Вчені з’ясували, чому не надто розумні самки вибирають некрасивих самців

2657

– Вибір партнера для продовження роду – одне з найголовніших рішень в життя всіх самок. Подібні міркування змушували нас припускати, що абсолютно всі рибки будуть вибирати найкрасивіших залицяльників. Ми ж виявили, що для здійснення подібного вибору необхідні певні інтелектуальні здібності, – заявила Джудіт Менку (Judith Mank) з університетського коледжу Лондона (Велика Британія).

Розвитком майже всіх багатоклітинних живих істот керує два фактори – природний і статевий відбір. У першому випадку еволюцією диригують мінливі умови навколишнього середовища, а в другому – внутрішньовидова конкуренція за можливість продовжити свій рід. У цій боротьбі перемагають найбільш “яскраві” особини, що призводить появи таких непотрібних прикрас, як хвости павичів або гребінці півнів, які не допомагають, а заважають виживати.

Причини існування статевого відбору поки залишаються предметом суперечок серед вчених – частина біологів вважає, що він допомагає популяціям бути готовим до різких змін умов, а інші вважають, що подібна конкуренція захищає види від виродження і підтримує їх конкурентоспроможність в еволюційної “гонці озброєнь”.

Менку і її колеги відкрили ще одну цікаву особливість статевого відбору, яка б пов’язала красу і інтелект, спостерігаючи за життям двох популяцій рибок-гуппі (Poecilia reticulata), чиї розміри мозку помітно відрізнялися.

Посадивши кілька десятків їхніх представників в окремі акваріуми, вчені спостерігали за тим, як змінюється активність їхнього мозку і його робота на генетичному рівні в той момент, коли вони спостерігали за потенційними “половинками” і коли вони здійснювали свій вибір.

Гуппі, як відзначають вчені, ідеально підходять для таких експериментів, так як розмірами їх мозку управляє всього один ген, а забарвлення самців залежить від структури і активності генів, розташованих на “чоловічий” Y-хромосомі, цілком знаходиться під впливом статевого відбору.

Досліди з цими рибками допомогли британським біологам виділити два набори нейронів і генів, відповідальних за розпізнавання краси самців і вибір партнера для спарювання. Їх порівняння та аналіз несподіваним чином показали, що логіка їх роботи суттєво різниться.

Як і очікували вчені, навіть найбезглуздіші самки, котрі володіли мінімальними розмірами мозку, вміли розрізняти самців з яскравим і “маскувальним” кольором, що виражалося в різних рівнях активності їх нейронів в центрі зору і в інших областях мозку. Ці клітини працювали приблизно однаково і у тих, і у інших самок.

З іншого боку, ця здатність ніяк не допомагала цим самкам здійснювати “правильний” вибір – вони однаково часто вибирали як красивих, так і непоказних самців. З іншого боку, особи з великим мозком завжди віддавали перевагу на користь яскравих залицяльників, що виражалося в появі особливого малюнка активності в їх мозку, який був відсутній у дурних самок при виборі другої половинки.

Подібні відмінності, як відзначають біологи, говорять про те, що між статевим відбором, красою і інтелектом існує складна система зв’язків, чий вплив на еволюцію людини та інших живих істот ще належить оцінити, укладають Менку і її колеги.

Джерело




ІНШІ НОВИНИ