В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Морфологія міту

Версия для печати
18 апр 2008 года

Наслідком вільного множення гуманітарних текстів сьогодні є швидка – швидша, ніж раніше, – ерозія і смерть значень. Процеси ґлобальної міґрації та свавілля слова все частіше призводять до зміни кодів текстів цивілізації; коли на зміну змісту з певною логікою і детермінізмом приходить бурхлива повінь контенту і текстової заливки. Такий механізм покликаний не з`ясовувати, а привертати увагу і скеровувати свідомість більших або менших громад для реалізації практичних потреб економічної поведінки спільнот. У цій соціальній механіці йдеться не про людину чи, не доведи Господи, особистість, а про способи використання людини в швидкоплинних штучних ситуаціях. Зараз ще кажуть – змодельованих ситуаціях.

Удосконалені кайдани мітів

Засоби віртуалізації цінностей, розклад і трансформація значень – не раз на історичну добу, а щоразу при появі іншої політичної адміністрації або зміни груп тих, хто ухвалює рішення, – сприяють переінакшенню картини світу та ландшафту культури суперетносу, на що, зазвичай, народ витрачає сотні або й тисячі років. Зміна наріжних ціннісних орієнтацій давно вже зробила дивацтвом критеріальність в оцінці і синхронних, і діахронних явищ.

У цьому бурхливому і зухвалому плині особистість, всупереч динаміці космічного розвою, знову розмивається і підпорядковується контекстам існування більших громад. Власне, таке зазвичай випадає за якихось катаклізмів у спільнотах.

Сьогодні згадані метаморфози легко простежуються на мутаціях, скажімо, концепцій комунізму чи ґлобалізму. Попри те, що перша – ближча до міту й містики, а друга – до проблем економічної прагматики. Про спалахи комуністичної містки писав Каутський; на патологіях термінів у суспільстві спинявся Маркузе. Деконструкція біблійних текстів розмиває культурні підвалини багатьох світових цивілізацій, а крах американської солодкої ідеї ґлобалізації в різних її іпостасях не очевидний хіба що інтелектуальному сектанту або засадничому герметику.

Оце ж і термін «міт» також зазнав неуникного впливу часових і просторових маніпуляцій.

Первісний або класичний міт стосувався надзвичайно тривалої доби колективного упорядкування обрядів на ґрунті наріжних архетипів. Аби це розтлумачити, Лосєв зумисне і неодноразово повторював, чим міт не є, визначаючи методом виключення його інгерентну сутність. Юнґ і Нойман, Фрезер і Ґрейвз трактували про міт як про особливий первісний спосіб осмислення ідеального і практичного буття. Вчені, які виховувалися до часів болонських розваг з освітою, пояснювали, в який спосіб і чому скам`янілі ритуали перетворювалися на символьні дискурси, що з них і формувався міт. В етнічному космосі міт існував за часів домітологічної, мітологічної та мітологізуючої свідомості людини, як засіб організації ідеального космосу для колективу. І він, природно, зник у своєму класичному вигляді з деконструкцією або заміною цього колективу (голодомор, вимордовування, полон). Втрачені контексти для зрозумілої інтерпретації символів та емблем перетворювали міт на цикли казок, леґенд, епічних та інших оповідей.

За середньовіччя архетипи – підвалини мітів – перетворилися на медіатипи. Медіатипи (порівняйте місце Танку Смерті в ширшій схемі Батька Часу) формувалися в рамцях зовсім іншої свідомості й широко використовували метафоричні ряди й системи символів, що залишилися від доби мітологічної свідомості. Медіатипи широко використовувалися в соціальній організації календарних економічних циклів і економічної діяльності від міських традицій до цехових формувань. Медіатипи з часом теж перетопилися на казки й леґенди та скам`яніли в емблематичній літературі шістнадцятого й сімнадцятого сторіч. Окремі спалахи емблематики ми подибуємо в символізмі дев`ятнадцятого й початку двадцятого сторіч та в низці різновидів тайнознання, спіритуалізму, ворожби тощо.

