В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Институт стратегических исследований "Новая Украина"
Другие диалоги:

„Криза верхів” це криза, якою може та повинно скористатися суспільство

Версия для печати
6 апр 2007 года

Що на кону:

•  Цивілізаційний вибір – культура політичного та соціального консенсусу чи принцип „внутрішнього колоніалізму”.

•  Збереження парламентсько-президентської моделі чи встановлення монополії охлократичного парламенту.

•  Унітарний устрій (двопалатний парламент) чи федералізм адміністративних одиниць.

•  Збереження та реформа судової влади, або розчинення її в парламентсько-урядовому симбіозі.

•  Геополітичний суверенітет – сателітність та маріонеточність чи фактор стабільності на континенті, позиціонування в якості глобального миротворця та території, на якій можна домовлятися. 

Конфлікт двох типів легітимності.

У боротьбі за повноваження, про що говорять політики, криється більш глибокий конфлікт – конфлікт двох типів легітимності. Президентський інститут сформований на основі електоральної демократії. Парламентсько-урядовий симбіоз сформований на основі пропорційних виборів, але дрейфує у бік до політичної реструктуризації на мажоритарній основі.

Конфлікт легітимності за визначенням не має формально-юридичного вирішення. Конституційний суд може зробити юридичний висновок, але він не може вирішити проблему по суті. Потрібні політико-правові рішення.

Ключові питання це - терміни та легітимність дострокових парламентських виборів, розробка та прийняття нової Конституції, демонополізація політичного процесу та процесу підготовки та прийняття рішень в державі .

Хто скористається „кризою верхів”?

1) Сьогодні очевидно, що вибори не можуть бути заради виборів. Нові вибори повинні надати можливість для реалізації нових політичних проектів. Нові вибори мають пройти під гаслами політичної реінтеграції країни. І головне, в контексті виборів, може бути поставлене питання про розробку та прийняття нової Конституції.

2) Перш за все, нова Конституція покликана ліквідувати дуалізм влади та забезпечити функціонування ефективної виконавчої вертикалі. Від ідеології балансу повноважень між гілками влади необхідно перейти до принципу функціональної визначеності в діяльності Президента (реальні важелі гаранта Конституції), Парламенту (Законодавчий орган) та Кабінету Міністрів (виконавча влада без елементів дуалізму).

Крім того, нова Конституція покликана:

- прописати сучасні механізми безпеки (економічної, інформаційної, духовно-психологічної) в умовах зростаючої глобальної нестабільності.

- закласти механізми реінтеграції та відтворення загальнонаціональної ідентичності.

- закласти механізми, які здатні забезпечити територіальну цілісність української держави в умовах, коли світ переживає кризу держави-нації.

Нарешті, норми Конституції повинні бути нормами прямої дії. Політики мають бути позбавлені спокуси кулуарного „переписування” норм Конституції через прийняття низки конституційних законів;

3) Для пошуку політико-правових рішень необхідно суттєво розширити перелік суб`єктів політики , які сядуть за круглий стіл та будуть приймати участь у формуванні порядку денного та шляхів подолання кризи. Доцільно було б організувати широкий круглий стіл, інакше ми отримаємо не загальнонаціональний компроміс, а „змову еліт”, які вже довели країну до кризи.

Нова, сучасна та демократична Конституція може постати лише як наслідок роботи Конституційних зборів. Конституційні збори це не справа чистих політиків, 450 „недоторканих” і непідконтрольних депутатів. Навпаки, до складу Конституційних зборів повинні увійти: 1)представники місцевого самоврядування та територіальної самоорганізації, 2)представники підприємницьких кіл, 3)загальнонаціональні структури громадянського суспільства, 4) профсоюзи, тощо .

 

 

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Материалы по теме

 

page generation time:0,096