна і її економічна модель перетворилася в імпортера зовнішньої кризи. Сьогодні ззовні імпортується ще більше кризових факторів, ніж є у нас в середині країни. </p><p lang="uk-UA" align="justify">Ми бачимо кроки нашої політичної еліти, які не співпадають з загальними світовими трендами. Ми фактично бачимо систему напіврозпаду «тріо», – після 2004-го ми бачимо нову політичну географію, де від антиномії Схід – Захід ми перейшли до тріади, тобто політичне районування України розпалося на три групи: Захід – Центр – Схід.</p><p lang="uk-UA" align="justify"> В перспективі це означає, що Україна повинна була кристалізуватись у вигляді 5-ти макрорегіонів. Сьогодні ми бачимо, що політичні сили намагаються зробити псевдо стабілізацію, тобто реалізувати сценарій «третій зайвий», з перспективою ліквідації інституту президента. На виході ми отримуємо формування 5-ти макрорегіонів, які не представлені в сьогоднішньому парламенті, тому що там 300 недоторканих, які сьогодні нікого не представляють, крім крупного бізнесу. Там немає ні бюджетників, ні малого чи середнього бізнесу, ні представників місцевого самоврядування.</p><p lang="uk-UA" align="justify"> Ми маємо нерепрезентативний парламент. Але ми отримаємо ліквідацію поста президента, навіть якщо юридично він буде зберігатися. Це буде факт політичного суїциду для нинішньої політичної еліти. Тому що, не маючи достатнього рівня політичної і соціальної легітимності, вона рухається назустріч економічній кризі, яка поставить соціальні питання, питання збереження пенсійної системи, яка поставить питання дієздатності суспільства споживання, що вже сьогодні збудоване в Україні, – всі їздять на машинах, користуються супермаркетами, беруть кредити тощо.</p><p lang="uk-UA" align="justify"> І третя позиція – примус до самовизначення, по аналогії з Грузією. Багатовекторне коливання України призвело до того, що на сьогодні зовнішні політичні гравці і зростання глобальної нестабільності більше не дозволить Україні пройти «між крапельками». </p><p lang="uk-UA" align="justify">Відповідно, на сьогодні, з моєї точки зору, питання коаліції не вирішує ці базові питання. Тому, з Новим роком вас! У 2009-му році система політичної безвідповідальності, ця модель влади навряд чи збережеться в Україні. А вже які там будуть коаліції, це вже не наші проблеми.</p><p lang="uk-UA" align="justify"> <br /> </p><p lang="uk-UA" align="justify">Наступний виступ – Пан Юсов.</p><p lang="uk-UA" align="justify"> <br /> </p><p align="justify"><span lang="uk-UA"><b>Андрій</b></span><font size="3"><b> Юсо</b></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>в: </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">Власне, по темі: «Новий етап в українській політиці: змови чи нові революції». Я би швидше тему назвав «Знову новий етап в українській політиці...» Тому що знову з 2004-го року теми нашої розмови, причини і прогнози часто дуже схожі – із року в рік, – особливо, якщо ми говоримо про наслідки конституційних змін і змін до виборчого законодавства – 2006-го, 2007-го, а там і 2008 чи 2009-го років. Ми говоримо про політичну безвідповідальність, про неефективну систему виборів, неефективну систему управління після внесення змін до Конституції, про відсутність нової політичної якості, про відсутність нових політичних сил.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Тільки акценти з року в рік змінюються. З кожним роком суспільству все менш цікаво слухати юристів. Якщо перед проведенням попередніх позачергових виборів основними спікерами і ньюсмейкерами були навіть не політологи, а різного роду юристи, правники, які давали прогнози діям президента, легітимності розпуску ВРУ. Президент своїми указами все ж таки намагався увігнати своє бажання розпустити парламент хоч у якесь правове поле, то сьогодні ми цього не маємо. Не маємо настільки, що парламентарі, які є прихильниками парламентської форми правління, зокрема представники БЮТ, у своїй риториці вже договорилися до того, що, можливо, в Україні не актуальне використання такого терміну, як коаліція. І що «в Україні без коаліції в парламентській республіці працювалося б простіше», – тут я маю на увазі Андрія Портнова.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Я з подивом це почув, але потім зрозумів: електоральні ризики для БЮТ значно зменшилися б, якби не треба було створювати коаліцію, якби не тільки фракції могли її створювати, і інші моменти.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Очевидно</span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">, що зараз іде боротьба не лише за коаліцію, а за нову Конституцію. І от, з точки зору інтересу суспільства, йому все ж краще, щоб нову Конституцію приймав не цей парламент, бо від цього парламенту навряд чи нова Конституція стане кращою, більш європейською і більш демократичною. Вона буде більш кон’юнктурною, більш особистісною, тобто спрямована проти Ющенка як президента, і на підтримку Тимошенко і Януковича, як майбутніх прем’єра і, можливо, спікера.