В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Україну схиляють до капітуляції

Версия для печати
Сергій Грабовський
24 апр 2015 года
22 квітня, у День Землі, українців змушували перейматися не самими тільки екологічними проблемами. Спершу глава МЗС РФ Сергій Лавров розповів в ефірі кількох російських радіостанцій, що повинна (саме повинна!) робити Україна. По-перше, вона мусить бути «дружньою» і по відношенню до Росії, і по відношенню до Європи. По-друге, потрібно «зберегти Україну нейтральною, насамперед, нейтральною у військово-політичному сенсі». По-третє, заявив Лавров, Українську державу слід федералізувати: «Україна може існувати тільки як держава, яка визнає різноманіття регіонів та культур, що її складають… Для цього треба відмовитися від впертості щодо обов’язкового збереження унітарної України, про що знову заявляють і президент Порошенко, і міністри уряду України. Відмовитися від того, що вони називають українізацією».
Іншими словами, не має значення, що 9/10 українців не хоче федералізації, що де-факто з моменту російської агресії нейтральний статус України, який проголосив режим Януковича, грубо порушений Москвою, що сама Росія тільки на словах залишається федерацією, ставши за Путіна централізованою деспотією, що українізація – це очищення людських мізків і міських та сільських вулиць від імперсько-колоніального мотлоху… Росія сказала – ні! А якщо ви не зробите того, що від вас вимагають у Москві, Україна просто не зможе існувати, запам’ятали?

Цього ж дня сайт Радіо «Свобода» інформував, що група науковців із різних країн світу закликала президента України Петра Порошенка і голову Верховної Ради Володимира Гройсмана не підписувати закони про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті і про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, які у мас-медіа коротко звуться «законами про декомунізацію». «Їхній зміст і дух суперечить одному з найбільш фундаментальних політичних прав – праву на свободу слова. Їхнє ухвалення викличе серйозні питання щодо відданості України принципам Ради Європи та ОБСЄ, а також ряду договорів та офіційних декларацій, підписаних Україною від часу відновлення незалежності в 1991 році», – стверджують підписанти, серед яких не лише західні і російські науковці, а й українські дослідники, що працюють за кордоном. Вони підкреслюють, що визнання кримінальним злочином заперечення законності боротьби за незалежність України у ХХ столітті унеможливить дискусію з приводу історичної ролі ОУН та УПА, яку ці вчені не вважають однозначною. Ба більше: «благородний намір, загальне засудження всього радянського періоду як одного з окупаційних для України матиме несправедливі й безглузді наслідки… Складні і суперечливі питання повинні залишатися предметом обговорення».

Іншими словами, де-факто зміст цього відкритого листа із закликом до глави Української держави і до голови парламенту фактично збігається зі змістом заяви глави МЗС РФ: припинити українізацію (бо декомунізація і є передусім українізацією), поставити нарівні демократичний і тоталітарний дискурси у вигляді «обговорення суперечливих питань», зберегти розмаїття культурних кодів, включно з радянським, тобто – розпорошити Україну і зробити її недієздатною у війні з російським агресором. Звичайно, підписанти скажуть, що у них були зовсім інші наміри, але реальний зміст документа саме такий.

Дивує, що листа цього підписали науковці, в тому числі деякі імениті, які мали б розуміти: за чинних обставин відмова президента підписати «закони про декомунізації» мала б головним наслідком капітуляцію перед Росією, яка офіційно вже встигла ці закони засудити. Інші негативні наслідки теж легко прогнозувати: руйнацію урядової коаліції, провал реформ, деморалізацію армії та виступи проти президента сотень тисяч активних прихильників ідей Майдану, частина яких зараз зі зброєю в руках захищає Україну на сході. А ще – різку активізацію «п’ятої колони» та російської агентури напередодні 9 травня, що неминуче потягне за собою криваві інциденти…

