В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Для чого нам декомунізація? Чотири уроки французького професора Мельника

Версия для печати
Роман Сущенко
22 апр 2015 года

Минуло трохи більше тижня, як Верховна Рада України ухвалила низку законів, що спрямовані на декомунізацію України.

Французький учений, професор з геополітики, викладач школи бізнесу ICN Олександр Мельник в інтерв`ю Укрінформу розповів про значення цього рішення для України та Європи, у т.ч. і для Франції.

- Пане професоре, як ви оцінюєте так званий «пакет по декомунізації»?

- Ідеться, безумовно, про стратегічний вибір, що стосується не лише минулого, а передусім майбутнього, майбутнього, я би сказав, у короткотерміновій перспективі. Оскільки поставити в один ряд «червону зірку» і «нацистську свастику», оголосити поза законом «радянський гімн» (який, до речі, з музичної точки зору є сучасним гімном РФ - Мельник), - означає визнати комуністичну систему, що панувала в Україні упродовж 70 років, злочином проти людства. Фактично, комунізм потрапив до одного регістру з фашистським нацизмом. На мій погляд, з цього доцільно винести чотири основні уроки.

- Які саме?

- Перший, Україна продовжує роботу над пам`яттю, яку розпочали Польща Леха Валенси, Чехословаччина Вацлава Гавела, Литва Вітаутаса Ландсбергіса, а також Естонія, Латвія та інші сусіди вашої країни. Насправді дуже важко, навіть неможливо з екзистенціальної точки зору бути вільною людиною, коли ти живеш на вулиці, що носить ім`я ката або, коли ти оточений пам`ятниками, які щодня прославляють злочинців. Іншими словами Україна демонструє свій твердий намір перегорнути сторінку історії, яка пов`язує її з Росією, що, власне, народила комунізм. Очевидним є бажання позбавитися злочинної системи, де людина була лише шестернею. Ваша країна, безумовно, повертається у бік Заходу, західних цінностей, де свобода та людська гідність знаходяться на п`єдесталі. Україна демонструє своє прагнення вирвати корінь зла. З точки зору психоаналізу, це розрив із минулим в ім`я майбутнього.

- Вас не бентежить, що це сталося саме зараз?

- На відміну від тих країн, що провели роботу з декомунізації, це рішення в Україні було ухвалено більш ніж через 25 років після падіння Берлінського муру та через майже чверть століття після розвалу СРСР. Цей строк фактично є віком одного покоління.

- І що це означає, з вашої точки зору?

- Емоційний резонанс слабне, він не такий сильний, як це було кілька десятків років тому. Скористаюсь метафорою, це як світло від згаслого метеорита, а не яскравий спалах нової зірки.

- На вашу думку, це єдина відмінність із європейськими країнами?

- Ні. Це вже другий урок. Його суть полягає у тому, що у випадку України політика випередила правосуддя, тобто політичне рішення випередило роботу правосуддя. У цьому полягає відмінність українського випадку в історичній перспективі. Наприклад, на відміну від Франції. Тут подібні процеси відбувалися ще за правління Людовіка XVI. Згадаймо, що його стратили на гільйотині на столичній площі Республіки, яка сьогодні називається площею Згоди, що вже є досить забавним. Іншими словами, процес над французьким королем заклав важливу юридичну основу спадкоємності історії Франції з часів Великої Революції до сьогодення, у тому числі з точки зору символіки назв вулиць та площ. Ви та я, зрештою, як і багато людей, чудово знаємо, що Версальський палац, який є символом французьких королів є одним з найбільш видатних місць Французької Республіки. Точно так само, як і те, що міністерства Французької Республіки сьогодні розташовані у палацах та маєтках королівської аристократії. У цьому контексті юридичний процес передував ухваленню політичного рішення.

- Так, але французи мали для осмислення п`ять століть.

- Наведу більш сучасний приклад. Це Нюрнберзький процес. Спочатку була акція правосуддя, яка стала юридичним фундаментом для подальшого засудження нацизму у політичному вимірі. У випадку ж України, рішення виходило від політиків, з парламенту, а не від системи правосуддя чи суспільства. Цьому рішенню не передувала поглиблена робота вчених, істориків, яка була би пов`язана з відкриттям архівів, широкими громадськими обговореннями, не було підготовки зміни світосприйняття українців на основі усвідомлення масштабів злочинів комунізму.

