В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Україну схиляють до капітуляції

Версия для печати
Сергій Грабовський
24 апр 2015 года
22 квітня, у День Землі, українців змушували перейматися не самими тільки екологічними проблемами. Спершу глава МЗС РФ Сергій Лавров розповів в ефірі кількох російських радіостанцій, що повинна (саме повинна!) робити Україна. По-перше, вона мусить бути «дружньою» і по відношенню до Росії, і по відношенню до Європи. По-друге, потрібно «зберегти Україну нейтральною, насамперед, нейтральною у військово-політичному сенсі». По-третє, заявив Лавров, Українську державу слід федералізувати: «Україна може існувати тільки як держава, яка визнає різноманіття регіонів та культур, що її складають… Для цього треба відмовитися від впертості щодо обов’язкового збереження унітарної України, про що знову заявляють і президент Порошенко, і міністри уряду України. Відмовитися від того, що вони називають українізацією».
Іншими словами, не має значення, що 9/10 українців не хоче федералізації, що де-факто з моменту російської агресії нейтральний статус України, який проголосив режим Януковича, грубо порушений Москвою, що сама Росія тільки на словах залишається федерацією, ставши за Путіна централізованою деспотією, що українізація – це очищення людських мізків і міських та сільських вулиць від імперсько-колоніального мотлоху… Росія сказала – ні! А якщо ви не зробите того, що від вас вимагають у Москві, Україна просто не зможе існувати, запам’ятали?

Цього ж дня сайт Радіо «Свобода» інформував, що група науковців із різних країн світу закликала президента України Петра Порошенка і голову Верховної Ради Володимира Гройсмана не підписувати закони про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті і про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, які у мас-медіа коротко звуться «законами про декомунізацію». «Їхній зміст і дух суперечить одному з найбільш фундаментальних політичних прав – праву на свободу слова. Їхнє ухвалення викличе серйозні питання щодо відданості України принципам Ради Європи та ОБСЄ, а також ряду договорів та офіційних декларацій, підписаних Україною від часу відновлення незалежності в 1991 році», – стверджують підписанти, серед яких не лише західні і російські науковці, а й українські дослідники, що працюють за кордоном. Вони підкреслюють, що визнання кримінальним злочином заперечення законності боротьби за незалежність України у ХХ столітті унеможливить дискусію з приводу історичної ролі ОУН та УПА, яку ці вчені не вважають однозначною. Ба більше: «благородний намір, загальне засудження всього радянського періоду як одного з окупаційних для України матиме несправедливі й безглузді наслідки… Складні і суперечливі питання повинні залишатися предметом обговорення».

Іншими словами, де-факто зміст цього відкритого листа із закликом до глави Української держави і до голови парламенту фактично збігається зі змістом заяви глави МЗС РФ: припинити українізацію (бо декомунізація і є передусім українізацією), поставити нарівні демократичний і тоталітарний дискурси у вигляді «обговорення суперечливих питань», зберегти розмаїття культурних кодів, включно з радянським, тобто – розпорошити Україну і зробити її недієздатною у війні з російським агресором. Звичайно, підписанти скажуть, що у них були зовсім інші наміри, але реальний зміст документа саме такий.

Дивує, що листа цього підписали науковці, в тому числі деякі імениті, які мали б розуміти: за чинних обставин відмова президента підписати «закони про декомунізації» мала б головним наслідком капітуляцію перед Росією, яка офіційно вже встигла ці закони засудити. Інші негативні наслідки теж легко прогнозувати: руйнацію урядової коаліції, провал реформ, деморалізацію армії та виступи проти президента сотень тисяч активних прихильників ідей Майдану, частина яких зараз зі зброєю в руках захищає Україну на сході. А ще – різку активізацію «п’ятої колони» та російської агентури напередодні 9 травня, що неминуче потягне за собою криваві інциденти…