</span></font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Суспільству цікаво було б спробувати провести все ж таки нові обличчя, нові сили і нову якість, яка ніяк не може сформуватись після 2004-го в українському парламенті. Хто це буде, – ці прізвища називались. Єдине, що тут є - ризики. Наприклад, Яценюк, про якого найчастіше сьогодні згадували, то із його останніх інтерв’ю складається враження, що він так і не визначився, чи це буде самосійний проект і плавання чи все ж Балога його змусить чи змотивує брати участь у новому президентському проекті – «братська могила».</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Тому що попередньо Юрій Луценко, наприклад, який був достатньо яскравим лідером, мав усі шанси потрапити самостійно до парламенту зі своєю політичною силою, погодився на участь в НУ-НС, безумовно, це не єдина і не найбільша його помилка, але він значно зменшив свою питому політичну вагу. Якщо таке станеться з Яценюком, то його як нового політичного лідера ми не побачимо.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Якщо говорити про зовнішні вектори. Про Росію було багато сказано. Безумовно Росія так брутально втручатися у внутрішні справи України, як це було в 2004-му році, вже не буде. Є певні висновки, є певна зміна політики, яку вже зараз можна спостерігати зараз. Риторика Путіна щодо України в 2004-му і зараз – це абсолютно дві різні лінії поведінки.</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Політика Кремля буде більш стриманою, хоча очевидно, що весь потенціал ЗМІ – російських і українських, які підпорядковані Росії, – будуть зорієнтовані на дві позиці. Перше, це встановлення лояльної до Росії влади, все ж у маріонетковий уряд я не вірю – дуже важко буде перетворити Тимошенко чи навіть Януковича на керівництво Придністров’я чи південної Осетії. Отже, встановлення лояльної влади, або встановлення хаосу. Власне, в 2004 була спроба встановлення лояльної влади. Після 2004-го – лише підтримка хаосу. Росія у всьому цьому не встигає, бо українські політики попереджають намагання Кремля і навіть його інформаційну політику встановлення хаосу в країні. Чи зміниться ця ситуація найближчим часом? Ні, на жаль, не зміниться. Причини тут же дуже багато разів були перераховані. Змови чи нові революції?</font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Змова на практиці часто зараз стоїть поряд із революцією. Безумовно, у таких масштабах, таких подій, як це було на Майдані, Україна не побачить найближчим часом. Є певна втома суспільства і розчарування в обличчях цієї революції, але гарантувати, що не буде революційних настроїв і певних революційних подій, наприклад, акція «Україна без Кучми», коли 10-15 тисяч активних громадян у Києві могли, і впливали на українську політику. Плюс це чи мінус, – то вже інше питання не сьогоднішньої дискусії, але такий вплив був. Можливо, Майдана ми не побачимо, але певні революційні події не виключено. І чим більше тут буде стабільності, тим більше імовірність революційних подій. </font> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><font size="3">Чому? Якщо буде збережений цей склад Верховної Ради, не будуть проведені дострокові вибори, то, очевидно, для певної частини населення – це буде скоріш національно-демократично налаштований електорат, як завжди, – поведінка нової коаліції буде вкрай не прийнятною – і стосовно мовних питань, і інших гуманітарних аспектів, таких як голодомор, УПА, і аж до питань змін до Конституції – це вже більш складні питання громадянського самоусвідомлення. Так от, політика нової конституційної більшості, а якщо коаліція буде між БЮТ і Партією Регіонів, це буде конституційна більшість – для них буде не прийнятною. </font> </p><p align="justify"><span lang="uk-UA">Навряд чи Ющенко знову отримає шанс очолити протестні настрої, але хтось їх очолить, хто – поки що не видно. Тому змови і революції можуть бути у нас поруч. Дякую.</span> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><br /> </p><p lang="uk-UA" align="justify"><br /> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA"><b>Левцун</b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA"><b> Олександр: </b></span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">Коли ми готували цей стіл, темою засідання були рядки з відомої байки – «А вы, друзья, как не садитесь»… Потім тема засідання формулювалась дещо по-іншому, але формування дієздатної більшості у парламенті – залишилось.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Вже у травні поточного року експерти і громадська думка констатували крах демократичної коаліції. Зокрема, за даними травневого опитування, проведеного центром «Софія», половина респондентів дотримувалися думки, що коаліція майже не існує. Вихід блоку НУНС із складу коаліції не мав значного резонансу у суспільстві, і, як показало вже вересневе наше опитування – українські громадяни переважно байдуже сприйняли цей демарш.