Біль в суглобах і спині, пов’язаний з дегенеративними змінами і витонченням хряща – одна з найчастіших причин звернення до лікаря. Змінам в складі суглобового хряща, його витонченню і пошкодженню сприяють «дорослішання» людини, неадекватне навантаження на суглоби і хребет – як недостатня активність, так і надмірне навантаження при надмірній вазі або підйомі важких предметів.
Дуже часто в схему лікування суглобів і хребта включають препарати-хондропротектори. Розберемо, що це за препарати, яка їхня функція, чи ефективні вони і в яких випадках.
Що це за препарати
Хондропротектори покликані захищати суглобовий хрящ від стоншування і руйнування, а також служити будівельним матеріалом для синовіальної рідини – мастила, яке знаходиться всередині суглобів і сприяє ковзанню суглобових поверхонь кісток відносно одна одної.
До складу хондропротекторів входять хондроїтин і глюкозамін. Це структурні компоненти хрящової тканини, які необхідні для постійного процесу відтворення здорового хряща.
Мета їх прийому – зменшення болю і скутості в суглобах, відновлення структури хряща.
Класифікація
У групі хондропротекторов існують 3 покоління:
- Витяжки з продуктів тваринного походження (в тому числі хрящі риб, ракоподібних): алфлутоп, румалон, мукартрін.
- Монокомпонентні препарати:
– на основі хондроїтин сульфату: структум, мукосат, хондроксид;
– на основі глюкозаміну: дона, ельбона, стопартроз. - Комбіновані засоби, до складу яких входять глюкозамін, хондроїтин сульфат і додаткові компоненти, наприклад вітаміни, нестероїдні протизапальні препарати: терафлекс, артрогард, геладрінк.
Також препарати розрізняються за способом введення:
- для прийому всередину у формі порошків, капсул або таблеток;
- розчини для ін’єкцій внутрішньом’язових або внутрішньосуглобових;
- для зовнішнього застосування – мазі.
Як діють хондропротектори
Компоненти хондропротекторів – глюкозамін і хондроїтин виступають будівельним матеріалом для хрящів і синовіальної рідини суглоба.
При хронічному руйнуванні тканин виникає підвищений попит на будівельні молекули, суглоби «захоплюють» їх найохочіше.
Відомо, що при дегенеративних захворюваннях суглобів – артроз, остеохондроз хрящ стоншується, кількість синовіальної рідини зменшується. Таким чином, процеси розпаду превалюють над процесами синтезу.
Вважається, що додаткове надходження будівельних речовин позитивно позначиться на відновленні суглобів. І правда, відомо, що при хронічному руйнуванні тканин виникає підвищений попит на будівельні молекули, суглоби «захоплюють» їх найбільш охоче. У такому світлі прийом препаратів з будівельними матеріалами в ньому стає виправданим.
Однак основні труднощі виникають із всмоктуванням цих речовин і їх доставкою в уражений суглоб.
Що відбувається з хондропротекторами в нашому організмі?
При прийомі всередину молекули повинні всмоктатися в тонкому кишечнику і потрапити в кровотік і потім бути доставлені до суглоба.
Процес всмоктування при прийомі їжі, наприклад, відбувається наступним чином: великі молекули білків, жирів і вуглеводів розщеплюються до маленьких амінокислот, жирних кислот і моносахаридів і в такому вигляді надходять в кров.
Однак, хондроїтин сульфат – це велика, складна молекула, яка не може повністю подолати кишковий бар’єр. Молекула зазнає руйнування до складових частин і потім вже потрапляє в кровотік. Такий процес відбувається частково, а інша частина великих молекул виводиться з організму в незмінному вигляді.
Що ж стосується глюкозаміну – вони менші, і всмоктуються в кишечнику практично в незмінному вигляді і надходять в органи-мішені як будматеріал. Однак, глюкозамін може синтезуватися в нашому організмі з глюкози, яку ми отримуємо з їжею. Необов’язково для цього приймати добавки.
А як щодо ін’єкційних форм?
При внутрішньом’язовому введенні ліки минають процес всмоктування і відразу ж надходить в кровотік. Для маленьких молекул це не проблема, а ось великі молекули можуть викликати алергічні реакції, як місцеві, так і загальні.
Введення препарату безпосередньо в порожнину суглоба є кращим. Тоді не виникає проблеми всмоктування або алергічних реакцій і препарат потрапляє відразу в суглоб. Однак хрящ погано харчується з синовіальної рідини і навіть тут хондропротектори будуть не найефективнішими. Краще з проблемою заміни синовіальної рідини впораються препарати гіалуронової кислоти. Але показано, що екзогенна гіалуронова кислота довго в суглобі не затримується (близько доби), а збереження ефекту передбачається на 6-9 місяців.
Щоб препарат почав працювати йому необхідно пройти непростий шлях до суглобу.
За та проти
Препарати мають дуже невеликий перелік побічних проявів, тобто, практично, нешкідливі. Якщо не брати до уваги алергічні реакції і рідкісні диспепсичні явища.
Курс лікування зазвичай тривалий, від 3 до 6 місяців, швидкого ефекту чекати не варто.
Найбільша ефективність терапії можлива на ранніх стадіях змін суглобів, коли може не бути ще клінічних проявів.
Низька біодоступність хондроїтину при прийомі всередину, здатність без проблем синтезувати глюкозамін організмом людини – роблять пероральний прийом сумнівно виправданим. Дефіцит субстрату важко уявити навіть при вегетаріанському типі харчування.
Відсутність великих клінічних досліджень, які доводять ефективність хондропротекторів. У проведені дослідження ефективність оцінювали суб’єктивно, шляхом опитування та оцінки вираженості больового синдрому і скутості, що не виключає ефект плацебо.
Досить високу вартість тривалого курсу лікування теж потрібно брати до уваги при виборі тактики лікування.
До речі, організації ВООЗ і FDA не включили хондропротектори в рекомендації для лікування хвороб суглобів.
У США препарати хондроїтину віднесені не до лікарських засобів, а до харчових добавок, для вирішення їх використання не потрібно високого рівня доведеності їх ефективності.
