В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Соціальний капітал марґіналів

Версия для печати
13 июн 2008 года

Об`єднання людей у групи, здавалося б, належить до настільки утертих питань історії та соціології, що усі крапки над "і" давно тут розставлені. Та ба. Адже йдеться не про усталене суспільство, а про українське, себто деструктуроване. Та ще й у період активної зміни кодів і культури, і цивілізації. А таку "халепу" в нас ніхто ще не вивчав. Не вивчав не тому, що бракувало для цього наукового потенціалу, а тому що за радянської доби така тема була просто закрита і могла розглядатися лише в рамцях дослідних підрозділів КДБ.

Могла… Проте пріоритетною не стала, бо були важливіші питання. Натомість пророслі з того ж пня, вже за незалежності, дослідні організації не мали й не мають того грошового ресурсу й повноважних можливостей для вивчення структури підвалин нашого суспільства. Та й за теперішньої какістократії маємо зовсім інші пріоритети, котрі визначаються або потребами хворобливого візіонерства, або провінційного ненатлого споживацтва.

Інерція об`єктивного і суб`єктивного

Звичайно, для замкнутих і відсталих державних організмів розроблені стандартні методики вивчення груп у суспільстві, як також низка схем для динамічних ґлобалізуючих систем, передусім США, де з тих або інших міркувань контролюють демографічну ситуацію. У зв`язку з потужною міґрацією та масовими переселеннями в межах спроб європейського єднання засади групування в ЄС затушковуються, що, наприклад, не дає змоги прозоро зрозуміти появу громад на засадах бінарних опозицій. Ідеться, скажімо, про активізацію фашистів, терористів та змагань борців за ідеали, що востаннє експлуатувалися за доби імперіалістичного переділу світових теренів і ринків. Водночас достеменна історія України доперва лишень окреслюється, а до документально обґрунтованої історичної демографії й поготів далеко. І далеко не тільки через брак коштів на дослідження чи потрібної армії польових дослідників та архівних працівників, а через те, що невигойні рани вітчизняної історії і суперактивні транснаціональні інтереси не дозволяють, і в оглядному майбутньому не дозволять зробити об`єктивні висновки. Вкотре повторюся, але початок відповіді на наріжні питання залежатиме від відповіді на основну загадку: ми прагнемо «української» України чи самостійної держави з населенням, перемішаним на американський штиб, – з мовою на основі сьогочасного вавилонського макаронізму, культури й ціннісних орієнтацій марґіналів…

Може таке бути? Цілком. Бувало таке колись? Бувало – за зміни кодів у культурі. Згадайте трагічні часи ширення першохристиянства або розвалу союзної держави Речі Посполитої. До слова сказати, у нас ні про те, ні про інше наукова література не толерується. Бо, за панівною настановою і всупереч народній мудрості, в Україні здебільша пироги пече швець. Мені давно вже випадало згадувати (і це тепер підтверджують політичні змагання під час хронічних виборів), що в часи зміни кодів культури в тих або інших цивілізаціях відбуваються сплески старожитніх або й геть прадавніх моделей суспільної взаємодії.

Україна в діахроніці не була таким агресивним утворенням, як Річ Посполита, Московія/Росія чи Оттоманська імперія, які тотально загарбували етноси, перетравлюючи їх згідно з власними суперетнічними настановами, а формувалася поступово на тектонічних розламах в сусідніх державних утвореннях. До того ж, у різні часи цілі реґіони заселялися або чужими пасіонаріями, або вигнанцями, або коштом специфічних переселень, або за рахунок розміщення чималих скупчень утікачів від закону. Ці соціуми були скалками інших культур, що перебували на різному рівні цивілізації. Всупереч побажанням романтиків і чисто людським зиченням, притирання цих соціумів одне до одного відбувається не завжди так швидко, як хотілося б. Приклади: демократична та інтернаціональна Оттоманська імперія та Югославія.

У нашому випадку унітаризація з різних історичних причин також не відбулася. Тим часом протягом останніх майже двохсот років романтики на українських етнотеренах умертвлялися ( і в прямому, і в переносному розумінні ), війни й біди випололи квіт люду, а тепер ще й кілька мільйонів пасіонаріїв перебуває поза межами держави. Тобто мотору віртуальних кардинальних перетворень у нашій ойкумені немає. А без таких перетворень і при допомозі з-поза меж країни, переродження українського суперетносу набуває необоротних рис.

До діахроніки реґіональних відмінностей ще треба додати дві важливі обставини: протягом сторіч частини українських етнотеренів входили до складу різних держав, які мали протиставну культурну основу, а населення дуже часто і, інколи, системно брало участь в антидержавній діяльності.

Отож, я не мав наміру дати повний ландшафт, на якому відбувалися різні форми гуртування в Україні, а вихопив тільки найважливіші пункти, аби не забути, що нинішні суспільні негаразди обумовлюються не тільки стратегічною і тактичною діяльністю кланів, котрі утворилися на уламках радянських більшовицько-спецслужбових структур, але й об`єктивними історичними особливостями українського розвою. І тому невщухлі наміри нашого керівництва одним замахом, як це робили й більшовики, розв`язати багатосотлітні несумісності виглядають хіба що на неприторенну некомпетентність або глупство. Бо те, на що має піти життя принаймні ще 2-3 поколінь, не можна розв`язати до вступу до ЄС, хіба що саме стільки часу цей процес і потребуватиме.

