В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Институт стратегических исследований "Новая Украина"
Другие диалоги:

Конституцію ПРіБЮТ писав хтось «третій»?

Версия для печати
Дмитро ТУЖАНСЬКИЙ
11 июн 2009 года

Політика – це не тільки війна всіх проти всіх, як заповідав Томас Гоббс, але й постійні перемовини. Байдуже – публічні чи кулуарні.

Два місяці тому Тимошенко і Янукович фактично публічно визнали, що протягом останніх років переговори між БЮТ та ПР не припинялися не на мить. Утім й далі продовжували їх вести у «закритому режимі» – щоб випадково ніхто не завадив.

Здавалося б цього разу все продумали до дрібниць. Та й ситуація відверто змушувала: ні Тимошенко, ні Янукович не виявляли особливого бажання йти в рукопашну – без гарантії вижити. І коли уривки з нової «конституції ПРіБЮТ» тиражувалися у ЗМІ, а окремі депутати (з обох фракцій) навіть наважилися агітувати за «ширку» з трибуни парламенту, щось пішло не так. Або як обмовилась прем’єр: «Пропало все».

Досі достеменно невідомо, що ж стало причиною чергового провалу домовленостей – витік інформації чи брак змістовності. Та за словами директора Центру соціальних досліджень Андрія Єрмолаєва, суспільний резонанс став лише каталізатором розриву. Першопричина –  не було предмету консультацій як такого, себто, зауважує політолог, потрібно було домовлятись не стільки про зміну політичної системи, скільки про проект нової спільної політики та розподіл відповідальності.

«Якщо ми проводимо політичну реформу, формуємо спільні урядові структури, яку політику вестиме такий уряд, під чиїм керівництвом і хто за це буде відповідати?», – саме це запитання, вважає експерт, розкрило всю штучність та ігрову заплутаність цієї комбінації. На думку Андрій Єрмолаєва, «регіонали» вчинили прагматично, хоча, можливо, десь і запізно.

Перед тим як відповісти на запитання «Гарту», експерт розставив решту акцентів.

По-перше,мова повинна йти не про переговори, а про консультації між БЮТ та ПР, тому що рівень їх легітимності був дуже низький: жодна зі сторін не прийняла офіційного рішення, а БЮТ узагалі вдався до політичного сепаратизму, оскільки не мав мандату на переговори від парламентської коаліції.

По-друге, кулуарність перемовин створила негативне тло: кожен з учасників боявся бути дискредитованим в очах громадськості. Цікаво також, що до останнього дня не було жодного офіційного спікера переговорів. Лише чутки та випадкові свідки.

По-третє,набір ідей, які пропонувалося втілити у проекті змін до Конституції виглядали досить сумнівними – і з точки зору ефективності влади, і з огляд на суспільні настрої.

І четверте. На думку Єрмолаєва, ці перемовини засвідчили, що після тривалих політичних воєн у суспільстві з’явився чіткий запит на компроміс, пошук якого продовжиться відразу після виборів президента.

- Переговори між БЮТ та Партією регіонів знову закінчились нічим. Хто виграв, а хто програв від цього і які це матиме наслідки для головних кандидатів у президенти?

- Якщо говорити про суто політичні наслідки, то певна перевага на боці Януковича. Він перший чесно визнав і дав оцінку тому, що відбувалося.

Якщо говорити про електоральні аспекти, то поки що ніяких серйозних наслідків немає, тому що для людей ця ситуація була мало зрозумілою. Дискусії щодо змін політичної системи велися виключно у медіа, а той набір ідей, який був сприйнятий негативно, у підсумку був відкинутий і Тимошенко, і Януковичем. Відтак, не зрозуміло, хто ж відповідає за ці пікантні пропозиції.

Натомість, я вважаю, що на позиції кандидатів суттєво вплинуть події осені 2009 року. Саме вони і визначать остаточну розстановку сил. Поки що стартові позиції Януковича мені видаються обґрунтованішими, а отже перспективнішими.

- У порівняні з двома своїми конкурентами, Тимошенко дійсно зараз виглядає дещо розгубленою, надто знервованою. У чому складність її нинішнього становища?

