В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска
Проект "Украина"
Другие диалоги:

Єднання після історії

Версия для печати
16 ноя 2006 года
"Останнім часом ми почали здогадуватися, що "Схід" ­-- не десь далеко, він поруч: на півдні України, плюс на суміжному боці Чорного моря, плюс близький до нас Кавказ. Та й події на Балканах значно присунули Схід до Європи... Біда в тому, що Україну колись відсунули не лише від Заходу, але й від Сходу".

 




Вадим Скуратівський. Цит. за: Марина Новикова. Міфи та місія. Дух і літера, 2005, с. 153.

Звичайно, сьогодні кожному зрозуміло, що історико-географічні лаштунки є гарною оздобою для розігрування будь-якої драми чи трагедії в Євразії. Політики й державці виступають собі в ролі ловців перлин під гарну масовку «за»–«проти» й потім виловлені тяжкою й ризиковною працею перлини перерозподіляють між собою, своїми й соціально близькими.

Політичний театр замість конкретної справи

Сьогодні для таких лаштунків витягаються на прагматичну потребу тих або інших груп якісь більш або менш системні події минулого, не розуміючи, що, за словами Еліаса Канетті, ті, хто не знайде вихід з історії, приречені. Минувшину тому й безглуздо та небезпечно припасовувати до сучасних потреб, що вона мала своїх акторів, які діяли за своїх неповторних обставин і на своєму історичному рівні. Між свічкою і сонцем є спільне, зокрема світло, але є і очевидні відмінності… Здається, це все елементарно і зрозуміло, а проте воно повсякчас повторюється у нашому щоденні, наприклад на моделі суперечок України та Румунії за острів Зміїний, коли сторони в запалі апелюють навіть до легенд про Ахілла та його храми, які на позір до України та Румунії ніякого відношення не мають. А коли Росія в 19-му сторіччі заявляла свої претензії на Балкани і Середземномор`я, то в підручниках з історії для військових навчальних закладів з`являвся русокосий та блакитноокий Ахілл, майже московський русич.

Аби уникнути такої нісенітниці сьогодні, беручись за масштабні соціокультурні та економічні проекти, варто прихилитися до думки Вессели Мішевої («Поза сучасністю»), що «Європу сьогодні можна розглядати як соціальну систему, в якій множина різних політичних підсистем відігравала й далі відіграє різні історичні ролі, жодна з котрих не переважує іншу – відповідно до їхнього розташування в соціальному часі й просторі.

Складна тканина стосунків цивілізацій довкола Чорного моря має цілу низку внутрішніх (процеси національного становлення і зміни векторів державного розвитку) і зовнішніх напруженостей (наміри ґлобальних гравців перекроїти на свій копил простір і економіку) знову ж таки не дозволяє експлуатувати історію для обґрунтування теперішніх геополітичних замірів. Це варто тим часом лишити для наукових кабінетних дискусій. Тибор Піхлер («Тривалість і зміна: роль традиції») доводить це тим, що на цих теренах «немає непорушеної тяглості розвитку, немає золотої доби, ідею котрої можна б використати для реалізації проекту створення здорової ідентичності й життя». І ще: «Тут повсякчас зіштовхувалися різні прояви націоналізму, які характеризувалися <…> збудженням та істерією через страхи за саме існування національних сукупностей і прикордонні проблеми, пов`язані з визначенням нових національних територіальних меж».

Історія нас розрізняє

Але навіть якщо ми зараз усим цим знехтуємо і почнемо брати на озброєння для розпрацювання чорноморських проектів ті або інші старожитності, то ми (і це не диво!) з`ясуємо, що у нас про цей реґіон немає цілісного об`єктивного уявлення. Більшовики так і не встигли витворити загальну чорноморську концепцію, – натомість є чимало розвідок про комуністичний поступ в низці країв і країн. До революційних трансформацій в центрально-східній і південній Європі 20-го сторіччя були праці національно-державницького скерування (російські, польські, німецькі, австрійські, англійські), проте цілісної картини однаково не було. А якби вона існувала, то її однаково довелося б переписувати через зливу археологічної та архівної інформації від двадцятих років минулого сторіччя й досі.

