В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Київ грає в націоналізм

Версия для печати
Мирослав Чех
1 июн 2011 года
Влада хоче ізолювати Галичину? Україна потребує українсько-українського примирення, аби події у Львові 9 травня стали останньою сутичкою в країні на історичному ґрунті. Тим часом чинна влада допомоагає партії «Свобода» перемогти на місцевих виборах, аби виставити Галичану заповідником нацизму, якому не місце в Європі, пише відомий публіцист Мирослав Чех у статті в польському виданні Gazeta Wyborcza.

Влада України хоче показати, що прозахідна Галичина – найбільш патріотична та прозахідна частина країни – це територія, де панують нацисти, і вона не гідна стати частиною Європи, пише Мирослав Чех. На думку автора, у Львові під час відзначення 66-ої річниці перемоги над фашизмом «провокацією тхнуло за кілометр»: червоний прапор на Пагорбі слави, бездіяльність міліції, безкарне хуліганство і демонстрація членів ВО «Свобода», вистріл сина радника керівника міліції Львівської області гумовою кулею в одного з активістів «Свободи».

Тепер, йдеться в статті, в Україні всі обурені: на сході і півдні країни – на галичан, на заході – на владу. Влада звинувачує Юлію Тимошенко, а комуністи навіть хотіли, аби Україна звернулася до УЄФА з проханням позбавити Львів права на проведення Євро-2012. Невдоволені подіями в Україні і росіяни. «Мені бридко дивитися на те, що відбувається в Естонії, Грузії і Україні», – цитує автор слова президента Росії Дмітрія Медвєдєва.

Мирослав Чех пише, що кілька років тому Україна видавалася взірцем демократії, порівняно з Росією, але все змінилося з приходом до влади Віктора Януковича, і львівські події не покращують його імідж. Щодо провокацій автор зауважує, що в інтернеті українська діаспора розмістила документи про причетність КДБ до створення «Свободи» на початку 90-х років. Сам автор вважає підозрілим присутність організації у ЗМІ, що належать провладним олігархам. Радикалізм «Свободи» і провокаційні дії на руку владі (націоналісти як головний конкурент не можуть становити для неї загрози), тому в їхню спонтанність не вірить ніхто, пише автор.

«Коли ‘Свобода’ (за підтримки влади) здобула перемогу на місцевих виборах у трьох галицьких областях, – цитує автор слова редактора львівського журналу «Ї» Тараса Возняка, – тоді “’нацисти-початківці’ виросли з коротких штанців і тепер можуть називатися ‘нацистами’“». Пан Возняк також наголосив, що вступ «Свободи» у 2009 році до Альянсу європейських націоналістичних рухів дискредитує Україну, «яка прагне долучитися до європейської демократичної спільноти», зауважує автор. У статті наголошується також, що Тимошенко «не розігрує націоналістичну карту», прагнучи стати альтернативою Януковичу в усій Україні.

Мирослав Чех робить екскурс в історію, пояснюючи політичні суперечки в Україні. Він розповідає, що 9 травня для більшості українців – не тільки День перемоги, а й визволення від нацистської окупації. Однак, наголошує пан Чех, в Україні не зробиш «великого політичного капіталу на ностальгії за Сталіним – «ефективним менеджером», який «побудував велику державу і привів радянський народ до перемоги над фашизмом». Аби розібратись у суперечках українців, необхідно оцінити діяльність тих, хто намагався збудувати незалежну державу, вважає автор.

За останні 20 років в Україні за будь-якого президента День перемоги святкувався однаково гучно. Віктор Ющенко, вважає автор, намагався примирити українців, але присудження Степану Бандері звання Героя України перекреслило всі його досягнення на цьому полі. Тепер нова влада взяла реванш: переписуються підручники з історії, повертається термін «Велика вітчизняна війна», змінено керівництво Інституту пам’яті, проведено ревізію у львівському Музеї-тюрмі на вулиці Лонцького, прийнято закон про вивішування червоного прапору 9 травня. Тому, на думку Мирослава Чеха, інцидент у Львові повинен був статися. А провокації влади покликані показати, що прозахідна і патріотична Галичина – «Бандерлянд», який треба відокремити від решти України колючим дротом, «світ, що не заслужив назву цивілізованого і гідного колись стати частиною Європи», пише пан Чех.

На думку автора, помаранчеві політики винні в тому, що замість осередку демократії Західна Україна перетворилася на оплот радикального націоналізму. І наступних сутичок слід очікувати вже 22 червня – на 70-ті роковини нападу фашистів на СРСР.

Тим часом переважна більшість українців цінує незалежність країни, зауважується в статті. І влада в особі президента і прем’єр-міністра Миколи Азарова запевняє в протидії спробам «поділу країни» та не вважає львівські події проявом настроїв усього регіону. Провокації, пише автор, свою справу зробили: Партія регіонів втрачає популярність, у спину Януковичу дихає Тимошенко і Арсеній Яценюк.

