Археологи натрапили на прадавній предмет, який доводить: українськими селами гуляли вовкулаки

Вчені не сумніваються, що на старовинному предметі зображений саме вовкулака

Під час розкопок давньоруського поселення в Деражнянському районі на Хмельниччині виявили городище ХІІ—ХІІІ століть, де знаходилося безліч цінних артефактів.

Серед інших коштовностей був і жіночий браслет, на якому зображені люди, птахи, звірі і таємничі істоти. Детально про нього розповіли в обласному краєзнавчому музеї.

Так, в одній зі сцен був зображений чоловік, поруч з яким — незвичайний звір. Він схожий на собаку, але стоїть на передніх лапах і ростом майже з людину. А тулуб ніби перев’язаний поясом навхрест — чи то своєрідний одяг, чи то прикраса.

Саме ця деталь і змусила задуматися: хто ж ці істоти?

Спочатку фахівцям прийшла в голову найлогічніша думка: на браслеті зображена популярна у ті часи розвага, коли під час святкових ігрищ показували дресированих тварин.

Проте, в такому разі на них повинен бути звичайний нашийник або просто мотузка.

Але зображений практично цілий костюм з ременів, який на середньовічних зображеннях зустрінеш не часто. Розгадка прийшла несподівано.

Як стверджують дослідники, в народних казках про вовкулаків, тобто людей, які можуть перетворюватися на вовків, якраз і йшлося, що саме перевертні носили такі ремені.

Вони були своєрідним магічним щитом. Адже якщо пояс зняти з вовкулака, коли він знаходиться в образі звіра, то він вже ніколи не зможе стати людиною.

Вчені не сумніваються, що на прикрасі зображений саме вовкулака. Але чи могла поряд з реальними життєвими сценами, зафіксованими на браслеті, фігурувати картинка з міфу?

Швидше за все, наші предки вірили в реальне існування вовкулаків і надавали цьому велике значення.

А, може, і бачили їх? Коли ще не було чупакабри, українськими селами гуляли вовкулаки.

Очевидно, враження були настільки сильними, що їх увічнили в назвах населених пунктів і навіть річок. Так на території області їх зустрічається чимало.

До прикладу, в селищі Малиничі бере початок річка Вовк, у неї є і приплив Вовчок. На цій же території можна знайти і такі назви сіл: Верхі і Нижні Вовківці і Вовковинці. Саме поряд з останнім і знайшли прикрасу з зображенням перевертня.

А про місцеві Вовчі гори або яри знають не в одному населеному пункті. Як стверджують історики, такий інтерес до вовків пов’язаний не стільки з острахом, як з дружнім ставленням до них.

Адже у фольклорі і казках цю тварину часто називають братик вовк. А це ознака того, що істоту вважали не просто близькою, а рідною для людини. Так, може, і справді в далекі часи українці пліч-о-пліч жили з вовкулаками.

Джерело




ІНШІ НОВИНИ