В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Удар по імунітету. Як Україна може юридично захистити себе від агресії РФ?

Версия для печати
Герман Галущенко
24 апр 2015 года
Минув рік з часу втрати Україною Криму. І можливо, саме ця сумна річниця спонукала уряд шукати дієві шляхи створення умов для юридичної відповідальності держави Росії за окупацію півострова, окрім механізмів Європейського суду з прав людини.

Уряд звітує про постійне зростання кількості позовів України до Європейського суду з прав людини, з метою захисту своїх державних інтересів.

Однак, враховуючи тривалість розгляду справ у зазначеній інстанції (як приклад – перенесення на півроку дати подання російським урядом офіційного коментаря щодо прийнятності скарг України), мусимо констатувати:

такий механізм відстоювання національних інтересів є перспективою навіть не завтрашнього дня.

Під час звітування коаліційного уряду, яке збіглося в часі з річницею окупації Криму, було визначено як пріоритетне завдання запровадження ефективного механізму притягнення до відповідальності нашого північного сусіда за його протиправні дії. За кілька днів після звітування на сайті Верховної ради з’явився урядовий законопроект (реєстраційний № 2380) "Про юрисдикційні імунітети та відповідальність іноземних держав".

Ініціатива уряду врегулювати питання обмеження імунітету іноземних держав в Україні безумовно є слушною і нагальною за умов сьогодення. І прикладів такого обмеження на законодавчому рівні у світі існує багато - Австрія (1974), Велика Британія (1978), США (1976), Сінгапур (1979), ПАР (1981), Пакистан (1981), Канада (1982).

Але треба враховувати і те, що відповідні закони в інших державах готувались роками і були предметом широкого обговорення в наукових колах.

Цілком усвідомлюючи те, що Україна в умовах неоголошеної війни не має років на розробку відповідних законопроектів, все ж маємо констатувати, що питання імунітету держави є одним з ключових в міжнародному праві, й для визначення меж таких імунітетів в національному законодавстві мають бути залучені провідні юристи-практики та науковці.

Повертаючись до власне тексту законопроекту, слід зазначити, що сама його назва та структура, яка поєднує питання юрисдикційних імунітетів і відповідальності іноземної держави, є недоречними. Треба чітко розуміти, що обмеження імунітету держави жодним чином не означає, що вона в чомусь винна. Зняття імунітету дозволяє лише залучити державу в конкретний процес.

Питання протиправності в діях тієї чи іншої держави має бути встановлено в рамках міжнародних юрисдикційних органів і може закріплено рішеннями відповідних державних інституцій країни, що потерпає від агресії, а не її національними судами.

Будь-який з наведених вище законів інших країн не торкається питання відповідальності, оскільки "імунітет" і "відповідальність" - це абсолютно різні правові категорії. Питання відповідальності держави лежить в площині застосування санкцій – більше політичній площині, тоді як категорія імунітету – суто правова категорія. Тобто дві зазначені категорії непоєднані по своїй суті.

Мусимо констатувати, що за основу згаданого законопроекту, який має на меті обмежити імунітет РФ, було взято, як не парадоксально, саме російський законопроект.

До того ж більшість статей була просто технічно відтворена.

В інших випадках статті російського законопроекту були об’єднані, але подеколи таким чином, що втратили зміст.

Навіть більше, при компіляції норм російського законопроекту не враховано те, що його предмет – дещо ширший, що і відображено в назві "О юрисдикционном иммунитете иностранного государства и его собственности".

Ключове питання, яке треба мати на увазі – РФ та Україна виходять з різних теорій імунітету держави.

В РФ діє теорія абсолютного імунітету, а в Україні – функціонального, що теж мало би бути враховано при "творчому" опрацюванні російського законопроекту.

Теорія абсолютного імунітету, яка історично була першою, виходить з того, що держава може бути позбавлена його виключно з її згоди. В свою чергу функціональний імунітет виходить з того, що якщо держава вступає в приватно-правові відносини, які є не властивими для суверена, то навіть за відсутності її згоди її імунітет може бути обмеженим.

Слід зазначити, що сьогодні у світі регламентація питань, пов’язаних з імунітетом, рухається в бік функціонального імунітету, поступово відходячи від абсолютного. І якщо у випадку наявності згоди держави на обмеження її імунітету, незалежно від обраної теорії, створюється беззаперечна можливість залучення держави до судового процесу, то в разі відсутності такої згоди відповідне правове регулювання має бути чітким, досконалим та повною мірою відповідати нормам і принципам права.

При розробці вітчизняного законопроекту варто звернутись і до досвіду інших країн, зазначених вище, а також до Європейської конвенції про імунітет держав 1972 року, з відповідною пояснювальною доповіддю, до Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності 2004 року, тощо.

Не є доцільним намагання авторів законопроекту поширити дію цього закону на господарюючі суб’єкти іноземної держави. Законодавство нашої держави виходить з того, що держава не відповідає за зобов’язаннями юридичних осіб, і навпаки. Ця позиція завжди відстоювалась державою в міжнародних інвестиційних арбітражах та при поданні будь-якого позову до неї у зв’язку з діяльністю державних підприємств.

Якщо Європейський суд з прав людини дуже часто ототожнює державні підприємства з державою, то суди загальної юрисдикції або арбітражі можуть мати абсолютно інший погляд на це питання.

Окремо слід зупинитись на формулюванні ст. 22 законопроекту про контрзаходи. Воно є абсолютно неприйнятним в контексті цього закону. А положення про невиконання міжнародно-правових зобов’язань є грубим порушення Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року та основоположного принципу міжнародного права. Чинне законодавство України передбачає можливість застосувати реторсію до держави, яка порушує імунітет нашої держави (ст. 79 закону України "Про міжнародне приватне право") і навіть є певна практика нашої держави з цього питання (постанова КМУ від 8.11.2000 року №1663).

Крім цього, законопроект в цілому містить величезну кількість абсолютно недолугих формулювань, як з точки зору міжнародного права, так і з огляду на норми українського законодавства.

Ключовим завданням цього законопроекту є створення можливості винесення в Україні її національними судами рішень проти іноземної держави, які б "сприймались" в інших юрисдикціях.

Мова йде про визнання та виконання таких рішень іноземними судами. В іншому випадку такий закон буде мертвонародженим і закінчиться "фейком" в контексті захисту інтересів нашої держави та її громадян.

Слід пам’ятати, що під час розгляду питання про допуск рішення українського суду до його виконання в іншій юрисдикції іноземний суд оцінюватиме багато факторів. Дуже б не хотілося, щоб недосконалість закону стала підставою для відмови іноземного суду у визнанні рішень вітчизняної Феміди.

До того ж слід мати на увазі, що тільки цей закон не стане вирішенням питання відповідальності РФ за ті протиправні дії, які вона вчиняє на території України. До вирішення цього питання слід підходити системно, доопрацьовуючи вже існуючу правову базу, зокрема закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та багато інших.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

 

page generation time:0,235