В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

Куди ведуть усі Шовкові шляхи

Версия для печати
24 апр 2015 года
Голові КНР мало чисток у Комуністичній партії Китаю та реформ у державі. Він хоче, окрім іншого, змінити економічний і політичний лад в Азії. Позначене властивою китайським лідерам місткою, але інколи загадковою метафоричністю, його формулювання майбутнього для континенту офіцій­­но звучить як «Один пояс, один шлях». За словами самого Сі Цзіньпіна (востаннє він говорив про це минулого місяця на Боао­ському форумі – китайському аналогові Давоса), концепція «пояс – шлях» «відповідатиме вимогам нашого часу щодо регіональної та глобальної співпраці». Проте не всіх це переконало. Дехто вбачає в тому лише порожнє гасло; інші – майже неприхований план Китаю витіснити Америку з ролі панівної держави в Азії. Мабуть, жодна із двох груп критиків не має рації. Сі Цзіньпін свою ідею сприймає серйозно. І це не так «план», як публічний маніфест.
Уперше Сі Цзіньпін озвучив цей задум 2013 року в Казахстані. Він виніс на обговорення «економічний пояс Шовкового шляху» з покращеною інфраструктурою вздовж основних районів, де сот­ні років тому пролягала мережа сухопутних маршрутів, якими торгівці шовком та інші купці возили товари з Китаю через Середню Азію та Росію до Північної Європи й Венеції на березі Адріатичного моря. В Індонезії Сі Цзіньпін запропонував «морський Шовковий шлях ХХІ століття»: з міст на південно-східному узбережжі Китаю до Європи через В’єтнам, саму Індонезію, Індію, Шрі-Ланку, Східну Африку та Суецький канал. Тоді ці пропозиції прозвучали досить легковажно: під час закордонних візитів лідери держав часто видають щось подібне, згадуючи сиву давнину, коли всі мали жити в мирі та злагоді.

Однак за кілька останніх місяців ідея дістала справжній імпульс. Китай пішов далі в напрям­­ку підтвердження своїх слів ділом. Він пообіцяв $50 млрд своєму новому Азійському банкові інфраструктурних інвестицій, який (незважаючи на протидію США) ініціював змагання між 47 країна­­ми за право стати акціонерами-за­снов­­никами. Ще $40 млрд Китай пообіцяв виділити на «фонд Шовкового шляху» для інвестицій в інфраструктуру вздовж сухопутного та морського маршрутів. Один із мотивів таких щедрих вливань – власний інтерес. Китайські компанії сподіваються вигра­­ти тендери на багато проектів із будівництва автотрас, залізниць, портів і трубопроводів, яких потребуватиме нове транспортне сполучення. А покращення транспортної системи піде на користь китайським експортерам. Своєю чергою, сприяння розвиткові сусідів створить нові ринки. Схоже, що Пекін це зрозумів, і тому з’явилися порівняння із планом Маршалла – американською програмою допомоги у відбудові Західної Європи після Другої світової війни.

Пекінові така аналогія не до вподоби, бо він вважає план Маршалла частиною американського проекту стримування Радянсь­кого Союзу. КНР наголошує, що її ініціативи мають на меті добро для всього людства і є «безпрограшними» (улюблене слівце). Але, звісно, вона сподівається, що завдяки грошам та інвестиціям у неї з’являться друзі. Визначний китайський експерт у галузі міжнародних відносин Янь Сютон заявляє, що країні потрібно «придбати» дружні відносини із сусідами.

У Середній Азії, яка потерпає від низьких цін на нафту і зменшення грошових переказів від трудових мігрантів із Росії, вітають перспективу ширшої участі Китаю. Сама РФ, хоча й остерігається постійного зростання його впливу на колишні радянські республіки в регіоні, зараз надто залежна від доброї волі Пекіна, щоб виказувати будь-що, окрім ентузіазму. Проте на берегах уздовж морського маршруту панують пі­дозри щодо намірів Піднебесної. Її зухвала поведінка в Південно-Китайському морі, де вона гарячково перебудовує спірні скелі на спірні острови, наводить на думку, що ця держава просто переконана у своєму праві гнобити дрібніших сусідів.

Тож спочатку на пояс і шлях Південно-Східна Азія відреагувала скептично. У Малайзії, де уряд зазвичай спочатку аплодує будь-якій пропозиції Китаю, а запитання ставить потім, міністр оборони Гішамуддін Гусейн сказав, що морський Шовковий шлях «викликає запитання» і що це повинна бути спільна (тобто регіональна), а не виключно китайська ініціатива. Президент Індонезії Джоко Відодо, який хоче перетворити свою країну на «глобальний морський центр», спочатку поставився до цього задуму із сумнівом. Але нині, здається, вже схильний допомагати. Це й не дивно, позаяк до його власного плану входять масштабні інвестиції в порти й іншу інфраструктуру і він сподівається на участь Китаю. У результаті візиту до КНР минулого місяця з’яви­лася спільна заява, яка обіцяє «морське партнерство» й називає бачення Джоко Відодо та Сі Цзіньпіна «взаємодоповнювальним». Але Джоко Відодо перед відвідинами Пекіна дав зрозуміти, що Індонезія не погоджується з територіальними претензіями Китаю у водах біля узбережжя Південно-Східної Азії.

Іще один новий лідер, індійський прем’єр-міністр Нарендра Моді має власний підхід до цих питань. Минулого місяця він відвідав Шрі-Ланку, Маврикій та Сей­­шели, три країни в Індійсь­кому океані, яким пообіцяв шир­­шу співпрацю й поділився власними інтересами Індії як морської держави. Він не представив це як хід у відповідь на плани Китаю. Але в січні Моді та Барак Обама оприлюднили спільне «стратегічне бачення». Неявна відповідь Індії на морські амбіції Китаю – пожвавлення відносин із меншими сусідами й курс на зближення з Америкою.
Китай – номер один?

Моді, який наступного місяця відвідає КНР, навряд чи критикуватиме морський Шовковий шлях. Як і Джоко Відодо, він був би радий китайським інвестиціям в інфраструктуру. Але обидва вони, напевно, мають сумніви щодо бачення Сі Цзіньпіном майбутнього Азії як регіону з центром у Китаї, де очолювані останнім інститути відіграють чимдалі серйознішу роль в економіці інших держав, а його флот росте й базується на щораз більших відстанях від рідних берегів. Схоже, Сі Цзіньпін мріє про регіональну гегемонію Пекіна, коли країни на кшталт Південної Кореї та Японії добровільно віддаляться від американської стратегічної орбіти й перейдуть на орбіту Китаю – відновленої потуги, яка хоче повернути собі те, що належить їй від народження. Це не змова. Це довготерміновий і навіть серйозний план, хоч він і не викликає особливого ентузіазму в решти Азії.


Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

 

page generation time:0,230