Українська співачка, громадська діячка Руслана Лижичко про сьому річницю Майдану, яку відзначають 21 листопада, у День Гідності та Свободи.
«Майдан – це ідея, це серце моєї країни – України! Тоді ми зібралися на Віче. Віче – це особлива історична традиція українського народу. Це закладено в нашій крові, як захист нашої країни. І скільки б не довелося Україну захищати, ми будемо це робити!
Якщо віче, як форма волевиявлення людей, як форма народної мудрості та суспільної творчості, виникло у наших пращурів – значить, Україна історично потребує саме такої участі, у такій формі на власних теренах у найважливіші моменти свого існування!
У моменти, коли треба кардинально змінити напрямок руху, або, навпаки, не дати йому змінитись або зупинитись. Це доленосні миті нашої історії. Майдан – це ідея. І я відчула її … серце моєї країни!
Я дякую Богу, що зі мною поруч завжди були люди, які допомагали мені відчути і зрозуміти Україну, сутність віче, сутність Майдану. Це мій батько – Степан Лижичко, це мій чоловік – Олександр Ксенофонтов, член Львівського Студентського Братства, з якого почала у 80-х відроджуватись незалежна Україна. Тоді ми побачили непереборний нескорений дух української молоді, яка ціною здоров’я і життя була готова відстоювати незалежність нашої держави. Тоді ми побачили безпрецедентний перший «живий» ланцюг», коли люди взялися за руки, щоби відродити свою країну, щоби повернути собі своє.
Я дякую Богу, що мені пояснили важливість бути разом у небезпечні для країни та народу час такі люди, як: Любомир Гузар, Євген Сверстюк, Богдан Гаврилишин… На жаль, цих людей вже немає сьогодні поміж нас. Але їх голоси назавжди у моєму серці. Як і у ваших, коли вони до нас промовляли зі сцени Майдану.
Саме про цей Майдан я говорю сьогодні собі і всім нам. Я знаю, що цей Майдан живе і завжди буде жити. Бо Майдан – це ідея. Ідея нашої країни, яку я безмежно, як і всі ви, люблю.
Я захоплююся тим, що 7 років тому ми з вами вийшли на Майдан за дійсно важливі для нас речі. Ми знали, що це не просто загроза нашому особистому життю. Ми відчули, що це була загроза для життя всієї країни та існування України як держави.
Я все життя буду вдячна людям, які віддали за цю ідею найдорожче – своє життя. Слава Україні! Слава Майдану! Герої не вмирають!».