На думку автора, українці втомилися від фінансових проблем, корупції, браку реформ та гонінь на опозицію (ув’язнення Юрія Луценка та затримання Тимошенко) і переймаються цим набагато більше, ніж «битвою за пам’ять». «Якщо так піде далі, перемогу нинішньої команди на парламентських виборах наступного року зможе забезпечити тільки «диво над урною» і маніпуляції з законом», пише Мирослав Чех.

Автор погоджується з думкою Тимошенко щодо закону про червоний прапор, який, за її словами, став продовженням заяви Владіміра Путіна, що Росія перемогла б Гітлера і без України: «Відмова від нашого національного прапору у свято 9 травня, – підкреслила вона, – вкотре мало підтвердити тезу, що Україна не має жодного стосунку до Великої перемоги». Мирослав Чех звертається також до слів владики Російської православної церкви патріарха Кирила, який послідовно реалізує концепцію спільного для слов’ян цивілізаційного простору. Напередодні Дня перемоги під час візиту в Україну він закликав владу в Києві не допустити «ревізії історії» і заперечення спільної перемоги над фашизмом. Однак, на думку автора, українцям насамперед потрібно українсько-українське примирення, до чого закликають такі інтелектуали, як Ярослав Грицак, Мирослав Маринович та Іван Дзюба.

Мирослав Чех пише, що, як не парадоксально, львівські події можуть навіть сприяти українському примиренню, але для цього необхідна політична воля. Захід України повинен зрозуміти, що сходу чужі його традиції, а схід, своєю чергою, що повернення до радянського минулого означає заперечення української самостійності, зазначає автор статті.

Окрім того, Мирослав Чех вважає, що події 9 травня важливі також для польсько-українських відносин. Поляки більше не зможуть залишатися байдужими до діяльності «Свободи», що неодноразово зачіпала історичні суперечки між сусідами. Президент Польщі Броніслав Коморовський і Віктор Янукович хочуть продовжувати політику примирення в історичних питаннях.

Українська влада повинна сьогодні усвідомити, що внутрішня і зовнішня політика – сполучені посудини. Не можна йти у Європу, не шануючи демократичних принципів. І не можна примирятися з сусідом, граючи всередині країни міченими картами, зауважує Мирослав Чех.


Источник: InoZMI
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Новая модель развития финансов

Ставки сделаны. Какое решение Россия и США приняли по Донбассу

От Большой Европы к Большой Азии? Китайско-российская Антанта

Представьте: если бы Обама говорил то же, что Путин

Скандинавы готовятся дать отпор Москве

Политэкономия протеста. Как низкие цены на нефть подтачивают режимы

Кремль взял глобальный курс на разжигание региональных войн

Дракон и его соседи

Снижение по вертикали

Новая стратегия США по Центральной Азии и «центральноазиатский дебют» Украины

Со слабыми не договариваются

Україна заважає Росії, Європі та Китаю створити Континентальний блок

Турецкий расклад в российско-украинском конфликте

Американская гегемония или американское первенство?

До гібридної війни ми не готові

Будущее мировой экономики: эксперты о трендах 2015 года

Многоходовая комбинация модернизации Египта

Новороссия от Луганска до Тирасполя

Світ гібридних війн

Казахстан воспользовался подушкой безопасности

"Разворот" Путина на Восток: телевизионная сказка для россиян

НАТО: реанімація Україною

Немецкий эксперт: Россия - не главный соперник для США

ООН предупреждает: изменения климата необратимы

Карен Давіша: «Мета Росії – поглибити розкол між Європою і США»

Лобізмократія

"Військова підтримка Заходу, якщо й з’явиться, буде лише символічною"

Украина как необходимое звено между мировыми экономическими блоками

Финансовый паук

НАТО или бомба

Система работает

Прогнозы ОЭСР относительно развития мировой экономики

Трансатлантический разрыв в росте

Путін і БРІКС: нас разом 3 мільярди

«Південний потік»: чи пробудиться Єврокомісія?

Тайное оружие России: что такое войны за идентичность

Новые функции Старого Света

Возвращение ГУАМ

Конец венчурной индустрии: осталось 15 лет

НАТО разработает правила ведения кибервойн

Конец золотого века

Геополітичні загрози від режиму Путіна

Час дорослішати. Україна як об`єкт геополітики

Власний інтерес

Торгівля без меж

Добрый совет Елбасы

Спасение планеты не убьет экономику

Неравенство – профилактика бедствия

«Большие данные» – в помощь малообеспеченным учащимся

Глобальные потоки и глобальный рост

 

page generation time:1,541