В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Деструкція як форма політичного виживання

Версия для печати
28 окт 2009 года
 

«Ми можемо собі уявити всеохопне братерство вовків, але не людей, оскільки потреби вовків обмежені й визначені, тож їх можна було б загалом вдовольнити, в той час як людські потреби не мають меж, які можна було б окреслити, а відтак ідея повного задоволення суперечить їхній різнорідності й невизначеності».

Лешек Колаковський. Мої правильні погляди на все. Київ, видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005, с. 15.


Остання книжка Оксани Пахльовської “Ave, Europa!”1, безперечно, належить до чи не найвидатніших явищ сучасної політичної публіцистики, але у двох наріжних моментах авторка, на мою думку, помилилася. А саме, – пані Пахльовська пише: «Кінцем Помаранчевої революції можна буде вважати лише реалізацію того політичного сценарію, який був внутрішнім механізмом цієї Революції: вступ України до Європейської Спільноти. Іншими словами: повернення України до Європи, нашої спільної духовної Батьківщини. Тоді почнеться новий відлік історії»2. Перша помилка. Помаранчеві події не можна назвати революцією, бо вони не мали ознак революції. Не сталося жодних змін ні в культурному житті, ні в економічному, ні в соціально-політичному. Влада трохи реструктуризувалася, але на загал залишилася в руках пост-більшовицьких, пост-комсомольських кланів і вихованців спецслужб. Окремі декоративні включення відсидентів і дисидентів справи не змінили, бо вони не були готові до державної роботи, а в нових умовах ролі посадових генералів і різного роду речників поспільства перерозподілені між колишніми зірками третьої величини з-поміж проводирів народу. Власне, революції як такої ніхто й не прагнув: помаранчевий табір складався з учасників розрухів на вулицях за медіа типом середньовічного карнавалу, а верховоди заходилися міняти кластери кланів. Біло-блакитний табір складався з вуличної масовки на шталт тієї, котру колись тренував Мейєрхольд, і переділу общака нагорі з масовим продукуванням майбутніх фольклорних персонажів. Може, саме ця народність, фольклорність згодом привабила увагу Президента як митця-аматора і він роздав майже усім персонажам державні нагороди й чолові посади. Та й справді, авторів нагороджують за майстерність, а не за те, чи грають вони позитивних героїв, чи негативних. Це якщо дивитися з погляду мистецтва маніпулювання масами.

Друга помилка. Вступ до європейської спільноти не був рушієм помаранчевих подій, а рушіями насправді були різновекторні інтереси згаданих груп, які погоджувалися в тому, що попередній набуток слід перерозподілити «за поняттями». А що «поняття» залежать від розуму, рівня освіти, соціального статусу та, цілком випадково, позамежної фінансової та ідеологічної інтрузії / інтервенції, то переділ раз по раз призводив до стрілок між кланами зверхників.

Проте важливо те, що поняття європейська спільнота нагадує сьогодні Кулішеве визначення соціялізму як «блакитної мрії потомленого людства». Європейська спільнота нині – далеко не гомогенізоване політичне тіло ні з економічного, ні з етнічного погляду. А про культурне тло шкода й мови, бо хіба що тільки з Італії можна угледіти спільність між Нідерландами і Румунією, котра ще не позбулася видива Великої Румунії. Лишень у часи загального добробуту спостерігався вилизаний туристичний імідж пан європейської єдності, а при обвалі спекулятивного капіталу й спровокованій ринковиками нафтогазовій ворохобні євросусіди порозбігалися по своїх єврохатах та взялися плазувати перед акулами ґлобального бізнесу, навіть перед тими, якими доти гордували.

Ми доки спостерігаємо в Європі болюче ґлобалізаційне притирання в економіці, а от щодо гаданої духовної єдності… то проблем тут наразі не меншає, а більшає у зв’язку з міґраціями і новим вторгненням ісламу в іновірне середовище, передусім у Німеччині, Франції та Великій Британії3. Не зрозуміло і питання з досить розпливчастою конституцією ЄС, що її імплементація відбере ще не один рік.

Щодо «Європи, нашої спільної духовної Батьківщини». Не вдаючись у деталі, хотів би нагадати про ґрунтовні розбіжності у віровизнавчій царині, національних прагненнях в Центральній Европі, мистецькій ідеї творчості, духовних сподіваннях і орієнтації суперетносу тощо.

Цікаво, що в першому питанні – щодо революції та її потреб – президент-переможець помаранчевих виборів також не згодний з політологічними висновками п. Пахльовської, бо зробив усе можливе для ревіталізації біло-блакитних кланів, відзначив більшість анекдотичних фіґурантів тогочасного карнавалу, відійшов від основних майданних зобов’язань, починаючи від реґулярної прилюдної звітності, та транслював людські поривання до свободи на запровадження месіяністичних ритуалів. Він позірно не заперечив революцію, але практично блокував усі радикальні перетворення, врятувавши здавна собі знайоме номенклатурне зашумлене середовище.