Натомість зі спогадами про класичні етнічні міти й медіатипи завжди тісно пов`язувався фольклор. Саме фольклор романтики й реліґійні діячі романтичної епохи використали для створення національних неотипів, вкорінених в етнічній емблематиці, політичній символології різних відламів сабатіанства (з виходом на таких пізніх мрійників, як франкісти, хасиди, марксисти), реанімованого новими німецькими мислителями та їхніми французькими та американськими інтерпретаторами середньовічного монастирського трансценденталізму й післянаполеонівської ієрогліфіки…, – для створення новітніх політичних теорій національних визвольних змагань (передусім італійці й німці та поляки), світлого майбутнього у вигляді різних фашизмів та комунізмів і розрекламованої видатними мислителями й поетами американської ідилії.

Людству ці філософсько-поетичні витвори, сповнені справді маґічної привабливості, коштували багатьох десятків втрачених життів, змарнованого буття численних поколінь на земних континентах. Смертельні карби від мрій потомленого людства й досі можна розпізнати на структурах етносів і суперетносів, зокрема й українського. Ще задовго до цих офір Бланкі в «Соціальній критиці» (розділ 10, Секти і революція) писав: «Фур`єризм, сен-сімонізм, комунізм, позитивізм – усі вони поспішають створити каторжні в`язниці зовсім іншого типу, де людству випаде скуштувати щастя бути скутим удосконаленим ланцем».

Ці конструкти з якогось дива почали називати не казками, а мітами в одних випадках і науково-обґрунтованими планами побудови нового суспільства в інших. Може тому, що тільки після катаклізмів двадцятого сторіччя, з кінцем історії як опису стала зрозумілою невластивість такого визначення. Та й то правда, що тупість проводарів народу й усієї шатії підпанків не завжди прив`язується лише до умов болонізації руїн освіти.

Міти проти логіки світу

Політичні конструкти в тих державах, які здатні ухвалювати самостійні рішення, сьогодні обумовлюються лише підтримкою, просуванням, брендинґом пролобійованих економічних інтересів. Белендіння про мораль перед ЗМІ відбуваються лише для виконання традиційних протоколів, коли контент у сміховинному контексті має включати джентльменський набір ключових слів, включно з міркуваннями про Бога і мораль. Це не міти, а, в кращому разі, не зовсім кримінальні схеми перерозподілу засобів на користь політичних ляльководів.

Те, що змальовують істориколюбні привідці в несамостійних державах, наприклад в Україні, це тим більше не міти, а казки чи анекдоти на тему колись чогось недовивченого і недочутого або просто нашіптаного ситуативними авторитетами. Якщо проаналізувати нинішні месиджі й дискурси, то ми побачимо, що мітом називають дезінформацію, вигадки, брехні. У пристойному товаристві ще інколи кажуть про всю цю облуду «казки». У класичних мітах здебільшого йшлося про часи минулі, вічні та ідеальні. Час і простір міту зібрані в один коток вічності мого етносу. А нині через професійну бездарність і мовну недолугість політики розповідають своєму народові на добраніч казки й марення про майбутнє. Хрущов обіцяв комунізм у 1980 році, Горбачов – приватні квартири кожному в 2000-ному, Янукович – покращення життя вже сьогодні, а Ющенко в своїх виступах більше схожих на казання – вирішення проблем України через побілені хати і з`єднання в одне тіло християнських церков східного обряду.

Аби знайти викрут із цієї притуги, Роланд Бер (Roland Boer) виклав в Інтернеті чернетку праці «Політичний міт», в якій автор (твір заборонено до прямого цитування) вдається до хитрого формулювання на кшталт найкраще визначення міту – найкоротше: важлива оповідь. А оскільки нічого неважливого навіть наші політики не кажуть, то й правні ми вдаватися до терміну міт. У цьому випадку Бер каже про політичний вимір у корисній формі… Ото ж і я про той самий міт у корисній для політиків формі. Ще й не прості імена він узяв для обґрунтування цих дурниць: Бад`ю, Блох, Адорно, Фройд. Що спільного між ними, знає лише Бер.

