На 81-ому році життя помер письменник, лауреат Шевченківської премії Григорій Штонь.
Про це повідомив голова НСПУ Михайло Сидоржевський у Фейсбуці.
Письменник помер вранці 23 жовтня внаслідок хвороби.
«Мені про це сказав академік Микола Жулинський», – розповів Михайло Сидоржевський. «Причина – все та ж страшна, котра косить сьогодні безпощадно і невблаганно… Штонь для мене був одним із кількох людей, кого я вважаю своїми Вчителями. Я приходив до нього радитися у складні моменти мого життя, коли, здавалося, не видно просвітку…»
Довідка
Григорій Штонь народився 13 березня 1941 року на Тернопільщині. Був молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи Інституту літератури НАНУ, від 2004 року — професор національного університету ім. Т. Шевченка. 1999 року захистив докторську дисертацію «Духовний простір української ліро-епічної прози». З 1999-го — доктор філологічних наук, з 2001 – професор кафедри історії української літератури й шевченкознавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Член авторського колективу «Історії української літератури ХХ ст.» (національна премія). Автор праць: «Становлення нової людини й літературний процес» (К.,1978), «Романи Михайла Стельмаха» (К.,1985), «Анатолій Дімаров» (К.,1978), «Духовний простір української ліро-епічної прози» (К., 1998).
Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (обидва — 2006); Автор п´єс та інших творів живописної творчості, що експонуються на художніх виставках, зокрема портретів І. Кавалерідзе, Т. Мельничука, Б. Рубчака та ін.
Автор ряду сценарію художнього фільму «Страчені світанки» (1995), а також картини «Чорна рада» (2000) за твором П. Куліша, стрічки «Музичні картинки» (1968), знятій на студії «Київнаукфільм». Написав також документальні кіносценарії: «Ой горе тій чайці…» (про І.Мазепу), «Гомоніла Україна» (про Г. Косинку).
