В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Голові – клопіт, а біді – весілля

Версия для печати
15 сен 2009 года

Катастрофа як термін походить від грецького іменника katastrophe, що має – за словником Дворецького – наступні значення: 1) переворот (внаслідок появи нових законів); 2) поворот, початок розв’язки; 3) розв’язка, кінець; 4) смерть, загибель; 5) заглада, руїна (особливо у Новому заповіті); 6) упокорення. І тому, попри всю розпливчастість вживання термінів в Україні на повсякдень, я не бачу смерті, кінця чи заглади в сьогоденних загрозах техногенної цивілізації в моїй країні, котрі насправді мали б називатися, як і в решті світу, антропогенними загрозами, бо біда не в техніці, що є відмітною ознакою нашої цивілізації, а в тому, як ми нею керуємо та використовуємо її.

Спочатку про пострахи

Чи не найбільше останнім часом у нас гомону про водне господарство та господарство, що щільно пов’язане з водою, бо, здавалося б, поза періодами стихійних лих, воно живе у нас тихо, без плюскоти, як колись казали…

А тим часом вчені (не від сьогодні, а впродовж десятків років!) б’ють на сполох: в Україні дедалі погіршується екологія водойм, які є джерелами питного водопостачання. Вони пишуть, що, у басейні Дніпра вміст органічних сполук, заліза, марганцю, кольоровості перевищують чинні норми для води господарсько-питного використання. І те саме в басейнах інших річок.

ЗМІ кричать пробі, бо столиця – на межі екологічної руїни, як і ще достоту 70% терену України. У Києві особливо болюча ситуація з Бортницькою станцією аерації та можливістю затоплення міста через зношеність водогонів. За даними вчених, Дніпро й Десна у межах міста класифікуються як помірно забруднені, а подекуди – брудні. Академік Володислав Гончарук виснував, що київська вода достоту отруйна через підвищену концентрацію ізотопів вуглецю, водню й кисню, вміст тритію, солей алюмінію.

Чи не найчастіше з фахівців на ці теми висловлюється гідротехнік та еколог академік і член-кореспондент Анатолій Яцик1. На радіо «Свобода» він говорив про небезпеку для столиці співпадіння високих гідрографів Прип’яті, Дніпра і Десни коли «все буде затоплено, підтоплено» в результаті паводка та про катаклізми, пов’язані з планованим будівництвом кільцевої дороги й порушенням у Київському водосховищі 90 мільйонів кубічних метрів радіоактивного мулу. Тобто про можливість нещастя більшого за Чорнобильську аварію.

При іншій нагоді на From-ua.com академік казав про загрози через забудову дніпровського узбережжя в межах Києва, передусім у дніпровській заплаві. Забудова дамби Київської ГЕС і подальші руйнівні процеси за законами гідравліки здатні руйнівно вплинути на життя 35 млн. людей та 70% промислово-господарського потенціалу країни.

Як повідомила нещодавно «Українська правда»2, може затопити частину Донецька. Луганська влада каже3, що в области спрацьовано ресурс 88% водогонів, 30 населених пунктів не має централізованого водопостачання. Такі ж поважні негаразди з підтопленням. У зв’язку з цим у Суходольську підтоплено 28 будинків і кілька сотень містян може заразитися інфекційними хворобами. Підтоплення стимулюється закриттям десятків шахт. Підтоплення шахтними водами маємо в містах Краснодон, Стаханов, Первомайськ, Теплогорськ і селищах Маломиколаївка, Єлине, Лозова, Павлівка, Калинове.