- Юлії Тимошенко доведеться обирати: або проходити цю важку осінь і без коаліції, і без дієвої урядової команди, опинившись «біля розбитого корита», або шукати спосіб форсувати президентські вибори, як це вже робилося із 25-м жовтня. І вже за рахунок їх компенсувати важку осінь. Не випадково з кожним днем Тимошенко все яскравіше та агресивніше характеризує загрози. З її вуст лунає все більше епітетів, все більше погроз, хоча начебто три місяці вона заспокоювала суспільство: мовляв, усе нормально. Судячи з усього, в БЮТ переоцінили перспективи «ширки» і понадіялись, що їм вдасться перерозподілити відповідальність. Тягнути її самотужки БЮТ, вочевидь, не готовий.

- Що буде з конституційними змінами? Їх відкладуть? Зрештою, зараз президент вимагає розгляду власного проекту Основного закону, який, до речі, внесений до парламенту.

- Зроблю дещо парадоксальний прогноз, але мені здається, що після цієї нездійсненої реформи за участю ПР та БЮТ, тема форсованої політичної реформи буде вкрай непопулярною, оскільки було дискредитовано ідею попереднього напрацювання. Те ж саме може відбутися і з президентським проектом.

Так що як на мене, зараз і суспільство, і весь політичний клас будуть схилятися до виборів, а не до політичної реформи. А вже до неї справа дійде після виборів – коли зміниться клімат, стосунки, і влада буде хоча б іміджево змінена.

- Для чого ж тоді БЮТ заявляє про намір стрімголов внести до ВР власний проект Конституції? Щоб зайвий раз відхреститись від того проекту, що був оприлюднений анонімно та розкритикований громадськістю?

- Хочу звернути увагу на такі дві деталі. Ще у 2007 році пані Тимошенко та її соратники відкрито заявляли, що у них напрацьовується відразу кілька проектів Конституції. Здається, щонайменше, два. І Юлія Володимирівна тоді казала: давайте визначимося з принциповими положеннями, а тоді вже будемо підбирати варіанти.

Я не виключаю, що там не два, а ще більше таких проектів – президентські, канцлерівські, змішані, які завгодно. Тому що «комісарів від юриспруденції» у БЮТі дуже багато. Це взагалі новий феномен: після «польових командирів» у нас тепер є «юридичні комісари».
Насправді, для БЮТ немає ніякого значення, який проект зараз вносити. Як би нині була популярна ідея канцлерівської республіки, вони б «вкинули» цей варіант. Однак, зараз серйозно дискредитована ідея виборів президента в парламенті, тому БЮТ робить крок назад і витягує зі свого рукава одне із напрацювань, де зберігаються всенародні вибори президента. Мені здається, тут за Станіславським – це вже не викликає серйозної довіри.

Другий момент. Якщо і «регіонали», і «бютівці» відхрестилися від того документу, який визнав Литвин і який начебто був предметом консультацій, у мене запитання: хто буде відповідати за цей текст? Хто автор цієї інтелектуальної провокації? Хто зіткнув лобами дві політичні сили? Чи буде можливість публічно послухати цих розробників? Це експерти, чи це політики? Яку вони ідею закладали в цю інтригу? Який власне задум був. Якщо дві сторони публічно відмежувалися, значить повинен бути хтось «третій»?

Підозри, хто цей «третій» існують, але було би чесно, аби вони самі заявили про себе. Дуже багато політологів зараз відстоюють цю ідею. У мене запитання: вони працювали над текстом? Багато юристів обґрунтовують ці ідеї. У мене знову запитання: вони проводили експертизу цього тексту? Є політики, які активно впроваджували ці ідеї. У мене запитання до них: вони були замовниками цього тексту?

Таким чином, питання про «третього суб’єкта», який програв, переплутав політику з грою, але закинув ось цей конфліктний проект конституції – залишається відкритим. Я не виключаю, що нас чекає ще багато цікавих відкриттів.

- Тобто у провалі переговорів щодо «ширки» програв не БЮТ, а «третя сторона»?

