Вчені давно говорять про те, як забруднення світового океану пластиком впливає на тварин: мертвих китів і морських птахів неодноразово знаходили з шлунками, забитими сміттям. Недавнє виявлення пластикового пакета в Маріанській западині на глибині понад 10 тисяч метрів також свідчить про масштаб проблеми. Але нове дослідження показало, що хімічні речовини, які вилуговуються з пакетів і пляшок, завдають шкоди крихітним морським організмам, критично важливим для людського існування. Про це в колонці для просвітницького видання The Conversation розповіли британські хіміки Петра Кемерон і Філіпа Кірні.
Коли пластикові відходи потрапляють у навколишнє середовище, вода, вітер і сонячне світло змушують їх розпадатися на більш дрібні шматочки. Цей процес фрагментації вивільняє хімічні речовини, які додаються для того, щоб надати пластику таких корисних властивостей як: жорсткості, гнучкості, стійкості до високих температур або бактерій. Але дослідження показали, що присутність цих хімічних речовин в прісній і питній воді може мати серйозні наслідки, починаючи від зниження швидкості розмноження і виведення ікри у риб, до гормонального дисбалансу, зниження фертильності, серцево-судинних захворювань, діабету і раку у людей.
Дуже мало досліджень стосувалося того, як ці речовини можуть вплинути на життя в океанах. Щоб з’ясувати це, вчені з Університету Маккуорі ( Австралія) підготували морську воду, забруднену різними концентраціями хімічних речовин, виділених з пластикових пакетів і ПВХ – двох найбільш поширених видів пластику в світі. Потім вони виміряли, як життя в такій воді вплинуло на найпоширеніші фотосинтезуючі організми на Землі – ціанобактерії Prochlorococcus.
Ціанобактерії Prochlorococcus є критично важливою основою океанічного харчового ланцюга і виробляють 10% світового кисню.
Результати експерименту показали, що масштаби і вплив забруднення морської води можуть бути набагато серйозніші, ніж передбачалося. Така вода значно знижує швидкість росту бактерій, а з нею – вироблення кисню. Також в більшості випадків популяції бактерій скоротилися.
Що можна зробити?
Наступним етапом роботи вчених буде проведення аналогічних досліджень поза лабораторією, у відкритому морі. Також вони закликають вжити активних заходів для зниження ризиків хімічного забруднення води.
«Перший крок – зменшити кількість пластику, що потрапляє в океан, – пишуть експерти. – Недавні заборони одноразового пластику, введені Євросоюзом і Великобританією, – це тільки початок. Потрібна набагато більш радикальна політика, щоб зменшити роль пластику в нашому житті, значно поліпшити його утилізацію і не допустити потрапляння у водойми».
На міжнародному рівні хіміки рекомендували приділяти першорядну увагу поводженню з відходами виробництва рибної промисловості.
«На одні тільки рибальські мережі припадає майже 50% пластика в Великій тихоокеанській сміттєвій плямі, а втрачені або викинуті рибальські снасті складають третину пластикового сміття в європейських морях», – йдеться в колонці.
Вчені також впевнені, що країни повинні обмежити промислове використання шкідливих хімічних добавок до мінімального рівня. Наприклад, бісфенол А, що міститься у величезній кількості продукції ( від чекового паперу до гумових іграшок) тепер включений в список як «речовина, що викликає серйозну стурбованість» через гормональний вплив.
Колумністи The Conversation визнають, що на даний момент учені не знають, чи завдало людство океанам незворотної шкоди, або ж морські екосистеми стійкі до нинішніх рівнів пластикового забруднення. «Але ми не можемо ризикувати здоров’ям наших океанів, – вважають вони. – На додачу до фізичного очищення океану, нам необхідно також інвестувати в технології видалення хімічних речовин».
В умовах солоного океану такі технології недостатньо вивчені. В даний час дослідники розробляють плаваючий пристрій, який використовує електричний ланцюг для перетворення бісфенолу А в тверду речовину, яку легко дістати. Але уряди повинні об’єднати зусилля, щоб зрозуміти і усунути проблему хімічного забруднення морів і океанів.
