В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Куди ведуть усі Шовкові шляхи

Версия для печати
24 апр 2015 года
Голові КНР мало чисток у Комуністичній партії Китаю та реформ у державі. Він хоче, окрім іншого, змінити економічний і політичний лад в Азії. Позначене властивою китайським лідерам місткою, але інколи загадковою метафоричністю, його формулювання майбутнього для континенту офіцій­­но звучить як «Один пояс, один шлях». За словами самого Сі Цзіньпіна (востаннє він говорив про це минулого місяця на Боао­ському форумі – китайському аналогові Давоса), концепція «пояс – шлях» «відповідатиме вимогам нашого часу щодо регіональної та глобальної співпраці». Проте не всіх це переконало. Дехто вбачає в тому лише порожнє гасло; інші – майже неприхований план Китаю витіснити Америку з ролі панівної держави в Азії. Мабуть, жодна із двох груп критиків не має рації. Сі Цзіньпін свою ідею сприймає серйозно. І це не так «план», як публічний маніфест.
Уперше Сі Цзіньпін озвучив цей задум 2013 року в Казахстані. Він виніс на обговорення «економічний пояс Шовкового шляху» з покращеною інфраструктурою вздовж основних районів, де сот­ні років тому пролягала мережа сухопутних маршрутів, якими торгівці шовком та інші купці возили товари з Китаю через Середню Азію та Росію до Північної Європи й Венеції на березі Адріатичного моря. В Індонезії Сі Цзіньпін запропонував «морський Шовковий шлях ХХІ століття»: з міст на південно-східному узбережжі Китаю до Європи через В’єтнам, саму Індонезію, Індію, Шрі-Ланку, Східну Африку та Суецький канал. Тоді ці пропозиції прозвучали досить легковажно: під час закордонних візитів лідери держав часто видають щось подібне, згадуючи сиву давнину, коли всі мали жити в мирі та злагоді.

Однак за кілька останніх місяців ідея дістала справжній імпульс. Китай пішов далі в напрям­­ку підтвердження своїх слів ділом. Він пообіцяв $50 млрд своєму новому Азійському банкові інфраструктурних інвестицій, який (незважаючи на протидію США) ініціював змагання між 47 країна­­ми за право стати акціонерами-за­снов­­никами. Ще $40 млрд Китай пообіцяв виділити на «фонд Шовкового шляху» для інвестицій в інфраструктуру вздовж сухопутного та морського маршрутів. Один із мотивів таких щедрих вливань – власний інтерес. Китайські компанії сподіваються вигра­­ти тендери на багато проектів із будівництва автотрас, залізниць, портів і трубопроводів, яких потребуватиме нове транспортне сполучення. А покращення транспортної системи піде на користь китайським експортерам. Своєю чергою, сприяння розвиткові сусідів створить нові ринки. Схоже, що Пекін це зрозумів, і тому з’явилися порівняння із планом Маршалла – американською програмою допомоги у відбудові Західної Європи після Другої світової війни.

Пекінові така аналогія не до вподоби, бо він вважає план Маршалла частиною американського проекту стримування Радянсь­кого Союзу. КНР наголошує, що її ініціативи мають на меті добро для всього людства і є «безпрограшними» (улюблене слівце). Але, звісно, вона сподівається, що завдяки грошам та інвестиціям у неї з’являться друзі. Визначний китайський експерт у галузі міжнародних відносин Янь Сютон заявляє, що країні потрібно «придбати» дружні відносини із сусідами.

У Середній Азії, яка потерпає від низьких цін на нафту і зменшення грошових переказів від трудових мігрантів із Росії, вітають перспективу ширшої участі Китаю. Сама РФ, хоча й остерігається постійного зростання його впливу на колишні радянські республіки в регіоні, зараз надто залежна від доброї волі Пекіна, щоб виказувати будь-що, окрім ентузіазму. Проте на берегах уздовж морського маршруту панують пі­дозри щодо намірів Піднебесної. Її зухвала поведінка в Південно-Китайському морі, де вона гарячково перебудовує спірні скелі на спірні острови, наводить на думку, що ця держава просто переконана у своєму праві гнобити дрібніших сусідів.

Тож спочатку на пояс і шлях Південно-Східна Азія відреагувала скептично. У Малайзії, де уряд зазвичай спочатку аплодує будь-якій пропозиції Китаю, а запитання ставить потім, міністр оборони Гішамуддін Гусейн сказав, що морський Шовковий шлях «викликає запитання» і що це повинна бути спільна (тобто регіональна), а не виключно китайська ініціатива. Президент Індонезії Джоко Відодо, який хоче перетворити свою країну на «глобальний морський центр», спочатку поставився до цього задуму із сумнівом. Але нині, здається, вже схильний допомагати. Це й не дивно, позаяк до його власного плану входять масштабні інвестиції в порти й іншу інфраструктуру і він сподівається на участь Китаю. У результаті візиту до КНР минулого місяця з’яви­лася спільна заява, яка обіцяє «морське партнерство» й називає бачення Джоко Відодо та Сі Цзіньпіна «взаємодоповнювальним». Але Джоко Відодо перед відвідинами Пекіна дав зрозуміти, що Індонезія не погоджується з територіальними претензіями Китаю у водах біля узбережжя Південно-Східної Азії.

Іще один новий лідер, індійський прем’єр-міністр Нарендра Моді має власний підхід до цих питань. Минулого місяця він відвідав Шрі-Ланку, Маврикій та Сей­­шели, три країни в Індійсь­кому океані, яким пообіцяв шир­­шу співпрацю й поділився власними інтересами Індії як морської держави. Він не представив це як хід у відповідь на плани Китаю. Але в січні Моді та Барак Обама оприлюднили спільне «стратегічне бачення». Неявна відповідь Індії на морські амбіції Китаю – пожвавлення відносин із меншими сусідами й курс на зближення з Америкою.
Китай – номер один?

Моді, який наступного місяця відвідає КНР, навряд чи критикуватиме морський Шовковий шлях. Як і Джоко Відодо, він був би радий китайським інвестиціям в інфраструктуру. Але обидва вони, напевно, мають сумніви щодо бачення Сі Цзіньпіном майбутнього Азії як регіону з центром у Китаї, де очолювані останнім інститути відіграють чимдалі серйознішу роль в економіці інших держав, а його флот росте й базується на щораз більших відстанях від рідних берегів. Схоже, Сі Цзіньпін мріє про регіональну гегемонію Пекіна, коли країни на кшталт Південної Кореї та Японії добровільно віддаляться від американської стратегічної орбіти й перейдуть на орбіту Китаю – відновленої потуги, яка хоче повернути собі те, що належить їй від народження. Це не змова. Це довготерміновий і навіть серйозний план, хоч він і не викликає особливого ентузіазму в решти Азії.


Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

 

page generation time:0,121