В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

НОВА ДИКТАТУРА ЯК САКРАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ

Версия для печати
16 фев 2010 года

Для розваги я набрав у пошуківці Ґуґл dictator.org, і вона вивела мене на http://www.dictator.de/en, де мені пояснили, що "ДИКТАТОР -- ваш обізнаний партнер у царині підойм, пристроїв для зачинення дверей, систем доступу, відкривачів і закривачів дверей і брам, контролю пожежних виходів, сміттєобробітку та технологій газових ресурсів". В нашу добу переходу від еклектики постмодернізму через різні нео (неолібералізм, неоконсерватизм, неофашизм і т.д.) – до суцільної віртуалізації цінностей та симулювання схем поведінки такий хід рекламіста доволі симптоматичний. Тут термін або – ширше – концепт диктатор перетворюється на низку скам’янілостей або теґів, що в античному минулому позначали довгі ряди символів або видів діяльності. Сьогодні – це лінія виробів або продуктів, а колись… Перегляньте просто словники символів, пов’язані з дверима, брамами, входами / виходами, сміттям / помиями (в Україні 19 ст. було таке видання – «Помийниця», що відіграло знакову роль у нашому громадському житті), ритуалами у зв’язку з різними ресурсами.


Скам’янілий концепт

Значення, як відомо, не тільки кам’яніють, але й зміст їхній міняється, – або упізнавано (грецький гілізм і наш матеріалізм), або невпізнавано (середньовічний реалізм і нинішній реалізм). Та й грецька демократія нічого спільного з українською не має.

Така сама історія з поняттям диктатор на позначення особи, котра реалізує соціальний ритуал диктатури. Культурологічно диктатор відрізняється (або радше за прадавна відрізнявся) від сакрального короля / царяi, котрий на певному етапі поєднав функції аристократа (чолового войовника у групі) й шамана (культового ідеолога). Король виокремлювався ритуалом, а диктатор призначався групою або призначав себе сам на певний період для розв’язання певних проблем (Солон, Сулла), а в Римі називався також спочатку претор максимус, а згодом і маґістер популі. У нас диктатор з похідним диктатура йдуть з латини, а латиною цей термін і похідне від нього гніздо значень мінялися в часі. А саме: за пізньосередньовічним європейським уявленням диктатор був суддею в римській республіці з тимчасовими абсолютистськими правами. Значення одноосібного командувача і, потім, абсолютного правителя в усіх царинах життя з’явилося на початку 17 ст.

Українським цивілізаціям вдома і за рубежем диктатура через особливості етнокультурного розвитку притаманна не була, а на понятійному рівні термінологічні гнізда приймалися з мов активного етноконтакту (московська й потім російська, польська, німецька, турецька) й мов науки та політійного життя (латина, грека, гебрайська й потім єврейська; цікаво, що розроблена середньовічними гебрайськими містиками термінологія багато в чому була реінтерпретацією грецької й пізнішої візантійської спадщини у часом досить вільних арабських тлумаченнях).

На це вельми розмите українське семантичне тло в 19 ст. наклалася російська спочатку агітація за диктатуру в різних її аспектах (від диктатури терору – до диктатури класу/партії/групи на підставі того, що найвидатніші творці теорії масових знищень людей бачили «привид комунізму», який «блукав по Європі», хоча – ніде правди діти – початок маразму буржуазної цивілізації натоді не бачив хіба що сліпий або байдужий), а потім і її практична підготовка.