Так, у цих законах є недоліки і деякі нечітко прописані положення, але за чинних обставин відмова від них – це однозначна спроба «умиротворення» агресора. Кому, як не західним науковцям, знати, до чого призвела політика «умиротворення» Заходом агресивних режимів у 1930-х роках? Причому тоді «умиротворювали» не тільки Гітлера з Муссоліні, а й Сталіна: СРСР був прийнятий до Ліги Націй, йому продавали новітні військові технології…

Але годі. Краще я наведу ще одне повідомлення, яке так само надійшло у День Землі. Справа в тому, що 21-22 квітня в Ізраїлі відзначають День пам’яті загиблих у війнах і жертв терактів. Церемоніал, зокрема, передбачає двохвилинну траурну сирену по всій країні. Так от, поліція міста Ейлат затримала трьох іноземних робітників, які під час цієї сирени вигукували з вікна будинку, де вони мешкали, гасло: «Аллах Акбар». А у місті Бейт-Шемеш місцеві представники однієї з радикально-ультраконсервативних течій юдаїзму – сікарії – вивісили на своїх будинках палестинські прапори. Знов-таки, втрутилася поліція. Ось так прифронтова держава (до речі, єдина стабільна демократія Близького Сходу) розглядає у певних випадках питання свободи слова та свободи публічного вираження особистої ідейної позиції.

До речі: в Ізраїлі не допускають до виборів політичні сили, якщо їхні офіційно заявлені або латентні цілі включають в себе заперечення права Ізраїлю на існування в якості держави єврейського народу; заперечення демократичного характеру Держави Ізраїль; підбурювання до расизму. За логікою науковців-підписантів відкритого листа, така політика давно мала би призвести до розколу Ізраїлю і його занепаду, але реальність протилежна…

КОМЕНТАР

«ЖОДНА ПОВАЖАЮЧА СЕБЕ КРАЇНА НЕ МАЄ ПРАВА ВСЕРЙОЗ СПРИЙМАТИ ПОГРОЗИ І ЗАКЛИКИ ЛАВРОВА»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, дипломат, публіцист:

- Лавров поводить себе як типовий тупий імперіаліст, який намагається у ХХІ столітті незалежній державі нав’язувати свою думку, своє бачення внутрішнього розвитку іншої країни, тим паче, такого елементу як Конституція. Він влазить своїми далеко не дипломатичними заявами в ті справи і сфери, в які не має права влазити. Він – перехідна постать. У Москві ходять чутки, що Лавров не користується впливом і не допущений до вузького путінського кола, але відпрацьовує свою роль «Пана Ні» з більш жорстоким обличчям, аніж було у Громико (Андрій Громико – міністр закордонних справ СРСР – Ред.).

Жодна поважаюча себе країна не може і не має права всерйоз сприймати погрози і заклики Лаврова. По-друге, у росіян виникає велика логічна суперечність між постулатом Путіна, що росіяни й українці – один народ. У той же час, нав’язується думка про зовсім різні народи і національні різноманіття. Нехай вони звернуть увагу на Росію та її структуру, яка є дійсно багатонаціональною. Хай вони там вирішують свої проблеми.

Україна, якщо вона не хоче повного розпаду, залишатиметься унітарною державою. При цьому, Україна враховує і буде враховувати свою різноманітність. Але найголовніше, вже існує українська політична нація, до якої входять і етнічні росіяни, і етнічні російськомовні українці… Ми бачимо це по тому, хто захищає Україну, бореться і помирає за незалежність нашої держави. Ніякі спроби протиставити два народи, ніякі заяви про те, що тут ніби гноблять росіян, не пройдуть. Етнічні росіяни у нас є в уряді, а також на інших посадах. Проблема в іншому: чи поважають ці люди Україну і чи вважають, що вона повинна бути незалежною? Якщо так, то це абсолютно нормальні українські громадяни і немає різниці, якою мовою вони говорять і якого вони походження. Якщо вони вважають, що Україна повинна належати до імперії, то незалежно від їхнього походження, вони – зрадники.

Заяви Лаврова суперечать і принципам дипломатії, які опрацьовані впродовж віків, і принципам ООН щодо невтручання у внутрішні справи інших держав. Такі погляди треба викривати і говорити про них.


Источник: День
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

 

page generation time:0,201