Економіст Наталя Закорчевна підкреслює, що «Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами країн Європи і є одним із регіонів зі значним антропогенним навантаженням на водні джерела та нестачею у достатній кількості прісної води. (…) У зв`язку зі спадом виробництва та кризою у сільському і меліоративному господарствах відбір води з поверхневих джерел за останнє десятиріччя зменшився більш як у 2 рази. За цей період різко зменшились (на 84%) об`єми використання води на зрошення, скоротилось використання свіжої води на виробничі потреби (на 60%), істотно зменшились (на 44,4%) об`єми води, використаної на господарсько-питні потреби. В той же час змінилася і структура водокористування: більш як удвічі зменшилась частка використання води на зрошення та зросла в 1,5 рази на господарсько-питні потреби і в 1,1 раза – на виробничі. Проте, незважаючи на зменшення об`ємів використаної води, антропогенне навантаження на водні ресурси знаходиться на високому рівні. Практично всі поверхневі водні ресурси, особливо у районах розміщення потужних промислових та сільськогосподарських комплексів, відчувають його вплив, що проявляється у забрудненні, виснаженні та деградації цих об`єктів. Основними причинами забруднення поверхневих вод України є скидання неочищених та недостатньо очищених господарсько-побутових та виробничих стічних вод, надходження забруднювальних речовин з поверхневим стоком із забудованих територій та сільгоспугідь, ерозія ґрунтів на водозабірній площі. (…) За вмістом біогенних та органічних речовин, мінеральних солей, фенолів, нафтопродуктів і металів протягом останніх років спостерігається стала тенденція до погіршення якості води майже в усіх поверхневих водах, а це зумовлює погіршення питного водопостачання населення, виникнення заморів риб та утруднює рекреаційне використання водних об`єктів»4. І так далі.

Схожі спостереження можна нескінченно цитувати по інших областях нашої держави. Проте мені наразі не йдеться про «поминальник» руїнництва у водному господарстві, а про те, що спостережливий читач помічає, що всі ці злигоди мають спільне підґрунтя: руїна і спустошення краю почалося багато десятиріч тому і накопичений розвал екології – це не наслідок техногенності, а наслідок деструкції національної ментальності. Бо деформації у водному господарстві, котрі ведуть до руїни, – це не виняткова ознака саме цієї галузі, – таке саме – з різним ступенем напруженості й різною вагою для якості життя на теренах України – відбувається в усіх галузях господарства та в царині розумової діяльності.


Чи схоже, що все воно перемелеться?


Прикро про це зайвий раз нагадувати, але схожі ситуації в історії бували і в Ассирії, і в Китаї, і в Ізраїлі, і в США у часи критичних суспільних трансформацій та перекодування текстів цивілізації. Філософи й культурологи давно звернули увагу на те, що в такі часи збурюються соціальні стосунки, спливає на поверхню патологія державного керівництва, спрацьовують медіатипи ірраціональної поведінки (часом згубної для етносу), раціо витісняється містикою і блазенадою (чудовий приклад – Верховна рада). Цікаво, що про цей аспект згадується в ранніх творах Маркса і Енґельса на прикладі державних пірамід.

У нас не працює вічно недосконале законодавство, що мало б бути регулятором державного механізму і громадських стосунків. З кінцем марксистсько-ленінської етики в нашому суспільстві щезло й саме поняття етики, хіба що залишилося ще наразі в анекдотичних підручниках з християнської етики для світського за конституцією шкільництва у вигляді маразматичної попівщини, що ніякого стосунку до Біблії не має. Десятки тисяч вчених і пасионаріїв виїхало у світи, а тексти, які створюються у нашій цивілізації, чекають на появу вітчизняного Брандта, котрий напише книжку «Корабель українських дурнів». Дурнів, котрі сублімовані в недорікуватій владі. Бо який народ – така в нього і влада. Ви чули, щоб, скажімо, президент Франції подавав свої конституційні чи якісь інші пропозиції на рецензування в Братиславу або в Пекін, а в нас… Звичайно, Італія – не Братислава. Школа значно розквітла після запровадження дванадцятирічної системи, а «Таланти України» і феєрверки під спів Черновецького прекрасно гармонують з вітчизняними волоцюгами і пошукачами смітних звалищ.

То чому б приблатненим владоможним урядникам і їхнім посіпакам не знищувати Кончу Заспу, Карпатські ліси або історичний європейський курорт у Ворзелі, де один з представників нового владного мотлоху спорудив серед лісу маєток у стилі палаццо…? При абсолютній пасивності народу, котрий бере участь у балаганах і балоганах лише тоді, коли йому платять, знищуються природні ресурси. Знищуються водотоки, узбережжя, самі умови існування водних тіл… Тож антропогенні катастрофи – результат життєдіяльності народу, а не продукт роботи техніки.