Вожді сакральні і безгрішні

З розвалом перестарілих російської та австро-угорської імперій в цілому ряді етносів потужно заявили про себе месіаністичні настрої, що до них додавалася різного трибу націоналістична, псевдонаукова балаканина, котру тепер назвали б просто політтехнологією, і які почали спиратися військову потугу з уламків армій, охотників і кримінальних партійних бандформувань. Це все наклалося в Європі на кримінальне формування неоімперіалізму, низку воєн з апогеєм Першої світової, винищенням десятків мільйонів людей, та зміну етнічних кодів. По всьому континентові на основі поетичних, естетичних, філософських писань шталтувалася ідея фюрера, вождя сакрального й безгрішного, що власне було переосмисленням і функцій класичного диктатора, і диктатури як втілення новітніх інтерпретацій апокаліптичних мареньii. ґАвторами здебільшого виступали видатні мислителі, поети, авантюристи, що за ними стояли інтереси капіталу, криміналітету і спецслужб. Для людей це була друга весна народів і змагань за свободу, а для тих, хто чудово розумів, що відбувається, тривав ранньоімпералістичний (включно з імперією зла) перерозподіл капіталів і ресурсів.

Цю всю популярну балаканину цікаво відстежувати на тлі аванестетичної теорії й практики, в якій вся многість часопросторових і мистецьких осмислень дійсності зводилася до елементарних складових у тій чи іншій динаміці. Масові дійства обігрували середньовічні й північноіталійські концепти з потужними елементами жорстокої ярмаркової суб- і антикультури. Будівництво з його примітивним уявленням про функціоналізм, музика з початками ідеалів полістилевості й підкресленою самодостатністю звучання, що нагадує нинішню теорію контенту в письменстві. Анекдотичний Маца по війні дещо з цього слушно називав мерзизмом.

Чистий експеримент, проте, тривав недовго. Щирі більшовики, наприклад, багато писали в своїх органах про загибель філософії, ідеології, естетикиiii, але особливого клопоту з тим не було, бо їх використали й розстріляли або назавжди ізолювали, аби вони згодом стали ґвинтиками в тоталітарній системі, котру й оспівували й тлумачили, – «гвозди бы делать из этих людей», – мріяли вони. Це все справа не стільки семіотики середовища, скільки символічного ландшафту соціальної формації, як висловився б Косгровiv.

В Україні через брак державності теоретичне обґрунтування диктатури відбувалося під впливом оригінальних російських писань (у нас всі філософські й політичні твори за радянської доби перекладали лише з російської, хоча над перекладами й працювали завжди найвідоміші українські перекладачі й редактори, про що тепер воліють не згадувати), а на нерадянських теренах – під впливом здебільшого польських та італійських творів, переважно у польських перекладах. Більшовицька диктатура мала в Україні специфічний характер, бо це була не своя диктатура, як от у Польщі, а диктатура окупантів – радянців, німців з їхніми сателітами тощо. І тому диктатура в нас не могла пустити свого коріння, – може натомість ітися про такі побічні явища, як пристосуванство населення, зрада інтелігенції, національне подвижництво, марґінальний рух опору тощо.

Незалежність нашої держави припала на завершення постмодернізму й ґлобалізацію як найвищу стадію імперіалізму з властивою їй віртуалізацією цінностей, або, як каже нинішній папа, диктатурою релятивізмуv. Диктатура доби ґлобалізації в своєму чистому вигляді залишилася нині (я свідомо не чіпаю Азію, бо цей світ має зовсім інші культурні патерни, а тому потребує іншого розгляду) лише в релігійних системах книжних релігій, тоталітарних сект і різних групах девіативної поведінки (наприклад, у кримінальному світі).


Віртуалізація цінностей й провінційна диктатура

Так, ґлобалізм призначає своїх диктаторів: продавці смерті як консолідовані структури; споживацтво як категоричний імператив, форма поведінки й буття, яка є фокусом глобального капіталу; банкократія тощо. Як колись античний диктатор, вони ситуативно призначаються для перевлаштування соціального космосу й забезпечуються законодавчо, мілітарно та ритмізованим контентом, що заступив давнішу гуманітарну науку. Так само як Муссоліні або Маяковський писали про нікчемну роль одиниці й пріоритет всепоглинаючої диктатури держави, так і тепер інтереси людини враховуються лише тією мірою, якою людина цікава для споживацтва чи банкократії як реально чи потенційно визискуваний ресурс. Цей характер диктатури за швидкої віртуалізації цінностей ми й спостерігаємо сьогодні в Україні, хоч і в провінційному варіанті.