Оксана Пахльовська – справді видатна особистість на нашому небосхилі, але разом із нею й цілий гурт перодряпів і куплених політологів та четвертовладників не змогли або не схотіли з якихось міркувань назвати справжні причини безрезультатності карнавалу, ба дальшого занепаду України.

Діагностика захворювання

Кожна хвороба має свої параметри й практичні наслідки. Це стосується і фізичного стану окремої людини, і суспільної та економічної діяльності людей.

Хвороба – це неґативне відхилення від експериментально визначених показників; звичайно, в усіх царинах параметризація відмінна. Але суперетнос як умоглядна сутність має низку універсальних передумов свого існування, без яких він або химеризується, або переростає в інший етнос / суперетнос з іншими параметрами цивілізації. За приклад може правити історія Єгипту, Греції, Італії, Австрії та ін.

Національна цивілізація як хронологічно і ресурсно визначений прояв національної культури має, зокрема, такі універсальні чинники, як мова, кодифікація суспільного життя, соціально-культурні орієнтації та економічна філософія зі своїми пріоритетами4. Характер нашого з вами повсякдення й ідеального / духовного буття залежить у першу чергу від стану цих передумов. Ці ж справи перебували в центрі неослабної уваги парареліґійного марксо-ленінського вчення.

Що ж скоїлося на цій ниві за доби правління Віктора Ющенка як центральної фігури помаранчевої концепції?

Насамперед катастрофічних змін зазнали українська та російська мови як найбільш поширені на наших теренах. Власне, в Україні ми маємо не російську мову, а низку модифікованих діалектів колишньої великоруської мови зі спотвореною граматикою, орфоепією та зі значною домішкою сленгу, що широко й безлімітно використовується на всіх рівнях спілкування й писаного слова. Приблизно таких же разючих змін зазнала й українська мова: нині маємо україно-малоросійсько-руський конгломерат з великою домішкою російського батькування, чужоземних покручів і макаронізмів та нових вітчизняних жаргонізмів.

Наразі я не розглядаю ці явища з погляду нормативного ригоризму, бо це проблема фахової глибокої дискусії, а констатую факт радикальної зміни слововиразу в моїй країні й пов’язаної з цим зміни логіки мислення й інтерпретації дискурсу. Якщо президент або головний біло-блакитний фракціонер вживає прилюдно сленґ, батькування, то це, зоднобіч, свідчення їхнього виховання та їхньої освіти, а, здругобіч, трансляція державного дискурсу на рівень декласованого соціуму. Тобто це свідчить про певний характер державницької рефлексії в мізках українських чільників.

Трансформації в логіці й складі мови, передусім у складні, відбивають зміну ментальності населення, що в нас на синхронному рівні соціолінгвістами не вивчається. А гуманітарною сферою біля Президента опікується гарна людина, котра ніякісінького стосунку до гуманітарної сфери не має5. Відтак деструкція української ментальності тривала протягом усього після помаранчевого періоду. Теоретично деструкція могла бути направлена школою, але так не сталося, бо школа у нас перебуває у стані перманентного реформування, забезпечення школи літературою (підручники + посібники + довідники + порадники) відкладається через негаразди і невпорядкованість методики на майбутнє, а комплектування потрібних школі книгозбірень принагідне, як і спорядження навчальних закладів знаряддям і надібками на рівні 21 ст.

Доба етнічних перекодувань і зрушень у ментальності поклала свій карб на низку концептів у державних планах духовного розвитку. Я маю на оці президентський намір клерикалізації школи й громадського життя в секулярному суспільстві й змагання за об’єднання відокремлених від української держави українських православних церков київського й московського патріархатів. Цей процес відбувається на тлі зневаги інших православних церков в Україні та решти церков християнських і нехристиянських, а також ново християнських рухів, котрі вже сьогодні мають тенденцію до глобалізації, як от Посольство Бога на Березняках у Києві. Останнє Посольство Аделаджі з легкої руки київських можновладців і ґаранта Конституції країни вже переступило кордони держави й почало створювати свої заморські осідки, включно з елітними клюбами багатіїв у США.

