На період воєнного стану в Україні норми законодавства про працю зазнали деяких змін. Розповідаємо, чи мають українці право на відпустку під час війни.
Під час війни громадяни України мають право на законну щорічну відпустку тривалістю у 24 календарних дні. Під час дії воєнного часу вона не може перевищувати цей термін, хоча у мирному житті ця кількість днів є мінімальною обов’язковою. Про це НВ розповів старший юрист ILF, експерт з трудового консалтингу Олексій Головін.
«Сьогодні максимальна щорічна основна відпустка становить 24 календарних дні. Проте, якщо норми колективного договору є більш привабливими та менш шкідливими для працівників, за керівником залишається право продовжити дію саме цих положень», — пояснив правозахисник. Також під час дії воєнного стану святкові дні є вихідними тільки тоді, коли припадають на суботу та неділю.
Ще однією зміною стало те, що під час війни людину можуть звільнити навіть у той час, коли вона перебуває у відпустці або під час стану її тимчасової непрацездатності.
«Питання звільнення теж зазнало певних змін. Сьогодні розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця стає можливим навіть під час тимчасової непрацездатності працівника або перебування у відпустці (за певних винятків). Попередня згода профспілки не потрібна, проте самі підстави звільнення працівника не змінюються. Слід наголосити, що звільнити за прогул під час воєнного стану неможливо, однак повинні бути серйозні підстави такого прогулу, наприклад, загроза життю», — розповів Головін.
Зміни у законодастві також передбачили, як мають будуватися стосунки працівника та роботодавця, якщо працівник має можливість виконувати свою роботу, але не може бути присутнім на робочому місці. У таких випадках роботодавець має запропонувати один з наступних варіантів:
- оформити дистанційну чи надомну роботу, а також гнучкий режим робочого часу;
- використати щорічну або будь-яку іншу відпустку (за наявності відповідних підстав);
- написати заяву на отримання відпустки без збереження заробітної плати.
В період дії воєнного стану працівник за власним бажанням має право взяти відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку тривалості такої відпустки. Це встановлено ст. 26 ЗУ Про відпустки.
Роботодавець не має права примушувати працівника брати таку відпустку.
Чи може роботодавець відмовити особі у наданні відпустки? Так, якщо працівник залучений до виконання роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Роботодавець не може відмовити у наданні тільки у тих випадках, коли відпустка необхідна у зв’язку з вагітністю та пологами, а також для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.