Більш повні праці існували в галузі церковної ідеології, але книжні реліґії, що дуже швидко одержавились, повністю відхрестилися від вивчення впродовж сторіч еволюції «неправильних» церков і рухів та їхньої ролі у формуванні духовного клімату в реґіоні Чорного моря. Одна з причин нинішнього конфесійного екстремізму – в бракові об`єктивних студій в цій царині.

Отже, сьогодні, якщо не зводити все до чергової говорильні, як це уживано в політиці, реалізується, щоправда більше на папері, бажання розвинути рамочну міждержавну чорноморську інфраструктуру (засноване 1992 року Чорноморське економічне співробітництво): транспорт, зв`язок, безпека, полагодження конфліктів, візи тощо. Помалу розвивається туризм, спочатку для мішечників і нуворишів, а нині вже й для решти охочих. Огляд стану справ зробив представник Греції Еліе Фраґакі.

З чистого аркуша

Мені здається набагато пліднішим підхід «з чистого аркуша» з урахуванням теорії віртуалізації цінностей, теорії цифрової культури (Денніс Вайс, Йоркський коледж у Пенсільванії; «Людська природа і цифрова культура: модельне дослідження з філософської антропології»). І насамперед, використовуючи мультикультуралізм чорноморського реґіону, слід продумати і в освіті, і в туризмі, і в мистецтві, і в спорті комплексну концепцію створення мережі центрів ґлобального приваблення молоді до цих богообраних теренів: ні в якому разі не обмежуватися нинішніми тусовками представників субкультури чи контркультури чи принагідними фестивалями.

Потрібна спільна докладна база даних всіх учасників чорноморської взаємодії про характер, можливості включених ресурсів, про схеми і можливості їхнього використання. На ґрунт такої бази даних можна спирати освітню, культурну та іншу діяльність з урахуванням трендів передусім молодіжного розвитку, бо «після історії», яка живилася ідеями різних форм протиставлення, нові покоління орієнтуватимуться на змагальну взаємодію. Саме змагальна взаємодія спочатку в таких центрах, як чорноморський, а вже потім і в ґлобальних вимірах (а не навпаки, як намагаються тепер через ґлобалізацію спочатку зруйнувати або переформатувати місцеві зв`язки, а тоді створити новітні ґлобалізаційні схеми або патерни) витворить новий характер світової цивілізації при локальному мультицентризмі.

Зрозуміло, що таке планування потребує певних, прозорих і зрозумілих, схем діяльності. Світські різногалузеві структури ООН, на жаль, сьогодні малоефективні; в них давно вже є власне лобі, власні сфери діяльності, які подиктовуються групами фінансового впливу. Різні фонди також здебільшого розв`язують ті або інші завдання, визначені власними засновниками. Держави опікуються власними історичними завданнями, що особливо відчутно в чорноморському реґіоні.

Є приклади роботи міжнародних лікарських організацій, що об`єднують не демагогів і балакунів, а практиків, які працюють задля однієї святої мети. Спортивних. Туристичних…

І тоді наближення кордонів ЄС до України не відіграватиме особливої ролі, бо йтиметься не про питання міждержавної, а про питання міжетнічної взаємодії в ім`я нової «після історичної» цивілізації. А унікальність реґіональних ресурсів зумовлюватиме і обличчя нової форми стосунків. Можна також уявити собі ситуацію, що чорноморські ресурси незабаром зможуть відтягти на себе й частину середземноморського ринку, тому що нижчий рівень урбанізації та ґлобалізації в причорномор`ї здатний привернути до себе і споживачів екстріму, і аматорів ще не знищеної природи. І це в місцині, яка менше за інші на планеті зазнає катастрофічних впливів, має не тільки не вичерпаний, але й ще далеко не освоєний рекреаційний потенціал, має нижчий рівень міжетнічної і міждержавної напруженості, хоча супердержави останнім часом і заходилися виправляти це становище.