Отож, всі ці змагання за адміністративні реформи в православ’ї та потурання новохристиянським ініціативам різної генези відбуваються на тлі цілковитого занепаду теології, відсутності об’єктивних праць з історії церкви, браку хоч одного академічного видання біблійних і довкола біблійних текстів, профанації християнської історії в мистецтві й літературі, коли про всі ці справи всі публікують те, що слина на язик принесе. Просто анекдотичними і абсолютно не пов’язаними з ученням Єшуа або Ісуса Нового заповіту видаються новітні державні дійства з казаннями держслужбовців, носінням свічок і обов’язковими святами одного віровизнання. Аналогію такій поведенції можна побачити хіба що у талібів, в Ірані чи ще в якихось прихильників середньовічної містики. У свою чергу різні церкви починають заполонювати школи бездарними підручниками, що не узгоджуються ні з сучасною наукою, ні з вимогами педагогіки. Попи освячують за відповідні гроші споруди, зведені шулерами, пропонують обрядові послуги за відповідні компенсації, тобто проституюють ту ідеологію, на якій їх було вивершено. Ці процеси звалашення істинних реліґій стали особливо настирливими саме за останні роки. І, звичайно, всупереч Конституції, ніяких гарантій вільнодумству в цій царині. Та й де ж братися цьому вільнодумству, коли в одному кадрі державні чільники брешуть своєму народові й влаштовують загальнонаціональний балоган на втіху недоброзичливцям України, а в другому змушують себе поважати, картинно повершуючи на екранах найінтимніший акт ­– звертання до свого Господа Бога. Зсув ментальності, трансформація морально-етичних цінностей, засадничий цинізм породили за останні роки таке явище, як перетворення людської екзистенції на вироблення якогось продукту. Так, наприклад, мистецтво перетворилось із творчості на виготовлення ринкового продукту. Система охорони здоров’я пропонує населенню продукт, що не забезпечений ніякими ґарантіями й не тягне за собою ніяких юридичних наслідків для виготовників. Виготовлення харчів конструюється таким чином, що контроль може здійснюватися лише споживачем, – натомість держава не ґарантує догляду за якістю того, що потрапляє на прилавки. І так у кожній сфері людського буття, що її спробували були убгати в програму «10 кроків назустріч людям». Цебто найняті в процесі виборів слуги народу планували зробити кроки назустріч тим, хто має повноту влади в країні. До найбільш сильно сформульованих у відкритому друці протестів проти здійснюваного протягом останніх років владою і Президентом країни нищення вітчизняної етнокультури стали виступи журналістів львівського «Ї» - редактора Ірини Магдиш6 і Тараса Возняка7. До речі, ці матеріали опубліковані понад рік тому, але владодержцям доки забракло часу, аби до ладу на ці протести відповісти, чи то вже був би одинадцятий, незапланований крок? Безвідповідальність перед народом / виборцями породила, крім державного месіанізму, прожектерство в будівництві армії8, в економіці, що в ній шалено зростає тінізація, набагато більше і швидше, ніж про це пише сором’язливе профільне міністерство9. І оце ж усе елементи тієї Великої Ідеї чи Національної Ідеї, в ім’я якої формувався Віктором Ющенком політичний дискурс у 2004 році10. А тим часом у фаховій літературі11 неодноразово розглядалися позитивні й неґативні аспекти ідеологізації державного будівництва, що її упродовж усіх років тримала у центрі уваги адміністрація чинного Президента. Без особливої поваги до філософії й культурології питання. Висновки напередодні невідомого майбутнього Отож, всупереч райдужним помаранчевим планам і обіцянкам12, ми стоїмо на порозі нового виборчого карнавалу, в якому, щоправда, люди будуть радше не учасниками, а спостерігачами облудного дійства, котре запишеться в історію української цивілізації як черговий провал райдужних ідилій розвитку.

І винні не керманичі держави, бо вони такі, якими їх виштовхнуло з себе нагору наше середовище. І тому треба міняти (не народ!) ментальність народу, бо якщо й на останній межі людського розвитку не взятися до наведення ладу в рідній хаті, то в нас залишиться вибір хіба що знову стати слугами на побігеньках в якогось старшого брата й почитувати для розваги неприторенні інтерв’ю державних чільників, хоча б і у славетному «Фіґаро».


1 Київ, Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2008.

2 Там же, с. 629.

3 http://www.guardian.co.uk/world/2009/oct/08/muslim-population-islam-survey http://islamineurope.blogspot.com/2009/10/austria-mayor-doesnt-want-any-muslims.html http://islamineurope.blogspot.com/2009/10/edinburgh-mosque-example-of-distinct.html

