В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Зал периодики
Другие диалоги:

В Україні насправді немає ані лівих, ані правих рухів – Портников

Версия для печати
Олексій Мацука
25 май 2015 года
Яка роль лівих і ліворадикальних поглядів в системі цінностей донецьких і луганських сепаратистів? Чи існує зв’язок Комуністичної партії з угрупуваннями «ДНР» і «ЛНР»? Чи можна вважати угруповання сепаратистів «лівим сектором», створеним на противагу «Правому сектору»? Відповіді на ці питання шукали журналісти програми «Донбас Реалії» разом із колегою, публіцистом Віталієм Портниковим.

– Нещодавно в окупованому угрупуванням «ЛНР» Алчевську пройшов так званий «Міжнародний антифашистський форум». Чи не здається Вам, що крайні ліві перетворюються на тлі війни на Сході у своєрідний «лівий сектор»?

– Немає нічого дивного у тому, коли крайні праві зустрічаються у Петербурзі, а крайні ліві зустрічаються в Алчевську. Теоретично, представники цих двох рухів, зустрівшись один з одним, мають влаштувати бійню. Але це тільки теоретично, адже на практиці ситуація дещо інакша. Наприклад, сучасний уряд Греції популістський: крайні ліві працюють в коаліції з крайніми правими. Це тренд сучасного часу.

– Наскільки можливий сьогодні крайній лівий поворот у зв’язку із ситуацією на Донбасі, особливо на окупованих територіях?


– Я не зовсім вірю, що існують ліві рухи у пострадянському світі. Можливо, ще коли був «жовтневий переворот», там були ліві есери, ліві ідеї. Це ще були ліві рухи, але згодом уся сутність лівих партій, які захопили владу, звелася до того, що більшовик Сталін фактично відновив Російську імперію. А імперію не можна відновлювати під лівими гаслами. Імперіалісти завжди – праві. Безсумнівно, у них була ліва риторика, але результат відомий – імперія була відновлена і в ній стала відроджуватися реальна права імперська ідеологія кінця XIX століття. За великим рахунком, лівих як таких у нас ніколи і не було. Навіть у Росії, як не дивно, комуністичну партію Російської Федерації до кримських подій можна було назвати лівою партією. А хіба українська комуністична партія – ліва? Це просто партія, яка ратувала за повернення радянської моделі існування, за стосунки з Росією. Це, по суті, проімперська організація.

– Які мотиви рухають людиною, коли вона вступає до лав сепаратистського неомарксистського батальйону?


– Людина, яка прочитала Карла Маркса нікуди не пішла б, адже він був одним із найлютіших опонентів Російської імперії. Він вважав її однією з найжорстокіших імперій на політичній карті світу. Ті слова, які Маркс говорив щодо російського імперіалізму – є політичним вироком у сучасній Росії, Володимиру Путіну, анексії Криму тощо. Тому марксист має бути тут, а не в якомусь неомарксистському батальйоні в так званій «ЛНР». Інша справа, що кожен вкладає у марксизм власне уявлення про реалії. Усе почалося із Володимира Леніна, який аби виправдати «жовтневий переворот» та захоплення своєю бандою влади у тодішній Росії, вигадав нову версію марксизму, побудову соціалізму в одній країні та ще й нерозвинутій, селянській. Марксизм – це просто оболонка, якою прикриваються пройдисвіти. Звідси випливає досить очевидна річ: люди, які йдуть у неомарксистські батальйони, можуть сказати, що хочуть боротися з олігархами, щоб народ взяв владу у свої руки тощо.

– Утім, результати ж цієї боротьби неефективні у Донецьку...


– Питання у тому, що людина хоче бачити. Адже і в Росії олігархи як правили, так і правлять, але пересічний росіянин, який є палким прихильником Володимира Путіна, скаже, що він зменшив їхню кількість, що вони не впливають більше на державні справи, що усім тепер розпоряджається влада, що людям стало легше жити. Хоча, зрозуміло що Путін не просто є олігархічним ставлеником, а одним із таких найзаможніших людей, яким був тут Віктор Янукович. Те, що нинішні керівники так званих «ЛНР» та «ДНР» наживаються на усій цій авантюрі ні для кого не секрет. Розумієте, радянській людині, яка досі не вибралася із свого кокона, вигідніше жити не реаліями, а ілюзіями. Цим він і відрізняється від людини нормальної, дорослої.

– Але радянських людей вдосталь і на звільненій території. Тобто це не тільки залежить від окупованої території.

– Звичайно таких багато і в Центральній і Західній Україні. Але чому ж тоді люди після 20 років знущань над Донбасом голосують за «Опозиційний блок», у списках яких імена, які і викачували з Донбасу усе, що тільки можливо? Тобто у них не відбулася переоцінка реалій.

– Яка роль лівих ідей в глобальному вимірі?  

– Це не бідні проти багатих. Справа у тому, що в економічній інфраструктурі сучасного цивілізаційного світу відбулися серйозні зміни за останні століття, які не можна не помічати. І провідні політики, які хочуть бути відповідальними, це помічають. Саме таким чином відбулася трансформація лейбористської партії Великої Британії часів Тоні Блера. З’явилися нові лейбористи. І нині після поразки чергового лейбористського уряду на парламентських виборах, пан Блер наголошує на необхідності повернення до цієї ідеології. Я цілком з ним погоджуюся. Є приклад трансформації соціал-демократичної партії Німеччини, яка брала на себе відповідальність за цілком серйозні й непопулярні реформи в країні. Є приклад серйозної трансформації соціал-демократичних партій країн Скандинавії, які від класичної соціалістичної моделі перейшли до пошуку шляхів співіснування соціалістичної держави і допомоги приватній ініціативі особистості. А є надання нездійснених обіцянок людей, які є відвертими пройдисвітами. Найяскравіший приклад – це перемога грецької конфедерації ліво-популістської партії «СІРІЗА». Я впевнений, що це призведе до неминучого краху в Греції. Тут не буде варіантів.

