В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Катастрофа – не біда

Версия для печати
3 июл 2007 года

Юрґен Габермас перший із великих наших сучасників дав оцінку нещодавно померлому Рорті. Ричард Рорті, за Габермасом, завдячував своєю дивовижною творчістю романтичному духові, який більше не ховався за постаттю академічного філософа. «Він багато чим завдячує своїм риторичним здібностям і бездоганному викладові письменника, котрий ладен був шокувати читачів незвичайними сюжетами, несподіваними протиставними концептами й новим «словником» (улюблений термін Рорті). Його хист есеїста сягав від Фрідріха Шлеґеля до надреалізму». Це той самий Рорті, який прагнув поєднати дикі орхідеї з мрією Льва Троцького про справедливість на землі. Таким самим візіонером був видатний сучасник Рорті Блох (конфлікт останнього з марксистськими консерваторами – всього лишень модний по Другій світовій війні конфлікт гарного зі ще кращим).

Карсавін колись пояснював про перипетії побудови Нового Єрусалиму на землі. Марксисти Карсавіним нехтували й марили перевернутою пірамідою, коли той, «хто був нічим, стає всім». Земний Новий Єрусалим як відбиття небесного тлумачиться не концептуально, а лише містерійно й мітично. Втім, людство завжди залюбки прилучалося до побудови такий візій на землі, офіруючи сотні тисяч і мільйони життів на вівтарі казки. Інваріанти – перший, другий і, віртуально, третій Рим.

Фата морґана справедливої держави

Усі побудови і розбудови майбутньої держави справедливості – не маячня таких інтелектуалів, як Троцький чи Рорті, що причетні до трансформацій антигуманістичних ідеологій у минулому віці, і не злий їхній задум про знищення людства. І йдеться не про лівих або правих, а про відбиття звичайних сублімацій популярних прагнень. А сучасні побудовники й розбудовники відрізняються від такого велета як Рорті лише тим, що путящої освіти в них нема і речення до речення прикласти не вміють, а великі містичні ідеї пробують викласти на рівні урядового лікнепу. Були об`єктивні причини, чому не вдалося розбудувати на європейському ґрунті Новий Єрусалим і чому залежно-самостійна Україна не здатна за всіх кольорів райдуги небесної на цих трипільсько-чорноземних просторах не дати людям прожити не безтурботне, а принаймні людське життя.

І в минулому, і в сучасності кожне таке марево ідеологічно оформлюється на ґрунті традицій, які своєю чергою спираються на архетипи, медіа типи (за середньовіччя) і неотипи. Сполучення та тлумачення таких складних структур залежить від рівня розвитку цивілізації, напрямку її розвитку, психосоціального стану людей/народу, що таку цивілізацію витворює на основі власної культури. Цими мріями живуть і через них вмирають на землі держави, якими керують репрезентативні привідці ( репрезентативні люди Емерсона), що раз називають себе кокетливо слугами (як у більшовиків) або по-пацанському – елітою . Колись повстала босота називала себе царями. А придивіться-но до містичного титулярію у сабатіянців, франкістів (українських послідовників Якова Фрáнка), масонів. Спогляньте на субкультуру підпанків, які величаються президентами яких-небудь контор чи управ.

У поспільствах існує цілий арсенал утримання великих візій на плаву. Аби ті, хто має лій у голові, зайвий раз не замислювався над раціональністю функціонування тієї чи іншої структури, а ті, хто того лою не має або переобтяжені марнотою повсякдення, не вчиняли якогось заколоту чи системного опору, хоч і у вигляді есканізму. Задля того нашвидкуруч печуться традиції – від більшовицьких звіздин і примусової праці за покійників, яких включали до виробничих бригад, до наших поклонінь Говерлі, голосування за фізично неприсутніх людей у раді як ритуалу заміщення чи заступництва. Через те українська кланова параноя є інваріантом відомого в культурології шаманізму.

У межах однієї цивілізації реальна чи позірна зміна ладу саму сутність таких обслуговуючих механізмів не міняє. Вони можуть лише перевертатися, як у кримінальному чи більшовицькому світі, – з цього приводу були чудові ленінградські праці по кримінальних пірамідах і їхній семіотиці, а про парареліґійний характер комуністичних ідеалів можна було вичитати ще в Кавтського. Або ж замінюються протилежними за своїм значенням словами зі збереженням того самого змісту. Був колись чудовий анекдот брежнєвського часу: у вірменського радіо запитували, чи буде війна, а воно відповідало, що війни не буде, але буде така боротьба за мир, що після неї каменя на камені не залишиться. Використовується також заміна назв – на якісь зовсім з іншого поля – при збереженні сутності явища. За середньовіччя церква називала поганські свята своїми визначеннями, це саме проробили більшовики з низкою церковних свят, а тепер в Україні, де є і багато церков, і атеїсти ще не притягаються до суду, повернули церковні свята для всього народу в традиції лише руської православної церкви.

