В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Комбінація з трьох рівнів

Версия для печати
22 июн 2005 года

Хвиля обговорень запропонованої реформи у потенційних реґіональних центрах засвідчила, що нині за новий порядок виступають майже всі, хоча майже всі розуміють його по-різному. І в загальних питаннях, і в окремих деталях. Причому ні загальні питання, ні частковості не опрацьовані ані на термінологічному рівні, ані на законодавчому

Імпортуючи передову техніку й технологію, новатори не завжди зважають на несумісності (економічні й соціальні) в функціонуванні інновацій в місцях виготовлення і у нас. Так, останніми часами галузева формалізація процесів і комп`ютеризація в податковій справі наштовхнулася на масові протести підготовлених фанатиків , котрі влаштовували й влаштовують галасливі виступи проти ідентифікаційних кодів, у яких вони бачать числа диявола.

Метод перестановок

На собі я випробував дію методики конфліктів при керуванні колективом, що застосовувалася нині ув`язненими привідцями напівурядового (тобто притіненого) видавничого дому. Це методика налаштування кожного проти всіх. Внаслідок цього низка ЗМІ загинула, хоча сама засада непогано працює в індивідуалістичних осередках низки провідних західних фірм.

Тобто наші теоретики беруть переважно на заході (зрідка в Росії) – один до одного або в якихось трансформаціях – певні матриці й намагаються змусити суспільство жити за новими правилами.

Я не проти , а за нові правила. Однак ці правила повинні якось узгоджуватися з нашими традиціями, реаліями й наявними можливостями. Урядовці запозичують ті матриці в добре структурованому етнічному чи суперетнічному просторі й накидають те все на нашу скорботну дійсність. Наприклад, пропонована адміністративно-територіальна реформа передбачає створення чотирьох тисяч… общин або громад. Общини як поняття пов`язані переважно з первісним ладом і різними комуністичними та реліґійними спільнотами, а також з реаліями російського громадського життя. Українські громади – об`єднання зовсім іншого характеру. Це все описано в літературі минулого й позаминулого сторіччя. Структури нинішніх віртуальних громад, про які перед виборами нині сперечаються урядники різних рівнів, у нас до пуття не описані. Отже, у нас пропонується створити чотири тисячі… чого?

Дуже підозрюю, що вітчизняні планувальники мали на оці community , що має по-англійському наступні значення: мешканці у певній місцині; спільнота з однаковим минулим чи однаковими інтересами; нації зі спільною історією; суспільство. Причому в різних реґіонах США семантика community реалізується по-різному. Наперед вряди-годи виходять субетнічні або реліґійні чи парареліґійні організації. У багатьох випадках велике значення мають ступінь мобільності населення, джерела коштів, тощо.

Усього цього автор програми реформи мені, смертному, не пояснив. Як не пояснив він спосіб, у котрий ці віртуальні утворення вписуватимуться в районні переділені структури. Звичайно, райони в нас – історично недавні витвори, особливо на непідрадянських землях і в зонах трансформацій та перейменувань. Придивіться, наприклад до долі Троїцького на Одещині колись і зараз. А що дав перекрій районів у Києві? На мою гадку, у нас побільшало неперспективних і малоперспективних мікрорайонів, значно погіршилося соціальне обслуговування, комунікації.

Проте на тлі поточних адміністративно-політичних змін, пов`язаних з усуненням відвертого криміналітету від влади, реструктуризація може призвести просто до катастрофічних наслідків. До речі, час т.зв. затримки ( lagging time ), тобто період від ухвали до відчуття її наслідків досі ніким не визначений. Років п`ятнадцять тому в Західній Європі він становив 30 років. Гадаю, що у нас, на тлі згаданих адміністративно-політичних змін, а також нового майнового переділу і нежиттєспроможності більшості законів, котрі стосуються людського повсякдення, цей відтинок часу може виявитися набагато тривалішим. Згадайте, що досі даються взнаки більшовицькі експерименти з життям людей у тридцяті роки. Цебто реформувати муляє зараз, а наслідки дідько покутуватиме через 30–50 років.