Особливістю цієї диктатури є те, що кожний такий сектор впливу, або конус, якщо хочете, має чітку адресність. Тобто в одній державі ми маємо кілька диктатур, які, зрозуміло, утворюють власний ландшафт, розмиваючи або й розриваючи державу на сфери специфічного впливу. Ця діяльність реалізується в Україні за допомогою політичних засобів, а сама політика сакралізується й перетворюється на своєрідний храм зі своїми входами і виходами, брамами і вівтарем або вівтарями. Тобто йдеться про реінтерпретацію болвохвальства в осередді нових кодів етнічного поступу.

На берегах варто зауважити, що індикатором такої ситуації й підтвердженням віртуалізації цінностей є добір кандидатів на вищий пост у державі на засадах не «хто він/вона?», а «що він/вона ситуативно може?». Тобто ні моральні цінності цілком законно не беруться на рахубі, і особа не є не те що точкою відліку, а просто не фігурує в сценаріях. Хіба що на рівні прораховування ситуації з відбиранням у цієї особи її голосу.

Минулі типи диктатури в двадцятому сторіччі відібрали бл. 219.634 million життівvi. Вони переформатували мапу Європи й змінили характер державного цілепокладання. Тому старожитня піраміда, гора, ступа тощо, перетворені ідеологами нацизму, фашизму, комунізму на конусні державні структури на чолі з диктатором, тепер можуть повторюватись без міліарної підпори й зомбованого / заляканого населення хіба що на скам’янілий ритуал, казку тощо. Симптоматичні з цього погляду беззмістовні походи на чолі з яким-небудь лідером походи на гору, галасування на користь ляльки-короля/царя та ін. Цікаве також ритуальне використання вогню. Це просто в такий спосіб політики намагаються сакралізувати свою діяльність, котра насправді жодної вищої мети не має.

Як бачимо, інші в нас питання на порядку денному: перекодована диктатура з зовсім іншим змістом і характеристиками. Проте, дивлячись на ці виклики, нічого доцільного ми не робимо, – розграбовуємо власний час і ресурси. Буцім це не Україна, а Гаїті після землетрусу.

i Див. про становлення імперії Каролінґів у зв’язку з проблемами еклесіології у вид.: Walter Ullmann. The Carolingian Renaissance and the Idea of Kingship. Routledge, 2010. Щодо спектралізації термінів на шляху з гебрайської через грецьку в європейські мови пор. такі значення у Старому заповіті: ???, mo?she?l, “ruler,” “prince,” “master” (tyrant), applied to Joseph in Egypt (Gen_45:8; compare Psa_105:21); to the Philistines (Jdg_15:11); to David`s descendants, the future kings of Israel (2Ch_7:18; compare Jer_33:26); to Pharaoh (Psa_105:20); to a wicked prince, a tyrant (Pro_28:15; compare Isa_14:5; Isa_49:7); to theocratic king, the Messiah (Mic_5:2); it is often used in general (Pro_6:7; Pro_23:1; Pro_29:12; Ecc_10:4; Isa_16:1, etc.) та особливо ???, sar, “chief,” “head”; prince, king; a nobleman having judicial or other power; a royal officer. The Revised Version (British and American) renders it frequently “prince”: “rulers over my cattle” (“head-shepherds,” Gen_47:6); “rulers of thousands, rulers of hundreds,” etc. (Exo_18:21); they had to be men of good character because they were endowed with judicial power (Exo_18:22); in Deu_1:15 the rendering of English Versions of the Bible is captains,” etc.; they were military leaders. “Zebul the ruler of the city” (of Shechem, Jdg_9:30), meaning “governor” (compare 1Ki_22:26; 2Ki_23:8); “rulers (or captains; compare 1Ki_16:9) of his (Solomon`s) chariots” (1Ki_9:22); the rulers of Jezreel (2Ki_10:1) were, presumably, the ruler of the palace of the king and the ruler of the city of Samaria (compare 2Ki_10:5). It is difficult to explain why they should be called the rulers of Jezreel; both Septuagint and Vulgate (Jerome`s Latin Bible, 390-405 A.D.) omit the word; “the rulers of the substance which was king David`s” (1Ch_27:31) overseers of the royal domain; “The rulers were behind all the house of Judah” (Neh_4:16), the officers were ready to assume active command in case of an attack Всі приклади і тлумачення за останнім випуском програми e-Sword.