І ще одне навздогони


Вода – не лише природний і господарський ресурс, але й фактор формування культури, цивілізації та соціального етносу. Ми це добре можемо простежити на прикладі того, як змінився образ столиці внаслідок вторгнення за Омельченка і Черновецького кримінального капіталу в придніпровський ландшафт. Це вже не місто Шевченка і Рильського, Лятошинського і Сильвестрова …, а місто, де панує «естетика» марґіналів. Це не Дніпро Гоголя, а Дніпро… Краще я назву кого після січневих виборів.

Ні, на мою думку, ще одного Чорнобиля з водою наразі не буде, але вода і ставлення до неї будуть дедалі активніше формувати те, що у нас наразі формується. Я маю на оці образ людини майбутнього. Навіть не той образ, про котрий згадував (мабуть жартома) пан Гавриш. Котрий проявиться тоді, коли завершаться терміни наших водогосподарських та інших планів. Той, кому судилося ще розквітнути років за 10-20, зможе на це подивитися. І на образ, і на водотоки, котрих може стати на порядок менше.


1 <http://www.radiosvoboda.org/author/17569.html> <http://gdb.rferl.org/08EEEA1D-D251-46DE-B580-62BEBEDFD364_mw800_mh600.jpg> <http://gdb.rferl.org/08EEEA1D-D251-46DE-B580-62BEBEDFD364_mw800_mh600.jpg>

2 www.ПРАВДА.com.ua: 02.09.2009

3 Луганскpro.UA: 26.06.2009
4http://gntb.gov.ua/files/conf08/zak.pdf

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Восточный радиоактивный пепел

«Информационный Чернобыль» оказался не менее разрушительным, чем радиоактивный

Через потреби в енергії прісна вода стає дефіцитом

Ядерная зима

Воды все меньше, конфликтов все больше

Тропические циклоны: мифы и реальность

Почему форум в Варшаве не сулит прорыва в деле защиты климата

Великое будущее батарейки

Люди, які воюють за природу. Три еко-ініціативи, що змінили Україну

Анатолий Соловьев: В космонавтике Россия отстала от США на десятилетия

Корпорация «Природа»?

Днепр на грани экологической катастрофы: ученые бьют тревогу

На каждого украинца припадает от 1,5 до 162 кг загрязняющих выбросов в атмосферу

Майбутнє Чорнобиля: заповідник, промисловість і ядерний могильник

Зона. 27 років потому

Нобелевский лауреат Андрей Гейм предсказал миру технологический кризис

Чи загрожує Україні водна криза

Глобального потепления не существует?

Пора договориться

600 мільйонів для спраглих

Німеччині потрібна своя Кремнієва долина

Дихайте глибше! Якщо не страшно

Мировой океан, в котором заканчивается рыба

Мусорный Апокалипсис

Чи стане будівництво нового укриття на ЧАЕС причиною аварії?

10 материалов, которые поменяют мир

Будущее на свалке

Технологічна деградація в Україні

ООН: Ущерб от стихийных бедствий в мире достиг рекордного уровня

«Зеленый» валовой внутренний продукт Украины

Dziennik Polski, Польща: Хто не хоче сланцевого газу?

Один ум – хорошо, но два миллиона – лучше

Не надо винить Рио

Тетяна Тимочко: "Відбувається тотальне знищення зелених насаджень"

Глобальный выхлоп

ИТ-инфраструктура для Германии теперь важнее, чем автобаны

Німеччина й Китай - піонери "зеленої" економіки

Лічильники не врятують ЖКГ

Ташкент поссорился с Душанбе из-за ГЭС

Иван Гафич: ресурсный потенциал у Украины есть

Развитие технологий: возможности и проблемы

Эксперт: Фотовольтаика становится экономически привлекательной

За промышленное загрязнение платим мы все

Нет контакта

Як із «мертвої» води зробити «живу»?

Без води

Українські школярки відкрили, як із брудних стоків видобувати цінний матеріал

Водная стратегия

Экологические рамки экономического роста

Украинцы выбросили лишнее

 

page generation time:0,265