Бо справа не в перестановках структурних акцентів, а в тому, що суперетнос із певними традиціями, усталеностями, віруваннями, схемами поведінки, тощо, котрі в комплексі досі не вивчені сучасною наукою, постійно заганяють у чужі рамця. Дитина розуміє, що звичайне дерево не можна створити, назбиравши друзок, а тут прагнуть до дня наступних виборів (дяка Богові, не до дня народження Сталіна чи Леніна) витворити нові спільноти людей. Не проти ночі про це казати!

Дещо про рушії

Кожний науковець знає, що позірний механізм явища далеко не завжди відповідає взаємодії реальних сил. Про це зараз багато пишуть і в історії Жовтневого перевороту 1917 року, і в історії Другої світової війни, і в історії соціальних зрушень на українських теренах протягом усього минулого століття. З переліку зрушень я не виключав би й механіку проголошення української незалежності (до речі, зверніть увагу на забавки з термінами незалежний і самостійний ). Але якщо в Прибалтиці, Росії, Грузії питання порушуються і розв`язуються руба, в Україні всі незлагоди списуються на злого сусіда, на країну жовтого диявола, як просторікують руді й червоні друзі народу, – рушійні сили процесів шукаються зовні, а не досліджуються на домашньому матеріалі. Гадаю, що про помаранчеву революцію, за якої влада перейшла від покоління до покоління і від криміналізованих макроекономічних кластерів до тимчасово прозорих кластерів у макроекономіці й середньому бізнесі з меншим партійним забарвленням, по-справжньому напишуть не скоро.

Однак тут йдеться не про осуд або підтримку, а про те, що влада – це не абстрактний організм і не омела (в Україні її ще називають помелом чи вихоровим гніздом), які паразитують на щирих людських душах, а ситуативний витиск із того, що називається нацією. Нація ж бо в нас, панове, за півроку не помінялася, – просто навесні тимчасово помінялися її пріоритети. В Росії, приміром, напровесні забаглося Сталіна і сильної руки, в Європі прикрилися союзні фантазії, а українцям набридло слухати теревені про американські валянки й дивитися на нетверезі фізії кримінальних злочинців.

Однак зміна фасаду й побіжний євроремонт не змінили архітектури самої споруди. Це тільки св. Павлові – щойно з`явився уві сні Господь, як він перемінився та хутко заходився творити нових людей – християн. А в нас розуміння того, як і чим живуть люди, які й навіщо їм потрібні реформи не помінялося ні під час виборів, ні після них і не поміняється ще довго. І коли вже ми згадали про християнські аналогії, то пригадаймо, що сказав Ісус юнакові, коли запропонував йому роздати все своє майно бідним і пристати до гурту Господа. Заспокіймося: ми хоч і християни, але тільки на рівні свічконосіння і храмовідвідування, а роздавати ніхто нічого не збирається.

Вже давненько в розділі „Умови зміни людини й риси нової людини” (розділ 8) своєї монументальної праці „Мати або бути” Е. Фром писав: „Те, що шанси на порятунок цього суспільства оцінюються з погляду газардової гри або бізнесу, а не з погляду людського життя, вельми характерне для сучасного ділового соціуму. Замало здорового глузду в модному тепер технократичному світогляді, за яким немає жодної небезпеки в тому, що ми поринули в працю й розваги й нічого не відчуваємо, і якщо це і є технократичний фашизм, то, може, зрештою, він не такий вже й поганий. Але ми просто приймаємо бажане за дійсне. Технократичний фашизм неуникно призведе до катастрофи”. Схоже, що, замінивши фашизм на формалізм , ми можемо прикласти цю цитату до нашої ситуації. Бо наразі маємо шоу на повсякдень та невнормовану працю без вихідних та відпусток на кількох роботах. А заганяти цілий народ на безвихідь – небезпечно.