- Так. БЮТ пограє не в цій грі, БЮТ програє кризу. І це може бути програш не лише Тимошенко, а й цілої країни. 

- Чи не здається Вам, що Янукович пішов урозріз із позицією свого головного спонсора – Ріната Ахметова, який публічно виступав у підтримку діючого уряду, що, вочевидь, мало б означати схвалення «ширки»?

- Здається, Ахметов говорив одне: він хотів, вимагав і готовий був підтримувати ефективну владу, тому що чітко усвідомлює необхідність ефективної антикризової політики. І насправді, наскільки  я розумію, він і його соратники були готові співпрацювати, якби щось вигоріло, і з широкою коаліцією, і навіть залишаючись в опозиції, будуть підтримувати те, що дозволить стабілізувати економіку.

- Саме цим і продиктовані останні заяви з табору «регіоналів», мовляв, вони готові підтримувати уряд та коаліцію до виборів?.. Зрештою, не зрозуміло навіщо, адже Янукович і далі міг би заробляти собі відсотки на критиці уряду…

- Коли в суспільстві немає бажання і розуміння «широких коаліцій без змісту», але водночас є велике невдоволення і втома від політичної війни, то навіть після припинення консультацій ніхто не хоче повертатися на поле бою. Це розуміє зараз і Тимошенко, і Янукович, і Ющенко. Зараз війна дискредитує усіх.

- Що визначатиме порядок денний президентської кампанії: кандидати вигадуватимуть нові схеми чи обмежаться розгортанням штабів?

- Насправді кожен із кандидатів може вважати себе великим винахідником та проектувати якісь цікаві повороти сюжету, але ці сюжети закладені самою історією. Вони не є витвором розуму навіть самого унікального кандидата.

На цих виборах буде кілька, так би мовити, течій, які відповідають на запити і проблеми суспільства. По-перше, це звичайно, вихід з кризи та все, що з цим пов’язано. Кожен з кандидатів пропонуватиме свій підхід.

Далі – питання соціальної рівноваги. Ні для кого не секрет, що 2004-2007 роки – це період штучного розколу країни та суспільства. І зараз, коли суспільство збурене економічними проблемами, є певна втома від цих розколів, тому пошук моделі соціальної рівноваги та пропозиція себе як лідера такої рівноваги – це другий мейнстрім. Кожен буде шукати власні рецепти безпечної єдності та стабільності. Хтось буде спекулювати на націоналістичних почуттях, хтось буде говорити про велику сильну державу. Але це лише версії одного й того ж запитання – як забезпечити нову рівновагу в Україні після цих роздорів.

Третій момент – політичний компроміс стосовно державної політики. Це надзвичайно перезріле питання. Ми бачимо, що навколо нього крутиться весь порядок денний останніх декілька років: широкі коаліції, вузькі коаліції…

І наостанок – ефективна влада. Ми вже сім місяців говоримо: політична реформа, адміністративна реформа… Так що в кожного кандидата буде своя версія, розуміння та модель ефективної політичної системи.

Ось власне і все меню майбутніх виборів. Кожен кандидат повинен заповнити його конкретними рецептами, бути переконливим. Тому, що робитиме у цьому випадку і Тимошенко, і Янукович? Писатимуть свої рецепти, як і решта.

- Яким буде перший стратегічний крок новообраного президента? Можливо, розпуск парламенту?

- Розпуск парламенту – це дурниця, а не стратегічний крок. Звичайно, кожен президент бажає мати лояльну Верховну раду. Та я вважаю, якщо президент буде розумний, при пам’яті, він, першим ділом, запропонує країні новий формат реформ, адже в умовах кризи Україна без реформ може просто не вижити. Це вимагає від президента чіткого розуміння ситуації та формування навколо себе реформаторської команди. Власне це і стане підтвердженням його лідерських амбіцій.

Наголошую, розпуск парламенту – це технологічний крок, хоча у разі відсутності порозуміння та підтримки після президентських виборів, не виключено, що і на це потрібно буде йти.

Источник: ГАРТ
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Материалы по теме

 

page generation time:0,069