- Даруйте, але подібні спроби в Україні були. Чому, на ваш погляд, вони були не настільки успішними, щоби мати логічне завершення?

- Мені видається, що у вищеперелічених країн було стійке переконання, що Радянський Союз є окупантом, агресором. Таке переконання, на мій погляд, було глибоко укорінене у свідомості, воно стало частиною генетичного коду цих націй, існував національний консенсус у цьому контексті. До того ж, не треба забувати, що ці країни перебували під окупацією 40 років, у той час, як Україна існувала всередині СРСР цілих 70. Безумовно, Україна та її народ були вражені метастазами радянської пропаганди, рівень «промиванням мізків» був на порядок вищим і потужнішим. Доречно враховувати і брак опитувань громадської думки. Таким чином, в ідеальному варіанті робота системи юстиції, правосуддя та суспільства мусять передувати політичному рішенню, що не є випадком України.

- Пане професоре, але ж і сучасна ситуація в Україні відрізняється від ідеальної...

- Так, я про це пам`ятаю, тому й переходжу до третього уроку. Абсолютно справедливо вважати, що це рішення є реакцією на неоголошену війну, яку розв`язала і веде Росія. І президент Російської Федерації якраз дотримується протилежної від українців точки зору, вважаючи, що розпад СРСР був величезною геополітичною катастрофою ХХ-го століття. Він не критикує Сталіна, вважає його «гарним менеджером» і відверто говорить про те, що сам він вписується у спадкоємність останнього керівника радянського КДБ - Юрія Андропова. Тобто, рішення Верховної Ради України безумовно вписується у військовий контекст, у справжню екстремальну ситуацію, яка зараз існує в країні. Крок парламентаріїв покликаний об`єднати українську націю перед обличчям загрози і, безумовно, продемонструвати, що точка неповернення до режиму Путіна в Україні досягнута. Іншими словами, це те, що я називаю боротьбою цивілізацій, війною пам`яті, яка стає абсолютно не сумісною, це війна полярного сприйняття історії.

- Які наслідки вона матиме для наступних поколінь?

- А от тепер я переходжу до четвертого уроку. Україна запроваджує люстрацію. Тобто відсторонення від посад керівників з радянською ментальністю, їхнє панування сьогодні немислиме і неможливе, якщо ідеться про еволюцію України. Тому я думаю, що суть цієї акції (декомунізації - ред.), полягає у тому, що вона повинна підштовхнути до радикального оновлення політичних еліт у вашій країні, має сприяти перемозі не лише на військовому фронті, а можливо і, навіть передусім, на фронті боротьби з корупцією. Корупція, яка за моєю інформацією продовжується в Україні, повинна стати синонімом проклятого комунізму, як колись молот та ковадло. Її потрібно позбутися разом із цією скинутою символікою. Українці мають не лише скинути символічні спогади комунізму, але й викорінити справжню корупцію. Це зло має опинитися в минулому. Ваш вирок минулому повинен відкрити двері до вашого майбутнього.

- Яке значення декомунізації України у геополітичному вимірі?

- На мій погляд, затвердивши це відважне рішення, в геополітичному плані Україна знову демонструє, що вона є авангардом Європи. Це дуже важливо зрозуміти, оскільки вона показує шлях Євросоюзу, який потребує «Нюрнберзького процесу над комунізмом».

- Пане Олександре, а який, на вашу думку, урок Україна може дати Франції?

- Вона демонструє приклад Франції, яка для свого поступу вперед повинна вилікуватися від вірусу під назвою «марксизм-троцькізм-ленінізм». Згадаємо, що у Франції діє і користується певною популярністю Комуністична партія, а при владі перебуває Соціалістична партія. Разом із тим, сам сенс соціалізму, зараз незрозумілий більшості людей. Французькі соціалісти не хочуть і думати про заміну назви своєї партії, на відміну від їхніх опонентів, французьких консерваторів на чолі з Саркозі. Усім нам потрібно визнати комунізм злочином, а отже засудити і його «внучатого племінника» - соціалізм. Це буде справжньою ментальною революцією. Це означатиме - позбутися ідеологізмів, ідеологічних химер, зробити крок у ХХІ століття, яке суттєво відрізняється від попереднього. Це століття Інтернету, високорозвинених технологій, які роблять світ глобальним, зв`язують його щомиті в єдине ціле, які перетворюють учорашню фантастику на реальність. Це світ майбутнього.

Источник: Укрінформ
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

 

page generation time:0,569