Прикінцеві уваги

Тринадцять років тому, в березні, з`явилася на світ Божий „Чорноморська конвенція про співробітництво в галузі культури, освіти, науки та інформації”. Її ратифіковано Постановою Верховної ради № 3940-12 від 04.02.94. Цей неоковирний документ найчастіше містить слова „сприяти, заохочувати”, у ньому йдеться про заснування „Координаційної Ради, до якої ввійдуть вищі урядові представники, відповідальні за виконання і координацію Конвенції”… А ми з прикрого досвіду знаємо, що коли будь-яка справа замикається на вищих посадовцях, то там тій справі й смерть. І в Україні, і в світі. Хоча для посадовців це завжди означає і семінари, і конференції, і візити, про які, звичайно, в документі не забули.

І тому тепер чорноморську взаємодію варто планувати інакше. Її повинні розглянути зовсім інші покоління, принаймні поза нашою сумною історією.

 

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Материалы по теме
Проект "Украина"

"Южный вектор" евроинтеграционной стратегии Украины

Черноморский регион - зона противостояния великих держав

Дранг нах зюйд или наш Великий Южный Вектор

Недооцененная страна***

Украино-молдавские отношения в контексте южного вектора европейской интеграции

Енергетична незалежність на чорноморських хвилях

Украинское Причерноморье в Европе: возможности и перспективы сотрудничества в сфере транспортных коммуникаций

Украинское Причерноморье как базовая точка для южного вектора. Часть ІІІ (таблицы)

Украинское Причерноморье как базовая точка для южного вектора. Часть ІІ

Украинское Причерноморье как базовая точка для южного вектора. Часть І

ЕС–Черноморский регион: проблемы безопасности и сотрудничества

Щодо стратегії дій Української держави в Чорноморському регіоні

Точка сопересечения

Черноморский регион и проблема расширения Европейского Союза

Перспективи регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні на тлі загальноєвропейських інтеграційних процесів

Перспективи міжрегіонального співробітництва України у Чорноморсько-середземноморському регіоні

Зал периодики

Украина может поднять экономику благодаря Турции

Турция может стать для Европы новым центром распределения газа

Турецкая рокировка

Комментарий: Феномен Эрдогана и растерянная оппозиция

Прослушки, компромат и коррупция по-турецки

Турецкие уроки для Украины

Украина и Турция: удачный ход европейского энергообеспечения

Украина и Турция: удачный ход европейского энергообеспечения

Турецкий вал

Курс на Схід

Правящая партия Турции предлагает регулировать социальные сети

Тайип Эрдоган против TWITTER`A

Может ли Турция вызвать сдвиг в мировой расстановке сил, присоединившись к ШОС?

Валерій Чалий: Туреччина - впливова регіональна держава

Анкара готова поменять Евросоюз на ШОС

Эрдоган и его генералы

Уроки кредитования из Турции

Україна виборює лідерство у Чорноморському регіоні

Неоосманизм в редакции XXI века

Троянский конь для Малой Азии: как строятся современные империи

Турецкий ход Януковича

Європейські посли відвідують Крим для запуску нових проектів

Черноморский фарватер России и Украины

Турция и арабская весна

Крым зазывает инвесторов из СНГ

Труба в обход Болгарии

Украина стремится на середину Днестра

Новая стратегия Турции на Ближнем Востоке

Турецкий поход Януковича

Мустафа Джемілєв: «В Криму на повну силу працює російська розвідка»

Эрдоган угрожает ГУАМ

Турция вошла в роль региональной сверхдержавы

Шенген не пускают к Черному морю

Україна так і не відрефлектувала, що ж відбувається сьогодні у Криму

Европа без Турции

Турция: политические перспективы

Султан недобрал

Премьер станет президентом

Украинский пируэт над Балтийско-Черноморским Междуморьем

Турецькі манівці

Крымские татары хотят татарский Крым

Монополізація Босфору Туреччиною: виклики для України

Турция выступает за увеличение международной помощи беднейшим странам

Новый геополитический статус Анкары

Голодный Лось

Туреччина і майбутнє Європи

Силам Чорного моря – 10 років: що далі?

Иранский проект

Турция и Грузия покроются дамбами и ГЭС

Чому Крим не Прованс?

 

page generation time:0,104