Від кінця горбачовщини і донині в Україні спостерігається симптоматична тенденція експериментаторства і спроби розв`язати припорошені часом проблеми шляхом залучення закордонного досвіду. Намагалися люди пожвавити духовне життя, заохочуючи до нас тамплієрів і мормонів. Розробники програм розвитку культури їздили на північ Європи для вивчення тамтешнього досвіду. Міністерство освіти посилало людей на Мальту вивчати роботу з віковими і соціальними групами, запровадило римську дванадцятиричну систему оцінки знань, активно переходить на рейки болоньського процесу. Поверхово познайомилися посадовці з теорією прийняття рішень, маркетинґу й брендинґу… Забуваючи при цьому, що не кожний досвід, котрий працює на базі Рейн енд Берд у США, придатний до використання в Індії. Зелена революція в Індії попервах давала катастрофічні результати, коли спробували в рамцях програм допомоги запровадити найсучасніші методи розподілу води. Інновації зруйнували наявні соціальні структури й призвели до подальшого зубожіння людей. Спроби системно запровадити в Україні модернову техніку й технології в галузі меліорації також зазнали цілковитого провалу. За більшовизму меліорація була другою за рангом галуззю після військової, бо її очолювали родичі перших осіб у державі. Висушувалися моря, підіймалися курявою у повітря мільйони гектарів орних земель, мінялися русла водоплинів. Усе це робилося на підставі найпередовіших у світі обчислень і розробок. Результат? Знищена економіка реґіонів і зубожіння радянського населення. Меліорація була на перших шпальтах всесоюзних видань, а тепер по ній годі знайти бодай якісь фізичні сліди.

Порядок як шлях до безладу

Відразу треба застерегти, що доказ теоретиків реформ про те, що нова тричастинна схема покликана значно спростити керування макросистемами, не витримує критики, бо тотальна комп`ютеризація нашої країни, про яку нам торочать стільки років і на яку витрачено стільки коштів, здатна розв`язувати проблеми довільного рівня складності. І якби йшлося лишень про складнощі з управлінням, то не треба було б витрачати на нову адміністративно-територіальну реформу понад десять мільярдів доларів, про які говорить пані Супрун. Бо якщо ще до виборів почати гатити ці кошти, то не виключено, що відплив пасіонаріїв і робочої сили та мізків з України лише збільшиться, а в самій Україні значно зросте відсоток споживачів різних виплат, пенсій, пільг і реформаторів, які знають, як усе влаштувати належним чином.

Хвиля обговорень запропонованої реформи у потенційних реґіональних центрах засвідчила, що нині за новий порядок виступають майже всі, хоча майже всі розуміють його по-різному. І в загальних питаннях, і в окремих деталях. Причому ні загальні питання, ні частковості не опрацьовані ані на термінологічному рівні, ані на законодавчому.

У таких випадках завжди добре пригадати історичні аналогії в нашій державі. Адже була колись чудова і доречна ідея церковної унії – повернення християнства до християнства, а не до міжконфесійної догматичної ворохобні. А чим закінчилося? Головна причина невдачі – не були прораховані тубільні соціальні ситуації, не враховані політичні противаги, та ще й „несподіваний” збіг зовнішніх і внутрішніх факторів, пов`язаних з етнічною містикою і уподобаннями. І результат не забарився: відлуння чуємо ще й досі. Можливо, ще хтось у цій країні пригадує семирічку і хімізацію, котрі дозволяли перегнати США за рівнем сільськогосподарського виробництва і реально наблизити рай на землі? Таких прикладів можна навести безліч – аж до єепнутих анекдотів, бо чим бідніша країна і чим безвихідніший її стан, чим реальніший безлад і чим більше кортить адміністративної простоти, тим більше марень про чарівні перетворення. Одна з надій населення під час помаранчевої революції полягала в тому, що вдасться покласти край експериментам над населенням, принаймні на якийсь час. Обіцяно ж було з подіумів на майдані, що усунуть кримінал, і чиновники притьмом візьмуться за реальну економіку.

Зрозуміло, що Україна космічна держава, яка повинна запускати в Тихому океані ракети, а АН України повинна напрацьовувати лабораторні ідеї, котрі, можливо, дадуть результат через 50–100 років, але сьогодні гинуть діти на вулицях, у притулках, нема чим лікувати хворих, люди вмирають від стресів, пов`язаних із побутовими негараздами, еміграція сягає рекордних показників, неприпустимо працюють шляхи сполучення, комунальне господарство й суди, давно не комплектуються належним чином книгозбірні, матері не можуть повністю забезпечити дітей до школи, а в школах нема належної кількості вчителів… А ми будемо негайно створювати невідомо що під гук ракетних запусків у Тихому океані. Усе за схемою „піди туди – казна куди, принеси те – невідь що”. І тоді новий порядок справді приведе до нового безладу.