Антисоціальний капітал – проти України

Якщо сьогодні поглянути на Україну, ми побачимо в царині поза безпосередньою офіційною економічною діяльністю всі звичайні європейські параметри гуртування: реліґійні організації, рекреація і гобі, постійні чи цільові об`єднання за місцем проживання, групи активістів, минулий досвід ( локальні традиції, ветерани ), антисоціальні групи ( наркомани, волоцюги, професійні злидарі, пияки, ніша статевих послуг ). Безперечно, ці фокальні центри більшою або меншою мірою знову ж таки пов`язані з різними сферами економічної діяльності.

Проте через надмірний ступінь затіненості, кримінальності, корумпованості нашої економіки в Україні значного поширення набувають розмаїті форми ескапізму (наприклад, тусовки неформалів), віртуалізації (інтернет-громади, блоґи, форуми, інтернет-серфери, телефоноголіки тощо), створення неформальних общин, пов`язаних з якимись видами фізичного і духовного виживання/пристосування (ворожба, маґія, різновиди-псевдомедицини).

Заможні українці створюють селищні громади на відрубі на кшталт традиційного хутора чи дачного обгородження. Радянськими аналогами були будинки творчості та партійні дачі. Звичайно, це не соціальний капітал, а органічний захист спільноти від одержавленого насильства і експлуатації, здійснюваної криміналізованими владними кланами. Як свідчить закордонний досвід, такі структури виживання у кращому разі соціально пасивні, а в гіршому – плекають форми державної стаґнації. Де-не-де, передусім у середовищі російських посткомуністів, лунають ідеї стосовно постекономічних парадигм, що насправді виявляється інваріантом марень про комунізм або земний парадиз. Для України – це цілковита бридня, бо за умов рекламованого ще за Азарова «підвищення життєвого рівня» ми маємо таке незбагненне для цивілізованого світу явище, як працю на двох-трьох роботах.

Колись у більшовицькій літературі це називалося зростанням відносної експлуатації трудящих. А всі спроби порушити чинну схему визиску або навіть розкрити її завершуються в нашій вільній і незалежній державі печально. Тому й із постекономічним парадизом у нас доведеться почасувати. Обов`язковою умовою вільного і корисного для суспільства гуртування є вивільнення часу для дозвілля. А для цього потрібний цілий ланцюг детермінант: ґарантований соціальний лад, зарплатня за одну норму відпрацьованого в належних умовах і в розмірах середніх статків, підпорядкування державної машини інтересам людини згідно з міжнародними документами про права людини, декриміналізація управління. І це як мінімум. До того ж вивільнення часу для незалежного й громадськи корисного гуртування передбачає перерозподіл у цю царину грошей, яких у нас немає.

Насправді вони, за згодою кланів, скеровуються в інші сфери псевдосоціальної активності, наприклад, – в імітацію хронічних виборів, що водночас стимулюють і певні напрямки бізнесу (видання, реклама, обслуга виборів тощо), і подальшу криміналізацію суспільства через створення продажних громад у різних соціальних прошарках та деморалізацію учнівської молоді. Ці форми керованої соціальної деструкції також не можна назвати соціальним капіталом. Бо це капітал антисоціальний. І він також працює проти України.

Тим-то, чим швидше наші світочі й проводирі втямлять, що «від того, наскільки норми спільноти відповідають її завданням, залежить їхнє виконання». Це з чудової книжки Тетяни Щепаньської «Система: тексти й традиції субкультури» (Москва, 2004, с. 260).

А в нас сьогодні саме зарубіжна субкультура й стає державним еталоном, що закріплено прикладом найвищої мистецької відзнаки України для блазня російської естради, улюбленця вітчизняних марґіналів.

 

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Учитесь сейчас, сочтемся потом

Новый бюджет: как мы сделали страны Европы

Коррупция — надежда мира

Гадание по сильной руке

Авторитет, харизма та повсякденні структури українського соціуму

Чтобы демократия сработала, люди должны доверять друг другу

Дамоклів меч демократії. Як працює громадянське суспільство у Швейцарії

Гражданское общество Америки

Национализм, как инструмент борьбы с гражданским обществом

Гуманитарный кризис – 2012: попытка обобщения

Країна без майбутнього

Интернет: конец свободы и анонимности ?

Людина і Система: нові відносини

Трудовой кодекс от ПР: рабство в законе

Культурні маніпуляції по смерті Возницького

Почему мы должны государству

В ожидании демократии - 2 (заметки на полях)

Атака бюрократов: на сколько выросло число чиновников в Украине

Искатели круглого стола

Общество граждан: хаты на передовой

Мэров — за жабры

Україна для китайців?

Право на помилку

Кризис доверия власти и внешние риски для Украины

Мирослав Маринович: Я хочу, щоб гроші олігархів працювали на суспільство

Люди-тени

Общественный договор - 2012

Борьба за архивы – новый этап освободительной борьбы украинского народа

Криза традиційних держав

Шляхи свободи

Вот приедет барин...

Льготники провели разведку боем

Самолюстрація, або "спасібо політічєскому класу"

Зимнее время

Грантоїди проти грантів

Нестандартное предложение

Куда течет «текучая современность»?

Діалектика влади та опозиції

Исследование: Киргизией овладела социальная депрессия

На Україну опускається темрява

Майбутнє громадянського суспільства в Україні: у пошуках ідеальної моделі розвитку

Народных заседателей упразднили

Біг з перешкодами

Політики дискримінують громадські об’єднання – експерт

Чому необхідна деполітизація державної служби?

«Идеальная модель украинского государства: внешний взгляд»

Украинская повестка Дня гнева

Мир партийных систем и партийные системы мира

Майданс гуляє: чи вистачить грошей на амнезію цілого народу?

Уряд - пільговикам: кому я винен – всім прощаю

 

page generation time:0,101