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Після очевидного розвалу демократичної коаліції, суспільну свідомість характеризували такі тенденції. По-перше, БЮТ і Партія Регіонів, які репрезентували еліти і електорат північно-західного й південно-східного регіонів, продемонстрували здатність знаходити консенсус щодо нагальних проблем і приймати відповідні закони. Більше того, представники цих партій висловили готовність створити коаліцію, були зроблені навіть певні кроки на шляху до такої коаліції. По-друге, вперше, серед населення частка прихильників коаліції БЮТ і Партії регіонів виявилася більшою, аніж прибічників помаранчевої коаліції. За даними вересневого опитування, до можливості створення коаліції між БЮТ і Партією регіонів скоріше позитивно ставляться 41,4% опитаних. Для порівняння, прихильниками коаліції у складі БЮТ І НУНС є 26,4% респондентів.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Наведені факти дають підставу говорити про кардинальні зрушення суспільної свідомості. Крах демократичної коаліції, зближення БЮТ і Партії регіонів, а також лояльне ставлення значної частини населення до їхньої співпраці, символізує завершення цілої епохи в українській політиці. Висловлю припущення, що в Україні завершився період релігійного розколу суспільства, спричинений помаранчевою революцією. Громадськість перестає сприймати політику як битву вселенського добра і зла, як це було у 2004 році. У масовій свідомості відмирають стереотипи про неможливість співпраці колишніх непримиренних опонентів. Одночасно представники двох найвпливовіших політичних сил демонструють здатність досягати консенсусу навіть у таких конфліктних питаннях, як статус російської мови та вступ до НАТО. На наших очах формується новий пост-помаранчевий дискурс, більш прагматичний і плюралістичний, який виходить за межі етнокультурного і геополітичного протистояння. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Однак, у межах даного парламенту створити коаліцію у складі БЮТ і Партії регіонів, навряд чи вдасться, принаймні, на тривали час. Теперішній парламент обирався в іншій ситуації. Партійні лідери зв’язані старими обіцянками, а дехто все ще намагається реанімувати конфліктаційний дискурс минулого.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Образно кажучи, ідеологічні мерці ще міцно тримають живих. До нової політичної практики повною мірою не готові, ані політики, ані населення. Суспільство все ще залишається розколотим. За даними вересневих опитувань, кількість прихильників коаліції у складі БЮТ і Партії регіонів дорівнює кількості її противників. Щоб перегорнути цю сторінку Історії необхідні нові вибори. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Що до дати, то є дискусії, коли їх проводити, чи то наприкінці цього року, чи на початку наступного, – але вони необхідні, це очевидно. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Певна річ, позачергові вибори не стануть стрибком у світле майбутнє, але вони дозволять за інших умов сформувати у парламенті конструктивну, налаштовану на прагматичний консенсус депутатську більшість. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Опитування свідчить, заради забезпечення у новому парламенті депутатської більшості з великою перевагою голосів, значна частина, а саме – 39% опитаних готові підтримати коаліцію БЮТ і Партії регіонів. Противників такого формату коаліції значно менше – 27%. Нейтральне, або байдуже ставлення до можливості створення такої коаліції висловили 21%. Тобто, таке стримано–позитивне ставлення до формування у майбутньому коаліції БЮТ і Партії регіонів – домінує. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Порядок денний виборів і положення </span></font><font size="3"><span lang="uk-UA">передвиборних програм, відтак, мають бути підпорядковані майбутній меті – здобуття консенсусу і формування депутатської більшості. </span></font> </p><p align="justify"><font size="3"><span lang="uk-UA">Висловлю оптимістичне сподівання, якщо наші політики проявлять певну мудрість і стратегічне мислення, то, можливо, досить скоро ми зможемо говорити про якісно новий етап української політики. Можливо, така заява надто оптимістична, але хочеться на це сподіватися, хоча на нашому круглому столі й домінували песимістичні настрої, але я вважаю, що є підстави і для оптимізму.</span></font></p><p align="justify"> <font size="3"><span lang="uk-UA">Пан Фесенко казав, що однією із перепон створення коаліції БЮТ і Партії регіонів є те, що важко припустити – проблематичність того, що в одній коаліції опиняться майбутні суперники на майбутніх президентських виборах. Але варто загади, що, можливо, мають вагу і значення слова Віктора Януковича, його натяк на те, що, можливо, місія президентства його якось уникне.