– Такий самий популізм є і у правих?

– Так, але праві ніколи не обіцяють посилення державного сектору, що вони платитимуть зарплати з грошей, яких немає. Вони можуть виступати з якихось неошовіністичних гасел імперіалістичного характеру.

– Що відбувається з трансформацією комуністичної партії в Україні, з соціалістичною?


– Я уже казав про те, що ніколи не вважав комуністів лівими. Насправді Комуністична партія України – це територіальна організація КПРС, що була спеціально створена, аби російські більшовики окупували Україну в 1918 році. Це «ДНР» у її чистому вигляді, тільки 80-річної давнини.

Соціал-демократична партія це теж не крайня ліва партія. Вони просто так себе назвали. Соціалістична партія України у багатьох проявах виглядала організацією, в якій була певна ліва ідеологія. Це була спроба створити ліву партію на фундаменті цієї держави. Утім, вона теж була неуспішною, оскільки були маневри між гаслами, програмними установками та політичними пріоритетами.

Я можу сказати, що в Україні справжні ліві партії були знищені більшовизмом. Це українські соціалісти-революціонери часів Винниченка та Петлюри, українська комуністична партія боротьбистів. Після цього ніякого лівого руху в Україні не було. Його тільки належить створювати в умовах суверенної держави. Спочатку має з’явитися держава із розумінням свої інтересів та кордонів, а уже потім – ліві або праві рухи. А те, що ми бачили на лівому спектрі, і на правому – це були чистої води спекуляції. Дивіться, лівий рух у нас – це, як правило, спектр організацій, які хочуть дружити з Росією. У випадку з комуністами, то взагалі перетворити нас на Росію. У випадку з правими – це спекуляція на етнічно-політичному проекті. І нині ми живемо у державі, в якій, з політичної точки зору, немає ні лівих, ні правих.


Источник: Radio Svoboda
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Материалы по теме
Перекресток цивилизаций

Резюме по теме «Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?»

Глядя в будущее: от бюрократии к холократии

Переменчивая природа власти: сетевое управление

Децентрализация на распутье – европейские реформы в период кризиса

Децентрализация власти в 21-м веке - обзор

30 лет реформ системы управления в Китае

Уроки реформы системы управления США: опыт 20 лет

В защиту государственной бюрократии

Хорошее управление: благозвучный лозунг или желательная цель развития?

Принципы и проблемы новой политической парадигмы: многостороннее управление

Существует ли новая парадигма управления? Пример Португалии и Литвы

Управление: новая парадигма

Бюрократия убивает: уроки Рима

Как исправить правительство и восстановить демократию

Почему власть нуждается в радикальном упрощении

Зал периодики

Битва за виборчу систему

Первый год президентства Петра Порошенко

Айварас Абромавичус: Ми тут зібралися не для того, щоб тупцювати на одному місці черепашачими ніжками

Як працюватиме український аналог ФБР

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

Закрытая встреча: О чем украинский бизнес говорил с президентом

Кравчук: Ошибки президента в кадровых решениях зачастую настолько очевидны, что вызывают удивление

Новая модель развития финансов

Вахтанг Кипиани: Крым как Абхазия. Между оккупацией и этноцидом

Кличко мне друг, но выборы дороже?

Як не варто проводити адмінреформу, або Чи повторить Україна помилки Латвії?

Як знайти компроміс між олігархами і суспільством

The Economist: податок в Україні зросте, державні видатки скоротяться

Коментар: Порошенко має діяти

Олигархи сломают власть

Жизнь без европейской перспективы

Спочатку корупція, решта потім

Роман Чернега: "Половина работников в Украине работают нелегально"

In memoriam: Чему погибший Джон Нэш мог бы научить Украину

Гарбуз на тортике

Небезпечні радники. Чи будуть зроблені висновки з поразок?

Андрій Коболєв: Людям давали дешевий газ, щоби іншою рукою забирати в них значно більше

Експерт: Порошенко за рік президентства допустив низку помилок

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

ВР восьмого созыва с высокой вероятностью не доживет и до середины каденции

Дефолт или ультиматум?

Маємо другий неоголошений дефолт?

Эволюция достоинства

Пряма і явна загроза: як корупція шкодить національній безпеці України

Ничего в Минздраве

Глава податкової міліції Сергій Білан: Завдання - зламати систему

Инфографика: Как депутаты ходят на работу. Рейтинг и антирейтинг голосований

Платить по счетам: что даст Украине мораторий на погашение долгов

Коты в мешке. По каким правилам пройдут местные выборы-2015

Старі «граблі» й нові...

Кто-то должен ответить

Павло Шеремета: В правительстве возобладали аппаратные инстинкты

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

«Відверто Кажучи, Верхівка Вашої Еліти Дуже Корумпована»

«Украинский кризис» 2013-2015 годов или основы современного международного порядка

Про институциональный кризис

Сломать вертикаль власти. Опыт компании Zappos

Україна — від епохи Середньовіччя до Нового світу

Цугцванг Яценюка?

По чьим рецептам вылечат страну

Почему Украина до сих пор не ратифицировала Римский устав?

Архітектура поразки

Удобная «отмазка»

Рада после «майских»: о проблемах Донбасса поговорили и забыли

Испанские леваки: из радикалов в центристы

 

page generation time:0,099