Натомість ще марбурзький неокантіанець Касірер у праці «Міт держави» (1946) писав, зокрема: «…у наших політичних діях і політичній думці досі втримується маґія. Коли малі групи намагаються накинути свої бажання й фантазми великим націям та всьому політичному утворенню, їм це на короткий час може вдатися; вони можуть навіть здобутися на великий тріумф, проте це все справи ефемерні. Бо однаково продовжує існувати логіка соціального світу, як продовжує існувати логіка фізичного світу». Схожі думки висловила Оксана Миколюк, яка інтерв`ювала Євгена Головаху для газети «День» («Міфи – зворотний бік політики», 19 березня 2008). Вона згадує про «добре продумані політтехнологами гасла (ідеологеми або міфологеми), які, впливаючи на нашу підсвідомість, примушують думати і чинити так, як це комусь потрібно». У своїх відповідях професор Головаха називає сьогоденні конструкти міфоїдами й уточнює: «поєднання раціонального змісту, на який ти орієнтуєш людей, щоб вони працювали над ідеєю, з метафоричною міфологізованою частиною. Тож у кожній ідеологемі або квазіміфологемі є дві ці складові: раціональна та міфологічна (метафорична). Як на мене, суспільство тим більш розвинуте і тим більше в нього шансів на поступальний розвиток, чим менша складова міфологічна».

Присутність мітоїдів / міфоїдів, мітологем або неотипів так чи інакше визнаються тепер і вченими, і в ЗМІ. У мистецькому вираженні яскраві взірці подибуємо, наприклад, в абстрактному експресіонізмі чи мінімалізмі (згадайте класичний вже Х). Проте, аби не заплутатися у визначеннях, все-таки міт треба залишити старожитності, а нинішні конструкти, стратагеми й піар-акції чи відверті пірамідальні змови так і називати. Тож модерновий політик-творець мітів – звичайнісінький облудник і брехун.

Сучасність і її віртуалізація потребують зовсім іншого опису і осмислення у цілком відмінних категоріях. Міти – продукт колективний і скерований на ідеалізований опис і впорядкування часу й простору буття, а поточні конструкти є витвором особи чи групи й скеровані на забезпечення зискових потреб. Ми можемо навіть говорити про створення неоемблематичних дискурсів, що сумісне з загальним тяжінням до віртуалізації, але то вже зовсім інша тема…

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Коррупция — надежда мира

Национальная идея состоит в том, чтобы быть нацией

Авторитет, харизма та повсякденні структури українського соціуму

Национализм, как инструмент борьбы с гражданским обществом

Країна без майбутнього

В ожидании демократии - 2 (заметки на полях)

Мэров — за жабры

Україна для китайців?

Українські корупціонери – безстрашні та безкарні

"Пляма забудови". Що і кому належить в українському ЖКГ

Мирослав Маринович: Я хочу, щоб гроші олігархів працювали на суспільство

Два взгляда на природу власти в Украине

Люди-тени

Алексей Толочко: общество любит мифы больше правды

Украинские «народные сказки»: антология политической мифологии

Брати Капранови: культура – конкурент держави

Криза традиційних держав

Нацбанк бьет оттоком

Малый бизнес требует меньшего

Чи відчує Україна нову хвилю світової фінансової кризи?

Льготники провели разведку боем

Зимнее время

Національна Ідея Українців, яка відповідає глобальним інтересам людства

Роман Безсмертний: Дії української та білоруської влади щодо опозиції майже тотожні

Нестандартное предложение

Андрей Портнов: «Образ «фашистской» Галичины невыгоден не только Львову, но и Киеву и Донецку»

Грозит ли Украине дефолт? - эксперты

Київ грає в націоналізм

Діалектика влади та опозиції

Майбутнє громадянського суспільства в Україні: у пошуках ідеальної моделі розвитку

Народных заседателей упразднили

Нація і Конституція

Лабиринт для оппозиции

Біг з перешкодами

Фактор распада

Украинская повестка Дня гнева

Мир партийных систем и партийные системы мира

Сергей Дацюк: Все известные вам государства будут разрушены

Уряд - пільговикам: кому я винен – всім прощаю

Минюст пошел на радикальный прорыв

Чого в Україні не було, нема і невідомо, чи буде…

Пам’ять буде вічною

Проект Трудового кодекса, или Предел разногласий профсоюзов

Неравенство растет, но масскультура все маскирует

Прокислі «щі» від Табачника

Діагноз: криза ідентичності

Депутаты проявили трудовое единство

Цивілізаційний вибір: продовження розмови

Партійна система: краще менше, та краще

Украина 2010 - страна без авторитетов

 

page generation time:0,198