</span></font></p><p lang="uk-UA" align="justify"> <font size="3">Дякую всім за участь у нашому заході і сподіваюсь, що наступного місяця ми знову зберемося і поговоримо про нові події в українській політиці.</font></p> </div> <div class="yabtns"> <div style="border: 1px solid gray; width: 360px; padding: 0; margin: 0"> <div class="yashare-auto-init" data-yashareL10n="ru" data-yashareType="button" data-yashareQuickServices="yaru,vkontakte,facebook,twitter,odnoklassniki,moimir,lj,friendfeed,moikrug,gplus"></div> </div> </div> <div style="clear: both"></div> </div> <div class="print"> <a href="javascript: window.print();" title="Версия для печати"><img src="/media/printer.gif" style="border: none" alt="Версия для печати" /></a> </div> <div class="ads"> <div style="margin: 20px 0px 20px 0px; text-align: center"> <script type="text/javascript"><!-- google_ad_client = "pub-1097140366059305"; /* 728x90, создано 28.10.06 */ google_ad_slot = "1626737642"; google_ad_width = 728; google_ad_height = 90; //--> </script> <script type="text/javascript" src="http://pagead2.googlesyndication.com/pagead/show_ads.js"> </script> </div> </div> </div> <div class="addinfo"> <div class="header"><div class="dlogo"> </div><span>Рекомендуем к прочтению</span><div class="rlogo"> </div></div> <div class="linegray"></div> <div class="item"> <h2><a href="ru/cross/page34622.html">НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе</a></h2> <div class="anonce">Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше». <p>Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.</p></div> <p class="moreex"><a href="ru/cross/page34622.html">Читать далее</a></p> </div> <p> </p> <div class="lineblue"></div> <div class="header"><div class="logo"> </div><span>Материалы по теме</span><div class="rlogo"> </div></div> <div class="linegray"></div> <div class="item"> <div class="subtitle">Зал периодики</div> <p><a href="ru/periodic/page35583.html">Двойное гражданство: реальные или мнимые угрозы для безопасности Украины?</a></p> <p><a href="ru/periodic/page35582.html">Венгрия: ставка на Россию</a></p> <p><a href="ru/periodic/page32277.html">Андрій ЄРМОЛАЄВ: "Країною керує корпорація. Державні інститути приватизовано"</a></p> <p><a href="ru/periodic/page22868.html">«Не можна купувати... орієнтацію»</a></p> <p><a href="ru/periodic/page15414.html">Либеральные сказки и кондратьевские волны. Николай Кондратьев как зеркало мирового кризиса </a></p> <p><a href="ru/periodic/page13051.html">«Одесса - Броды» в преддверии аверса</a></p> <p><a href="ru/periodic/page12699.html">В ожидании национальной реанимации</a></p> <p><a href="ru/periodic/page8952.html">Владимир Фесенко: «В парламенте вновь появился призрак «большой коалиции»</a></p> <p><a href="ru/periodic/page7920.html">Про особливу форму рабства</a></p> </div> <p> </p> </div> <div class="footer"> <div class="footlogo">© 2008-2017 by DIALOG.UA All rights reserved </div> <div class="footinfo"> <div class="footbuttons"> <a href="http://validator.w3.org/check?uri=referer"><img src="http://www.w3.org/Icons/valid-xhtml10" alt="Valid XHTML 1.0 Strict" style="border:0;width:88px;height:31px" /></a> <a href="http://jigsaw.w3.org/css-validator/check/referer"><img style="border:0;width:88px;height:31px" src="http://jigsaw.w3.org/css-validator/images/vcss" alt="Правильный CSS!" /></a> <del class="hide"><![CDATA[<noindex>]]></del> <!--LiveInternet logo--><a href="http://www.liveinternet.ru/click" ><img src="http://counter.yadro.ru/logo?14.6" title="LiveInternet" alt="" style="border: none" width="88" height="31" /></a><!--/LiveInternet--> <del class="hide"><![CDATA[</noindex>]]></del> <del class="hide"><![CDATA[<noindex>]]></del> <a href="http://www.mypagerank.net" rel="nofollow"><img src="http://www.mypagerank.net/services/pagerankbutton/pagerankbutton.php?aut=de510918abe675980d86edd55e37124c44441665b926a44a75" style="border: none" alt="Google PageRank Checker Powered by MyPagerank.Net" /></a> <del class="hide"><![CDATA[</noindex>]]></del> </div> Проект реализуется в рамках благотворительной программы <strong>"Культура и образование" ВБФ "Поступ"</strong>.<br/> Идея и интеллектуальная поддержка проекта осуществляется <strong>Інститутом стратегічних досліджень «Нова Україна»</strong>.<br/> Высказанные в статьях и интервью мнения являются авторскими.<br/> При полном или частичном использовании материалов, ссылка на сайт обязательна </div> </div> <script type="text/javascript"> $(document).ready(function() { $('#content').addtocopy({ htmlcopytxt: ' Читать целиком: <a href="'+window.location.href+'">'+window.location.href+'</a>', minlen:35, addcopyfirst: false }); }); </script> </div> </div> </div> <div style="display:none"> page generation time:0,087 </div> </body> </html>