«Новий Єрусалим» від сучасних можновладців

З практичного життя ми знаємо, що є певні правила або коди, котрі дозволяють відрізняти свого від чужого , можна від не можна і т.д. Так, у минулій державі вони функціонували в системах координат партійних, господарських і фахових кланів, і в нинішній – те саме, тільки, з огляду на невблаганний час, це вже не цекісти, а обкомівські шаркуни й комсомольські підпанки. Тільки тепер вони, як у дитячій грі, кажуть: «Цур, я президент банку», «Цур, а я президент нафтової компанії»… У них майже всіх спільне минуле, спільний етос, спільне розпізнавання, лишень ситуативна інтерпретація різна. В житті їх ще називають олігархами, корупціонерами, народними депутатами і т.д. Звичайно, їхні дітки, водії та коханки, котрих вони поприводили до відмороженого парламенту, на рахубу не йдуть, бо це створіння безсловесні й суспільству, крім фінансових, істотних збитків не завдають.

Як же працюють у реальному житті механізми реінтерпретації понятійного апарату й пов`язаних із ним традицій, породження на оновлених засадах народних вірувань, прагнень і здвигів? У філософії про це дещо писав Гадамер, у культурології Гумільов, але найдокладнішим прикладом є герменевтика сукупності текстів, котрі різні народи й конфесії називають Біблією, розуміючи під цим, щоправда, не завжди однаковий перелік творів і різне тлумачення наріжних понять у численних мовах. Кожна цивілізація на певному щаблі користується своїм добором і тлумаченням біблійних і довколабіблійних текстів, що на його ґрунті формувалося / формується законодавство, архітектура, музика, література, мораль, стратегія розвитку і т.д.

Зверніть увагу, наприклад, на настирливі кроки Президента Ющенка, скеровані на створення соборної православної держави. Знову ж таки, йдеться про земний Новий Єрусалим. Цій візії вже помалу підпорядковується освіта, культурне будівництво, мораль… «Дзеркало тижня» від часу до часу подає з цього приводу обережні дискусійні матеріали, але тим часом у жодному з них виразно не сказано, наскільки це відповідає Конституції України, чинному законодавству, народному воле вияву, прагматичним пріоритетам народного життя.

Група інтересів, представником якої в громадському житті є Прем`єр Янукович, звертається натомість не до містики Нового Єрусалиму, а до радянської політекономічної прагматики з її пріоритетними настановами і орієнтаціями вдома і за кордоном. Звичайно, це вже навіть не неомарксизм, а варіант голізму з функціоналізмом штибу Малиновського. Цей напрям у такі марниці , як національна ідея, громадська мораль нації, спадкоємність традицій, не вдається. Для цієї групи існують лише тимчасові патерни економіко-політичних імперативів та й годі.

Сам народ спробував зрушитись і виявити своє вільне карнавальне єство під час помаранчевого здвигу. Він пару місяців дихав на повні груди та вже бачив на обрії обіцяну землю Кокань, та ба. Як писали в старих радянських підручниках з історії, народ переміг, але верхівка перелякалася і зрадила (або й відразу планувала зрадити, як мені здається) його інтереси. І тому сьогодні всяка потороч дозволяє собі ходити потоптом по тих ідеалах, особливо коли такий поглум фінансує братня путінська Росія, що не жартома перепудилася від українського волевияву. Карнавал не призначений до зберігання традицій: він також є мотором їхнього руйнування задля витворення нових. Цей сон про волю в українській ментальності міг би стати темою тривалої окремої розмови. Як про сон уві сні про нашу ірреальність. Від доби трипільців більше як на сон ми не спромоглися.

Коди нової цивілізації

Що ж міняється сьогодні в українському традиційному й ментальному ландшафті? Рельєф залишається той самий. Нагорі притаманна українській культурі тріада: реальна (Ющенко-Янукович-Мороз) та віртуальна (Ющенко-Тимошенко-Янукович). Існує населення, зв`язки в якому порушені через системний і систематичний геноцид у минулому, потужні міґраційні процеси, тривалу еміґрацію пасіонаріїв, вдалу космополітизацію та одночасну русифікацію цілих країв. Є також населення, котре не вельми засвоїло (а на заході просто не встигло засвоїти) радянські традиції, де «адреса – не дім, і не вулиця», але ще не встигло пригадати старожитні традиції. Та й, власне, мало є кому ту старожитність вже пригадувати, нема умов для того пригадування, а найбільше – у населення нема ні часу, ні загального бажання до того братися. Прикро, але факт.

