Академік з Брістольського університету (Велика Британія) Джерард Чешир стверджує, що розшифрував манускрипт Войнича, який більше 100 років залишався загадкою для криптоаналітиків і лінгвістів. Свої висновки він опублікував в журналі Romance Studies.
Манускрипт Войнича названий так на честь польського антиквара Вільфреда Войнича, який придбав його в 1912 році у чоловічого духовного ордена Римсько-католицької церкви Ордена святого Ігнатія. Вміст рукопису намагалися розшифрувати і до цього: ще в XVII столітті одну з перших спроб зробив Георг Бареша – празький алхімік. Найбільше манускриптом зацікавилися в XX столітті. Його аналізували криптоаналитики Першої і Другої світових воєн, але нікому не вдалося підібрати «ключ».
Частотний аналіз, виконаний американським фізиком Вільямом Беннеттом в 1976 році, виявив, що структура тексту характерна для природних мов. У 2009 році дослідники з університету Арізони провели радіовуглецеве датування, яке показало, що пергамент виготовили між 1404 та 1438 роками. Однак зміст документа ніхто так і не зміг зрозуміти.
Джерард Чешир запевняє, що розшифрував текст. За його словами, робота тривала два тижні. За цей час він визначив мову і систему письма. Ось як він сам описує процес:
«Кілька разів я випробував моменти «еврики», за якими слідували сумніви і почуття недовіри. Коли ж я усвідомив масштаб досягнення – і історичного, і лінгвістичного, – прийшло хвилювання. Те, про що говорить текст, ще більш дивно, ніж всі міфи і фантазії, які він породив. Його склали домініканські черниці як джерело довідкової інформації для Марії Кастильскої, королеви Арагона, яка виявилася тіткою Катерини Арагонської. Також не буде перебільшенням сказати, що цей рукопис – одна з найважливіших подій в романській лінгвістиці на сьогодні. Вона написана протороманською мовою, яка є попередником сучасних романських мов, таких як португальська, французька, іспанська, італійська, румунська, каталанська та галісійська. У період Середньовіччя вона була поширена в межах Середземномор’я, але рідко використовувалася для запису офіційних документів, так як латинь залишалася мовою Церкви і королівської влади. Протороманска мова була загублена до сьогоднішнього дня».
За словами Чешира, алфавіт протороманскої мови являє собою комбінацію незнайомих і знайомих символів. У цій мові немає спеціальних знаків пунктуації, хоча деякі букви мають символьні варіанти, які вказують на пунктуації або фонетичні акценти. Всі букви знаходяться в нижньому регістрі. Слова включають в себе дифтонги, трифтонги, квадрифтонги і навіть квінтіфонги (складні голосні, що складаються з декількох елементів і утворюють один склад). Зараз академік планує зосередитися на рукопису цілком і повністю розшифрувати його.