ii Про це є цікаве дослідження, що його перекладу я вже кілька років намарно пишу: Eugen Weber. Apocalypses. Prophecies, Cults, and Millenial Beliefs through the Ages/ Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 2000. Нас би цікавив передусім одинадцятий розділ: «Двадцяте сторіччя».
iii Философия и мировоззрение. Москва, Издательство политической литературы. 1990. Для нашої теми найбільш цікаві у цій збірці матеріали Адоратського й Енчмена та коментарі до них.
iv Див. цінну оглядову статтю проблеми, але подану як рецензію: Н. В. Петров, Л. В. Смирнягин «Дж. Голд. Основы поведенческой географии», у вид. – Путь, М., 1993, №4, с. 377-383.
v http://www.piercedhearts.org/culture_love_life/church_speaks/dictatorship_relativism.htm
vi http://frankwarner.typepad.com/free_frank_warner/2006/05/dictatorships_d.html
Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Молчание волков

Почему для выхода из политического кризиса необходимо возвращение к Конституции 2004 г.?

Что означает для пострадавших амнистия Попова, Сивковича и Коряка

Эксперт о наиболее вероятном сценарии для Майдана: силовое противостояние

Працювати журналістом у Києві небезпечніше, ніж під час заворушень торік у Стамбулі

«Эскадронов смерти» нет. Есть государственные преступники и подчиненные им бандиты

Влада тримається на тітушках

Трижды просят

Регіонали передумали виходити з фракції?

Віктор Янукович: між війною і поразкою

Янукович подавил бунт в Партии регионов

Глупость, не прошедшая за полвека

Внешнеполитические предпочтения продолжают оказывать давление на Украину

Владимир Путин советует Брюсселю не вмешиваться в политический кризис на Украине

Власність чи «власть»?

Закон о диктатуре: почему после вступления в силу одиозных законов без санкции власти нельзя будет даже дышать

Почему большинству регионалов надо опасаться уничтожения Майдана

Есть что сказать

Бездействие порождает радикализм

Бьются над решением

Міліція на Грушевського порушила Конституцію – Скіпальський

Янукович на курсах диктатора-початківця

Зачем приняли эти законы

Власть и оппозиция толкают народ от Майдана к бунту

Шах и мат в Верховной Раде: почему впереди худший из сценариев

Иностранные агенты в Украине: что теперь это значит

Чрезвычайное положение в профиль: 10 законов, меняющих Украину

Антидемократичні закони шокували громадянське суспільство

Закон один для всех

Паспортный режим связи

Майдан готовится к штурму

Закон об "иностранных агентах" появился и на Украине

Проти мирного руху дедалі частіше застосовуватиметься насильство, - Гармс

Реконкіста Віктора Януковича

Влада Януковича втратила керованість?

Публичная казнь Татьяны Черновол

ПР: бунт на корабле

СБУ таємно "покращать"

Инфографика: Спецподразделения МВД и СБУ. Задачи и численность

Підозрюваним у провокації на Банковій «шиють» справи і вибивають свідчення – захисник

Есть такое преступление – получать кийком по голове

В Україні більшає політв’язнів – експерти.

Відкритий доступ - що означає війна за персональні дані українців

Декларативний вимір чесності

Гадание по сильной руке

Ласкаво просимо в рабство

«М’який авторитаризм». Режим Януковича обрав тактику повзучої узурпації влади

Что такое республика?

Демократи, диктатори й економіка

Мрії уряду чи життя народу?

 

page generation time:0,221