Щодо цього я собі дозволю провести модельну паралель з вельми популярним тепер новоцерковництвом, на чолі якого часто-густо стоять ексцентричні старші офіцери з колишнього КДБ. Нісенітниця з їхніх вуст звучить вельми привабливо, і заспокійливо, і душу пориває казна-куди. Як у мультику. У КДБ працювали чудові фахівці з ведення психологічної війни, зокрема проти власного народу. Відвідувачі таких концертів, за моїми спостереженнями, і справді раюють, починають на щось чекати, з`являється мета у житті. У кожній такій церкві – своя. Приблизно такий самий механізм використовується й поза церквою. Ось ми замінимо X на Y , а потім Y на Z , і все направиться й буде добре. Тільки ж те, що дозволяється в казанні новоцерковникам, не мало б дозволятися в реальному житті, бо в реальному житті довільна мішанка з реального та ідеального може призвести до втрати цього життя.

Тим-то в нас ідеться не про втрату чи зміну традицій, а про зміну кодів прочитання попередніх текстів, що ще залишилися. Цікаве сучасне явище – віртуалізація дійсності за допомогою найрізноманітніших електронних пристроїв. Електронна цивілізація в Україні – новина, і формується вона далебі не на українських традиціях. Чому саме електронна цивілізація? А тому що її дедалі важче контролювати посіпакам чергового владаря. Ці віртуальні тексти мають свої формули, ритуали, навіть мову. Це, панове, ще один карнавальний вибух. Тобто це ознаки того, що на основі нових кодів сьогодні в нас формується нова цивілізація. Раніше, ніж можна було сподіватися, бо в прогнозах ішлося про 30–50 років. Хоч це й не дивно, бо надто потужні розлами утворилися на нашому ландшафті, а попереду ще й СОТ та інші катаклізми.

Одначе, як казали у колишньому радянському анекдоті, це катастрофа, але не біда. Просто народження нового суспільства з новими традиціями. Але вже без романтичного духу Рорті.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Через что в себе должна переступить нация для успеха страны

Мастер брендов и основатель компании FEDORIV рассказал, какой должна быть украинская национальная идея

Вузы провалили экзамен на автономию

Выучишь «иностранный» - будешь доцентом!

Философская категория

Украина для своих

В КРЫМ ПРИШЕЛ РУСИЗМ

ОТКРЫТОЕ ОБРАЩЕНИЕ ЧЛЕНОВ ФОРУМА ГРОМАДЫ КИЕВА

Інноваційна Конституція

Солдаты информационной войны: как не сделать из народа стадо свиней

«Мотор» революції

Воды все меньше, конфликтов все больше

Волки и овцы: что стоит за опасениями о расколе Украине?

Люди, які воюють за природу. Три еко-ініціативи, що змінили Україну

Втрата прив’язаності до рідного — виродження етносу

Как страны ЕС решают проблему молодежной безработицы

Науковець Наталія Шульга: Приклад "проффесора" Януковича знеохочує робити дослідження в Україні

Ценности как указатели наших действий

Країна без майбутнього

Каталония не Испания

Зачем Украине русский царь

"Играть - это мука". Памяти Богдана Ступки

Про ресторан у Лаврі та відсутність віри в святих місцях

Пограничник миров

Путь к счастью за четыре семестра

Музеї в пошуках свого депутата

Ни словом, ни делом

Полювання на плагіат в ім’я науки

Коли мова має значення

Михайло Ватуляк: за останні три роки українська книжка подорожчала на 100 %

Культурні маніпуляції по смерті Возницького

Александр Романовский: Изоляция – временное и быстро проходящее явление

82,2% українців не купують українських книжок

Музейная революция: шерше ля фам!

Вкрасти на мільйон

Україна для китайців?

2012-й : хлеб без масла ООН: за чертой бедности живут уже четверо из пяти украинцев

Кризис доверия власти и внешние риски для Украины

Любов і смерть українських революцій

Украинские «народные сказки»: антология политической мифологии

Самолюстрація, або "спасібо політічєскому класу"

Влада веде Україну до краху

Чому в нас інтелектуали не лідери?

Бюджет понесет тяжелые траты

Крах сучасного фінансизму

Грозит ли Украине дефолт? - эксперты

Русский язык будет велик и могуч

Сломанные социальные лифты

Історико-культурні пам’ятки в Україні під загрозою знищення

Духовна культура у матеріальних вимірах

 

page generation time:0,109