4 Варто взяти на увагу думку Клода Леві-Строса: "Дослідження мітів сприяли формуванню мого переконання, зміст якого полягає в тому, що всі духовні зразки, інтелектуальні моделі — ідеї, думки, позиції — виразно характеризуються, виявляються через істотну їхню спорідненість на всіх стадіях еволюції". Й далі: "...як ідеться про сучасну ситуацію, беручи на увагу великі демографічні зміни, що їм піддані сучасні, вибухонебезпечно зростаючі суспільства, то стає зрозуміло, що внаслідок цих процесів конче трансформуються і їхні якісні компоненти. Це, разом з іншим, зумовило те, що соціальні відносини втратили свою автентичність. Вони керуються здебільшого різними посередницькими закладами, які лише те й роблять, що квантифікують і нумерують, укладають статистику, продукують приписи, готують формуляри, переписують населення тощо. Безумовно, ця вада, сказати б, дефект нашого суспільства, втілює зворотний бік медалі звеличеного поступу". Див.: http://magazines.russ.ru/vestnik/2009/25/st19.html

5 Голуб Володимир Володимирович – див. http://www.president.gov.ua/content/gumanitarny_rozvytok.html

6 http://zik.com.ua/ua/news/2008/06/10/139518 - Моральний Голодомор. Україна, березень 2004 – червень 2008. Коли зупинимо?

7 http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1331461.html - Збайдужілий народ на руку політичній еліті

8 "Дзеркало тижня", № 36 (764) 26 вересня — 2 жовтня 2009. Бадрак: Україні варто відмовитися від нереальних військових проектів.

9 Міністерство економіки України. Департамент макроекономіки. Відділ економічної безпеки та детінізації економіки. Тенденції тіньової економіки в Україні (за 2008 рік), № 30, Київ - 2009.

10 http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/1/102519.htm 01.10.2009 11:10 ___ Олег Романчук, для УП, Чи існує "Велика ідея" для України?

11 UNIVERSITY OF NEBRASKA STUDIES IN LANGUAGE, LITERATURE, AND CRITICISM, NUMBER 3, ETHNIC IDEALS OF THE BRITISH ISLES BY CONSTANCE RUMMONS, A. M., 1920, INTRODUCTION. Andrew E. Benjamin, Peter Osborne. Walter Benjamin`s pholosophy: destruction and experience:

12 Президент України Віктор Ющенко. Освітні перспективи України. Голос України. 26.09.2008

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Админреформа скрипит, но движется

«Сырой» закон о выборах

Мажоритарні війни: переможець отримує все

Эксперты: Первый год Януковича прошел под знаком потерь

Депутатов поджимают сроки

В. Небоженко: «После Нового года будут новые Майданы»

Утраченные иллюзии

Глобальні проблеми локальних виборів

Блиск і злиденність багатопартійності по-українськи

"Навар" для Партії регіонів

Парламентская осень: решающий поединок между оппозицией и властью

Сергей Тигипко снова удивил Украину

Тигипко и Яценюк получили пропуск на выборы

Закон про місцеві вибори як юридична технологія

Борис БЕЗПАЛИЙ: Парламенту як самостійної інституції у нас немає

Союзников по осени считают

100 дней без реформ: обещания остались на бумаге

Победитель выборов в Чехии не сможет войти в состав правительства

Братская бухгалтерия

Программы укладывают в сроки

«Новый курс» по-академически

Нова політична ситуація: ризики і загрози для України

Лисицкий: МВФ прекрасно понимает, что бросать Украину нельзя

Найбільша загроза для Януковича

Раду распустить, Тимошенко посадить

Развилка Януковича

Сколько стоит украинский чиновник

Небезпечний «ремонт»

Почему Янукович не станет «украинским Путиным», или Полиархия, которую не замочишь в сортире

Первые дела, первые спецоперации и аберрации сознания

Бюджет, реформи і краще без ЄЕП: поради міжнародних експертів новому уряду України

Новий уряд не здатний на реформи – політолог Таран

ВЛАДИМИР ФЕСЕНКО: "ДЕЙСТВИЯ НОВОЙ ВЛАСТИ СВИДЕТЕЛЬСТВУЮТ О ТОМ, ЧТО СЕЙЧАС РЕШАЮТСЯ ПРОБЛЕМЫ НЕ СТРАНЫ, А ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО ПРОБЛЕМЫ НОВОГО ПРЕЗИДЕНТА"

Новий уряд: тестування зовнішнє та внутрішнє

Украину приводят в реформу

Янукович бросил соратников на амбразуры

Замість реформ - реванш

Операція «Мозковий трест»

Тігіпко у владу зібрався

Коалиция готовит свое представление

Севастополь меняет статус

Формула опозиційності: світовий досвід і ми

Украинская оппозиция критикует новый порядок формирования правящей коалиции

У Польщі президентську кампанію проводять за американськими зразками

Квадратура політичного кола

Історія та майбутнє електоральної географії України

Стратегічні промахи Тимошенко

Что остается Януковичу?

На кого залишать країну?

Владимир Литвин: если будет 226 подписей — я объявлю о наличии коалиции

 

page generation time:0,205