Столичний суд переконаний, що автор книги мав запитати дозволу Медведчука перед тим, як використовувати його прізвище
У Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікований повний текст рішення Дарницького районного суду Києва від 19 жовтня, який частково задовольнив позов нардепа від «Опозиційної платформи – За життя» і кума російського президента Віктора Медведчука до історика Вахтанга Кіпіані, який видав книгу «Справа Василя Стуса».
Про це повідомляє «Главком».
До суду Медведчук пішов у червні 2019 року. Політик вимагав визнати ряд, на його думку, недостовірних даних, які були надруковані у книзі Кіпіані. Також він просив заборонити друк цього видання, а також публікацій у пресі щодо цієї книги.
Зокрема, один із лідерів проросійської ОПЗЖ висловив претензії до таких фраз: «… розпинав поета, – призначений державою адвокат Віктора Медведчука»; «… Віктор Медведчук, що виховувався у родині політзасланця (… кажуть – шуцман)»; «… чи була можливість у Стуса обрати «менше зло». Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»; «Адвокати відверто «відбували номер», не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем родин…»; «… шістка комуністичної системи Віктор Медчедчук …»; «… «син поліцая»; «… Віктор Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання»; «… він (мається на увазі Віктор Медведчук) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?…»; «Злочин перед поетом юрист Віктор Медчедчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком і аморальним типом?».
Сторона відповідача не погодилася з позовом Медведчука, наголосивши: зазначені фрагменти фраз вирвані з контексту і не дають повного уявлення про висловлювання автора книги. Крім цього, частина з наведених фраз є оціночними судженнями та не можуть бути предметом судового захисту.
Окремо відповідач заявив, що при зборі інформації, написанні книги та її поширенні, діяв в межах чинного законодавства, збирав інформацію з відкритих та загальнодоступних джерел, ним була поширена суспільно значима та достовірна інформація, та розширена дискусія на тему, яка становила інтерес для громадськості.
Інші співвідповідачі ТОВ «Видавництво «Віват» і приватне підприємство «Юнісофт» вважали позов необґрунтованим, оскільки подана інформація у книзі «Справа Василя Стуса» фактично є журналістським дослідженням з використанням документів.
Мотивація судді Марини Заставенко під час часткового задоволення позову Медведчука виходила із документів, які надав позивач. Зокрема, у листах Галузевого державного архіву Служби безпеки України № 24/5-К-423/1, К-423 від 12 лютого 2019 року та №24/5-К-850 від 28 березня 2019 року сказано, що не виявлено будь-яких документів про співробітництво Віктора Медведчука з органами державної безпеки СРСР-УРСР.
Також суддя проаналізувала виступ Медведчука в дебатах по обвинуваченню поета Василя Стуса 29 вересня 1980 року, на він сказав: «Кваліфікацію його дій («Стуса» – Главком) вважаю вірною». Звідси Дарницький райсуд Києва зробив висновок, що поняття «кваліфікація злочину (дій)» підзахисного Стуса не свідчить про підтримання Медведчуком обвинувачення.
Таким чином, це дало можливість суду визнати недостовірною окрему інформацію, яку поширено в книзі «Справа Василя Стуса». Зокрема, це фрази «… чи була можливість у Стуса обрати «менше зло». Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»; «… Віктор Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання»; «… він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?…».
Решту з оскаржуваних фраз з книги Кіпіані суд назвав оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.
Крім цього, суддя Марина Заставенко вважала, що книга «Справа Василя Стуса» не є твором документального характеру, оскільки поєднує у собі документальні і образні художні засоби, що дає підстави вважати книгу твором художньо-документального характеру. За таких обставин, суд дійшов висновку, що використання імені позивача у книзі могло відбутися лише за згодою Віктора Медведчука, однак такої згоди він не надавав.
Відтак згадка Медведчука у розділах під назвами «Кримінальна справа №5 – книга життя і смерті Василя Стуса » та розділі «Чи вбивав адвокат Віктор Медведчук поета Стуса?» та у фразах «… розпинав поета, – призначений державою адвокат Віктор Медведчук», «… шістка комуністичної системи Віктор Медведчук …»; «Злочин перед поетом юрист Віктор Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком і аморальним типом?» призвела до порушення особистого немайнового права позивача.
Суд також зобов’язав ТОВ «Видавництво «Віват» видалити із книги «Справа Василя Стуса», а саме із «Кримінальна справа №5 – книга життя і смерті Василя Стуса» та «Чи вбивав адвокат Віктор Медведчук поета Василя Стуса?» інформацію про Віктора Медведчука.
Автору Вахтангу Кіпіані та видавництву суд заборонив розповсюджувати надрукований тираж книги та подальше його тиражування до усунення порушеного особистого немайнового права Медведчука.
Іще суд стягнув з Кіпіані та видавництва по 768,40 грн судового збору на користь політика.
Рішення суду першої інстанції можна оскаржити до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
2 листопада видавництво «Віват» повідомило, що у новому накладі книги «Справа Василя Стуса» надрукувало рішення Дарницького райсуду Києва, який заборонив згадувати ім’я політика Віктора Медведчука як адвоката, який програв справу українського поета в радянському суді.
Нагадаємо, видавництво Vivat оскаржуватиме заборону суду продавати книгу журналіста Вахтанга Кіпіані про українського письменника Василя Стуса без дозволу одного з лідерів «Опозиційної платформи – За життя», нардепа Віктора Медведчука.
Також Вахтанг Кіпіані заявив, що суддя Марина Заставенко в час війни відвідувала окуповані території.