Біля стерна в Україні стояли вже і фізики, і хіміки, і інженери, і бухгалтери. Тепер – політики і політологи. Ми не спромоглися виробити ні національної, ні державної ідеї. У нас нема стратегії розвитку. Ми живемо від одних виборів до інших. У нас нема єдиної дороги країни, а коли починаємо будувати дороги в країні, то маємо в результаті недоробки, руїни і самогубства.

Тому варто зупинитися, розв`язати питання поточного виживання до виборів, які ні в якому разі не можна віддати в руки реваншистів, а там – як і годилося б із самого початку – всебічно розпрацювати кілька сценаріїв реформ (включно з адміністративно-територіальними) з економічним і філософським обґрунтуванням, а відтак запропонувати варіанти трансформацій на референдум, бо, може, народ і не дурніший за своїх правителів, котрі обіцяли на майдані з ним радитись. А тим часом десять мільярдів доларів (!) витратити не на прожекти п. Безсмертного і не на інші відморожені промосковські реформи, а на збереження найдорожчого, що в цій країні лишилося – людей і їхнього життя. Нам потрібне насамперед духовне, моральне та інтелектуальне оздоровлення.

Бо якщо все ж забракне глузду і трирівнева реформа розпочнеться завтра, то це буде фінансова, соціальна міна не тільки під реваншистів, але й під помаранчеві мрії української цивілізації сьогодні.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Материалы по теме
Зал периодики

Анатолій Ткачук: Всі погодилися з тим, що термін "район" буде змінено на "повіт"

Для реформи децентралізації потрібен фундамент

Децентрализация: 14 месяцев обещаний

Юрій Ганущак: «Політики думають, що децентралізація – проклята реформа»

Об’єднання тергромад: де межа між добровільністю і фасадністю?

Зміна адмінустрою України як мотив відкласти місцеві вибори

Мусияка рассказал о создании "воеводств" в Украине

7 Проблем Политической Реформы В Украине

Путин начал создавать фастовские народные республики

Облрада як пережиток. Всю владу - громадам

Проще некуда. Как затягивается реформа по децентрализации власти

Децентрализация: войдет ли Украина в открытую дверь, как Польша в 1989-м?

Централізована децентралізація

Нобелевские лауреаты: сколько власти надо дать регионам Украины

Місцеве самоврядування: вивихи реформ

Громада по-українськи. Просто про складне. Ч. 1. Хвіст виляє собакою

Реалізувати чи забалакати?

Есть ли смысл в том, чтобы сохранять территориальную целостность Украины?

Державна регіональна політика в Україні: від декларацій до регіонального розвитку

Вади любові до "Родины"

Нужны ли Германии 16 федеральных земель?

Регионы под фанфары сталкивают в бюджетную пропасть

На Україну чекає «європейське» місцеве самоврядування

Адміністративна революція

Реформа застряла на местности

Після об`єднання 25 областей у вісім регіонів матимемо вісім величезних міст посеред пустелі

Куди зникають гроші територіальних громад?! Або чому невпинно знижується якість життя в населених пунктах України…

Где деньги?! Ситуация с государственными финансами резко ухудшается

Эксперт: Количество депрессивных регионов в Украине будет увеличиваться

Сєверодонецьк-2? Адмінреформа регіоналів може обернутись сепаратизмом

Кого хочешь выбирай

Реформа місцевого самоврядування: ВБИТИ ЩЕ ДО НАРОДЖЕННЯ?

Не територією єдиною

Адміністративно-територіальний устрій: де вихід?

Як зробити, щоб міські голови не були безголовими?

Як устроєна Україна? Пошук шляху вирішення внутрішнього конфлікту

Города ищут деньги

Проект местного значения

Регионы против империи

Александр Омельченко: «Административно-территориальная реформа в условиях социальной депрессии, жесткой централизации, коррупции и миллиардных дыр в бюджете — блеф»

Анатолий Близнюк: «Административно-территориальную реформу будем реализовывать методом кнута и пряника»

Адміністративно-територіальна реформа від Януковича-Азарова

Мэрам закрыт доступ к президенту, или Почему не идут реформы

Голодный паек местных бюджетов-2

Дні Львова в Одесі: наказано «співати та радіти»

Админреформа скрипит, но движется

На Закарпатье украинцы массово становятся венграми

Да здравствует «отопительная революция»! Ч.2

Юрий Гаврилечко: украинское ЖКХ надо создавать с нуля

Сегодня в Украине стартует второй этап админреформы

 

page generation time:0,103