Так, у цих законах є недоліки і деякі нечітко прописані положення, але за чинних обставин відмова від них – це однозначна спроба «умиротворення» агресора. Кому, як не західним науковцям, знати, до чого призвела політика «умиротворення» Заходом агресивних режимів у 1930-х роках? Причому тоді «умиротворювали» не тільки Гітлера з Муссоліні, а й Сталіна: СРСР був прийнятий до Ліги Націй, йому продавали новітні військові технології…

Але годі. Краще я наведу ще одне повідомлення, яке так само надійшло у День Землі. Справа в тому, що 21-22 квітня в Ізраїлі відзначають День пам’яті загиблих у війнах і жертв терактів. Церемоніал, зокрема, передбачає двохвилинну траурну сирену по всій країні. Так от, поліція міста Ейлат затримала трьох іноземних робітників, які під час цієї сирени вигукували з вікна будинку, де вони мешкали, гасло: «Аллах Акбар». А у місті Бейт-Шемеш місцеві представники однієї з радикально-ультраконсервативних течій юдаїзму – сікарії – вивісили на своїх будинках палестинські прапори. Знов-таки, втрутилася поліція. Ось так прифронтова держава (до речі, єдина стабільна демократія Близького Сходу) розглядає у певних випадках питання свободи слова та свободи публічного вираження особистої ідейної позиції.

До речі: в Ізраїлі не допускають до виборів політичні сили, якщо їхні офіційно заявлені або латентні цілі включають в себе заперечення права Ізраїлю на існування в якості держави єврейського народу; заперечення демократичного характеру Держави Ізраїль; підбурювання до расизму. За логікою науковців-підписантів відкритого листа, така політика давно мала би призвести до розколу Ізраїлю і його занепаду, але реальність протилежна…

КОМЕНТАР

«ЖОДНА ПОВАЖАЮЧА СЕБЕ КРАЇНА НЕ МАЄ ПРАВА ВСЕРЙОЗ СПРИЙМАТИ ПОГРОЗИ І ЗАКЛИКИ ЛАВРОВА»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, дипломат, публіцист:

- Лавров поводить себе як типовий тупий імперіаліст, який намагається у ХХІ столітті незалежній державі нав’язувати свою думку, своє бачення внутрішнього розвитку іншої країни, тим паче, такого елементу як Конституція. Він влазить своїми далеко не дипломатичними заявами в ті справи і сфери, в які не має права влазити. Він – перехідна постать. У Москві ходять чутки, що Лавров не користується впливом і не допущений до вузького путінського кола, але відпрацьовує свою роль «Пана Ні» з більш жорстоким обличчям, аніж було у Громико (Андрій Громико – міністр закордонних справ СРСР – Ред.).

Жодна поважаюча себе країна не може і не має права всерйоз сприймати погрози і заклики Лаврова. По-друге, у росіян виникає велика логічна суперечність між постулатом Путіна, що росіяни й українці – один народ. У той же час, нав’язується думка про зовсім різні народи і національні різноманіття. Нехай вони звернуть увагу на Росію та її структуру, яка є дійсно багатонаціональною. Хай вони там вирішують свої проблеми.

Україна, якщо вона не хоче повного розпаду, залишатиметься унітарною державою. При цьому, Україна враховує і буде враховувати свою різноманітність. Але найголовніше, вже існує українська політична нація, до якої входять і етнічні росіяни, і етнічні російськомовні українці… Ми бачимо це по тому, хто захищає Україну, бореться і помирає за незалежність нашої держави. Ніякі спроби протиставити два народи, ніякі заяви про те, що тут ніби гноблять росіян, не пройдуть. Етнічні росіяни у нас є в уряді, а також на інших посадах. Проблема в іншому: чи поважають ці люди Україну і чи вважають, що вона повинна бути незалежною? Якщо так, то це абсолютно нормальні українські громадяни і немає різниці, якою мовою вони говорять і якого вони походження. Якщо вони вважають, що Україна повинна належати до імперії, то незалежно від їхнього походження, вони – зрадники.

Заяви Лаврова суперечать і принципам дипломатії, які опрацьовані впродовж віків, і принципам ООН щодо невтручання у внутрішні справи інших держав. Такі погляди треба викривати і говорити про них.


Источник: День
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

 

page generation time:0,073